Постанова

від 08.11.2023 по справі 480/1832/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 р.Справа № 480/1832/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області як територіальний орган утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.08.2023, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, по справі № 480/1832/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флуітек Фармінг"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛУІТЕК ФАРМІНГ", звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Сумській області форми В1 від 13.02.2023 №82318280703, яким встановлено завищення ТОВ ФЛУІТЕК ФАРМІНГ суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2022 року в розмірі 119 222 грн та нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 11922,20 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Сумській області форми В1 від 13.02.2023 №82318280703 про завищення Товариством з обмеженою відповідальністю ФЛУІТЕК ФАРМІНГ суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2022 року в розмірі 119 222 грн та нарахування штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 11922,20 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (і.к. 43995469, вул. Іллінська, 13,м. Суми,Сумська область,40009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛУІТЕК ФАРМІНГ" (і.к. 42714207, вул. Героїв Крут, 60, оф. 2, м. Суми, Сумська область, 40034) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684 грн. та 10000 грн. витрат на правничу допомогу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме, Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Сумській області проведено 17.01.2023 документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ФЛУІТЕК ФАРМІНГ» щодо дотримання норм податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Сумській області складено акт від 17.01.2023 року №268/18-28-07-03-07/42714207/10, в якому встановлено порушення підприємством п.198.2, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.4,ст. 200 ПК України, а саме порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2022 року на суму 119 222 грн.

На підставі акту перевірки від 17.01.2023 року №268/18-28-07-03-07/42714207/10 ГУ ДПС Сумській області винесено податкове повідомлення рішення форми «В1» від 13.02.2023 року №82318280703, яким встановлено завищення ТОВ «ФЛУІТЕК ФАРМІНГ» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2022 року в розмірі 119 222 грн. та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 11 922,20 грн.

Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням- рішенням, ТОВ «ФЛУІТЕК ФАРМІНГ» звернулося до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтоване, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (в подальшому ПК України, чинний на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Згідно з п.201.10 ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжено.

Відповідно до Закону України від 03.03.2022 №2118 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», внесено зміни до підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, а саме: доповнено пунктом 69, зокрема п.п. 69.1 такого змісту:

«Установити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

У випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні».

Також, Законом України від 15.03.2022 №2120 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» до ПК України внесено зміни, зокрема, підрозділ 2 розділу ХХ "Перехідні положення" доповнено пунктом 32-2 наступного змісту:

«Тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, платники податку за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, включають до складу податкового кредиту звітного періоду суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Протягом шести місяців після припинення або скасування дії воєнного стану платники зобов`язані забезпечити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних всіх податкових накладних та розрахунків коригування, реєстрація яких відстрочена на період дії воєнного стану, а податковий кредит, задекларований платниками під час дії воєнного стану на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, підлягає обов`язковому уточненню (приведенню у відповідність) з урахуванням даних податкових накладних та розрахунків коригування, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних".

Законом України від 12.05.2022 №2260 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» також доповнено підпунктом 69.1-1 підрозділу 10 ХХ "Перехідні положення".

Відповідно до п.п. 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, з урахуванням змін відповідно до вищевказаного Закону, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов`язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.

Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки.

Платники податку на додану вартість, тимчасово, до припинення або скасування воєнного стану, не мають права на подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій, передбаченого пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди до лютого 2022 року із показниками на зменшення податкових зобов`язань та/або декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику".

Пунктом 69.1-1ПК України передбачено, що платники податку на додану вартість зобов`язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.п. 32-2 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, за податкові періоди лютий, березень, квітень, травень 2022 року за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, платники податку:

включають до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, податковий орган зазначає про завищення ТОВ «ФЛУІТЕК ФАРМІНГ» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2022 року в розмірі 119 222 грн., оскільки позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту червня 2022 року сум податку на додану вартість по операціях з придбання товару у ТОВ «ДРОН.ЮА АГРО САПЛАЙ», враховуючи дату оплати придбаного товару лютий 2022 року, дата реєстрації ТОВ податкової накладної «ДРОН.ЮА АГРО САПЛАЙ» ( 12.07.2022).

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «ФЛУІТЕК ФАРМІНГ» повинен був сформувати податковий кредит за такою операцією, або у лютому 2022 року на підставі первинних документів на попередню оплату товару та згодом зареєструвати податкову накладну в ЄРПН або у липні 2022 року на підставі податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН по даті її реєстрації (12.07.2022 року). Зазначення ТОВ «ФЛУІТЕК ФАРМІНГ» суми податкового кредиту у червні 2022 року за операцією з придбання товару у ТОВ «ФЛУІТЕК ФАРМІНГ» в лютому 2022 року є порушенням норм п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Оскільки періодом виникнення від`ємного значення, заявленого платником податків до відшкодування у жовтні 2022 року є червень 2022 року, то підприємством порушено норми п.п. 14.1.18 п. 14.1ст. 14 та п. 200.1 ст. 200 ПК України

Колегія суддів не погоджується із тим, що підприємством завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2022 року на суму 119 222 грн., враховуючи наступне.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час перевірки податковим органом встановлено, що податковий кредит з податку на додану вартість виник у ТОВ «ФЛУІТЕК ФАРМІНГ» за результатами операції з придбання у ТОВ «ДРОН.ЮА АГРО САПЛАЙ» безпілотного літального апарату та технічного обладнання до нього, що підтверджується договором купівлі - продажу №31012022 від 31.01.2022 року, специфікацією №1 від 31.01.2022 року, рахунком на оплату №СТ-000047 від 02.02.2022 року, платіжною інструкцією №14 від 03.02.2022 року, випискою АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» з рахунку підприємства за 03.02.2022 року, видатковою накладною №СТ-000529 від 07.07.2022 року, податкової накладною №21 від 03.02.2022 року та протоколом за результатами інвентаризації.

Загальна сума податкового кредиту по договору купівлі - продажу №31012022 від 31.01.2022 склала 165 490 грн. Зазначені обставини сторонами не заперечуються, не є спірними.

В акті перевірки зауваження щодо товарності операції з придбання безпілотного літального апарату та технічного обладнання до нього, повноти оплати за товар, якості первинних бухгалтерських документів, що підтверджують господарську операцію відсутні, перевіряючими не зазначено.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується та не є спірним, що перша з подій, що мала місце в операції з поставки товарів за договором купівлі - продажу №31012022 від 31.01.2022 є факт оплати товару ТОВ «ФЛУІТЕК ФАРМІНГ», яка відбулась 03.02.2022 року (платіжна інструкція №14 від 03.02.2022).

Податкова накладна 03.02.2022 не була зареєстрована в ЄРПН, а тому у лютому 2022 року ТОВ «ФЛУІТЕК ФАРМІНГ» не мало права включати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару по договору купівлі - продажу №31012022 від 31.01.2022 .

Судовим розглядом встановлено, що підприємством було подано податкові декларації з податку на додану вартість за лютий-травень 2022р. без відображення суми податку на додану вартість по господарській операції по першій із події факту оплати 03.02.2022. Податковий кредит за операціями, які відбулись у лютому 2022 року, на підставі первинних бухгалтерських документів, не формувався.

Проте, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у зв`язку із змінами до Податкового кодексу України , з 27.05.2022 у ТОВ «ФЛУІТЕК ФАРМІНГ» виникла можливість включити до складу звітного податкового періоду суми ПДВ, сплачені у лютому 2022 року за операцією з придбання товарів у ТОВ «ДРОН.ЮА АГРО САПЛАЙ» на підставі наявних первинних (розрахункових) документів без зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної.

Крім того, судом встановлено, що у поданій 15.07.2022 декларації з податку на додану вартість за червень 2022року позивачем відображено дані господарської операції 03.02.2022 згідно первинних документів , а саме по факту оплати товару.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що податковий кредит в розмірі 119 222 грн., заявлений ТОВ «ФЛУІТЕК ФАРМІНГ» до відшкодування у жовтні 2022 року, формувався за рахунок зобов`язань та податкового кредиту попередніх періодів, а саме 39 грн. - податковий кредит (сальдо на січень 2022 року), 165 490 грн. - податковий кредит червня 2022 року, 8 544 грн. - податковий кредит серпня 2022 року, 23 933 грн. зобов`язання серпня 2022 року

1607 грн. податковий кредит вересня 2022 року, 32 525 податкові зобов`язанням вересня 2022 року (23 933 +32 525) - (39 + 165 490 +8 544 +1607) = -119 222 грн.

Податкові зобов`язання у жовтні 2022 року ТОВ «ФЛУІТЕК ФАРМІНГ» не декларувались (відсутні), заниження або завищення підприємством податкових зобов`язань за період з 01.10.2022 року по 31.10.2022 року податковим органом не встановлено, про що свідчить зміст акту перевірки.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем в період з лютого 2022року по червень 2022року показники декларацій з податку на додану вартість є незмінні, взагалі не впливають та не змінюють показники розміру бюджетного відшкодування ПДВ за декларацією жовтня 2022 року, зокрема господарської операції 03.02.2022. Таким чином відображення господарської операції не у лютому 2022року чи липні 2022року, не підтверджують факт того, що підприємство зависило суму бюджетного відшкодування.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що реальність виконання господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит з ПДВ, підтверджується належними первинними документами.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтоване, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Щодо законності та обґрунтованості судового рішення в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 19.02.2021 у справі № 820/3072/18.

Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу ним надано» договір № 01/03 про надання правової допомоги від 01.03.2023, ордер про надання правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, рахунок на оплату 02/03 від 02.03.2023 щодо надання юридичних послуг по договору № 01/03 від 01.03.2023, платіжну інструкцію №23 від 02.03.2023 на суму 10000 грн.

Відповідно до п. 4 Договору про надання правової допомоги № 01/03 від 01.03.2023 розмір гонорару за даним Договором складає 10000 (десять тисяч) грн.. та не залежить від кількості судових засідань, кількості процесуальних документів складених Адвокатом та строку розгляду справи в суді.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 року по справі № 520/2915/19 зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, враховуючи обставини цієї справи та надані позивачем докази в їх сукупності та, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області в розмірі 10000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області як територіальний орган утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 по справі № 480/1832/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 10.11.2023 року