Постанова

від 07.11.2023 по справі 761/388/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/388/22 Головуючий у суді І інстанції: Фролова І.В.

провадження №22-ц/824/13938/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Олійника В.І.,

секретар судового засідання: Гайдаєнко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільної сумісної власності, та поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 про визнання спільної сумісної власності, та поділ майна подружжя.

У своїй позовній заяві просив суд:

- визнати спільною сумісною власністю подружжя - Позивача ОСОБА_1 та Відповідача - ОСОБА_3 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43. 6 кв. м. та трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 - загальною площею 112 кв. м.;

- в порядку поділу майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 43. 6 кв. м. та 1\2 частину трьохкімнатної квартири АДРЕСА_2 - загальною площею 112 кв. м.;

- в порядку поділу майна подружжя, визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 4. 6 кв. м. та 1\2 частину трьохкімнатної квартири АДРЕСА_2 - загальною площею 112 кв. м.;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на гроші у сумі 200 000 (двісті тисяч) грн., що знаходяться на депозитному вкладі «Вклад класичний строковий» (депозитний рахунок № НОМЕР_1 ) від 26.08.2021 року, що відкритий на підставі укладеного договору про надання банківських та інших послуг від 19.08.2020 року між Позивачем та АТ «Укрєксімбанк»;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на грошові кошти у сумі 200 000 (двісті тисяч гривень) 00 копійок, що знаходяться па Депозитниму вкладі «Стандарт» строковий на 6 міс., SAMDNWFD0071323843101 що відкритий на підставі укладеного договору банківського вкладу між ОСОБА_1 та АТ «Приват банк» 01.10.2016;

- залишити у особистій власності ОСОБА_1 автомобіль марки «Skoda Octavia А5», легковий хетчбек, 2012 р.в., кузов VIN НОМЕР_2 ; реєстраційний номер: НОМЕР_3 ; Колір - бежевий з присудженням на користь ОСОБА_3 , відповідної грошової компенсації у розмірі вартості 1\2 частки;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки «Skoda Octavia А5», легковий хетчбек, 2012 р.в., кузов VIN НОМЕР_2 ; реєстраційний номер: НОМЕР_3 ; Колір - бежевий у розмірі - 108 351, 06 грн.

Свою позовну заяву обґрунтовував тим, що сторони з 18 травня 1996 року перебували в зареєстрованому шлюбі. На момент звернення позивача з даним позовом до суду, шлюбні відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені, і, як наслідок, сторонами було подано до Шевченківського районного суду м. Києва позовні вимоги про розірвання шлюбу. У період сумісного проживання, перебуваючи в шлюбі, сторонами для спільного проживання однією родиною було придбано наступне нерухоме майно: Двокімнатна квартира по АДРЕСА_1 , загальною площею 43,6 кв. м. та трьохкімнатна квартира по АДРЕСА_2 - загальною площею 112 кв. м. Також за згодою сторін та за рахунок їх спільних коштів було придбано автомобіль марки «Skoda Oktavia А5», легковий хетчбек, 2012 р.в., кузов VIN НОМЕР_4 ; реєстраційний номер: НОМЕР_5 ; Колір - бежевий. З метою накопичення грошових коштів на забезпечення родини, покращення її добробуту, позивачем було відкрито два депозитних рахунку, зокрема: депозитний вклад «Вклад класичний строковий» (депозитний рахунок № НОМЕР_6 на суму 200 000 грн. та Вклад «Стандарт», строковий SAMDNWFD0071323843101 на суму 200 000 грн. Оскільки між сторонами не досягнуто домовленостей щодо поділу майна подружжя у позасудовому порядку та не існує інших юридичних фактів щодо позасудового розподілу майна сторін, позивач, з урахуванням наведеного, просить суд визнати спільним майном подружжя та здійснити поділ такого майна.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09 травня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 41,32 кв.м.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 41,32 кв.м.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 41,32 кв.м.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на грошові кошти у сумі 200 000 (двісті тисяч гривень) 00 копійок, що знаходяться па Депозитниму вкладі «Стандарт» строковий на 6 міс., SAMDNWFD0071323843101 що відкритий на підставі укладеного договору банківського вкладу між ОСОБА_1 та АТ «Приват банк» 01.10.2016.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на грошові кошти у сумі 200 000,00 (двісті тисяч гривень) 00 копійок, що знаходяться на Депозитному вкладі «Класичний строковий» (депозитний рахунок № НОМЕР_1 ) від 26.08.2021. що відкритий на підставі укладеного договору про надання банківських та інших послуг №365136 від 16.08.2020 між ОСОБА_1 та АТ «Укрексімбанк».

Залишено у особистій власності ОСОБА_1 автомобіль марки «Skoda Oktavia А5», легковий хетчбек, 2012 р.в., кузов VIN НОМЕР_4 ; реєстраційний номер НОМЕР_5 ; Колір - бежевий з присудженням на користь ОСОБА_2 , відповідної грошової компенсації у розмірі вартості 1\2 частки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки «Skoda Oktavia А5», легковий хетчбек, 2012 р.в., кузов VIN НОМЕР_4 ; реєстраційний номер НОМЕР_5 ; Колір - бежевий, у розмірі 108 351 гривень 06 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5 038 гривень 00 копійок. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В іншій частині рішення просив залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання об`єктом спільної власності подружжя та її поділу квартиру АДРЕСА_2 , суд першої інтанції дійшов висновку, що вказане майно придбане за особисті кошті відповідачки, подаровані їй батьком, а тому є її особистою власністю та поділу не підлягає.

Скаржник не погоджується з висновком суду в цій частині, оскільки вважає вказаний висновок помилковим, прийнятим у невідповідності із встановленими обставинами справи, за неповно з`ясовуваних обставин у цій частині на підставі неналежних доказів, без врахування норм та приписів процесуального та матеріального права.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на його пояснення, що надані у відповіді на відзив та особисто у судовому засіданні. Зокрема, скаржник наводив суду першої інстанції ту обставину, що фінансовими питаннями у родині займалася дружина. Після придбання квартири АДРЕСА_1 , сторони почали збирати гроші на нову квартиру та машину. Всі гроші, що скаржник заробляв на основній роботі та на роботі на великому сільському господарстві, він віддавав відповідачці.

Скаржник повідомляв суду, що після основної роботи щотижня, з п`ятниці до понеділка він їхав до с. Вишевичі, де працював на сільських роботах.

Разом з ним їхала і жінка до своїх батьків. Скаржник на постійній основі забезпечував родину, протягом всього подружнього життя, продуктами харчування, що дозволяло сторонам мати заощадження, в тому числі на нове житло та у майбутньому транспортний засіб.

Скаржник надавав пояснення суду, що саме відповідачка відкладала всі ці гроші для родини.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що наведені обставини підтвердили свідки з боку скаржника. Зокрема, свідок ОСОБА_4 , який є його братом наголосив суду, що він та його брат постійно працювали у с. Вишевичі, мали пасіку, свиней, корів та велике городництво. Всі гроші ділилися між ними щотижня після виторгу.

Свідок ОСОБА_5 , яка є рідною тіткою скаржника підтвердила суду, що родина скаржника завжди була забезпечена продуктами харчування, та їх відома обставина, що всі зароблені гроші збиралися на нову квартиру, позаяк свідок багато років їздила разом з родиною з м. Києва до с. Вишевичі та у зворотньому напрямку.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги також вказував на те, що скаржнику відома обставина того, що батько сторони відповідача збирався продавати акції, які він придбав у с. Вишевичі та "дати дітям". Проте, жодного разу він не чув від батьків відповідачці, що квартира була придбана тільки для неї.

Скаржник зазначив, що його батьки також приймали участь у накопиченні грошових сум для родини, задля цього вони продавали коней, корів та завели 20 свиноматок.

Отже, джерелом надходження грошових сум на купівлю квартири були, як спільні заощадження подружжя так і допомога обох родин.

Скаржник повідомив суду першої інстанції, що після придбання квартири сторони обговорювали чи вистачить суми на ремонт помешкання, навів суду ту обставину, що на ремонт сторони витратили майже 45000 тисяч дол. США, а ті гроші, що залишилися, витрачалися на придбання у квартиру предметів домашнього вжитку та меблів.

Скаржник наголошував суду першої інстанції, що є обізнаний з обставинами придбання квартири, а його згода як одного з подружжя засвідчена у договорі купівлі - продажу квартири від 28.12.2010 року, що залучений стороною відповідача до відзиву, (п. 1.7. Договору).

Скаржник повідомляв суду, що одразу після придбання квартири саме він почав робити ремонт та облаштовувати оселю разом із дружиною та придбавати предмети домашнього вжитку.

Скаржник вказував, що наведені обставини були підтверджені у судовому засіданні свідками, зокрема ОСОБА_6 , який працював на посаді сантехника у будинку АДРЕСА_2 та котрий підтвердив ту обставину, що знає родину багато років, і саме скаржник займався питаннями ремонту та добробуту квартири до вселення та під час проживання.

Скаржник повідомив суду першої інстанції, що жодного разу не чув від сторони відповідача, що квартира є її особистою власністю та належить виключно їй.

Скаржник повідомив суду, що після переїзду в квартиру сторонами було прийнято рішення про здавання в оренду квартири АДРЕСА_1 з метою депонування грошей на навчання доньки сторін та забезпечення її майбутнього.

З огляду на наведене, скаржник вважає, що висновок суду першої інстанції, що спірна квартира є особистою приватною власністю не відповідає встановленим обставинам та не ґрунтується на нормах матеріального права, прийнятий з порушення норм процесуального права.

11 вересня 2023 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від адвоката Пашинського Миколи Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідачка вважає, що наведені позивачем в апеляційній скарзі твердження жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції наведених в оскаржуваному рішенні, яке в свою чергу є законним та обгрунтованим, і ухваленим на основі повного та всебічного з`ясування обставин справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що за час перебування в шлюбі, сторонами було нажито спільне майно: 1) Двокімнатна квартира, загальною площею 41,32 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) Депозитний вклад «Класичний строковий» (депозитний рахунок № НОМЕР_6 ) на суму 200 000,00 гри. (двісті тисяч гривень 00 копійок), відкритий на ім`я позивача в AT «Укрексімбанк» 26.08.2021 №365136; 3) Депозитний вклад «Стандарт» строковий на 6 міс., залишок на вкладі на 05.11.2021 в сумі 201009,47 UAN (двісті одна тисяча дев`ять гривень сорок сім копійок) відкритий на ім`я позивача в AT «Приватбанк» SAMDNWFD0071323843101 від 01.10.2016.

Оскільки відповідачка визнає, що вказане майно набуте подружжям за час шлюбу, то у відповідності до вимог ст. ст . 60, 61 СК України належить їм на праві спільної сумісної власності, а відтак у відповідності до вимог ст. 70 СК України суд першої інстанції дійшов висновку, що вказане майно має бути поділене між позивачем та відповідачем в рівних частинах.

Щодо позовних вимог в частині поділу легкового автомобіля, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що оскільки транспортний засіб було придбано під час шлюбу в інтересах сім`ї, тому суд першої інстанції вважав, що слід залишити у особистій власності ОСОБА_1 автомобіль марки «Skoda Octavia А5», легковий хетчбек, 2012 р.в., кузов VIN НОМЕР_2 ; реєстраційний номер: НОМЕР_3 ; Колір - бежевий з присудженням на користь ОСОБА_3 , відповідної грошової компенсації у розмірі вартості 1/2 частки у розмірі - 108 351, 06 грн, з урахуванням звіту про оцінку вартості транспортного засобу від 08 грудня 2021 року.

Рішення суду першої інстанції сторонами в цій частині не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання об`єктом спільної власності подружжя та її поділу квартиру АДРЕСА_2 , суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що вказане майно придбане за особисті кошти відповідачки, подаровані їй батьком, а тому є її особистою власністю та поділу не підлягає.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення міститься у статті 368 ЦК України.

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами статті 70 СК України.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Згідно з частиною першою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Зазначені вище норми встановлюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, зокрема, в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, Великої Палати Верховного Суду від 21 листопад 2018 року у справі № 372/504/17, провадження № 14-325цс18, від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц, провадження № 14-114цс20.

Інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї. Тому закон встановив презумпцію спільності інтересів подружжя і сім`ї.

Аналогічні правові висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц, провадження № 14-712цс19.

Отже, будь-які правочини чи дії, спрямовані на отримання майна, зокрема, коштів, вчинені одним із подружжя під час шлюбу вважаються такими, що вчинені в інтересах подружжя і сім`ї.

Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Відповідно до статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Встановлено, що з 18 травня 1996 року позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серія НОМЕР_7 від 18 травня 1996 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька - ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_8 від 26 червня 1997 року.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 квітня 2022 року у справі №761/39840/21 шлюб між сторонами було розірвано.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2022 року вирішено питання щодо присвоєння дошлюбного прізвища відповідача, а саме - ОСОБА_2 .

За час перебування в шлюбі, сторонами було нажито спільне майно:

1) Двокімнатна квартира, загальною площею 41,32 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) Депозитний вклад «Класичний строковий» (депозитний рахунок № НОМЕР_6 ) на суму 200 000,00 грн (двісті тисяч гривень 00 копійок), відкритий на ім`я позивача в AT «Укрексімбанк» 26.08.2021 №365136;

3) Депозитний вклад «Стандарт» строковий на 6 міс., залишок на вкладі на 05.11.2021 в сумі 201009,47 UAN (двісті одна тисяча дев`ять гривень сорок сім копійок) відкритий на ім`я позивача в AT «Приватбанк» SAMDNWFD0071323843101 від 01.10.2016.

Щодо автомобіля марки «Skoda Octavia А5», легковий хетчбек, 2012 р.в., кузов VIN НОМЕР_2 ; реєстраційний номер: НОМЕР_3 ; Колір - бежевий з матеріалів справи встановлено наступне.

Вказаний автотранспортний засіб придбаний за згодою сторін та за рахунок їх спільних коштів та допомоги від батьків сторін під час перебування у шлюбі та зареєстрований на праві титульної власності за позивачем.

Автотранспортний засіб був придбаний позивачем у автосалоні «Skoda» за 213 000 грн у 2012 року.

Право титульної власності за позивачем на автотранспортний засіб підтверджується технічним паспортом НОМЕР_9 від 24.04.2012 року.

Відповідно до звіту про оцінку вартості транспортного засобу від 08 грудня 2021 року, підготовлений ФОП ОСОБА_9 для визначення ринкової вартості вбачається, що вартість автомобіля марки «Skoda Octavia А5», легковий хетчбек, 2012 р.в., кузов VIN НОМЕР_2 ; реєстраційний номер: НОМЕР_3 ; Колір - бежевий станом на 08 грудня 2021 року становить 216 702,12 грн.

Відповідачка у своєму відзиві та під час розгляду справи визнає, що вищевказане майно, набуте подружжям за час шлюбу та належить їм на праві спільної сумісної власності.

Одночасно з цим, відповідачкою було зауважено, що трикімнатна квартира АДРЕСА_2 була придбана (проінвестована) відповідачкою, виключно, за власні кошти, які були подаровані відповідачці її батьком - ОСОБА_10 .

Встановлено, що батько відповідачки - ОСОБА_10 був власником іменних цінних паперів: прості іменні акції ВАТ «Вишевичі агротехніка» (код ЄДРПОУ 00903653) випуск №1 у кількості 824370 шт., що складало 49,984357% (відсотків) частки у Статутному фонді вказаного товариства, що підтверджується Випискою №1232 з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку від 22.01.2007 та Випискою з реєстру іменних цінних паперів №1305 про стан особового рахунку від 04.04.2008.

04 квітня 2008 року ОСОБА_10 повністю продав належні йому на праві приватної власності вищевказані прості іменні акції ВАТ «Вишевичі агротехніка» - ОСОБА_11 , отримавши від останнього за них 2 245 000 грн (два мільйони двісті сорок п`ять тисяч гривень).

Одразу, після цієї угоди (04 квітня 2008 року) ОСОБА_10 , його дружина - ОСОБА_12 , їхній син - ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , (які всі разом були присутні на угоді з продажу акцій), поїхали до ВАТ АБ «Укргазбанк» (Лівобережне відділення №53), де до них приєдналась відповідачка ОСОБА_2 і де ОСОБА_10 подарував своїй доньці - відповідачці 2 000 000,00 грн (два мільйона гривень 00 коп.) на купівлю 3-ї квартири за адресою: АДРЕСА_2 та на купівлю машини.

На підтвердження зазначеного до матеріалів справи було долучено:

1) Заява-Свідчення ОСОБА_11 від 28 вересня 2022 року, завірена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лушкіною О.В., зареєстровано в реєстрі за №671;

2) Заява-Свідчення ОСОБА_14 від 21 вересня 2022 року, завірена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оніщук О.І., зареєстровано в реєстрі за №2537;

3) Заява-Свідчення ОСОБА_13 від 21 вересня 2022 року, завірена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оніщук О.І., зареєстровано в реєстрі за №2536;

4) Заява-Свідчення ОСОБА_12 від 21 вересня 2022 року, завірена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оніщук О.І., зареєстровано в реєстрі за №2535;

5) Заява-Свідчення ОСОБА_10 від 21 вересня 2022 року, завірена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оніщук О.І., зареєстровано в реєстрі за №2533;

Відповідачка поклала подаровані батьком кошти на свій рахунок відкритий в ВАТ АБ «Укргазбанк», що підтверджується квитанцією №357012 від 04 квітня 2008 року.

Як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідач не надав доказів щодо наявності у сім`ї станом на 04.04.2008 рік коштів у розмірі 2 000 000 грн та не підтвердив письмовими доказами про наявність джерел доходу сім`ї для спростування доказів наданих відповідачкою, щодо подарованих коштів її батьком від продажу акцій.

В суді апеляційної інстанції відповідач пояснила, що батьком позивача дійсно допомагали, та надавали їм продукти харчування, картоплю, огірки та помідори. Позивач все життя працював простим робітником, а вона лікарем. Квартира АДРЕСА_2 коштувала на момент придбання 380 000 доларів США, у їх сім'ї ніколи не було таких доходів та вони з їх бюджетом сімейним ніколи б не змогли собі дозволити купити таку квартиру.

Водночас, за декілька днів до цього, а саме 02 квітня 2008 року відповідачка ОСОБА_3 , уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Житломаркет - Іпвест» (виконавець) та Відкритим акціонерним товариством трест «Київміськбуд - 1 «імені М.П. Загороднього» (забудовник) Угоду №ГТ 7/37 про резервування (бронювання) об`єкту будівництва.

Відповідно до п. 1.1 цієї Угоди виконавець зобов`язувався здійснити резервування за замовником (відповідачкою) об`єкту будівництва, яким є квартира в житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 характеристики якої вказані в п.1.2, надалі - «об`єкт», а замовник зобов`язується придбати обумовлений цією угодою Пакет облігацій, емітованих Виконавцем (Свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій №367/2/06 від 07 червня 2006).

Згідно п. 1.2 цієї Угоди об`єкт що резервується за Замовником, має такі проектні характеристики: поверх - 9, № квартири - 37, кількість кімнат - 3, загальна площа (підлягає уточненню за актом інвентаризації БТІ) кв.м. - 117,05.

07 квітня 2008 року на виконання п. 1.3. Угоди, відповідачкою було придбано пакет облігацій - 11 705 шт., за які платіжним дорученням №1 від 07.04.2008 нею було сплачено 1 872 800.0 грн (один мільйон вісімсот сімдесят дві тисячі вісімсот гривень 00 копійок).

В подальшому, на виконання п.п. 1.4.-1.8. Угоди, 28 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Житломаркет-Інвест» та відповідачкою було укладено Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , яка складалась з 3 (трьох) жилих кімнат загальною площею 112,10 кв.м., жилою площею 64,80 кв.м., який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Авдієнко В.В., номер у реєстрі нотаріальних дій 4214.

06 січня 2011 року право власності відповідачки було зареєстровано в державному реєстрі прав за №32348492, номер запису: 46288 в книзі: 656-291, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №28609650 від 06.01.2011.

Вказані обставини в судовому засіданні суду першої інстанції також підтвердили свідки зі сторони відповідача: ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .

Так, ОСОБА_10 (батько відповідачки) показав про те, що 04 квітня 2008 року він продав належні йому на праві приватної власності прості іменні акції ВАТ «Вишевичі агротехніка» випуск № 1 у кількості 824 370 штук, що складало 49,984357% частки у статному фонді вищевказаного товариства ОСОБА_11 , за що отримав від останнього 2 245 000 грн і в цей же день він разом з дружиною ОСОБА_12 та своїм сином ОСОБА_13 , консультантом ОСОБА_14 та донькою ОСОБА_2 приїхали в банк ВАТ УБ «Укргазбанк», де подарував з цю суму у розмірі 2 000 000 грн на купівлю квартири своїй доньці за адресою: АДРЕСА_2 .

Всі, допитані свідки з боку відповідача підтвердили покази батька відповідачки з приводу походження грошей для придбання квартири по АДРЕСА_2 .

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання об`єктом спільної власності подружжя та її поділу квартиру АДРЕСА_2 , оскільки матеріали справи містять докази, які підтверджують ті обставини, що вказана квартира була придбана за особисті кошти відповідачки і є її особистою власністю, а позивачем, в свою чергу не доведено, що спірна квартира була придбана за спільні сумісні кошти подружжя, а тому вона не може вважатись об`єктом спільної сумісної власності і не підлягає поділу.

Доводи апеляційної скарги про те, що скаржник на постійній основі забезпечував родину, протягом всього подружнього життя, продуктами харчування, що дозволяло сторонам мати заощадження, в тому числі на нове житло та у майбутньому транспортний засіб, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки такі доводи не підтверджено належними доказами, на відміну від позиції відповідачки, яка надала суду докази того, що трикімнатна квартира АДРЕСА_2 , була придбана (проінвестована) відповідачкою, виключно, за власні кошти, які були подаровані відповідачці її батьком - ОСОБА_10 , після продажу акцій на суму 2 245 000 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що скаржник жодного разу не чув від сторони відповідача, що квартира є її особистою власністю та належить виключно їй, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки відповідно до витягу про державну реєстрацію прав № 28609650 від 06.01.2011 року, право власності на оспорювану квартиру було зареєстровано 06.01.2011 року в державному реєстрі прав за № 32348492, номер запису: 46288 в книзі 656-291 саме за відповідачкою ОСОБА_2 (а.с. 143 том 1).

Доводи апеляційної скарги про те, що батьки скаржника також приймали участь у накопиченні грошових сум для родини, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки матеріали справи не містять доказів, з яких можливо було б встановити факт заробітку позивача або його батьків, з метою внесення ним коштів на придбання оспорюваної квартири.

Доводи апеляційної скарги про те, що наведені пояснення в суді першої інстанції скаржником та свідків з боку скаржника щодо з`ясування обставин в частині, що оскаржується відхилені без надання належної мотивації їх відхилення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне врахувати те, що Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що майнові права в частині визнання об`єктом спільної власності подружжя та її поділу квартиру АДРЕСА_2 позивача не були порушені відповідачем.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст.ст. 60, 61, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «10» листопада 2023 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Д.Р. Гаращенко

В.І. Олійник