Ухвала

від 12.10.2023 по справі 2-1257/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

12.10.2023

Справа № 2-1257/11

Провадження № 6/522/702/23

УХВАЛА

12 жовтня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

за участі секретаря судового засідання Прусс О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі подання представника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі № 2-1257/11 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовомВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Від представника Приморського ВДВС у місті Одесі ПМУ МЮ (м.Одеса) 27 вересня 2023 року до суду надійшло поданняпро видачу дубліката виконавчого по справі №2-1257/11, в обґрунтування якої зазначено, що на теперішній час оригінал виконавчого листа №2-1257/11 було втрачено. Першим Приморським ВДВС у місті Одесі ПМУ МЮ (м.Одеса) підтвердження прийняття виконавчого провадження Київським ВДВС ОМУЮ немає оригіналу виконавчого документу було втрачено, матеріали виконавчого провадження №47329623 були знищені на підставі закінчення строків зберігання справ, тому просить суд розглянути питання щодо видачі дублікату виконавчого листа.

У провадження судді подане подання надійшло 28 вересня 2023 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2023 року подання прийнято у провадження та призначено судове засідання на 12 жовтня 2023 року.

Учасники справи у судове засідання 12 жовтня 2023 року не з`явилися. Про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 17.4 розділу ХШ Перехідні положенняЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Судом встановлено, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2011 року позовні вимогиВАТ «Державний ощадний банк України» задоволені, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» суму заборгованості за кредитним договором у сумі 41981,45 грн. та судові витрати у сумі 51 грн.(а.с.74).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.04.2011 року внесено виправлення в рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2011 року. (а.с.86).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.10.2021 року відмовлено в задоволенні заяви АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення до виконання. (а.с.123).

Постановою Одеського апеляційного суду від 24.05.2022 року ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 20.10.2021 року залишена без змін. (а.с.173-174)

Заявник в поданні про видачу дублікату виконавчого листа зазначив, що на теперішній час оригінал виконавчого листа №2-1257/11 було втрачено. Першим Приморським ВДВС у місті Одесі ПМУ МЮ (м.Одеса) підтвердження прийняття виконавчого провадження Київським ВДВС ОМУЮ немає оригіналу виконавчого документу було втрачено, матеріали виконавчого провадження №47329623 були знищені на підставі закінчення строків зберігання справ, тому просить суд розглянути питання щодо видачі дублікату виконавчого листа.

Відповідно до ч. 1ст.1Закону України"Провиконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 17.4 Розділу XIII Перехідних ПоложеньЦПК України в новій редакції, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно вимог п. 9 ч. 2ст. 129 Конституції України, обов`язковість рішень суду є одною із основних засад судочинства, отже невиконання судового рішення є порушенням норм Конституції України, які є нормами прямої дії.

При цьому, слід зазначити, що виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому разі порушених прав стягувача, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Суд звертає увагу, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції, Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції.

Звернення до виконання судових рішень покладається на суд, що розглянув справу у першій інстанції. Вироки, рішення, ухвали та постанови суду звертаються до виконання після того, як вони набрали законної сили, та повернення справи до суду першої інстанції після апеляційного або касаційного розгляду, крім випадків негайного їх виконання. Усе листування щодо звернення до виконання вироків, рішень, ухвал і постанов покладається на апарат суду.

У справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" зазначено, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (рішення Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України, nо.38773/05, від 26.07.2012 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. У контексті вищезазначеного, суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Суду у справі Глоба проти України, по. 15729/07, від 05.07.2012).

Отже, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України").

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що оскільки рішення суду до теперішнього часу не виконане, виконавчий лист втрачений не з вини заявника, тому заява про видачу дублікату виконавчого листа є обґрунтованою.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданого подання.

Керуючись ст. ст.247,433 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Подання представника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі № 2-1257/11 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Видати дублікат виконавчого листа №2-1257/11 виданий на підставі заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2011 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» суму заборгованості за кредитним договором у сумі 41981,45 грн.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Свячена Ю.Б.