Постанова

від 31.10.2023 по справі 522/2171/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3828/23

Справа № 522/2171/22

Головуючий у першій інстанції Ярема Х.С.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Гуденка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2022 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ.ШАГ» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів

встановив:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом, у якому посилаючись на вимоги ст. 1212 ЦК України, просив стягнути з відповідача на його користь безпідставно отримані кошти у розмірі 39 080 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивач уклав договір та навчався в ТОВ «ІТ.ШАГ» (м. Київ), і йому як студенту було присвоєно спеціальний код. Надання послуг з навчання та весь навчальний процес був організований ТОВ «ІТ.ШАГ» (м. Київ).

Під час дії договору про навчання, укладеного з ТОВ «ІТ.ШАГ» (м. Київ), ОСОБА_1 сплачував за навчання, однак кошти поступали на рахунок ТОВ «ІТ.ШАГ» (м. Одеса).

Договірні відносини, пов`язані з надання/отриманням послуг в сфері ІТ освіти, в яких позивач є замовником/студентом існують з ТОВ «ІТ.ШАГ» (м. Київ) (ЄДРПОУ 40302365) як виконавцем послуг, проте оплату за навчання чомусь отримувало ТОВ «ІТ.ШАГ» (м. Одеса), тому позивач вважає, що сплачені ним кошти за період з 07 травня 2018 року по 05 жовтня 2020 року на суму 39 080 грн ТОВ «ІТ.ШАГ» (м. Одеса) отримала безпідставно.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд виходив з того, що відсутність договору між позивачем та відповідачем, не свідчить про безпідставність отримання останнім коштів, оскільки основний виконавець договірних зобов`язань - ТОВ «КОМП`ЮТЕРНА АКАДЕМІЯ ШАГ КИЇВ» (ЄДРПОУ 40302365; місцезнаходження м. Київ) самостійно надавав реквізити для оплати послуг за навчання, тобто визначав порядок оплати, такі дії виконавця в частині прийняття оплати за надані послуги не є способом забороненим цивільним законодавством.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, просив його скасувати та задовольнити позовні вимоги.

За доводами апеляційної скарги, всі платежі здійснені позивачем на користь відповідача були здійснені помилково, у зв`язку із введенням його в оману, водночас скаржник зауважує , що під час вирішення судом справи відповідач змінював свою позицію, зокрема, щодо наявності між сторонами договірних відносин, і відповідачем не доведено факту надання позивачу послуг, а укладений ним із ТОВ «ІТ.ШАГ» (м. Київ) договір не передбачав можливості надання послуг третьою особою, натомість передбачав проведення розрахунку за договором безпосередньо із ТОВ «ІТ.ШАГ» (м. Київ).

08 лютого 2023 року на електрону пошту апеляційного суду ТОВ «ІТ.ШАГ» (м. Одеса) надіслало відзив на апеляційну скаргу, у якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду від 13 вересня 2022 року без змін.

У судовому засіданні 23 травня 2023 року скаржник підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на законність оскаржуваного позивачем рішення суду.

13 червня 2023 року ОСОБА_1 через систему Електронний суд направив до апеляційного суду заяву про розгляд справи без його участі.

У відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю доповідача,пояснення представникавідповідача,який заперечувавпроти задоволенняапеляційної скаргипозивача,перевіривши матеріалисправи,законність іобґрунтованість оскаржуваногорішення судупершої інстанціїу межахдоводів тавимог апеляційноїскарги,апеляційний суд вважає скаргу позивача такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає вказаним нормам, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлені та підтверджуються такі обставини справи.

23 квітня 2018 року між ТОВ «КОМП`ЮТЕРНА АКАДЕМІЯ ШАГ КИЇВ» (ЄДРПОУ 40302365), що представляє торгову марку «Комп`ютерна академія ШАГ» (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник, Слухач) укладено Договір №051011578, за яким виконавець організує і проводить навчання слухача, а замовник оплачує навчання слухача в порядку та на умовах, визначених Договором.

Згідно з академічною довідкою від 20 квітня 2022 року, виданою ТОВ «ІТ.ШАГ» (м. Одеса), ОСОБА_1 присвоєно спеціальний код студента 051011578, і останній приступив до навчання з 16 червня 2018 року, і навчався 5 семестрів по 31 жовтня 2020 року, за програмою «Професійна комп`ютерна освіта» за спеціалізацією «Мережі та кібербазпека», відрахований 09 грудня 2020 року.

За період навчання з 07 травня 2018 року по 05 жовтня 2020 року ОСОБА_1 перерахував на рахунки ТОВ «ІТ.ШАГ» (код ЄДРПОУ 39361176; м. Одеса) кошти на загальну суму 39 080,00 грн. В платіжних квитанціях є посилання на код студента «051011578», призначення платежу «оплата за навчання».

Відповідач не заперечує, що кошти надходили на його рахунок, однак вважає, що безпідставного набуття коштів немає, оскільки між ним та ТОВ «КОМП`ЮТЕРНА АКАДЕМІЯ ШАГ КИЇВ» укладено договір освітнього партнерства за яким фактично послуги студенту надавав відповідач. Рахунок на оплату виставляло ТОВ «КОМП`ЮТЕРНА АКАДЕМІЯ ШАГ КИЇВ», що відповідає умовам договорів. Крім того, кошти позивач сплачував протягом трьох років, які прийнято в рахунок оплати за навчання, претензій про наявність боргу за навчання не має.

03 січня 2018 року між ТОВ «ІТ.ШАГ» (ЄДРПОУ 39361176; місцезнаходження м.Одеса) (Сторона 1) та ТОВ «КОМП`ЮТЕРНА АКАДЕМІЯ ШАГ КИЇВ» (ЄДРПОУ 40302365; місцезнаходження м. Київ) укладено Договір партнерства з ТОВ «ІТ.ШАГ» 03/01-18.

За вказаним Договором одна із сторін може надавати послуги учням/студентам іншої сторони та результати наданих послуг зараховуються в навчання учням/студентам з стороною, якою вони уклали Договір.

Відповідно до п. 1.7., 1.8. Договору партнерства сторони погодили, що для надання окремих освітніх послуг однією із Сторін учням/студентам іншої сторони, окрема угода між стороною, що надає послуги і учням/студентам іншої сторони не укладається. Під час надання освітніх послуг однією із Сторін учням /студентам іншої Сторони, то Сторона яка отримує послуги може видавати рахунки для своїх клієнтів/студентів з оплатою послуг, що були надані Стороною, що надавала послуги.

Пунктом 1.11 Договору партнерства визначено, що сторони погоджуються, що освітні послуги, що надані однією Стороною учням/студентам іншої Сторони, зараховуються в програму навчання учня/студента.

Згідно з п. 3.1 Договору від 23 квітня 2018 року розрахунки за Договором здійснюються шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок Виконавця згідно Додатку №1 до Договору. Додатком №1 до Договору від 23 квітня 2018 року визначені ціни та форми оплати навчання, погоджені сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статті 1130, 1131 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Колегія суддів враховує, ті обставини, що безпосередньо між ТОВ «ІТ.ШАГ»(м.Одеса) та позивачем договір не укладався, що не заперечується сторонами, разом з тим, освітні послуги студенту ОСОБА_1 , як і прийняття від нього оплати за їх надання, здійснювало ТОВ "КОМП`ЮТЕРНА АКАДЕМІЯ ШАГ КИЇВ" на підставі договору від 20 квітня 2018 року.

Відповідно до академічної довідки від 20 квітня 2022 року, виданої ТОВ «ІТ.ШАГ»(м.Одеса) відносно студента ОСОБА_1 , який приступив до навчання в Комп`ютерній академії "ШАГ" з 16 червня 2018 року, навчався 5 семестрів по 31 жовтня 2020 року за програмою "Професійна комп`ютерна освіта" за спеціалізацією "Мережі та кібербезпека". Студент перейшов на дипломування з 04 листопада 2020 року і прослухав 12 пар. Відрахований 09 грудня 2020 року.

Так, незважаючи на відсутність прямих договірних відносин між позивачем та відповідачем ТОВ «ІТ.ШАГ» (м. Одеса), останній надавав студенту ОСОБА_1 освітні послуги на підставі вказаного вище договору про співробітництво. Водночас те, що позивач не є стороною цього договору, не свідчить, що освітні послуги йому не надавались та він їх не отримував.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до положень договору про партнерство, окрема угода між стороною що надає послуги і учнями/студентами іншої Сторони не укладається, а наданні освітні послуги зараховуються до навчальної програми учня/студента.

Матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували факт ненадання позивачу послуг, згідно сплачених ним рахунків за період з 07 травня 2018 року по 05 жовтня 2020 року.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених ст. ст. 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання).

Така правова позиція висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 10 вересня 2018 року по справі №638/11807/15-ц та від 12 грудня 2018 року по справі №205/3330/14-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі N 922/3412/17 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Судом встановлено, що позивачем неодноразово було сплачено кошти за навчання на рахунок відповідача, при цьому, позивачем у платіжних документах зазначено свій код ідентифікації студента, який йому було присвоєно.

З наданих відповідачем рахунків на оплату убачається, що в них прямо зазначено найменування послуги, її постачальника, договір про навчання №051011578, який було укладено позивачем з ТОВ "КОМП`ЮТЕРНА АКАДЕМІЯ ШАГ КИЇВ".

Водночас, факт періодичного перерахунку коштів, на один і той самий рахунок, одному і тому самому отримувачу свідчать про те, що під час здійснення таких платежів позивач діяв цілеспрямовано, свідомо, з певним волевиявленням, що свідчить про те, що теперішня поведінка позивача не відповідає його попередній поведінці, а тому є супречливою.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них". Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №90/34/17 (провадження N 61-22315сво18).

У постанові від 11 січня 2023 року у справі №548/741/21 Верховний Суд аналізуючи положення ст. 1212 ЦК України прийшов до висновку, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Так, укладеним договором про надання освітніх послуг дійсно не було передбачено надання освітніх послуг відповідачем, разом з тим, позивач за власним волевиявленням здійснив оплату послуг на банківський рахунок відповідача з 07 травня 2018 року по 05 жовтня 2020 року . Разом з цим, звернувся до відповідача з досудовою претензією про повернення безпідставно набутих коштів після спливу тривалого часу, та після відрахування з ТОВ "КОМП`ЮТЕРНА АКАДЕМІЯ ШАГ КИЇВ", що також вказує про суперечливу поведінку позивача.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до чч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст.ст. 76-80 ЦПК України убачається, що суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16-ц.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦПК України, апеляційний суд погоджується, із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 з вказаних вище підстав.

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" N 2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява №4909/04).

Посилання в апеляційній скарзі в якості її доводів на обставини щодо введення позивача в оману працівниками ТОВ Комп`ютерна академія шаг Київ протягом усього часу здійснення позивачем помилкових платежів за навчання, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ОСОБА_1 позов до відповідача заявлено з інших підстав.

Інші доводи апеляційної скарги за своїм змістом та суттю загалом є обґрунтуванням позовних вимог, і зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права, та незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилення на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки суду про відмову в задоволенні позову з підстав, наведених у змісті оскаржуваного рішення.

Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено.

Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, з мотивів наведених у скарзі.

У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.367, 374,375, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 06 листопада 2023 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: В.В. Кострицький

М.В. Назарова