Постанова

від 07.11.2023 по справі 201/15485/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7510/23 Справа № 201/15485/17 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 грудня 2020 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 як законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , треті особи: Департамент адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Управління-служба в справах дітей Соборної районної в місті Дніпрі ради про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом виселення з житла і зобов`язання вчинити певні дії та стягнення судових витрат і за зустрічнимпозовом ОСОБА_2 до державного реєстратора філії Комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Ізюмової Юлії Анатоліївни, Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», Комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради про скасування державної реєстрації і зобов`язання вчинити певні дії та за зустрічнимпозовом ОСОБА_1 до державного реєстратора філії Комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Ізюмової Юлії Анатоліївни, Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», Комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради про скасування державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Управління-служба в справах дітей Соборної районної у м. Дніпрі ради про виселення без надання іншого житла.

Позовні вимоги Банку мотивовані тим, що 14 березня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», яке перейменовано в ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 82 000,00 дол. США під 11,50% річних з кінцевим терміном повернення коштів 14 березня 2024 року, який ОСОБА_2 зобов`язався використати на придбання нерухомості. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки від 14 березня 2007 року, відповідно до якого в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_2 передано в іпотеку нерухоме майно кв. АДРЕСА_1 .

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, банк, користуючись свої правом, передбаченим Законом України «Про іпотеку», звернув стягнення на предмет іпотеки в позасудовий спосіб шляхом набуття у свою власність предмета іпотеки. Позивач вказав, що на момент видачі кредиту у спірній квартирі (іпотечному майні) не було зареєстровано жодної особи, відповідно до пункту 1.4 договору іпотеки ОСОБА_2 стверджував, що предмет іпотеки не є для нього та членів його сім`ї єдиним можливим місцем проживання, на даний час реєстрація відповідача та його родичів у спірній квартирі унеможливлює реалізацію позивачем свого конституційного права на власність, відповідачі мешкають у спірній квартирі без будь-яких підстав.

Враховуючи викладене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 з квартири за адресою: АДРЕСА_2 без надання іншого житла.

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора філії Комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Ізюмової Ю.А., ПАТ «ПУМБ», Комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державної реєстрації прав на нерухоме майно, зобов`язання поновити запис про державну реєстрацію права власності.

Зустрічний позов мотивований тим, що 14 березня 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 уклали договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 . 17 листопада 2017 року з витягу з реєстру речових прав та обтяжень позивачу за зустрічним позовом стало відомо, що державним реєстратором Ізюмовою Ю.А., 31 травня 2017 року в порушення норм чинного законодавства, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ПАТ «ПУМБ».

Позивач зазначає, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 не укладався, положення пунктів 7.1, 7.2, 7.3 договору іпотеки не є застереженням у розумінні Закону України «Про іпотеку», а лише передбачають один із можливих способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень прийнято державним реєстратором 01 червня 2017 року, в той час як дата та час державної реєстрації права власності - 30 травня 2017 року, що свідчить про проведення державної реєстрації з порушенням статей 19, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тобто без відповідного рішення.

Державним реєстратором в порушення пункту 1 статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» невідкладно не повідомлено власника об`єкта нерухомого майна, щодо подання заяви на проведення реєстраційних дій. Іпотекодержатель не направляв ОСОБА_2 вимоги про усунення порушень. Державним реєстратором залишено поза увагою, що державними виконавцями стосовно спірного нерухомого майна накладено два обтяження - арешт майна боржника та заборони на його відчуження, що перешкоджало проведенню реєстраційних дій. Згоду на відчуження спірного житла ОСОБА_2 не давав, кв. АДРЕСА_1 є єдиним житлом ОСОБА_2 , виступає іпотекою по кредитному договору в валюті, загальна площа квартири становить 65 кв. м, тому державним реєстратором під час вчинення реєстраційних дій по відчуженню спірного майна не враховано положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» щодо заборони на вчинення такої реєстраційної дії. Державний реєстратор виконав реєстраційну дію без довідки про кількість осіб, зареєстрованих у спірній квартирі та без дозволу органів опіки та піклування на реєстрацію спірного майна за ПАТ «ПУМБ». Перереєстрація квартири призвела до позбавлення права на житло малолітньої дитини.

Також іпотекодержатель не повідомив ОСОБА_2 про намір звернення на предмета іпотеки та не надав можливість іншим особам, зареєстрованим в спірній квартирі викупити її, чим порушив права іпотекодавця та інших осіб, зареєстрованих в спірній квартирі.

Враховуючи викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач за зустрічним позовом просив: визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35495251 від 01 червня 2017 року, прийняті державним реєстратором філії КП «Комунально-реєстраційні послуги» Ізюмової Ю. А.; визнати протиправним та скасувати запис про права власності ПАТ «ПУМБ» на кв. АДРЕСА_1 , загальною площею 65,5 кв. м, номер запису про право власності 20724715; визнати протиправним та скасувати запис про права власності № 20724715, вчинений державним реєстратором філії КП «Комунально-реєстраційні послуги» Ізюмовою Ю. А., згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на кв. АДРЕСА_1 , загальною площею 65,5 кв. м, за ПАТ «ПУМБ»; зобов`язати КП «Комунально-реєстраційні послуги» поновити запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на кв. АДРЕСА_1 , загальною площею 65,5 кв. м на підставі договору купівлі-продажу від 14 березня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О. М.

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державного реєстратора філії КП «Комунально-реєстраційні послуги» Ізюмової Ю. А., ПАТ «ПУМБ», КП «Комунально-реєстраційні послуги» про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та реєстрацію права власності.

Зустрічний позов мотивований тим, що державна реєстрація права власності за ПАТ «ПУМБ» проведена з порушення вимог законодавства, а саме: договір про задоволення вимог іпотекодержателя не укладався, положення пунктів 7.1, 7.2, 7.3 договору іпотеки не є застереженням у розумінні Закону України «Про іпотеку», а лише передбачають один із можливих способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень було прийнято державним реєстратором 01 червня 2017 року, в той час як дата та час державної реєстрації права власності - 30 травня 2017 року, що свідчить про проведення державної реєстрації з порушенням статей 19, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тобто без відповідного рішення.

Згоду на відчуження спірного житла ОСОБА_1 не давала, кв. АДРЕСА_1 є єдиним її житлом, виступає іпотекою по кредитному договору в валюті, загальна площа квартири становить 65 кв. м, тому державним реєстратором під час вчинення реєстраційних дій по відчуженню спірного майна не враховано положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» щодо заборони на вчинення такої реєстраційної дії. Державний реєстратор виконав реєстраційну дію без довідки про кількість осіб, зареєстрованих у спірній квартирі та без дозволу органів опіки та піклування на реєстрацію спірного майна за ПАТ «ПУМБ». Перереєстрація квартири призвела до позбавлення ОСОБА_1 та її малолітньої дитини права на житло.

Також іпотекодержатель не повідомив ОСОБА_1 про намір звернення на предмета іпотеки та не надав можливість іншим особам зареєстрованим в спірній квартирі викупити її, чим порушив її права та права інших осіб, зареєстрованих в спірній квартирі.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35495251 від 01 червня 2017 року, прийняті державним реєстратором філії КП «Комунально-реєстраційні послуги» Ізюмової Ю. А.; скасувати державну реєстрацію на нерухоме майно, а саме реєстрацію права власності ПАТ «ПУМБ» на кв. АДРЕСА_1 , загальною площею 65,5 кв. м, номер запису про право власності 20724715.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2020 року позовні вимоги банку задоволено, а саме, виселено ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з кв. АДРЕСА_1 без надання іншого житла. Вирішене питання розподілу судових витрат між сторонами.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовів суд першої інстанції виходив з того, що банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши кредитні кошти в користування позичальника, тоді як позичальник не виконував зобов`язання по погашенню заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим банком неодноразово на адресу позичальника та відповідачів направлялися листи про наявність заборгованості за кредитним договором, в яких банк попереджав, що у разі невиконання вимог зазначених в даному листі, банк буде вимушений звернутись до суду з метою стягнення заборгованості в примусовому порядку та/або примусово звернути стягнення на предмет іпотеки, з покладенням на відповідача оплати витрат, пов`язаних з реалізацією предмету іпотеки. Ніяких дій щодо погашення заборгованості відповідачем не було вчинено. Також суд вказав, що згідно з договором іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, таким чином, банком законно задоволено непогашені вимоги ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором. Крім того, суд взяв до уваги рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2018 року у справі 201/18229/17 за яким позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ПУМБ» про визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненими, яке постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2019 року залишене без змін,та яким встановлено, що ПАТ «ПУМБ» правомірно скористався своїм правом на задоволення своїх вимог за рахунок набуття права власності на предмет іпотеки та відповідна реєстрація права власності в позасудовому порядку є фактом припиненні зобов`язань за договором іпотеки та за кредитним договором як належного його виконання за умовами договору іпотеки і в подальшому, відповідно до частин четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними, тобто має місце припинення зобов`язання; саме ці обставини підтвердив і визнав ОСОБА_2 і саме через це його позовні вимоги у справі 201/18229/17 були задоволені.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просили рішення скасувати та ухвалити нове, яким їх зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю, а в задоволенні позовних вимог ПАТ «Перший український міжнародний банк» відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Перший український міжнародний банк» просив рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 грудня 2020 року залишити без змін.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2020 року скасовано в частині задоволення первісних позовних ПАТ «ПУМБ».

В задоволенні позовних вимог ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Управління-служба в справах дітей Соборної районної у м. Дніпрі ради про виселення відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Вирішене питання розподілу судових витрат між сторонами.

Погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав, що ПАТ «ПУМБ» правомірно скористався своїм правом на задоволення своїх вимог за рахунок набуття права власності на предмет іпотеки та відповідна реєстрація права власності в позасудовому порядку є фактом припиненні зобов`язань за договором іпотеки та за кредитним договором як належного його виконання за умовами договору іпотеки і в подальшому відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними, тобто має місце припинення зобов`язання.

При цьому, відмовляючи у задоволенні первісного позову, колегія суддів виходила з того, що виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є необхідним у демократичному суспільстві. Доказів наявності у відповідачів іншого житла сторонами суду першої та апеляційної інстанції не надано. Виселення покладе на відповідачів надмірний тягар, чим порушить баланс інтересів сторін, оскільки фактично вони стануть безхатченками.

Постановою Верховного Суду від 04 липня 2023 року скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2022 року в частині позовних вимог акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 як законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про виселення та в цій частині справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вказана постанова мотивована тим, що під часперегляду справив апеляційномупорядку судапеляційної інстанції,пославшись наКонвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод, зазначив,що відповідачіне маютьіншого житла,тому виселенняпокладе навідповідачів надмірнийтягар,чим порушитьбаланс інтересівсторін.Проте,суд апеляційноїінстанції невстановив обставинипридбання іпотечногомайна (зарахунок чине зарахунок кредитнихкоштів),які маютьзначення длявирішення споруу ційсправі,оскільки припридбанні іпотечногожилого приміщенняза рахуноккредиту допускаєтьсявиселення мешканцівбез наданняіншого постійногожитлового приміщення(статті40Закону України«Про іпотеку»та 109ЖК України),що включаєі правовласника вимагатиприпинення правакористування такимжитлом.Також судапеляційної інстанціїзалишив позаувагою,що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,та ОСОБА_4 були зареєстрованів будинкув порушенняумов договоруіпотеки від14березня 2007року,а самепункту 1.7.4,без письмовоїзгоди іпотекодержателя(банку).

Переглядаючи оскаржуване рішення в частині позовних вимог Банку про виселення, колегія суддів виходить з наступного.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 5274765 від 14 березня 2007 року, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 82 000,00 дол. США під 11,50 відсотків річних строком до 14 березня 2024 року.

ОСОБА_2 зобов`язався використати кредит на придбання нерухомості, сплатити проценти за користування кредитом та повернути банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені кредитним договором, що передбачено пунктами 2.1, 3.1, 3.4 кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором ОСОБА_2 передано в іпотеку банку кв. АДРЕСА_1 (перейменовано на місто Дніпро) Дніпропетровська область, про що укладений договір іпотеки № 5274948 від 14 березня 2007 року.

Згідно з умовами кредитного договору банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав ОСОБА_2 кредит.

У свою чергу відповідач зобов`язався використати кредит за призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені кредитним договором, що передбачено пунктами 1.3, 1.4, 3.1, 3.2 кредитного договору.

Відповідно до пункту 3 кредитного договору ОСОБА_2 зобов`язаний здійснювати повернення кредиту та сплати процентів за користування суми кредиту в строки, передбачені Графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, викладеним в Додатку № 1 до кредитного договору та додаткової угоди до кредитного договору.

Статтями 525, 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

У зв`язку з неналежним виконання ОСОБА_2 взятих на себе кредитних зобов`язань, у нього виникла прострочена заборгованість за сумою кредиту.

Рішенням Жовтневого райсуду м. Дніпропетровська від 23 липня 2014 року задоволено позовні вимоги банку про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором № 5274765 від 14 березня 2007 року.

30 травня 2017 року банк, скориставшись своїм правом, передбаченим Законом України «Про іпотеку» та іпотечним договором, звернув стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття у свою власність предмету іпотеки, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна за № 1264862812101 від 30 травня 2017 року.

Після оформлення права власності на предмет іпотеки, банку стало відомо, що в ній є зареєстровані та проживають сторонні особи, без будь-яких на те правових підстав, тоді як він будь-якої усної чи письмової згоди на реєстрацію у предметі іпотеки позивач не надавав.

На даний час реєстрація відповідача та його родичів у квартирі унеможливлює реалізацію позивачем свого конституційного права на власність, тобто безперешкодно володіти, користуватись та розпоряджатись майном, що належить позивачу на законних підставах.

Задовольняючи позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для виселення відповідачів зі спірної кварти.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку (частина перша статті 109 ЖК УРСР).

Частина друга статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четвертої статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19 (провадження № 14-109цс22) зазначено, що: «[…] порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом позасудового врегулювання чи в судовому порядку) не впливає на встановлені законом гарантії надання іншого житлового приміщення при вирішенні судом спору про виселення з іпотечного майна, передбачені частиною другою статті 109 ЖК УРСР. Визначальним у цьому випадку є встановлення, за які кошти придбано іпотечне майно - за рахунок чи не за рахунок кредитних коштів».

Колегією суддів встановлено, що 14 березня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 5274765 з цільовимпризначенням на придбаннянерухомості,яка знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_2 (пункт1.2договору) (т. 1 а. с.5-7).

А також у цей же день було укладено між ОСОБА_6 , і ОСОБА_7 (продавці) та ОСОБА_2 (покупець) договір купівлі продажу, відповідно до якого ОСОБА_2 став власником квартири АДРЕСА_1 , та цього ж дня, ОСОБА_2 було передано в іпотеку банку кв. АДРЕСА_1 .

Тобто нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 було придбано за кредитні кошти.

Встановлено, що відповідно до листа № 4/5-165 від 15 вересня 2017 року відділом обліку проживання фізичних осіб Дніпровської міської ради Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано 5 осіб, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) і ОСОБА_4 ..

Відповідно до пункту 1.7.4 договору іпотеки іпотекодавець, без попереднього письмового погодження Банку, не має права реєструвати третіх осіб на житловій площі, що входить до складу предмету іпотеки.

У пункті 1.4 договору іпотеки відповідач стверджував, що предмет іпотеки не є для нього та членів його сім`ї тощо єдиним можливим місцем проживання та/або сукупний дохід членів сім`ї достатній для придбання або найму іншого житла у разі звернення стягнення на предмет іпотеки.

Встановивши вказаніобставини,зокрема тойфакт,що спірнаквартира булапридбана зарахунок кредитнихкоштів,а такожте,що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,та ОСОБА_4 були зареєстрованів квартирів порушенняумов договоруіпотеки без письмовоїзгоди іпотекодержателя(банку),суд першоїінстанції дійшовобґрунтованого висновкупро наявністьправових підставдля виселеннявідповідачів зіпотечної квартири,оскільки припридбанні іпотечногожилого приміщенняза рахуноккредиту допускається виселення мешканців без надання іншого постійного житлового приміщення (статті 40 Закону України «Про іпотеку» та 109 ЖК України), що включає і право власника вимагати припинення права користування таким житлом.

Доводи апелянтівв апеляційнихскаргах проте,що Банком не було дотримано порядку здійснення звернення стягнення на майно та здійснення реєстрації права власності передбаченого законодавством про іпотеку, спростовуються матеріалами справи. Укладений між ОСОБА_2 з ПАТ «ПУМБ» договір іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя внаслідок невиконання основного зобов`язання забезпеченого іпотекою; перед зверненням стягнення на предмет іпотеки іпотекодавцем в узгодженому сторонами договору порядку направлялась письмова вимога про усунення порушення, яка відповідно до умов договору вважається врученою; ПАТ «ПУМБ» надано державному реєстратору всі передбачені на той час документи щодо реєстрації права власності на підставі іпотечного застереження, отже рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «ПУМБ» державним реєстратором було прийнято правомірно.

Крім того, відповідачі на спростування заявлених позовних вимог Банку ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не надали належних та допустимих доказів, зокрема доказів того, що спірна квартира була придбана не за кредитні кошти, а тому колегія суддів вважає позовні вимоги Банку про виселення відповідачів з іпотечної квартири обґрунтованими та доведеними.

Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність рішення в частині позовних вимог про виселення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про задоволення первісних позовних вимог Банку та виселення відповідачів з іпотечного майна.

Рішення в частині задоволених позовних вимог про виселення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга в цій частині без задоволення.

Законність рішення в іншій частині, зокрема в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 колегією суддів не перевіряється на підставі Постанови Верховного Суду від 04 липня 2023 року.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачені апелянтами суми судового збору за подання апеляційних скарг поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко