Постанова

від 19.04.2021 по справі 580/4426/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4426/20 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

А.М. Бабич

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора управління Держгеокадастру у Смілянському районі та м.Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Пономаренко Ірини Олександрівни про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо відмови скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7123789000:02:002:0816 у Державному земельному кадастрі всупереч положення п.114 Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок № 1051);

- зобов`язати відповідача здійснити скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7123789000:02:002:0816 у Державному земельному кадастрі з дотриманням положення п.114 Порядку №1051;

- стягнути з відповідача на користь позивача завданої суб`єктом владних повноважень внаслідок протиправної бездіяльності моральної шкоди в розмірі 2102 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувана бездіяльність є протиправною.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконання постанови Верховного Суду від 21.07.2020 (справа №823/176/17) повторно розглянуто заяву позивача від 13.01.2017 (реєстраційний номер ЗВ-71054766472017) про державну реєстрацію земельної ділянки площею 12677га, яка розташована за адресою: Черкаська область, Смілянський район, адміністративні межі Ташлицької сільської ради, згідно з технічною документацією з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Ташлицької сільської ради.

Рішенням від 31.07.2020 №1 відповідач відмовив позивачу у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстави знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачалося зареєструвати, інших земельних ділянок з кадастровими номерами: 7123789000:02:002:0816, 7123789000:02:002:0804, 7123789000:02:002:0803, 7123789000:02:002:0799, 7123789000:02:002:0819, та частина земельної ділянки з кадастровим номером 7123789000:02:002:0855. Рекомендував усунути перетини зі вказаними земельними ділянками.

Позивач 28.08.2020 звернувся заявою до відповідача, в якій просив скасувати реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7123789000:02:002:0816.

Листом від 09.09.2020 №108/149-20 відповідач повідомив, що відповідно до даних Державного земельного кадастру, отриманих в порядку інформаційної взаємодії від Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 7123789000:02:002:0816 зареєстроване право комунальної власності Ротмістрівської сільської ради. Тому відсутні підстави скасувати державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки відповідно до п.114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що у заявлених спірних правовідносинах, зокрема, у заяві позивача до відповідача відсутнє прохання скасувати державну реєстрацію земельної ділянка. Заява стосувалася виключно скасування її кадастрового номера, наявності підстав для чого не підтверджено. Отже, спірна бездіяльність відповідача є правомірною. Відсутні підстави для зобов`язання відповідача здійснити скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

При цьому слід зазначити, що участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, однак, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та (або) інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі та визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть, тобто зміст, і характер даного спору.

У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у зв`язку із незгодою позивача з відмовою скасуванні державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 7123789000:02:002:0816 у Державного земельного кадастру кадастрового номеру. При цьому, обґрунтовуючи порушення своїх прав, позивач вказує, що реєстрація вказаної земельної ділянки є перешкодою для реєстрації іншої земельної ділянки за його заявою.

Для цілей визначення компетенції адміністративного суду у даному спорі, важливим є те, що відмовляючи у вчиненні спірних дій, відповідач вказував про те, що за земельною ділянкою із кадастровим номером 7123789000:02:002:0816 оформлено право комунальної власності за Ротмістрівською сільською радою.

Тобто, у даному випадку фактично існує невирішений майновий спір між позивачем та Ротмістрівською сільською радою, пов`язаний із захистом права користування та власності на спірну земельну ділянку (її частину) .

У свою чергу, помилковим є визначення спору у даній справі як такого, що обмежується виключно обов`язком державного кадастрового реєстратора перевірити наявність речового права щодо земельної ділянки.

Державна реєстрація земельних ділянок у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрових номерів, дійсно, не є тотожній процедурі реєстрації речових прав на ці земельні ділянки.

Виходячи з норм земельного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування з питань надання у власність земельних ділянок, вбачається, що здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

На стадії здійснення державної реєстрації земельної ділянки, що включає внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, право власності автоматично не виникає.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, на спірну земельну ділянку 02.09.2020 здійснено державну реєстрацію права власності за Ротмістрівською сільською радою (а.с. 24).

Тобто, у цій справі має місце не тільки внесення відомостей (про скасування реєстрації) до Державного земельного кадастру, але й державна реєстрація права власності на земельні ділянки за третьою особою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №810/2938/17 зробила такий висновок: Звернення до адміністративного суду із цим позовом зумовлено тим, що земельна ділянка, на яку він претендував і відносно якої вчиняв дії, спрямовані на отримання її у власність, була передана у власність третім особам у справі. Отже, об`єктом спору у цій справі є земельна ділянка, що є власністю третіх осіб, від яких позивач фактично бажає витребувати її шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок за їх реальними власниками. Таке бажання позивача і форма його реалізації вказують на приватноправовий інтерес позивача, на захист якого, по суті, направлено звернення до суду з вимогою про скасування державної реєстрації земельних ділянок за третіми особами .

Враховуючи викладене, колегія суддів наголошує, що даний спір у своїй суті є приватно правовим, оскільки на час звернення до реєстратора спірна ділянка була зареєстрована на праві комунальної власності за іншою особою. Цей запис був останнім. Державний кадастровий реєстратор не вправі вирішувати кому належить ділянка, і маючи дані про реєстрацію прав на неї за іншою особою, не міг вчинити по іншому. Тому фактично йдеться про майнові правовідносини між позивачем та третьою особою.

Відносини, пов`язані з набуттям та припиненням права власності на земельні ділянки, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Земельним кодексом України та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як зазначалося, у справі, що розглядається, фактично спір стосується права Ротмістрівською сільською радою на земельну ділянку, яка перетинається з земельною ділянкою, яку має намір зареєструвати позивач, та створює перешкоди для здійснення такої державної реєстрації. Відтак, цей спір безпосередньо не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку саме органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір у цій справі, про визнання протиправними дій щодо відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень на земельну ділянку не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція щодо визначення судової юрисдикції у справах з аналогічним предметом позову міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 809/973/14, від 13.11.2018 у справі № 809/649/14, від 21.11.2018 у справі № 804/3086/16.

За подібних правовідносин аналогічних висновків дійшов також і Верховний Суд у постановах від 30.03.2020 по справі № 440/613/19 та від 12.03.2021 по справі № 580/3651/20.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 319 КАС судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Оскільки судом першої інстанції порушено правила юрисдикції адміністративних судів, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції роз`яснює позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції та що він має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 319, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року.

Провадження у справі ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора управління Держгеокадастру у Смілянському районі та м.Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Пономаренко Ірини Олександрівни про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди закрити .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя А.Ю. Коротких