Ухвала

від 29.11.2024 по справі 447/2257/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 447/2257/23

провадження № 61-15148ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.

розглянув касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області на постанову Львівського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: генеральний директор комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» Кучер Юрій Борисович про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області (далі - КНП «Миколаївська міська лікарня»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: генеральний директор КНП «Миколаївська міська лікарня» Кучер Ю. Б., у якому просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» «Про звільнення працівників»

від 13 червня 2023 року № 76/к.

- поновити ОСОБА_1 на посаді сестри медичної поліклініки (психіатричного кабінету) Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» «Про звільнення працівників»;

- стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10 876,94 грн.;

- стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 06 листопада 2023 року, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 06 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнано незаконним та скасовано наказ КНП «Миколаївська міська лікарня» Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області «Про звільнення працівників» № 79/к від 13 червня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді сестри медичної поліклініки (психіатричного кабінету) КНП «Миколаївська міська лікарня» Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області. Стягнуто з КНП «Миколаївська міська лікарня» Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області на користь ОСОБА_1 204 742, 40 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стягнуто з КНП «Миколаївська міська лікарня» Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області на користь ОСОБА_1 1 000 грн. для відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позову відмовлено.

13 листопада 2024 року через підсистему Електронний Суд представник

КНП «Миколаївська міська лікарня» - адвокат Дячук В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду

від 08 жовтня 2024 року у справі № 447/2257/23.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Безпосередньо у касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року, яке мотивовано тим, що копію оскарженої постанови заявник отримав 31 жовтня 2024 року, на підтвердження чого надав відповідні докази.

Колегія суддів, проаналізувавши доводи особи, яка подає скаргу та наявні докази на підтвердження цих доводів, дійшла висновку, що пропущений строк на касаційне оскарження підлягає поновленню, оскільки касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення заявнику копії постанови Львівського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі незначної складності з ціною позову, що не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідач реалізував своє право на апеляційний перегляд

справи № 447/2257/23.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії», № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії»).

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності.

Відповідно до частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду зокрема малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ, що виникають з трудових відносин.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування;

3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень встановлено, що ціна позову не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначена справа є справою незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою з огляду на свої властивості, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе за обставинами справи визнати цю справу справою малозначною за пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України - як справу незначної складності, ціна позову в якій не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Окрім того, ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 20 липня 2023 року, позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судове рішення у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.

Доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, однак встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити комунальному некомерційному підприємству «Миколаївська міська лікарня» Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду

від 08 жовтня 2024 року у № 447/2257/23.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області на постанову Львівського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: генеральний директор комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» Кучер Юрій Борисович про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявниці.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара