Постанова

від 08.10.2024 по справі 447/2257/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №447/2257/23 Головуючий у 1 інстанції:Павлів В.Р.

Провадження №22-ц/811/3622/23 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретарка: Псярук О.В.,

за участів судовомузасіданні позивачки ОСОБА_1 ,її представниці ОСОБА_2 , представника відповідача КНП «Миколаївська міська лікарня» Дячука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області в складі судді Павліва В.Р. від 06 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня», третя особа: генеральний директор комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» Кучер Юрій Борисович про скасування наказу, поновлення на роботі, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 06 листопада 2023 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: генеральний директор комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» Кучер Юрій Борисович про скасування наказу, поновлення на роботі відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» витрати на професійну правничу допомогу розміром 10000 гривень 00 копійок.

Вказане рішення оскаржила ОСОБА_2 в інтересах позивачки ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 06 листопада 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці в частині посади, яку обіймала позивачка, не встановив та не дослідив доказів, у тому числі належних, допустимих та достатніх, що підтверджували б вказані обставини, не відобразив в оскаржуваному рішенні жодних висновків за результатами такого та мотивів із яких судом були не взяті до уваги доводи позивачки із даного приводу. Водночас, суд зіслався на наявність загалом змін в організації виробництва і праці на підприємстві відповідача, що не є тотожним таким змінам у частині посади, яку обіймала позивачка, та не має жодного правового значення для питання про законність звільнення саме позивачки. Таким чином, без встановлення факту зміни в організації виробництва і праці саме в частині посади позивачки, у суду були відсутні підстави для висновку про наявність передбачених законом підстав для звільнення позивачки. Так, зокрема представником позивачки, адвокатом Ратичем Т.М. у клопотанні від 15.08.2023 року зазначено про те, що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, зокрема штатних розписів станом на 03.04.2023 року та станом на 13.06.2023 року, в зв`язку з чим подано клопотання про витребування зазначених штатних розписів. Однак, матеріали справи містять лише наказ від 01.02.2023 року №30 та штатний розпис станом на 02.01.2023 року надані представником відповідача 18.09.2023 року. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні суду відсутні посилання на належним чином надані та наявні затверджені штатні розписи відповідно з якими позивачка мала би можливість встановити чи мало місце скорочення чисельності або штату працівників. Зазначає, що у рішенні суду зазначено, що відповідно до копії наказу КНП «Миколаївська міська лікарня» від 01.02.2023 року №30 «Про затвердження штатного розпису КНП «Миколаївська міська лікарня» Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області» та введено його в дію з 02.01.2023 року. Тобто, штатний розпис введений в дію раніше ніж був затверджений. Вважає, що суд першої інстанції не встановив обставин, що підлягали встановленню, а саме дати втрати чинності штатного розпису та дати введення нового штатного розпису, дати із якої особа може бути звільнена у зв`язку із скороченням штату підприємства, та не врахував права працівниці включно по цю дату погодитись із будь-якою з усіх вакантних посад на підприємстві. Звертає увагу, що поза увагою суду першої інстанції залишилось та не отримало жодного спростування в оскаржуваному рішенні доводам позивачки та підставам заявленого позову, щодо обов`язку у разі скорочення посади роботодавця запропонувати усі вакантні посади, що відповідають кваліфікації працівника. Жодним чином не спростовано підстав заявленого позову, які серед іншого й полягали у тому що скорочення позивачки відбулось без виконання саме вказаного обов`язку відповідача. Суд першої інстанції не надав жодної оцінки доводам позивачки, про те що позивачці не було запропоновано усіх вакантних посад на підприємстві, що існували у період з 03.04.2023 року (дата повідомлення про заплановане звільнення у зв`язку із скороченням) до 15.06.2023 року включно (дата із якої позивачка підлягала звільненню) та відповідали кваліфікації позивачки та не подано переліку всіх вакантних посад на підприємстві що були вакантними у цей період, у тому числі тих, що у подальшому перестали бути вакантними. Судом першої інстанції встановлено, що позивачку звільнено відповідно до наказу КНП «Миколаївська міська лікарня» від 13.06.2023 року №79/к «Про звільнення працівників», а повідомлення від 07.06.2023 року №46 про відсутність вакантної посади та запропоноване їй переведення надіслано 16.06.2023 року. Звертає увагу, що відповідач надав докази пропонування позивачці вибіркового на власний розсуд лише однієї вакантної посади «молодшої м/с прибиральниці терапевтичного відділення», а не усіх вакантних посад, як цього вимагає закон, у тому числі «посади оператора котельні». Щодо судових витрат, то представником відповідача не надано детального опису щодо виконаних робіт (наданих послуг), понесених під час розгляду справи. Зазначає, що в акті надання адвокатських послуг від 25.07.2023 №6 відсутній детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом. Крім того, договір від 21.02.2023 року №36 не містить підтвердження про те, що вартість години роботи оплачується в розмірі 1000 грн. за годину, таке підтвердження вартості зазначається лише представником відповідача у заявленому відзиві від 28.07.2023 року.

В судове засідання третя особа не з`явився, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за його відсутності, зважаючи на те, що він повідомлявся про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представниці на підтримання апеляційної скарги, представника відповідача в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, відзиву на неї, а також усних та письмових заяв та пояснень учасників справи (їх представників) у судах обох інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.43 Конституції України, ст.ст. 5-1, 21, 40, 42, 49-2, 235 КЗпП України, ст.15 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 19, 76 - 81, 141, 263 - 265 ЦПК України та відмовляючиу задоволенніпозову виходив зтого, що позивачку звільнено з посади у зв`язку із скороченням штату працівників КНП «Миколаївська міська лікарня», що підтверджується копією наказу №79/к від 13.06.2023, відповідно до якого звільнення відбулось у зв`язку зі скороченням чисельності та працівників КНП «Миколаївська міська лікарня» та на виконання рішення Миколаївської міської ради №1865 від 08.03.2023 та наказу по КНП «Миколаївська міська лікарня» №57 від 08.03.2023. Згідно копії повідомлення №22 від 03.04.2023 «Про попередження працівників про звільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату та про зміну істотних умов праці» КНП «Миколаївська міська лікарня» повідомило позивачку про звільнення з посади яку вона займала, та таке повідомлення було їй вручено. Також згідно копії повідомлення від №46 від 07.06.2023 КНП «Миколаївська міська лікарня» повідомило позивачку про відсутність вакантної посади та запропоновано їй переведення. Судом встановлено, що ОСОБА_1 не виявила бажання бути переведеною на запропоновану їй посаду. Крім того, із наказом про надання відпустки та наказом про звільнення позивачка була ознайомлена, а саме 13.06.2023. Від підпису у цих наказах позивачка відмовилася, що підтверджується відповідним актом, який долучений до матеріалі справи. Покликання позивачки та її представника адвоката Ратича Т.М. на те, що при скороченні не враховано її досвід та стаж роботи, не запропоновану іншу вакантну посаду, яка на той момент була, зокрема посада оператора котельні, не знайшло свого підтвердження, оскільки до роботи оператором може бути допущена особа, яка має відповідну кваліфікацію та посвідчення на право обслуговування котлів відповідного типу, має необхідні навики в роботі та пройшла встановлений керівником підприємства термін стажування (залежно від кваліфікації та досвіду роботи), пройшла спеціальне навчання з безпечних методів і прийомів ведення робіт, навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму, а також пройшла вступний інструктаж з питань охорони праці та первинний інструктаж на робочому місці і не має протипоказань до виконання обов`язків за станом здоров`я. Жодних доказів того, що ОСОБА_1 могла б виконувати вказану роботу, має відповідну кваліфікацію та вміння, позивачкою надано не було, а відповідно твердження про те, що їй не було запропоновану альтернативну посаду оператора котельні є безпідставним та необґрунтованим. Враховуючи той факт, що відповідачем була дотримана встановлена трудовим законодавством України процедура звільнення працівника, тому відсутні підстави для поновлення позивачки на роботі. У зв`язку із цим відсутні і підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка є похідною від вимог про поновлення на роботі. Щодо вимоги позивачки про стягнення на її користь моральної шкоди, то така позовна вимога, відповідно до ухвали від 06.11.2023 залишена судом без розгляду. Щодо заявленої представницею відповідача вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, то така підлягає задоволенню зважаючи на таке. Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовної заяви, з позивачки на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн., які підтверджуються доказами які долучені до відзиву до позовної заяви, а саме: договором № 36 від 21.02.2023 про надання адвокатських послуг (на умовах абонентського обслуговування), згідно з яким АО «Імунітет» в особі її директора, адвокатеси Лемик Роксолани Ярославівни отримала оплату за правничу допомогу в вирішенні цього спору у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.; актом приймання передачі наданої правової допомоги; банківську виписку про оплату послуг за договором про надання адвокатських послуг на суму 10000 грн.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №001049 від 26.06.2018. Отже, суд розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази, подані представницею відповідача, є підставою для відшкодування таких витрат, адже цей розмір доведений документально, співмірний зі складністю справи, обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, при цьому відсутні правові підстави для його зменшення.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи; обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають; частина обставини, які суд вважав встановленими не доведені, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня», третя особа генеральний директор Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» Кучер Юрій Борисович, у якому просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» «Про звільнення працівників» від 13.06.2023 року №76/к.

- поновити ОСОБА_1 на посаді сестри медичної поліклініки (психіатричного кабінету) Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» «Про звільнення працівників»;

- стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10876,94 грн.;

- стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що згідно наказу Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» від 13.06.2023 року №76/к ОСОБА_1 звільнено із посади сестри медичної поліклініки (психіатричного кабінету) у зв`язку із змінами в організації виробництва. На підставі даного наказу внесено відповідні відомості у трудову книжку позивачки. Впродовж строку попередження про звільнення ОСОБА_1 повідомлено про «вакантну посаду молодшої м/с прибиральниці» (0,1 ст.) терапевтичного відділення». На адвокатський запит надано інформацію про вакантні посади Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня». Отже, інші вакантні посади позивачці не пропоновано. Більше того, з даного листа вбачається, що після попередження про наступне звільнення та до звільнення у відповідача були наявні вакантні посади, які, зокрема, заповнені у зазначений період іншим особам. З урахуванням викладеного вбачається, що відповідач не виконав передбаченого законом обов`язку по працевлаштуванню позивачки; з дня попередження про звільнення до дня звільнення ОСОБА_1 відповідач не запропонував всіх посад, які були у нього вакантні і які існували на день звільнення. З індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вбачається, що у березні, квітні 2023 року позивачці нараховано заробітну плату в розмірі: 13500, 00 грн., 13372,37 грн. Таки чином, середньоденна заробітна плата, становить 639,82 грн. Щодо періоду, позивачка вважає, що такий має бути обрахований з 28 червня 2023 року наступного дня після звільнення до 20 липня 2023 року дня звернення до суду за захистом прав, що становить 17 днів. Відтак, сума заборгованості відповідача з виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 10876,94 грн. Внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_1 понесла моральні страждання. Моральна шкода полягає у щиросердечних стражданнях, душевних хвилюваннях, відсутності спокою, сну, інших негативних явищах. Побачивши оспорюваний наказ позивачка розхвилювалась, її покинув спокій, з`явились інші негативні явища (голово кружіння, біль голови, тремтіння верхніх кінцівок), що продовжувалось певний час. Також, у ОСОБА_1 зірвались життєві плани, позивачка втратила психологічну рівновагу внаслідок порушення сталого побуту, життєвих зв`язків, змушена нервуватись, уся ця ситуація є для неї стресовою і кожна думка про неї призводить до поглиблення цього стресу. Щодо витрат на правничу допомогу винагорода адвоката Ратича Т.М. визначена у п.23 Договору про надання правової допомоги від 18.07.2023 року та становить 20000 грн.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2ст. 40 Кодексу(КЗпП України) встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Пленум ВерховногоСуду Україниу п.19Постановивід6листопада 1992року №9«Про практикурозгляду судамитрудових спорів» (зі змінами) вказав, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 25 травня 2016 року № 6-3048цс15, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до статті 492 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Підставою для розірвання з працівником трудового договору у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України може бути ліквідація або реорганізація саме підприємства, установи, організації як юридичної особи.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював.

Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору,за змістомч.3ст.49-2КЗпПУкраїни роботодавецьє таким,що виконавцей обов`язок,якщо працівниковібули запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Саме до такого розуміння цих норм зводяться, також, і правові висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від: 1 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, 1 липня 2015 року у справі № 6-491цс15, 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15, які є обов`язковими для застосування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до копії наказу КНП «Миколаївська міська лікарня» №30 від 01.02.2023 «Про затвердження штатного розпису КНП «Миколаївська міська лікарня» Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області» затверджено штатний розпис КНП «Миколаївська міська лікарня» та введено його в дію з 02.01.2023.

Відповідно до копії штатного розпису від 02.01.2023, який наданий представницею відповідача у такому наявна посада сестри медичної поліклініки психіатричного кабінету та всього фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою передбачена штатна чисельність у кількості 22,75 одиниці.

Відповідно до рішення Миколаївської міської ради восьмого демократичного скликання №1865 від 08.03.2023 вирішено погодити клопотання генерального директора КНП «Миколаївська міська лікарня» Ю.Кучера щодо скорочення штату працівників та внесення змін до штатного розпису КНП «Миколаївська міська лікарня».

Відповідно до наказу КНП «Миколаївська міська лікарня» №57 від 08.03.2023 «Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку зі скороченням посад (професій) та створення комісії» у зв`язку із проведенням заходів, направлених на поліпшення діяльності підприємства, а також його підрозділів та раціоналізацією штатної структури лікарні з 16.06.2023 зі штатного розпису КНП «Миколаївська міська лікарня» виведено посади, зокрема посаду сестра медична поліклініки психіатричного кабінету (1.0 шт. од).

Відповідно до повідомлення про скорочення чисельності та штату працівників №240 від 08.03.2023 голові профспілкового комітету ОСОБА_3 повідомлено, що з 16.06.2023 заплановано скоротити чисельність та штат працівників лікарні, зокрема, що планується скоротити посаду сестри медичної поліклініки психіатричного кабінету. До вказаного повідомлення долучено економічне обґрунтування скорочення чисельності та штату працівників КНП «Миколаївська міська лікарня».

Відповідно до копії наказу КНП «Миколаївська міська лікарня» №70 від 03.04.2023 «Про попередження працівників про звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності та штату про зміну істотних умов праці» у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та керуючись наказом КНП «Миколаївська міська лікарня» №57 від 08.03.2023 «Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку зі скороченням посад (професій) та створення комісії» та Протоколом комісії із визначення осіб, які мають переважне право залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення у зв`язку із скороченням штату від 28.03.2023 №1 відповідно до ст. ст. 49-2, 32 КЗпП України на начальника відділу кадрів покладено обов`язок попередити про звільнення 15.06.2023 працівників, зокрема ОСОБА_1 сестру медичну поліклініки (психіатричного кабінету).

Відповідно до копії повідомлення КНП «Миколаївська міська лікарня» про заплановане звільнення №22 від 03.04.2023, яке адресоване ОСОБА_1 , її повідомлено, що посаду, яку вона займає сестра медична поліклініки психіатричного кабінету 1,0 ст., підлягає скороченню та з 15.06.2023 відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. Зазначено, що на даний момент вакантних посад, які б можна було їй запропонувати відсутні. Про вказане повідомлення про звільнення ОСОБА_1 знала, що підтверджується її підписом зробленим 03.04.2023.

Відповідно до наказу КНП «Миколаївська міська лікарня» №49-в про надання відпустки від 02.06.2023 ОСОБА_1 була надана відпустка з 14.06.2023 до 27.06.2023, а саме 14 днів. Зазначена підстава: наказ від 08.03.2023 №57, наказ від 03.04.2023 №70, повідомлення про заплановане звільнення від 03.04.2023 за підписом ОСОБА_1 .

Відповідно до копії повідомлення КНП «Миколаївська міська лікарня» №46 від 07.06.2023, яке адресоване ОСОБА_1 , її повідомлено, що КНП «Миколаївська міська лікарня» може запропонувати їй переведення на вакантну посаду молодшої м/с прибиральниці терапевтичного відділення. У випадку відмови від запропонованої пропозиції її буде звільнено з посади сестри медичної поліклініки психіатричного кабінету з 27.06.2023 відповідно п.1 ст. 40 КЗпП України та ч.1 ст. 3 ЗУ «Про відпустки» від 15.11.1996.

Вказане повідомлення було надіслане листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, у якому зазначено, що лист був вручений ОСОБА_1 особисто.

Відповідно до наказу КНП «Миколаївська міська лікарня» №79/к від 13.06.2023 «Про звільнення працівників» ОСОБА_1 сестру медичну поліклініки (психіатричного кабінету) 1,0 ставки звільнено із займаної посади у зв`язку із змінами організації виробництва і праці, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України з 27.06.2023 та наказано провести виплату вихідної допомоги у розмірі одного середнього місячного заробітку та компенсацію за 61 календарний день.

Відповідно до акту про відмову від підписання наказів від 13.06.2023, який складений комісією у складі: начальника відділу кадрів О.Залоги, інспектора відділу кадрів О. Мрочковської; в.о. завідувача поліклініки Н.Павленко, старшої сестри поліклінічного відділення ОСОБА_4 , сестра медична поліклініки психіатричного кабінету - ОСОБА_1 у їхні присутності ознайомлена з наказом про надання відпустки та наказом про звільнення, однак від підпису в наказах відмовилася.

Однак, як, також, вбачається із матеріалів справи та відповідачем не спростовано, згідно з штатним розписом працівників поліклінічного відділення (фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою (вторинна медична допомога) КНП «Миколаївської МЛ» станом на02.01.2023року кількість штатних посад було 22,75 шт. од.

Також, дійсно з штатного розпису працівників поліклінічного відділення (фахівці з базовою та неповною вищою медичною освітою (вторинна медична допомога) КНП «Миколаївської МЛ» вбачається, що станом на16.06.2023року кількість штатних працівників зменшилась до 21,75 шт. од., оскільки була скорочена посада позивачки, а саме «Сестра медична поліклініки (психіатричний кабінет)», 1 ставки.

Проте, з вказано штатного розпису працівників поліклінічного відділення (фахівці з базовою та неповною вищою медичною освітою (вторинна медична допомога) КНП «Миколаївської МЛ» станом на16.06.2023року вбачається, що у вказаному відділенні з`явилась нова посада, а саме «Сестра медична», 0,5 ставки, якої до цього (2.01.2023 року) не існувало.

Враховуючи появу нової посади 16.06.2023 року до звільнення позивачки, що відбулося 27.06.2023 року; те, що позивачка могла б її обійняти враховуючи її кваліфікацію і досвід роботи (чого не заперечував та не спростував відповідач), така повинна була бути запропонована позивачці.

Однак, така посада позивачці запропонована не була, що не заперечується і стороною відповідача.

Тому, колегія суддів вважає, що після введення з 16.06.2023 року нового штатного розпису, із новою посадою, про яку йшлося, роботодавець міг вчасно виконати свій обов`язок та запропонувати позивачці усі наявні вакантні посади (перебування позивачки у відпустці перешкодою для цього не було). Про існування певних перешкод для повідомлення позивачки про наявність нових вакантних посад та виконання цього обов`язку відповідачем не вказано.

Враховуючи вказане, відповідачем не доведено факт виконання ним в повному обсязі обов`язку, передбаченого ст. 492КЗпП України.

Зважаючи на вказане, наказ №79/к від 13.06.2023 року «Про звільнення працівників» №79/к від 13.06.2023 року про звільнення ОСОБА_1 є незаконним та такий підлягає скасуванню.

Відповідно дост. 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесеннірішення пропоновлення нароботі орган,який розглядаєтрудовий спір,одночасно приймаєрішення провиплату працівниковісередньогозаробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Зважаючи на те, що звільнення позивачки з роботи відбулось з порушенням трудового законодавства, позивака повинна бути поновлена на роботі, з якої була незаконно звільнена, з одночасним стягненням з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з розрахунку, зробленого на підставі Постанови Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», який здійснений судом.

Так, заробітні плати позивача за останні повні відпрацьовані місяці (лютий та березень 2023 (а.с. 7-9) 26872,37грн./фактична кількість відпрацьованих робочих днів у цей період (42) = середньо денна заробітна плата 639,82 грн. Х на кількість робочих днів з 28.06.2023 року по 08.10.2024 року день поновлення позивачки на роботі за рішенням суду 320 днів = 204742,40 грн. без врахування податків та інших обов`язкових платежів, які слід відрахувати та сплатити під час виконання рішення суду.

Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди, то відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Незаконне звільнення з роботи, позбавило позивачку зайнятості, певної визначеності у її житті, можливості професійної реалізації, тобто призвело до втрати її життєвих зв`язків, а також і доходу (джерела існування), на який вона обґрунтовано розраховувала. Вказане об`єктивно свідчить про необхідність для неї докладати додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема, і за відсутності доходів, на які вона обґрунтовано розраховувала та відповідно про заподіяння позивачці моральної шкоди.

Однак, така вимога, з врахуванням принципів розумності та справедливості, підлягає відшкодуванню у грошовому виразі, що є меншим від вказаного позивачкою, а саме у розмірі 1000 грн., що, на думку колегії суддів, буде достатньою компенсацією завданої позивачці моральної шкоди.

Враховуючи вказане, доводи позову та апеляційної скарги слід визнати частково обґрунтованими та такі позов та апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Оскаржуване ж рішення суду слід скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, яким слід визнати незаконним та скасувати наказ відповідача про звільнення позивачки; поновити її на посаді сестри медичної поліклініки (психіатричного кабінету) Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області; стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 204742 грн. 40 коп.; стягнути з відповідача на користь позивачки 1000 грн. для відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського районногосуду Львівськоїобласті від06листопада 2023року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 доКомунального некомерційногопідприємства «Миколаївськаміська лікарня»,третя особа:генеральний директорКомунального некомерційногопідприємства «Миколаївськаміська лікарня»Кучер ЮрійБорисович проскасування наказу,поновлення нароботі задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області «Про звільнення працівників» №79/к від 13.06.2023 року про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді сестри медичної поліклініки (психіатричного кабінету) Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області на користь ОСОБА_1 204742 грн. 40 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська міська лікарня» Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області на користь ОСОБА_1 1000 грн. для відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 11 жовтня 2024 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра