Ухвала

від 10.11.2023 по справі 910/19251/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

10.11.2023Справа № 910/19251/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮВАР" про відвід судді

у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЧАВДАР 1" (02072, м. Київ, вул. Є. Чавдар, 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮВАР" (02072, м. Київ, вул. Є. Чавдар, 1, нежитлове приміщення 365А)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36)

про зобов`язання вчинити певні дії

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЧАВДАР 1" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮВАР" про зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не надавав відповідачу згоду на розміщення рекламних засобів на частині фасаду будинку №1 по вул. Є. Чавдар в м. Києві та не укладав жодних договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЮВАР" щодо користування частиною фасаду будинку для розміщення рекламних засобів, а тому існують підстави для демонтажу відповідачем незаконно розміщеної зовнішньої реклами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Так, у підготовчому засіданні 08.11.2023 суд у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 29.11.2023.

09.11.2023 через загальний відділ діловодства суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮВАР" подано заяву про відвід судді Пукшин Л.Г. від розгляду справи №910/19251/21.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Частиною 2 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідач обґрунтовує свою заяву наявністю обставин, які свідчать про пряму чи побічну заінтересованість судді у результаті розгляду справи з огляду на те, що у судовому засіданні 04.01.2023 суддя Пукшин Л.Г. повідомила, що самостійно досліджувала питання наявності у представника позивача Ананьєва Є.А. (який підписував всі процесуальні документи позивача, починаючи з заяви про усунення недоліків) права на зайняття адвокатською діяльністю, зокрема шляхом збиранням доказів, які підтверджують перебування на посаді голови Ради адвокатів міста Києва Рафальської І.В. - особи, яка підписала і видала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Ананьєва Є.А., а в подальшому суддею неодноразово відкладено підготовче засідання для надання можливості позивачу подати додаткові пояснення (заперечення, докази) на клопотання відповідача щодо залишення позову без розгляду; також суддею зазначено про намір звернутися із запитом до Ради адвокатів м. Києва про видачу Ананьєву Є.А. свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Відповідно до частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Таким чином, пряма чи опосередкована (побічна) заінтересованість судді у результаті розгляду справи може бути підставою для відводу та може мати юридичний або побутовий характер. Відвід з цієї підстави потребує доказування і має переконати суд в існуванні певних фактів прямої чи опосередкованої (побічної) заінтересованості судді у результаті розгляду справи, яка вирішується.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

При цьому, стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

- "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.

- "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Таким чином, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості.

При цьому, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про наявність відповідних обставин, не підтверджених належними, достовірними й допустимими доказами.

Водночас, надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід, судом враховано те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

Зокрема, відповідно до частини четвертої статі 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У поданій заяві про відвід не наведено фактів прояву суддею Пукшин Л.Г. поведінки, яка б свідчила про її упередженість чи небезсторонність у цій справі, а доводи, викладені в заяві, зводяться до незгоди сторони з процесуальними рішеннями судді.

В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на недотримання суддею приписів частини 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

У той же час, наведені заявником процесуальні рішення судді стосувалися перевірки повноважень представника юридичної особи позивача, що не є збиранням доків, які стосуються предмета спору, а встановлення відповідних відомостей не має значення для вирішення справи по суті.

Так, згідно з частиною третьою статті 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

За змістом частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Статтею 60 Господарського процесуального кодексу України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність . Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі, він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання. Довіреності або інші документи, що підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, серед іншого, суд не позбавлений можливості самостійно перевірити повноваження представника юридичної особи у правовідносинах з третіми особами.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, принцип рівності сторін - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. (п. 33 Рішення у справі "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 (Заява №14448/88) та п. 38 Рішення у справі "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996 (Заява №17748/91)).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (п.33 Рішення ЄСПЛ по справі "Dulaurans c. France" (заява №34553/97)).

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд не вбачає підстав для визнання відводу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮВАР" обґрунтованим, оскільки наведені заявником доводи, в розумінні процесуального закону, не можуть бути підставою для відводу судді.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно з ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Керуючись статтями 35, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. Визнати заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮВАР" про відвід судді Пукшин Л.Г. від розгляду справи №910/19251/21 необґрунтованою.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮВАР" про відвід судді передати для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

3. Ухвала набирає чинності 10.11.2023 та оскарженню не підлягає.

Суддя Пукшин Л.Г.