Ухвала

від 13.11.2023 по справі 2-385/2010

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 13.11.2023

Справа № 2-385/2010

6/501/99/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 27.09.2023 звернулася до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника.

Заява обґрунтована тим, що в провадженні Іллічівського міського суду Одеської області знаходилась справа №2-385/2010 року за позовом прокурора м.Іллічівська Одеської області в інтересах ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 02.12.2009 по справі №2 385/10 за заявою позивача забезпечено позов, та обмежено право виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Балтійська Російської Федерації, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за межі України до виконання зобов`язань по кредитному договору.

Станом на теперішній час, вказане обмеження обмежує права та законні інтереси ОСОБА_1 , не дає їй змоги перетинати кордон України.

Заявник стверджує, що на момент подання заяви відсутні відкритті виконавчі провадження, тобто відсутні докази ухилення заявника від виконання зобов`язань, тому відсутня необхідність у застосуванні тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, що підтверджується листом Чорноморського міського ВДВС від 04.08.2023 №21.15/23806.

Отже, відсутнє відкрите виконавче провадження, в межах якого обмеження у праві виїзду за межі України для ОСОБА_1 сприяло б примусовому виконанню рішення суду.

На підставі викладеного заявник звернувся до суду з відповідною заявою.

До суду від заявника надійшла заява про розгляд заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон за його відсутністю, в якій заявник просить задовольнити вказану заяву.

У судове засідання представник Чорноморського ВДВС в Одеському районі Одеської області не з`явився, був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд заяви без його участі, просив суд відмовити у задоволенні заяви.

Дослідивши заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, суд вважає зазначену заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Свобода пересування гарантована ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенції), частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». Разом з тим, згідно з ч.3 вказаної статті передбачено, що на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochevv. Bulgaria» від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч.3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід памятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Схожі висновки ЄСПЛ ще раніше зробив у справі "Ігнатов проти Болгарії" («Ignatov v. Bulgaria», 02.07.2009), де неможливість судового оскарження тривалого обмеження указаного вище права людини, що полягало у забороні видачі закордонного паспорту, була визнана порушенням ст. 2 Протоколу до Конвенції та ст.13 Конвенції.

У справі «Хлюстов проти Росії»(«Khlyustov v. Russia» від 11.07.2013) ЄСПЛ застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушення ст.2 Протоколу №4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано «автоматично», тобто лише у зв`язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника.

Як зазначено у ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Стаття 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ч.5, ч.6, ч.7 ст.441ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного(приватного)виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Судом встановлено, що в провадженні Іллічівського міського суду Одеської області знаходилась справа №2-385/2010 року за позовом прокурора м.Ілічівська Одеської області в інтересах ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 02.12.2009 по справі №2 385/10 за заявою позивача забезпечено позов та обмежено право виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Балтійська Російської Федерації, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за межі України до виконання зобов`язань по кредитному договору (а.с.9).

Станом на теперішній час, вказане обмеження обмежує права та законні інтереси ОСОБА_1 , не дає їй змоги перетинати кордон України.

Відповідно до довідки ВАТ «Державний ощадний банк України» №113-20.123/1229/5907 від 17.09.2021 заборгованість за Договором про іпотечний кредит №1229 від 08.10.2007 сплачена у повному обсязі, претензій з боку банку відсутні (а.с.11).

На момент подання заяви відсутні відкритті виконавчі провадження, тобто відсутні докази ухилення заявника від виконання зобов`язань, що підтверджується листом Чорноморського міського ВДВС від 04.08.2023 №21.15/23806 (а.с.10).

Отже, відсутнє відкрите виконавче провадження, в межах якого обмеження у праві виїзду за межі України для ОСОБА_1 сприяло б примусовому виконанню рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, тому наявні підстави для скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, які встановлені ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 02.12.2009.

Керуючись ст.441 ЦПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування заходів щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон - задовольнити.

Скасувати заходи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Балтійська російської федерації, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , застосовані ухвалою Іллічівського міського суду від 02.12.2009 по справі №2-385/2010.

Направити копію ухвали до Державної Прикордонної служби України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко