Рішення

від 24.10.2023 по справі 379/1080/18

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 379/1080/18

Провадження № 2/379/2/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання Гопкало М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Таращі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2018позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом (а.с.2-7 т.1) та з урахуванням зміни позовних вимог (а.с. 247-249 т.2), прохала:

1) визнати спільною сумісною власністю майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- житловий будинок, 28,2 кв.м. житлової площі та 41, 8 кв.м. загальної площі, з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер: 3224486902:01:008:0052, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, номер кузова НОМЕР_1 , 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2 ;

2) виділити, в порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по одній другій частині кожному на :

- житловий будинок, 28,2 кв.м. житлової площі та 41, 8 кв.м. загальної площі, з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер: 3224486902:01:008:0052, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) визнати право власності, в порядку поділу спільного майна подружжя, за ОСОБА_2 на автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, номер кузова НОМЕР_1 , 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 161000 грн., як компенсацію за перехід права власності на автомобіль.

В обґрунтування позову зазначала, що 19.01.2013 між позивачкою та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований у Відділі реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції. Від цього шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29.01.2018 даний шлюб розірвано. За період шлюбу сторонами придбано майно, а саме:

1)за договором купівлі-продажу від 19.03.2015 на ім`я відповідача придбано житловий будинок 28,2 кв.м житлової площі та 41,8 кв.м. загальної площі з господарськими будівлями та спорудами, по АДРЕСА_1 , вартістю 29600 грн.;

2)за договором купівлі-продажу від 19.03.2015 на ім`я відповідача придбано земельну ділянку площею 0,2500 га вартістю 33400 грн. з кадастровим номером 3224486902:01:008:0052, на якій розташований житловий будинок;

3)за договором купівлі-продажу від 10.09.2017 придбано автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який зареєстровано на ім`я відповідача.

Крім того зазначала, що даним автомобілем користується тільки відповідач, доступу до автомобіля у позивачки немає. Автомобіль їй потрібен, щоб возити дитину до дитячого садочку на додаткові заняття, лікарню та школу. Автомобіль ОСОБА_2 у них з дитиною забрав взимку і в -15, -20 морозу 4-річна дитина, яка страждає на захворювання органів дихання, всю зиму ходила пішки. Щодо боргової розписки, яку зазначено в зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 , то вона є фіктивною та написана не пізніше, ніж місяць назад.

12.10.2018 відповідач ОСОБА_2 подав зустрічний позов (76-82 т.1), у якому прохав:

1) Визнати за ним право власності на одну другу частину спільного сумісного майна подружжя:

- житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований у с. Мала Березянка Таращанського району Київської області, вартістю 29600 грн, на підставі договору купівлі-продажу від 19.03.2015;

- земельну ділянку, площею 0,25 га, вартістю 33400 грн, кадастровий номер: 3224486902:01:008:0052, на якій розташований вказаний вище будинок;

2) Визнати за ним право особистої власності на автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер знак НОМЕР_2 , який зареєстрований на його ім`я, вартістю 322000 грн.

В обґрунтування зазначав, що 19.01.2013 між ним та відповідачкою укладено шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції. Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_4 . За період спільного проживання у шлюбі ними було придбано наступне майно:

-житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований в с. Мала Березянка Таращанського району Київської області вартістю 29600 грн на підставі договору купівлі-продажу від 19.03.2015 року;

-земельну ділянку площею 0,25 га вартістю 33400 грн, кадастровий номер 3224486902:01:008:0052 на якій розташований вказаний вище будинок;

-автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який зареєстрований на ім`я позивача вартістю 11500 дол. США, що еквівалентно 322000 грн. Отже всього майна придбано за період спільного проживання сторін на загальну суму 385000 грн..

Для придбання автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER 2008 року випуску позивачем, були позичені гроші у третьої особи в розмірі 12000 дол. США, що стверджується копією розписки даною ОСОБА_2 15.09.2017 із строком повернення протягом одного року. Строк повернення позики минув 15.09.2018 року. Дана позика до цього часу ні мною, ні відповідачем, ОСОБА_1 , непогашена. Договір позики є чинним і не оспорений. Відповідно до курсу долара борг складає 12000 дол. США, що дорівнює 322000 грн. Даний борг, як видно із боргової розписки, виданої 15.09.2017 року та дати придбання автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER 20.09.2017 року, витрачений на придбання автомобіля.

Позивачка за первісним позовом та відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, була повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи.

Представник позивачки за первісним позовом та відповідачка за зустрічним позовом адвокат Ляшенко І.І. у судовому засіданні позов ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі, прохав визнати спільною сумісною власністю житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1 , земельну за вказаною адресою, а також автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER. Заперечив, що автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER був придбаний за особисті кошти ОСОБА_2 . Позивачка ОСОБА_1 не надавала згоду на укладення договору позики з ОСОБА_3 та не визнає існування цих боргових коштів і походження коштів. Транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER перебуває у володінні ОСОБА_2 . Позивачка прохає залишити автомобіль ОСОБА_2 , стягнувши на її користь компенсацію.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечував проти виділення, в порядку поділу спільного майна подружжя, ОСОБА_1 та йому права власності по одній другій частині кожному на: житловий будинок, в АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер: 3224486902:01:008:0052, що знаходяться за вказаною адресою. Також прохав не викликати третю особу ОСОБА_3 , оскільки на даний час вже не оспорює, що автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER є спільною сумісною власністю подружжя. Прохав залишити автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER у власності ОСОБА_1 , стягнувши компенсацію на його користь, однак письмову заяву про зміну предмету позову не подавав.

Третя особаза зустрічнимпозовом ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно, причини неявки не повідомляв.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, заслухавши думку сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні заяви, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29.01.2018 (ДНЗС 04.04.2018) розірвано шлюб, зареєстрований 19 січня 2013 року відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис № 30 (а.с.8, 86 та 10-16, 87-88 т.1).

Від даного шлюбу сторони мають спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9, зворотній бік 86 т.1).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 19.03.2018 №117473280 (а.с.38-42 т.1) ОСОБА_2 належить на праві власності наступне нерухоме майно:

1)за реєстраційним номером 24816732244 земельна ділянка з кадастровим номером 3224486902:01:008:0052, площею 0,25 га, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: земельна ділянка АДРЕСА_1 (а.с.39 т.1). Підставою виникнення даного права власності є договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 19.03.2015 приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Н.М. та зареєстрований в реєстрі за №283. (а.с. 34-35, 90 т.1). Ринкова вартість зазначеної в цьому договорі земельної ділянки, становить 35898,33 грн. Відповідно до абзацу 2 пункту 6.4. цього договору «покупець купує земельну ділянку за згодою своєї дружини ОСОБА_1 , викладеною у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчено 19.03.2015 приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Н.М. за реєстром № 280».

Державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3224486902:01:008:0052 у Державному земельному кадастрі здійсненна 08.07.2013 Відділом у Таращанському районі Головного управління Держгеокадастру у Київської області, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробленої 15.03.2013 ПП Землевпорядний центр АО, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.03.2019 № НВ-3214544092019;

2)за реєстраційним номером 19068832244 житловий будинок, загальною площею 41,8 кв.м., житлова площа 28,2 кв.м., 1957 року побудови за адресою АДРЕСА_1 (а.с.39-40). Підставою виникнення даного права власності є договір купівлі продажу житлового будинку, посвідченого 19.03.2015 приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Н.М. та зареєстрований в реєстрі за № 281 (а.с.32-33, 89 т.1). В цілому житловий будинок (дерев`яний), 1957 року побудови, розміром 28,2 кв.м. - житлової площі та 41,8 кв.м. - загальної площі, з господарськими будівлями та спорудами (п. 1.1 договору). Відповідно до абзацу 2 пункту 5.2 цього договору «покупець купує житловий будинок за згодою своєї дружини ОСОБА_1 , викладеною у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчено 19.03.2015 приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Н.М. за реєстром № 280».

Станом на 04.03.2019 характеристика будинку, господарських будівель та спору зазначена у технічному паспорті на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , розробленого ФОП ОСОБА_5 :

А Житловий будинок 1957 року побудови,

а1 Прибудова 1957 року побудови,

Б Сарай 1980 року побудови,

б Прибудова 1985 року побудови,

В Погріб 1950 року побудови,

№1 Колодязь питний 2013 року побудови,

№2 Ворота з хвірткою 1980 року побудови,

№3 Огорожа 1980 року побудови.

Відповідно до висновку експерта КНДІСЕ Колотюк Н.А. за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної, оціночно-земельної експертизи від 28.09.2022 № 3588/19-42/2501/22-42 (а.с.92-155т.2), ринкова вартість домоволодіння АДРЕСА_1 (вартість будівель і споруд домоволодіння із земельною ділянкою, відведеною для обслуговування та забудови житлових будівель і споруд), в цінах станом на момент визначення вартості (19.09.2022), складає: 255031 грн, у тому числі:

-вартість земельних поліпшень, що входять до складу досліджуваного домоволодіння (житлового будинку (літ. «А») із прибудовою «а1», загальною площею 48,4 кв.м. та господарськими будівлями і спорудами), згідно даних технічного паспорта БТІ, складає 99523 грн;

-ринкова вартість земельної ділянки загальної ділянки загальною площею 2500 кв.м. (0,25 га) із кадастровим номером 324486902:01:008:0052, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що входить до складу об`єкта дослідження, (згідно правовстановлюючих документів та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку(НВ-3214544092019)), складає 155508 грн.

Отже, зазначене нерухоме майно придбано в період шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя.

Крім того, ОСОБА_2 з 20.09.2017 є власником автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER, 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с.84-85 т.1).

Згідно наданої інформації Головним сервісним центром МВС від 14.06.2018 №31/359аз у базі даних Єдиного державного реєстру МВС на ім`я ОСОБА_2 було зареєстровано за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.09.2017 на підставі договору купівлі-продажу, укладеному у суб`єкта господарювання ТОВ «М.В.Л. ГРУП» від 20.09.2017 № 6726/17/007870 (а.с.43, 91 т.1).

Згідно висновку експерта КНДІСЕ Копил С.В. від 26.09.2023 №14867/23-54, «ринкова вартість легкового автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER, номер кузова НОМЕР_1 , 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , на дату проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи 27.06.2023,складає 190415,24грн зПДВ (а.с.102-106т.3).

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 визнав обставину, що автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER є спільною сумісною власністю подружжя.

Отже, суд не приймає до уваги боргову розписку ОСОБА_6 про взяття у ОСОБА_3 боргу в сумі 12000 доларів США для покупки автомобіля (а.с.92 т.1).

Таким чином, зазначений автомобіль придбані в період шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя.

Мотиви, з яких виходив суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданнямцивільного судочинстває справедливий,непереджений таправильний розгляд, і розгляд цивільних справ з наданням ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя,суд захищаєправа,свободи таінтереси фізичнихосіб,права таінтереси юридичнихосіб,державні тасуспільні інтереси успосіб,визначений закономабо договором.У випадку,якщо закон абодоговір непрацює ефективногоспособу захиступорушеного,невизнаного абооскарженого права,свободи чиінтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи можна застосувати у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не повідомляє закону (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 355ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно до частини другої статті 3СК Українисім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За правилом статті 60СК України майно, набуті подружжям за час шлюбу, належать дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з важливої причини (навчання, ведення домашнього господарства, погляд за дітьми, хвороба тощо). самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічне положення міститься й у частині третій статті 368 ЦК України.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за деяким вилученого з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Тлумачення статті 61 СК України, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, може бути будь-який вид майна, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

За змістом статей 69, 70СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.

За загальним правилом застосування презумції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.

Презумція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладено також у постановах ВеликоїПалати ВерховногоСуду від21листопада 2018року усправі N372/504/17 (провадження N 14-325цс18) та від 11 квітня 2019 року у справі N 339/116/16-ц (провадження N 61-15462св18), що змагався про сталість судової практики у спільних правовідносинах.

Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.

Тобто, той із подружжя, який заявляє про спростування такої презумції, зобов`язаний довести елементи, які її запитують, на підставі належних та допустимих доказів. При цьому, що не має значення на кого зареєстровано таке майно, остання спільна сумісна власність розповсюджується на майно і в тому випадку, коли право власності на нього, майно, зареєстровано лише за одним із подружжя.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя збільшилася не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна справа подружжя.

Тобто критеріями, які можуть надати майну статус спільної сумісної власності, є:

1) час набуття такого майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття);

3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Стаття 60СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Відповідно до частини третьої статті 61СК України одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьоїстатті 61СК України відповідає частині четвертій статті 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

За такими ознаками за нормами сімейного законодавства умови належності майна, яке визначено за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя визначено законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю, інтереси одного з подружжя.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, а правом визначити предмет та підставу позивання лише позивач (статті 13, 43, 49, 175 ЦПК України).

Ураховуючи вимоги статей 12, 81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті елементи, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім того, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може обґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно із практикою Європейського суду з прав людини змагальність судочинства заснована на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочності головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суд та сторони (позивач та відповідач). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважений з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знищує можливість суду вручатися у взаємовідносини сторін шляхом збору доказів самим судом. У побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка всього реального матеріалу для вирішення спору між сторонами укладається законом на стороні. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За загальним правилом, встановленим у статтях 89, 264ЦПК України обов`язковим судом при розгляді справи є дотримання вимог всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування справжньої справи та оцінки доказів. Жодні докази не мають для суду попередньо встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено з матеріалів справи та підтверджено у судовому засіданні, що спірне майно, а саме: житловий будинок з відповідними господарськими будівлями і спорудами, земельна ділянка площею 0,25 га, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , набуті сторонами під час перебування у шлюбі, тому зазначене майно, виходячи з приписів статті 60 СК України, є спільною сумісною власністю подружжя.

Крім того, з матеріалами справи вбачається, що 20.09.2017 автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, номер кузова НОМЕР_1 , 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , сторони придбали під час шлюбу.

В судовому засіданні 24.10.2023 відповідач ОСОБА_2 визнав ту обставину, що вказаний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя.

Таким чином, автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, незважаючи на те, що зареєстрований лише за відповідачем ОСОБА_2 , який придбаний під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, як зазначає позивачка, або, як зазначає відповідач, за кошти отримані за договором позики укладеним в інтересах сім`ї - презумпція виникнення права спільної сумісної власності не спростована.

За змістом пункту 3 частини першої статті 57СК України майно, набути дружиною, чоловіком, за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто є особистою приватною власністю.

Відповідно до частини шостої статті 57СК України суд може визнати особисту приватну власність дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їх окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

За положеннями зазначених норм при вирішенні питань про правовий режим майна подружжя з`ясування підлягають як підстави й час настання такого майна, так і такі, що свідчать про окреме проживання подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу.

Вирішуючи спори між подружжями про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його отримання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третьої статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно зі законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були отримані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Критеріями, які можуть надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета отримання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Оскільки у договорах купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 19.03.2015 відсутня інформація, що вони придбані за особисті кошти ОСОБА_2 , навпаки, ОСОБА_1 надавала письмову згоду на укладення цих договорів, а тому спірне нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя.

У матеріалах справи відсутні докази, які вказують на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу автомобіля від 20.09.2017 №6726/17/007870 шлюбно-сімейні відносини із позивачкою були фактично припиненими, а тому спірне рухоме майно не може вважатися особистою приватною власністю відповідача, а є спільною сумісною власністю подружжя.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29.01.2018, яке набрало чинності 04.04.2018 (у справі про розірвання шлюбу), конкретної дати фактичного припинення шлюбних відносин сторін не встановлена.

Слід врахувати, що набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, тобто, ні дружина, ні чоловік не зобов`язаний доводити наявність права спільної сумісної власності на майно набуте у шлюбі.

Разом з тими відомостями, які наявні в матеріалах справи, підтверджується, що спірне рухоме та нерухоме майно придбано в інтересах сім`ї за кошти, які є спільною сумісною власністю подружжя до припинення шлюбних відносин у судовому порядку.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п`ята статті 71 СК України).

Позивачка не претендує на те, щоб автомобілі залишити собі, припинивши право відповідача на частку у праві спільної сумісної власності з компенсацією йому за цю частку. Вона навпаки дала згоду на те, щоби отримати грошову компенсацію за її частку у праві спільної сумісної власності на автомобіль від відповідача. Відповідач ОСОБА_2 у зустрічному позові прохає визнати право особистої власності на автомобіль, тобто не заперечує проти залишення йому автомобіля.

У пунктах 44-45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі 209/3085/20 зазначено, «що приписи частин четвертої та п`ятої статті 71СК України і статті 365ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3ЦК Украйни) треба розуміти так:

(а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації);

(б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.

Вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов`язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду (див. висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі N 299/2587/15-ц). Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.»

Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови ВеликоїПалати ВерховногоСуду від19січня 2021року усправі N916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі N 522/1528/15-ц (пункт 82)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову ВеликоїПалати ВерховногоСуду від22вересня 2020року усправі N910/3009/18 (пункт 63)).

Отже, у випадку, якщо один із співвласників погодився отримати грошову компенсацію замість своєї частки у спільній майні, а інша сторона не погодилася її добровільно виплачувати з будь-якої причини, зацікавлений в одержаній замість своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду із позовом. на підставістатті 364 ЦК України.

У пунктах 22, 30постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від21грудня 2007року №11"Пропрактику застосуваннясудами законодавствапри розглядісправи проправо нашлюб,розірвання шлюбу,визнання йогонедійсним таподіл спільногомайна товариства"роз`яснено,що вартість майна, що підлягає поділу, за повторним погодженням між подружжями, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження, чи ви його використали на розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Наведене дає підстави для висновку, що вартість майна, що підлягає поділу збільшення, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі інше з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначається підлягає ринкова вартість, подібна за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої ??задоволеності особи у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 жовтня 2018 року у справі N 127/7029/15-ц (провадження N 61-9018сво18).

Як зазначавВерховний суду постановівід 11вересня 2023року всправі №369/17757/21,що судовапрактика уцій категоріїсправ єсталою та сформованою, а відмінність залежить лише від доказування.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених норм права та конкретних фактичних обставин справи, суд, зробив висновок про поділ спільного сумісного нерухомого майна між сторонами у рівних частках, а саме: визнання за ОСОБА_1 право власності та залишення у власності ОСОБА_2 по одній другій частині житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки, ринкова вартість яких за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної, оціночно-земельної експертизи становить 255031 грн (житловий будинок з господарськими будівлями 99523 грн, земельна ділянка 155508 грн).

Установивши, що спільний автомобіль після розірвання шлюбних відносин сторін на постійній основі перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_2 , а визначена вартість рухомого майна за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи у сумі 190415,24 грн, суд дійшов висновку про наявність підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі половини визначеної вартості та залишення автомобіля у власності ОСОБА_2 з одночасним припиненням права ОСОБА_1 на частку у праві спільної сумісної власності на цей транспортний засіб.

З огляду на вище зазначене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів.

Щодо заходів забезпечення позову

Крім того, ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 29.08.2018 було вжито заходи забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, номер кузова НОМЕР_1 , 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2 . До ухвалення рішення у справі заборонено будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3224486902:01:008:0052, розташованих в АДРЕСА_1 .

Керуючись ч.7ст.158ЦПК України,а самев зв`язкуз ухваленнямсудом рішенняпро задоволенняпозову,вжиті судомзаходи забезпеченняпозову продовжуютьдіяти протягомдев`яноста днівз днянабрання вказанимрішенням законноїсили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Щодо судових витрат

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статей 3, 12 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження. Незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов`язаний, зокрема провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Частиною шостою статті 139 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 09.01.2019 призначено у справі комплексну судову оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с.217 т.1).

У відповідності до рахунку КНДІСЕ №775 від 11.02.2019 (а.с.5т.2) відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 за проведення комплексної судовоїоціночно-будівельноїта оціночно-земельної експертизи, згідно акта здачі-приймання висновку експерта №3588/19-42/2501/22-42, сплачено - 8008 грн (а.с.90т.2).

Також ухвалоюТаращанського районногосуду Київськоїобласті від23.03.2023у справіпризначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (а.с.78 т.3).

Відповідно до акту здачі-приймання висновку експерта №14867/23-54 від 26.09.2023 за проведення судової автотоварознавчоїекспертизи ОСОБА_2 , згідно платіжної інструкції від 03.06.2023№ 0.0.3028794306.1, сплачено - 4779,60 грн (а.с.117, 131т.3)

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в абзаці 2 п. 36 постанови від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» орієнтує суди на наступне: якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Отже, з урахуванням наведеного роз`яснення, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, як за первісним позовом так і за зустрічним позовом, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 половину понесених відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом витрат на проведення судових експертиз -12787,60 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 12, 13, 19, 43, 49, 76 - 81, 89, 133, 139, 141, 158, 175, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 181, 183, 319, 325, 355, 364- 368, 370, 545 ЦК України, ст.ст. 3, 21, 36, 57, 60, 61, 65, 68-71 СК України та Законом України «Про судовий збір», суд,

ВИРІШИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визнати житловий будинок з реєстраційним номером 19068832244, загальною площею 41,8 кв.м., житловою площею 28,2 кв.м., 1957 року побудови, з господарськими будівлями та спорудами, за адресою АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на одну другу частину житлового будинку з реєстраційним номером 19068832244, загальною площею 41,8 кв.м., житловою площею 28,2 кв.м., 1957 року побудови, з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 .

Одну другу частину житлового будинку з реєстраційним номером 19068832244, загальною площею 41,8 кв.м., житловою площею 28,2 кв.м., 1957 року побудови, з господарськими будівлями та спорудами, за адресою АДРЕСА_1 - залишити у власності ОСОБА_2 .

Визнати земельну ділянку з кадастровим номером 3224486902:01:008:0052, площею 0,25 га, за адресою: земельна ділянка АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на одну другу частину земельної ділянки з кадастровим номером 3224486902:01:008:0052, площею 0,25 га, за адресою: земельна ділянка АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Одну другу частину земельної ділянки з кадастровим номером 3224486902:01:008:0052, площею 0,25 га, за адресою: земельна ділянка АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - залишити у власності ОСОБА_2 .

У порядкуподілу спільногосумісного майнаподружжя поділитинеподільну річшляхом виділенняавтомобіля MITSUBISHIOUTLANDER,номер кузова НОМЕР_1 ,2008року випуску,державний номер НОМЕР_2 у власність ОСОБА_2 тастягнути з ОСОБА_2 компенсаціюна користь ОСОБА_1 урозмірі 95207,62грн.(дев`яностоп`ять тисячдвісті сімгривень шістдесятдві копійки)замість частки ОСОБА_1 управі спільноїсумісної власностіна автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER.

В решті позовних вимог відмовити.

Заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 29.08.2018 (провадження 2-з/379/8/18) продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати за проведення комплексної судової оціночно-будівельної, оціночно-земельної експертизи та судової транспортно-товарознавчої експертизи в розмірі 6393,80 грн. (шість тисяч триста дев`яносто три гривні вісімдесят копійок).

Повний текст рішення виготовлений 03.11.2023.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони справи:

Позивачка за первісним позовом та відповідачка за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_5 ,зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_3 .

Головуючий:В. І. Зінкін