Постанова

від 01.11.2023 по справі 355/791/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 355/791/23 Головуючий у суді І інстанції Чальцева Т.В.

Провадження № 22-ц/824/11300/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Корнор Агро» на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 30 травня 2023 року у справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деренківець» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Корнор Агро» про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та визнання договору оренди землі недійсним,

в с т а н о в и в:

У травні 2023 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Деренківець» (далі - СТОВ «Деренківець») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Корнор Агро» (далі - ТОВ «Корнор Агро») про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та визнання договору оренди землі недійсним.

Одночасно позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити ТОВ «Корнор Агро» вчиняти будь-які дії із використання (у тому числі оброблення) земельної ділянки кадастровий номер 3220286400:18:001:0029, а також заборонити ОСОБА_1 розпоряджатись земельною ділянкою кадастровий номер 3220286400:18:001:0029.

Заява мотивована тим, що орендована СТОВ «Деренківець» земельна ділянка з кадастровим номером 3220286400:18:001:0029, площею 3,503 га, знаходиться у єдиному масиві земель у районі с. Поділля Броварського району, які орендує позивач за місцем знаходження його філії «Поділля» СТОВ «Деренківець».

На день подання звернення до суду з даним позовом позивач вже засіяв зазначену земельну ділянку.

Однак, 15 травня 2023 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване право оренди ТОВ «Корнор Агро» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220286400:18:001:0029 на підставі договору оренди землі від 12 травня 2023 року, який позивач просить визнати недійсним. Реєстрація права оренди ТОВ «Корнор Агро» створює ризики використання цієї земельної ділянки відповідачем вже зараз, незважаючи на те, що там знаходяться посіви позивача і його право оренди на ділянку поновлене на 10 років.

Про реальність зазначеної вище загрози свідчить отримане СТОВ «Деренківець» повідомлення ТОВ «Корнор Агро» від 19 травня 2023 року вих. № 34 на електронну пошту, в якому відповідач інформує позивача про свій намір негайно приступити до користування спірною земельною ділянкою.

Позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та законних інтересів, як орендаря земельної ділянки, що включає право саме позивача на володіння та користування ділянкою за її цільовим сільськогосподарським призначенням: самостійно обробляти її, збирати врожай та отримувати дохід від використання об`єкту оренди; як належний орендар, захищає своє переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк.

Повідомлення ТОВ «Корнор Агро» від 19 травня 2023 року про те, що воно буде негайно обробляти спірну земельну ділянку свідчить про те, що у разі невжиття судом заходів забезпечення позову зараз, ефективний захист та поновлення порушених прав і законних інтересів позивача, як орендаря, не відбудеться, навіть після ухвалення можливого рішення на користь позивача. Адже, відповідач знищить майбутній урожай позивача не лише на спірній ділянці, але й на шляху до такого невиділеного у натурі поля, буде використовувати земельну ділянку, користуватись якою має право позивач. Не вжиття таких заходів забезпечення позову може спричинити зіткнення працівників сторін.

Більше того, якщо не вжити заходів забезпечення позову на даній стадії розгляду справи, то позивачу доведеться звертатись із новими позовами до відповідачів для захисту своїх прав орендаря, створить нові справи, що не відповідає принципам цивільного судочинства швидко та ефективно вирішити спір, захистити порушене право особи.

Таким чином, враховуючи предмет спору, ризики, що можуть спричинити невиконання судового рішення та не відновлення прав позивача у даній справі, приймаючи до уваги необхідність подальшого обробітку засіяних полів, СТОВ «Деренківець» вбачає адекватним і співмірним заходом забезпечення позову - це на час розгляду справи судом заборонити ТОВ «Корнор Агро» використовувати (обробляти) спірну земельну ділянку, а також заборонити ОСОБА_1 розпоряджатись цією земельною ділянкою для запобігання передачі її в оренду іншій особі, що вже мало місце тричі впродовж квітня-травня 2023 року

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 30 травня 2023 року заяву представника позивача - адвоката Бордаченка О.В. про забезпечення позову задоволено.

До набрання законної сили рішенням суду у даній справі, яким буде вирішено спір по суті, заборонено ТОВ «Корнор Агро» вчиняти будь-які дії із використання (у тому числі оброблення) земельної ділянки кадастровий номер 3220286400:18:001:0029, а також заборонено ОСОБА_1 розпоряджатись земельною ділянкою кадастровий номер 3220286400:18:001:0029.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ТОВ «Корнор Агро» в особі директора Шпака Ю.Б. звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

На обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що оскаржувана ухвала була постановлена без виклику сторін до суду, у зв`язку з чим він не мав змоги надати свої пояснення та заперечення, скористатися процесуальним правом на захист, судом не було враховане волевиявлення власника земельної ділянки.

Так, позивач у позовній заяві зазначав, що ним було надіслано у червні 2022 року на адресу ОСОБА_1 додаткову угоду про поновлення договору оренди землі № 282 від 18 жовтня 2012 року на новий строк, яка останньою не була підписана, а також те, що після закінчення строку договору оренди № 282 він продовжив використовувати земельну ділянку з кадастровим номером 3220286400:18:001:0029 без заперечень з боку її власника.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 у серпні та листопаді 2022 року надсилала на адресу позивача листи-повідомлення, в яких зазначила, що не бажає поновлювати договір оренди землі та просила утриматися від вчинення будь-яких дій, які б перешкоджали власнику розпоряджатися земельною ділянкою на власний розсуд з урахуванням того, що вона не продовжувала дію договору оренди земельної ділянки.

З вищевикладеного вбачається, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом, ввів суд в оману, надавши неправдиві докази з метою забезпечення власних амбіцій та потреб. Крім того, позивач зазначив, що на сьогоднішній день вже засіяв зазначену земельну ділянку, однак жодного доказу на підтвердження вказаного факту не надав.

Ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову порушує права та законні інтереси орендаря земельної ділянки ТОВ «Корнор Агро», що включає право саме користування ділянкою за її цільовим сільськогосподарським призначенням: самостійно обробляти її, збирати врожай та отримувати дохід від використання об`єкту оренди, а також порушує право власника земельної ділянки на вільне володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою на власний розсуд, яка перебуває у її приватній власності.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Бордаченко О.В. просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи відповідача є безпідставними, оскільки постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вірно встановив підстави, передбачені статтею 149 ЦПК України, та обґрунтовано вжив заходи забезпечення позову, що вбачається з наступного.

Позивач додав до позовної заяви докази того, що він, як добросовісний орендар, належно виконував умови договору оренди землі від 18 жовтня 2012 року та не менше ніж за один місяць до закінчення строку дії цього договору виконав всі необхідні за законом умови для його поновлення на новий строк, але переважне право позивача порушене відповідачами.

Після закінчення строку договору оренди землі від 18 жовтня 2012 року позивач продовжив використовувати земельну ділянку з кадастровим номером 3220286400:18:001:0029 без заперечень з боку ОСОБА_1 та засіяв цю ділянку ще до 01 травня 2023 року разом з іншими ділянками, яка знаходиться в єдиному масиві сільськогосподарських земель позивача.

При вжитті заходів забезпечення позову у даній справі, суд на підставі наданих позивачем доказів встановив ризикиускладнення виконання судового рішення та унеможливлення ефективного поновлення порушених прав та законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, якщо не вжити заходи забезпечення позову на даній стадії розгляду справи.

Отже, суд в ухвалі про забезпечення позову від 30 травня 2023 року дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що без заборони ТОВ «Корнор Агро» вчиняти будь-які дії із використання (у тому числі оброблення) земельної ділянки, буде пошкоджений урожай позивача. Спірна ділянка не виділена і знаходиться у єдиному масиві земель, тому своїми діями відповідач пошкодить урожай позивача не лише на спірній, але і на інших земельних ділянках СТОВ «Деренківець», по яким ТОВ «Корнор Агро» буде скеровувати свою сільськогосподарську техніку для обробітку спірної ділянки і це спричинить зіткнення працівників двох товариств на полі. Для захисту порушених прав позивачу доведеться звертатись до суду з новими позовами, що не відповідає основним засадам цивільного судочинства.

Тобто, ухвала суду про забезпечення позову є законною та обґрунтованою, оскільки без заборони ТОВ «Корнор Агро» використовувати спірну земельну ділянку, виконання судового рішення у даній справі буде утрудненим, ефективний захист та поновлення порушених прав і законних інтересів позивача, як орендаря, не відбудеться.

Із наданих позивачем доказів суд з`ясував, що ОСОБА_1 протягом 2021 - 2023 року тричі укладала договори оренди земельної ділянки, яка весь цей час із 2012 року безперервно перебуває у користуванні позивача за договором оренди землі від 18 жовтня 2012 року.

Відтак, суд врахував, що для запобігання ризику наступного розпорядження земельною ділянкою ОСОБА_1 , що вимагатиме нового звернення позивача з іншими позовами до суду, задля запобігання ускладненню виконання судового рішення внаслідок таких можливих дій ТОВ «Корнор Агро», для реального захисту прав позивача, - суд цілком обґрунтовано заборонив ОСОБА_1 розпоряджатись цією ділянкою в порядку забезпечення позову. Вжитий захід забезпечення позову відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19, де розмежовано арешт і заборону відповідачу розпоряджатись власним майном.

За таких обставин представник позивача вважає, що ухвала суду від 30 травня 2023 року про забезпечення позову є законною і обґрунтованою, а тому не може бути скасована судом апеляційної інстанції.

Відзив іншого відповідача на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача - адвокат Бордаченко О.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися і явку своїх представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомили, тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, аналізуючи матеріали справи і доводи заяви про забезпечення позову, дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки відчуження об`єкту нерухомості майна відповідачем може ускладнити виконання рішення суду та потягне за собою притягнення до участі у справі інших учасників процесу.

Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду з наступних міркувань.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії.

При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Застосовуючи вказаний вид забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачам будь-які дії із використання (у тому числі оброблення) та розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 3220286400:18:001:0029 унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав і законних інтересів позивача у разі задоволення позову.

Однак, такий висновок місцевого суду є помилковим, оскільки звертаючись з відповідною заявою, позивач обґрунтовував її тим, що забезпечення позову обраним ним способом направлено на недопущення настання матеріальної шкоди СТОВ «Деренківець», яка полягатиме у позбавленні можливості зібрати засіяний та оброблений ним урожай на спірній земельній ділянці, яка було предметом договору оренди, а також дії ТОВ «Корнор Агро» щодо оброблення спірної земельної ділянки призведуть до пошкодження посівів позивача на інших земельних ділянках, які знаходяться в його оренді, оскільки спірна земельна ділянка розташована в єдиному масиві і не має окремо під`їзду.

Разом з тим, предметом спору даної цивільної справи є визнання договору оренди спірної земельної ділянки недійсним та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі із попереднім орендарем - СТОВ «Деренківець».

Тобто, метою вказаного позову є захист прав СТОВ «Деренківець» на поновлення договору оренди спірної земельної ділянки, а не захист його прав щодо недопущення збитків пов`язаних з урожаєм на спірній земельній ділянці чи на суміжних земельних ділянках внаслідок проїзду сільськогосподарської техніки ТОВ «Корнор Агро».

Позивачем не було вказано обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням заявлених позовних вимог та яким чином невжиття вказаного виду забезпечення позову призведе до невиконання судового рішення в частині поновлення договору оренди спірної земельної ділянки у разі його задоволення.

Незабезпечення позову шляхом заборони обробляти спірну земельну ділянку та розпоряджатись нею її власником ніяким чином не призведе до утруднення виконання судового рішення у разі задоволення даного позову.

Аналогічний висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 709/853/20(провадження № 61-14722св20) за подібних правовідносин.

Суд першої інстанції вказаного не прийняв до уваги, в результаті чого дійшов помилкового висновку відносно того, що невжиття вищевказаних заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав і законних інтересів позивача у разі задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки з ТОВ «Корнор Агро» та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди спірної земельної ділянки з СТОВ «Деренківець».

Вказаний висновок суперечить самій суті інституту забезпечення позову, метою якого є обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали справи, характер спірних правовідносин та предмет позову, а також не взяв до уваги, що з обставин даної справи не вбачається, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову щодо визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та визнання договору оренди землі недійсним, а запропонований позивачем такий захід забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії щодо земельної ділянки не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

Ураховуючи те, що метою забезпечення позову є реалізація в майбутньому актів правосуддя, у той час як запропоновані позивачем і вжиті судом заходи забезпечення позову не забезпечать, у разі задоволення позову, виконання рішення, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду про те, що вимоги позивача про забезпечення позову відповідають заявленим позовним вимогам, обставинам справи та критеріям співмірності.

Наведений захід забезпечення позову не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову, не спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і жодним чином не впливає на ефективний захист, або поновлення права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Таким чином, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відносно того, що невжиття вказаного способу забезпечення позову не унеможливить в подальшому виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, зокрема і в частині поновлення договору оренди з попереднім власником.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин оскаржувана ухваласуду першої інстанції щодо задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Корнор Агро» вчиняти будь-які дії із використання (у тому числі оброблення) спірної земельної ділянки, а також заборони ОСОБА_1 розпоряджатись цією земельною ділянкою не відповідає матеріалам справи та вимогам статей 260, 263 ЦПК України, вона постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права, що в силу статті 376 ЦПК України є підставою для її скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у даній справі.

У відповідності до положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат позивача у вигляді сплаченого судового збору у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки спір по суті не розглядався.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Корнор Агро» задовольнити.

Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 30 травня 2023 року про забезпечення позову сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деренківець» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Корнор Агро» про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та визнання договору оренди землі недійсним скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деренківець» про забезпечення позову у справі № 355/791/23 відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 листопада 2023 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.О. Писана

Д.О. Таргоній