Рішення

від 06.11.2023 по справі 447/2257/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/447/498/23 Справа №447/2257/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

06.11.2023 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Павліва В.Р., за участю секретаря судового засідання Стронської Р.Р.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в м. Миколаєві Львівської області справу за позовною заявою ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: генеральний директор комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» Кучер Юрій Борисович про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди,

позивачка: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Ратич Т.М.

представниця відповідача та третьої особи: Лемик Р.Я.

встановив:

20.07.2023 ОСОБА_1 звернулася в Миколаївський районний суд з позовною заявою до комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: генеральний директор комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» Кучер Юрій Борисович про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди. В обгрунтування позовної заяви зазначає, що відповідно до наказу комунального некомернійного підприємства «Миколаївська міська лікарня» (надалі - відповідач) від 13.06.2023 № 76/к її звільнено із посади сестри медичної поліклініки (психіатричного кабінету) у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

На підставі даного наказу внесено відповідні відомості у трудову книжку позивачки. Вважає своє звільнення незаконним, враховуючи наступні обставини. Покликається на те, що відповідно до п.1.ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з вказаних підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України). Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України).

Наголошує, що роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Впродовж строку попередження про звільнення позивачки їй повідомлено про «вакантну посаду молодшої м/с прибиральниці (1,0 ст.) терапевтичного відділення». Іншу посаду не запропоновано, а саме посаду оператора котельні. Вказує на те, що після попередження про наступне звільнення та до звільнення у відповідача були наявні вакантні посади, які, зокрема, заповнені у зазначений період іншими особами. Відтак, своє звільнення вважає таким, що проведено без законної підстави, чим порушено її права, які підлягають судовому захисту.

Позивачка зазначає, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у березні, квітні 2023 року ОСОБА_2 нарахована заробітна плата в розмірі: 13500,00 грн.,13 372. 37 грн.

Таким чином, середньоденна заробітна плата обчислена відповідно до абзацу 1 п. 8 вищезазначеного Порядку № 100, становить 639, 82 грн. (13500,00 + 13372,37 грн.) : 42 робочих дні (22 у березні + 20 у лютому) = 639, 82 грн.).

Щодо спірного періоду, то, вважає, що такий, на даний час, має бути обрахований з 28.06.2023 - наступного дня після звільнення до 20.07.2023 - дня звернення до суду за захистом прав, що становить 17 днів.

Відтак, сума заборгованості відповідача з виплати їй середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 10876,94 грн. (639,82 грн. середньоденного заробітку х 17 робочих днів).

Крім того, зазначає, що вартість витрат на професійну правничу допомогу винагорода адвоката Ратича Т.М. визначена у п.2.3 договору про надання правової допомоги від 18.07.2023, укладеного між ними становить 20000 грн.

20.07.2023 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

31.07.2023 від представниці відповідача комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» адвокатеси Лемик Роксолани Ярославівни надійшов відзив на позовну заяву. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. В обґрунтування своєї позиції викладеної у відзиві зазначає, що на підстав наказу 79/к ОСОБА_1 звільнено із посади сестри медичної поліклініки (психіатричного кабінету) у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

На підтвердження факту змін в організації виробництва і праці зазначає, що рішення про скорочення чисельності та штату працівників прийнято згідно рішення Миколаївської міської ради №1865 від 08.03.2023 та Наказу по КНП «Миколаївська міська лікарня» від 08.03.2023 №57 «Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку зі скороченням посад (професій) та створення комісії». На підставі зазначених рішень, з штатного розпису виведено 15 штатних одиниць і відповідно, звільнено 11 працівників.

У зв`язку з прийнятим рішенням про скорочення чисельності та штату працівників лікарні на адресу голови профспілкового комітету Олега Голинського, було скероване відповідне повідомлення від 08.03.2023 № 240, до якого долучено економічне обґрунтування такого рішення. У якому зазначається, що запровадження нової моделі фінансування в системі охорони здоров`я потребує принципової зміни в організації роботи лікарні, а також змін в умовах праці працівників закладу. Дані обставини змусили «Миколаївську міську лікарню» переглянути та максимально раціоналізувати штатну структуру в частині скорочення посад, які відсутні в пакеті медичних послуг та не оплачуються Національною службою здоров`я України, а також є нерентабельними.

Повідомленням № 22 від 03.04.2023, що було видане на підставі наказу КНП «Миколаївська міська лікарня» №70 від 03.04.2023 «Про попередження працівників про звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності та штату та про зміну істотних умов праці», ОСОБА_1 повідомлено про звільнення, яке заплановано на 15.06.2023. Дане повідомлення вручено позивачці в строки визначені трудовим законодавством, а саме - не пізніше ніж за два місяці до заплановано звільнення (ст.49 КЗпПУ). Позивачка поставила свій підпис у «Повідомленні про заплановане звільнення» 03.04.2023 (звільнення заплановане 15.06.2023).

Акцентує увагу суду на тому, що відповідно до ст. 5 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ та організацій, обраних до профспілкових органів. Тобто попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації не витребовувалось, так як ОСОБА_1 не входила до складу керівного профспілкового комітету КНП «Миколаївська міська лікарня».

Рекомендованим листом від 16.06.2023 ОСОБА_1 надіслано повідомлення № 46 від 07.06.2023 про наявність вакантної посади на підприємстві за відповідною професією чи спеціальністю.

У повідомленні № 46 від 07.06.2023 з дотриманням вимог ч. 3 ст. 49 КЗпП України, позивачці запропоновано вакантну посаду молодшої м/с прибиральниці (1,0 ст.) терапевтичного відділення. Це єдина вакантна посада, яка відповідала наявній у позивачки професії, кваліфікації, спеціальності.

На прохання (за заявою) позивачки їй було надано чергову відпустку з 14.06.2023 по 27.06.2023, тривалістю 14 календарних днів (наказ №49-в від 02.06.2023).

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЗУ «Про відпустки», датою звільнення ОСОБА_1 є останній день відпустки.

13.06.2023 ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом № 49-в від 02.06.2023 (про надання відпустки) та Наказом № 79/к від 13.06.2023 (про звільнення). У зв`язку з відмовою позивачки поставити свій підпис у цих наказах для підтвердження факту про ознайомлення, було складено відповідний акт від 13.06.2023. Факт відмови підписати накази засвідчено підписами начальника відділу кадрів О.Залоги, інспектора відділу кадрів О.Мрочковської, в.о. завідувачки поліклінічним відділенням Н.Павленко та старшої сестри медичної поліклінічного відділення С. Лівої.

27.06.2023 (останній день відпустки) з ОСОБА_1 проведено повний розрахунок та видано трудову книжку.

На думку представниці відповідача роботодавцем було дотримано усі норми трудового законодавства, що регулюють вивільнення працівника.

Крім того позивачкою не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, які б підтверджували факт порушення чи невизнання її трудових прав та охоронюваних законом інтересів, а надані позивачкою в додатках до позовної заяви докази лише підтверджують той факт, що КНП «Миколаївською міською лікарнею» дотримано процедуру звільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1. ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

З метою надання правничої допомоги, відповідачем було укладено договір № 36 від 21.02.2023 про надання адвокатських послуг, згідно з яким АО «Імунітет» в особі її директора - адвоката Лемик Роксолани Ярославівни отримано оплату за правничу допомогу у вирішенні спору у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

На підтвердження сплати вказаної суми за договором відповідачем до матеріалів справи надано договір № 36 від 21.02.2023 про надання адвокатських послуг (на умовах абонентського обслуговування; акт приймання передачі наданої правової допомоги (акт №6 надання адвокатських послуг від 25.07.2023); банківську виписку про оплату послуг за договором про надання адвокатських послуг на суму 10000 грн.); свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 001049 від 26.06.2018.

При наданні правничої допомоги за договором, адвокатом Лемик Р.Я. було витрачено 10 год. За домовленістю адвоката з позивачем, година роботи адвоката оплачується у розмірі 1000 (тисяча) грн.

Зважаючи на це, у разі відмови у задоволенні позовних вимог просила стягнути з позивачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

У судовому засіданні суд задовольнив клопотання представника позивача адвоката Ратича Т.М. про витребування доказів, а саме адвокат Ратич Т.М. просив витребувати інформацію про штатні розписи та вакантні посади у КНП «Миколаївська міська лікарня».

18.09.2023 відповідачем КНП «Миколаївська міська лікарня» надано суду витребувані докази, а саме копію штатного розпису затвердженого наказом №30 від 01.02.2023 та інформацію про наявність вакантних посад станом на 03.04.2023 та станом на 27.06.2023.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила такі задовольнити з наведених у позовній заяві підстав. Пояснила суду, що 03.04.2023 їй принесли повідомлення про звільнення з посади, яке вона отримала. 02.06.2023 вона написала заяву про відпустку. 27.06.2023 їй наказом повідомили про звільнення. Зазначила, що у відділі кадрів її просили підписати документи про те, що вона повідомлена про звільнення. Наголошувала, що відмовилась підписувати будь-які документи. З цих підстав у лікарні було складено акт. Пояснила, що в лікарні працює все життя і могла б продовжувати роботу.

У судовому засіданні представник позивачки адвокат Ратич Т.М. надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, позовну заяву просив задовольнити у повному обсязі. Крім викладеного у позовній заяві зазначив, що позивачці була запропонована вакантна посада молодшої медичної сестри прибиральниці терапевтичного відділення, проте не була запропонована інша вакантна посада, а саме посада котельника, яка на думку адвоката Ратича Т.М. на момент звільнення була вакантною та відповідає кваліфікації позивачки.

Адвокатеса Роксолана Лемик яка представляла інтереси комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: генерального директора комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» Кучера Юрія Борисович у задоволенні позовних вимог просила відмовити у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві та просила стягнути з позивачки ОСОБА_1 витрати пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Наголосила, що з позивачкою два роки тому вже обговорювалось питання про скорочення вказаної посади та було досягнуто домовленість, яку позивачка не виконала та відмовилась звільнитись за угодою сторін. Позивачка про звільнення була повідомлена належним чином, що підтверджується її підписом.

Адвокатеса Лемик Р.Я. зазначила, що позивачці ОСОБА_1 було запропоновано посаду, яка відповідала її кваліфікації, а саме посаду молодшої медичної сестри прибиральниці терапевтичного відділення (1,0 ставка), щодо посади оператора котельні то така не пропонувалась, оскільки для роботи за вказаною посадою необхідні відповідна кваліфікація, спеціальні допуски, про наявність таких позивачка не повідомляла, жодних підтверджуючих документів не надавала, в матеріалах особової справи такі відсутні, в судовому засіданні позивачкою такі не надано.

Судом встановлено.

Відповідно до копії наказу КНП «Миколаївська міська лікарня» №30 від 01.02.2023 «Про затвердження штатного розпису КНП «Миколаївська міська лікарня» Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області» затверджено штатний розпис КНП «Миколаївська міська лікарня» та введено його в дію з 02.01.2023.

Відповідно до копії штатного розпису від 02.01.2023, який наданий представницею відповідача у такому відсутня посада сестри медичної поліклініки психіатричного кабінету.

Відповідно до Рішення Миколаївської міської ради восьмого демократичного скликання №1865 від 08.03.2023 вирішено погодити клопотання генерального директора КНП «Миколаївська міська лікарня» Ю.Кучера щодо скорочення штату працівників та внесення змін до штатного розпису КНП «Миколаївська міська лікарня».

Відповідно до наказу КНП «Миколаївська міська лікарня» №57 від 08.03.2023 «Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку зі скороченням посад (професій) та створення комісії» у зв`язку із проведенням заходів, направлених на поліпшення діяльності підприємства, а також його підрозділів та раціоналізацією штатної структури лікарні з 16.06.2023 зі штатного розпису КНП «Миколаївська міська лікарня» виведено посади, зокрема посаду сестра медична поліклініки психіатричного кабінету (1.0 шт. од).

Відповідно до повідомлення про скорочення чисельності та штату працівників №240 від 08.03.2023 голові профспілкового комітету Олегу Голинському повідомлено, що з 16.06.2023 заплановано скоротити чисельність та штат працівників лікарні, зокрема, що планується скоротити посаду сестри медичної поліклініки психіатричного кабінету. До вказаного повідомлення долучено економічне обґрунтування скорочення чисельності та штату працівників КНП «Миколаївська міська лікарня».

Відповідно до копії наказу КНП «Миколаївська міська лікарня» №70 від 03.04.2023 «Про попередження працівників про звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності та штату про зміну істотних умов праці» у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та керуючись наказом КНП «Миколаївська міська лікарня» №57 від 08.03.2023 «Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку зі скороченням посад (професій) та створення комісії» та Протоколом комісії із визначення осіб, які мають переважне право залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення у зв`язку із скороченням штату від 28.03.2023 №1 відповідно до ст. ст. 49-2, 32 КЗпП України на начальника відділу кадрів покладено обов`язок попередити про звільнення 15.06.2023 працівників, зокрема ОСОБА_1 - сестру медичну поліклініки (психіатричного кабінету).

Відповідно до копії повідомлення КНП «Миколаївська міська лікарня» про заплановане звільнення №22 від 03.04.2023, яке адресоване ОСОБА_1 , її повідомлено, що посаду яку вона займає - сестра медична поліклініки психіатричного кабінету 1,0 ст., підлягає скороченню та з 15.06.2923 відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. Зазначено, що на даний момент вакантних посад, які б можна було їй запропонувати відсутні. Про вказане повідомлення про звільнення ОСОБА_1 знала, що підтверджується її підписом зробленим 03.04.2023.

Відповідно до наказу КНП «Миколаївська міська лікарня» №49-в про надання відпустки від 02.06.2023 ОСОБА_1 була надана відпустка з 14.062023 до 27.06.2023, а саме 14 днів. Зазначена підстава: наказ від 08.03.2023 №57 наказ від 03.04.2023 №70, повідомлення про заплановане звільнення від 03.04.2023 за підписом ОСОБА_1 .

Відповідно до копії повідомлення КНП «Миколаївська міська лікарня» №46 від 07.06.2023, яке адресоване ОСОБА_1 , її повідомлено, що КНП «Миколаївська міська лікарня» може запропонувати їй переведеня на вакантну посаду молодної м/с прибиральниці терапевтичного відділення. У випадку відмови від запропонованої пропозиції її буде звільнено з посади сестри медичної поліклініки психіатричного кабінету з 27.06.2023 відповідно п.1 ст. 40 КЗпП України та ч.1 ст. 3 ЗУ «Про відпустки» від 15.11.1996.

Вказане повідомлення було надіслане листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, у якому зазначено, що лист був вручений ОСОБА_1 особисто.

Відповідно до наказу КНП «Миколаївська міська лікарня» №79/к від 13.06.2023 «Про звільнення працівників» ОСОБА_1 - сестру медичну поліклініки (психіатричного кабінету) 1,0 ставки звільнено із займаної посади у зв`язку із змінами організації виробництва і праці, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України з 27.06.2023 та наказано провести виплату вихідної допомоги у розмірі одного середнього місячного заробітку та компенсацію за 61 календарний день.

Відповідно до акту про відмову від підписання наказів від 13.06.2023, який складений комісією у складі: начальника відділу кадрів О.Залоги, інспектора відділу кадрів О. Мрочковської; в.о. завідувача поліклініки Н.Павленко, старшої сестри поліклінічного відділення С. Лівої, сестра медична поліклініки психіатричного кабінету - ОСОБА_1 у їхні присутності ознайомлена з наказом про надання відпустки та наказом про звільнення, однак від підпису в наказах відмовилася.

Суд дослідивши матеріали справи, надані суду докази, заслухавши пояснення сторін та їхніх представників дійшов до натупних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен громадянин має прав на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Ст. 5-1 КЗпП України закріплено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, що передбачає кілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, а саме: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тобто, скорочення штату представляє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Однак, незважаючи на безумовне право роботодавця визначати штат працівників, процедура звільнення працівника у випадку скорочення має чітко відповідати вимогам законодавства про працю, тобто відбуватись на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Реалізація переважного права на залишення на роботі з урахуванням стажу та досвіду роботи працівника може мати місце у ситуації, коли скорочення штату стосується кількох аналогічних посад, а скороченню підлягає лише посада позивача.

При проведенні звільнення працівників в зв`язку зі скороченням штату на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України керівниками підприємства повинні бути дотримані вимоги ст. 42 та ст.49-2 КЗпП України.

У постанові Верховного Суду України від 23.03.2016 по справі №6-2748цс15 викладено правовий висновок про те, що під час звільнення працівника на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації праці, у тому числі скорочення штату працівників, необхідно дотримуватись гарантій, передбачених ст.49-2 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважене право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник є таким, що належно виконав наведені вище вимоги КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

У разі відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник підлягає звільненню відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.

Ч. 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у п. 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою, на іншу роботу.

Суд не може аналізувати причин звільнення чи доцільність скорочення штату, він управі лише визначити, чи відбулася процедура відповідно до закону.

Аналізуючи законність процедури звільнення позивача відповідачем, судом встановлено наступне.

Позивача звільнено з посади у зв`язку із скороченням штату працівників КНП «Миколаївська міська лікарня», що підтверджується копією наказу №79/к від 13.06.2023, відповідно до якого звільнення відбулось у зв`язку зі скороченням чисельності та працівників КНП «Миколаївська міська лікарня» та на виконання рішення Миколаївської міської ради №1865 від 08.03.2023 та наказу по КНП «Миколаївська міська лікарня» №57 від 08.03.2023.

Згідно копії повідомлення №22 від 03.04.2023 «Про попередження працівників про звільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату та про зміну істотних умов праці» КНП «Миколаївська міська лікарня» повідомило позивачку про звільнення з посади яку вона займала, відповідно до п. 1. ст. 40 КЗпП України та таке повідомлення було їй вручено. Також згідно копії повідомлення від №46 від 07.06.2023 КНП «Миколаївська міська лікарня» повідомило позивачку про відсутність вакантну посаду та запропоновано їй переведення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не виявила бажання бути переведеною на запропоновану їй посаду. Крім того, із наказом про надання відпустки та наказом про звільнення позивачка була ознайомлена, а саме 13.06.2023. Від підпису у цих наказах позивачка відмовилася, що підтверджується відповідним актом, який долучений до матеріалі справи.

Покликання позивачки та її представника адвоката Ратича Т.М. на те, що при скороченні не враховано її досвід та стаж роботи, не запропоновану іншу вакантну посаду, яка на той момент була, зокрема посада оператора котельні, не знайшло свого підтвердження, оскільки до роботи оператором може бути допущена особа, яка має відповідну кваліфікацію та посвідчення на право обслуговування котлів відповідного типу, має необхідні навики в роботі та пройшла встановлений керівником підприємства термін стажування (залежно від кваліфікації та досвіду роботи), пройшла спеціальне навчання з безпечних методів і прийомів ведення робіт, навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму, а також пройшла вступний інструктаж з питань охорони праці та первинний інструктаж на робочому місці і не має протипоказань до виконання обов`язків за станом здоров`я.

Жодних доказів того, що ОСОБА_1 могла б виконувати вказану роботу, має відповідну кваліфікацію та вміння, позивачкою надано не було, а відповідно твердження про те, що їй не було запропоновану альтернативну посаду оператора котельні є безпідставним та необґрунтованим.

Враховуючи той факт, що відповідачем була дотримана встановлена трудовим законодавством України процедура звільнення працівника, тому відсутні підстави для поновлення позивачки на роботі. У зв`язку із цим відсутні і підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка є похідною від вимог про поновлення на роботі.

Щодо вимоги позивачки про стягнення на її користь моральної шкоди, то така позовна вимога, відповідно до ухвали від 06.11.2023 залишена судом без розгляду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Щодо заявленої представницею відповідача вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, то така підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовної заяви, з позивачки на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн., які підтверджуються доказами які долучені до відзиву до позовної заяви, а саме: договором № 36 від 21.02.2023 про надання адвокатських послуг (на умовах абонентського обслуговування), згідно з яким АО «Імунітет» в особі її директора, адвокатеси Лемик Роксолани Ярославівни отримала оплату за правничу допомогу в вирішенні цього спору у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.; актом приймання передачі наданої правової допомоги; банківську виписку про оплату послуг за договором про надання адвокатських послуг на суму 10000 грн.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 001049 від 26.06.2018.

Отже, суд розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази, подані представницею відповідача, є підставою для відшкодування таких витрат, адже цей розмір доведений документально, співмірний зі складністю справи, обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, при цьому відсутні правові підстави для його зменшення.

На підставі наведеного, керуючись ст.43 Конституції України, ст.ст. 5-1, 21, 40, 42, 49-2, 235 КЗпП України, ст.15 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 19, 76 - 81, 141, 263 - 265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: генеральний директор комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» Кучер Юрій Борисович про скасування наказу, поновлення на роботі відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» витрати на професійну правничу допомогу розміром 10000 гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: комунальне некомерційного підприємство «Миколаївська міська лікарня», місцезнаходження: вул. Возз`єднання, 9, м. Миколаїв, Стрийський р-н Львівська обл., ЄДРПОУ:20764294.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: генеральний директор комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» Кучер Юрій Борисович, місцезнаходження: вул. Возз`єднання, 9, м. Миколаїв, Стрийський р-н Львівська обл., РНОКПП: невідомо.

Повний текст рішення складено 10.11.2023.

Суддя Павлів В. Р.