Ухвала

від 08.11.2023 по справі 921/2/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 921/2/21(921/463/22)

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Погребняк В.Я.

перевіривши касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН» адвоката Ходань М.В.

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023

у справі № 921/2/21(921/463/22)

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод" особі ліквідатора Шимечка А.Я.

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "МАММОН",

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,

на стороні відповідача: 1) Кооператив "Союз"

2) ОСОБА_1

про витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок і нерухомого майна та визнання права власності

в межах справи №921/2/21

про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод"

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського Тернопільської області від 06.03.2023 в позові відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Тернопільський електромеханічний завод» в особі ліквідатора Шимечка А.Я. задоволено частково. Рішення Господарського Тернопільської області від 06.03.2023 у справі №921/2/21(921/463/22) скасовано в частині відмови у позові про витребування земельної ділянки. У цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН» на користь Публічного акціонерного товариства «Тернопільський електромеханічний завод» наступне майно: земельну ділянку, кадастровий номер: 6110100000:02:011:0052, площею 0,6027 га, що розташована у м.Тернопіль по вул. Нечая 25; будівлі, що розташовані: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вулиця Нечая Д. полковника, будинок 25, та складаються з: головного корпусу №2, А, А, А, загальною площею 1065,8 кв.м.; будівлі, складальної дільниці №1,З, загальною площею 375,2 кв.м.; будівлі, слюсарно-механічного цеху, И, загальною площею 728,9 кв.м.; будівлі, складу готової продукції, Л, загальною площею 591,2 кв.м.; будівлі, електростанції, П; навісу складу готової продукції, С. В решті оскаржуване рішення залишено без змін. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН» в дохід Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 472810,39 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Тернопільський електромеханічний завод» в дохід Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 472810,39 грн.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН» адвоката Ходань М.В. з доданими до неї матеріалами (надіслана 29.09.2023, що підтверджується конвертом Укрпошта) на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі №921/2/21(921/463/22), в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; відстрочити сплату судового збору; скасувати оскаржуване судове рішення; рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.03.2023 залишити в силі; зупинити дію постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023.

Клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги мотивовано тим, що відповідно до договору про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «МАММОН» в особі директора Угрина М.М., що діє на підставі статуту та адвокатом Ходань М.В., ТОВ «МАММОН» в порядку та на умовах визначених Договором, дав адвокату доручення забезпечити захист, представництво, надання іншої правової допомоги, що пов`язані з майновими правами та інтересами клієнта щодо земельних ділянок, що належать клієнту на праві власності. Кореспонденція та повідомлення у справі надсилалась на юридичну адресу: ТОВ «МАММОН» 46000 Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Нечая Д.25. доступ до якої адвокат Ходань М.В. не мав. Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції уповноваженому представнику ТОВ «МАММОН» за обставин смерті єдиного власника (засновника) вручено не було. Про постановлення оскаржуваного судового рішення адвокат Ходань М.В. дізнався 18.09.2023 та звернувся до Господарського суду Тернопільської області з заявою про надання копій судових рішень у справі.

Дані обставини на думку скаржника є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 17.10.2023 витребувано з Господарського суду Тернопільської області та Західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 921/2/21(921/463/22). Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження, повернення без розгляду касаційної скарги або залишення касаційної скарги без руху за касаційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН» адвоката Ходань М.В. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 до надходження до матеріалів справи № 921/2/21(921/463/22) до Верховного Суду.

До Верховного Суду з Господарського Тернопільської області надійшли матеріали справи №921/2/21(921/463/22).

Перевіривши касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Предметом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі №921/2/21(921/463/22) повний текст якої складено 22.08.2023 (оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 25.08.2023) тобто останнім днем подання касаційної скарги є 11.09.2023.

Однак, касаційну скаргу на оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції надіслано 29.09.2023, що свідчить про пропуск процесуального строку.

Відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 288 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

При цьому згідно із пунктом 7 частини другої, пунктом 1 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, яке оскаржується. Крім того, до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення, якщо визнає причини пропуску поважними.

Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання про поновлення процесуального строку має містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Тобто, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).

Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Суд звертає увагу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН» адвоката Ходань М.В. на те, що відповідно до Договору «Про надання правничої (правової) допомоги» від 07.02.2022 останній отримав повноваження від ТОВ «МАММОН» в особі директора Угрина М.М., що діяв на підставі статуту.

Відповідно до рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.03.2023 у справі №921/2/21(921/463/22) 06.03.2023 від адвоката Ходань М.В. надійшла заява № без номера від 06.03.2023 (вх.№ 1938 від 06.03.2023), в якій просив суд надати можливість для ознайомлення та копіювання матеріалів справи, в зв`язку із чим розгляд справи перенести на інший день.

Судом першої інстанції встановлено, що Ходань М.В. не є учасником справи (відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України), та Ходань М.В. не надано належних доказів на підтвердження того, що він є представником відповідача ТОВ «МАММОН», оскільки в своїй Заяві зазначає, що у відповідності до договору про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «МАММОН», в особі директора Угрина М.М. та адвокатом Ходань М.В, ТОВ «МАММОН», в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає адвокату доручення забезпечити захист, представництво, надання іншої правової допомоги, проте до Заяви не додано зазначеного договору про надання правової допомоги.

Вище наведене свідчить про обізнаність скаржника щодо судового розгляду позову Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод" особі ліквідатора Шимечка А.Я. про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН» на користь Публічного акціонерного товариства «Тернопільський електромеханічний завод» земельної ділянки, кадастровий номер: 6110100000:02:011:0052 та визнання права власності на вказану земельну ділянку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами статті 4 цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Колегія суддів наголошує, що статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи вищевикладене, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлено законом у рівні умови, у зв`язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Отже зазначені скаржником причини подання касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними для поновлення строку, оскільки залежали лише від суб`єктивної волі скаржника, а не від об`єктивно непереборних обставин.

З огляду на викладене, Суд вважає, що підстави наведені у клопотанні представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН» адвоката Ходань М.В. про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі №921/2/21(921/463/22), слід визнати неповажними.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, що діяла на час подачі позову, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становила 1,5 % ціни позову, але не менше 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні питання про можливість касаційного оскарження процесуального документа суду апеляційної інстанції визначальним є саме судовий акт суду першої інстанції, а не результат його перегляду в апеляційному порядку, та відповідно, зміст резолютивної частини процесуального документа суду апеляційної інстанції.

Ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна (п. 2 ч. 1 ст.163 ГПК України).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) -це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.

Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Правовий висновок щодо визначення ставки судового збору, що підлягає сплаті за розгляд майнового спору у позовному провадженні в межах справи про банкрутство боржника викладений Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.04.2021 у справі № 905/1818/19.

Таким чином, за подання до Верховного Суду касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 630 414 грн. (21 013 794,96 *1,5%*200%).

Проте до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, натомість заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", оскільки за обставин смерті єдиного власника та керівника ТОВ "МАММОН" обмежено у праві здійснювати реалізацію своїх інтересів а також фінансові розрахунки. Крім того, судами попередніх інстанцій позивачу у справі було відстрочено сплату судового збору.

Розглянувши клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН» адвоката Ходань М.В. про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, Суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.

З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

При цьому, Верховний Суд акцентує, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

У даному випадку предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, скаржник не є суб`єктом, на якого поширюється дія статті 8 Закону України "Про судовий збір".

При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.

При цьому, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Проте, заявник не навів доводи та не надав документи, які підтверджують його майновий стан, не надав жодних доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору на момент звернення до суду із касаційною скаргою та доказів можливості сплати вказаних грошових коштів до закінчення розгляду справи в касаційній інстанції.

Суд зазначає, що ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише посилання заявника касаційної скарги на ухвалення судами попередніх інстанцій рішень щодо відстрочення сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для відстрочення такої сплати.

Враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору.

Варто зазначити, що відмова у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги не може вважатися обмеженням доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Сума судового збору, яку необхідно сплатити заявнику, складає 630 414 грн.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник зазначає, що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції зробив неправильний висновок, зазначивши, що перехід права власності на усі земельні ділянки , будівлі та споруди, які мають статус предмета іпотеки, здійснено протиправно, оскільки відчужено від ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» до ОСОБА_1 , а згодом від ОСОБА_1 , до Приватного малогопідприємства « 777», від Приватного малогопідприємства « 777» до ОСОБА_1 , та в черговий раз від ОСОБА_1 , до ТОВ «МАММОН», адже в період з 31.10.2008 до 12.04.2019 іпотекодержателем цього майна було ПАТ «Універсал Банк», згода якого на вчинення вказаних правочинів відсутня. Зазначене суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 викладеного у справі №922/3537/17.

Касаційна скарга має містити мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Скаржник не вказує підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.

Верховний Суд звертає увагу, що з 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX. Зокрема, приписами частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону, з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 ГПК України, статті 4,7,8 Закону України "Про судовий збір" Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1.Відмовити у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН» адвоката Ходань М.В. про відстрочення сплати судового збору.

2.Касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН» адвоката Ходань М.В. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі №921/2/21(921/463/22) - залишити без руху.

3.Надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН» адвокату Ходань М.В. строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: навести інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження з обгрунтуванням поважності підстав його пропуску; сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 630 414 грн. і надати Суду відповідні докази здійснення такої оплати; виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

4. Роз`яснити скаржнику у справі № 921/2/21(921/463/22), що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.

5. Верховний Суд звертає увагу, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Картере В.І.

Погребняк В.Я.