Рішення

від 10.11.2023 по справі 490/1903/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/585/2020 Справа № 490/1903/19

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2023 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Гуденко О.А., при секретарі - Позднякову Є.В.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «77» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як законного представника малолітньої доньки померлого ОСОБА_4 , третя особа - Миколаївська міська рада про усунення перешкод у користуванні майном ,-

Встановив:

Позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва до відповідача з позовом про усунення перешкод у користуванні майном ОСББ «77» за адресою: АДРЕСА_1 у наступний спосіб, а саме :

- дозволити ОСББ «77» та підряднику визначеному ним проведення наступних робіт: знести цеглову (кам`яну) огорожу, що розмежовує частину земельної ділянки визначену на плані відведення земельної ділянки точками 24,25,26 ліній дирекційних кутів, розміром 9,49х2,73, всього 25,91 кв.м. від основної частини земельної ділянки внутрішнього двору ОСББ «77» за вказаною адресою; демонтувати дверні прийоми влаштовані для виходу з нежитлових приміщень закусочної за вказаною вище адресою на територію земельної ділянки двору ОСББ «77»; демонтувати дахове вікно та мережу вентиляції приєднану до потужного електродвигуна притоко-витяжного промислового вентилятора розміщеного на горищі будинку розташованого над нежитловими приміщеннями закусочної за вищезазначеною адресою, відносити цілісність дахового покриття;

- власнику приміщень закусочної за вищевказаною адресою ОСОБА_5 (правопопередних відповідачів) не чинити перешкод ОСББ «77» та підряднику визначеному ним, у проведенні вказаних робіт, заборонити використання земельної ділянки, що орендується ОСББ «77» за вищевказаною адресою, для цілей не пов`язаних з предметом договору оренди землі №8250 від 29.07.2011 року, укладеним між Миколаївською міською радою та ОСББ «77»;

- стягнути судові витрати.

В обгрунтування позову посилаються на те, що відповідач є власником нежитлових приміщень за вищевказаною адресою. 29.07.2011 р. було укладено договір оренди землі №8250, відповідно до якого ОСББ «77» прийняло в оренду земельну ділянку площею 0,1610 га по АДРЕСА_1 - для обслуговування багатоквартирного будинку та інших будівель громадської забудови.

Відповідачем захоплена земельна ділянка, орендована об`єднанням, була ним повністю ізольована від іншої її частини та використовується ним одноособово через незаконно збудований вихід з приміщень закусочної. Також відповідач отримав незаконний доступ до горища будинку, яке як допоміжне приміщення перебуває у спільній сумісній власності власників житлових та нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_1 , та розмістив на горищі промислове обладнання вентиляції, яке через постійний шум під час роботи створює перешкоди у користуванні мешканцями будинку своїх квартир.

Також відповідачем створюються перешкоди у користуванні мешканцями будинку внутрішнім двором та загальними воротами, а відвідувачами закусочнї постійно порушується громадський порядок, особливо у нічний час. При цьому відповідач ігнорує рішення загальних сборів ОСББ від 19.11.2016 року , яким в п. 6 встановлено власнику закусочної в строк до 01 січня 2017 року припинити викорситання горища будинку, демонтувати інженерно-технічне обладанання, розташоване на орищі, відновити цілісність покриття даху шляхом демонтування самовільно встановленого дахового вікна. Пунктом 7 цього ж рішення встановлено власнику закусочної в строк до 01 січня 2017 року припинити використання самовільної дверної пройми, пробитої у несучій стіні нежитлового приміщення будинку АДРЕСА_1 з виходом на земельну ділянку, площею 24,00 кв.м., що орендує об`єднання, демонтувати вказану дверну пройму, звільнити вказану земельну ділянку від сміття та стороннього майна(немитий посуд, чани, каструлі з продуктовими відходами тощо), надати співвласникам будинку доступ до вказаної земельної ділянки шляхом демонтування огорожі з металевої сітки та навісного даху.

Щодо захоплення земельної ділянки основний парадний вхід в закусочну здійснюється зі сторони пр.Центральний.Відповідно до Акту перенесення меж земельної ділянки на місцевість вбачається, що фактично відповідачем відібрано у мешканців будинку (захоплено) земельну ділянку внутрішнього двору, розміром 2,73 мх9,49 м.Вказану ділянку відповідачем протиправно відгорожено від іншої частини орендованої ОСББ земельної ділянки цегляним забором вдовжки 3 м, висотою 2,2 м., товщиною 0,25 м.На самовільно зайнятій земельній ділянці відповідач збудував металевий навіс, з боків відкритої зеемльної ділянки ним споруджено металеву сітку .Зприміщення закусочної ним пробито дверний отвір т власштовано вихід на захоплену та відгороджену земельну ділянку. Отже самовільно захоплена земельна ділянка використовується відповідачем одноособово.

Також представник власника закусочної неодноразово вчиняв дії щодо злому навісного замка на в`їздних воротах до внутрішнього двору будинку та почав використовувати їх для заїзду та паркування транспортних засобів, які не належать особам, які не є мешканцями будинку, а також дозволяє використовувати внутрішній двір відвідувачами та персоналом закусочної для власних потреб, що має характер відвертого порушення речових прав ОСББ .

Крім того відвідувачами закусочної регулярно порушується громадський порядок, особливо у нічний час, що завлдає машканцям об`єднання матеріальних збитків та моральної шкоди.

Посилаючись на положення ст.ст. 386,391 ЦК України, ст. 14,15,17,21 ЗУ "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" просили про задоволення позову.

В травні 2019 року надійшов відзив на позов , в якому заперечує позовні вимоги. Зазначає, що про створення ОСББ, яке було створено лише трьома власниками квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 за цією адресою, йому стало відомо лише наприкінці 2018 року. З цього часу він намагається з`ясувати, чому обмежуються його права співвласника. Всі його пропозиції узгодити спірні питання щодо користування спільною територією домоволодіння в добровільному порядку відхилені позивачем. За адресою АДРЕСА_1 знаходяться три дбудіівлі літер А як житлловий будинок, в якому знаходиться належне йому приміщення закусочної, нежитлове приміщення офісу, загальною площею 36,2 кв.м., належне ОСОБА_6 , яке викоритовується під магазин, квартира АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_7 (використовується як хостел квартирного типу), двоповерхова будівля літер Б-2 (також викоритовується як хостел ОСОБА_6 ), нежитлова будівля літер О, загальною площею 317,7 кв.м., яка викорситовується ОСОБА_6 для здійснення підприємницької діяльності, та була самочинна збудована ОСОБА_6 .При цьому двором загального корситування користується безперешкодно лише ОСОБА_6 для обслуговування нежитлового приміщення, виділеного вокрему адресу АДРЕСА_4 .

Зазначає, що жодних перешкод для користування земельною ділянкою та спільним майном ОСББ він не створював, крім того позивачем взагалі не доведено, що саме є спільним майном ОСББ.До того ж квратира № 2 в будівлі літер А взагалі самочинно переведена ОСОБА_6 , в нежитлове приміщення магазину.

Обмеження ОСОБА_5 , в корситуванні земельною ділянкою взагалі суперечить правомочностям власника.

Позивач перекручує дійсні обставини справи, оскільки закриту зону території двору використовують мешканці хостелу, а ОСОБА_6 , сама чиниить йому перешкоди у корсиутванні ділянкою, і навіть тим "закутком" між будівлею А та будівлею Б-2, де він з метою благоутврою влаштував невеличку бесідку, площею 4 кв.м.

Також позивачем не надано доказів, що вентиляція на горищі взагалі комусь заважає, вона розміщена безпосередньо над приміщенням закусочної на відстані 3 м від умовної розділової стіни між його приміщенням та приміщенням квратри 2-б. Оскільки ОСОБА_6 своїми діями всіляко перешкоджала йому обслуговувати приміщення закусочної , він був змушений облаштувати дахове вікно , не порушуючи при цьому нічиїх прав.

Позивачем протиправно привласнено право однособового корситування двором загального корситування, тому ніякого захоплення воріт з боку відповідача ОСОБА_5 , не було, були певні дії з самозахисту порушеного права власнсоті, що дозволено ст. 19 ЦК України.

14.06.2019 року надійшла відповідь на відзив.

18.06.2019 року була прийнята зустрічна позовна заява про захист порушеного права власності та речового права на майна та об єднана в одне провадження разом з первісним позовом.

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_5 просить зобов`язати ОСББ «77» усунути йому та особам, яким він на законній підставі передав право корситування вказаним нежитловим приміщенням закусочної за адресою АДРЕСА_1 , а також у корсиутванні земельною ділянкою, площею 0,161 га, виділеною у корситування ОСББ "77" за вказаною адресою Миколаївською міською радою за договром оренди від 29.07.2011 № 8250 шляхом:

забезпечення вільного та безперешкодного доступу ОСОБА_8 ,В та особам, яким він на законній підставі передав право користування вказаним нежитловим приміщенням , у двір загального користування , в тому числі для проїзду/проходу до задньої /тильної частини належного йому нежитлового приміщення закусочної в будинку АДРЕСА_1 , а також надання ОСОБА_5 комплекту ключів від металевих воріт з хвірткою, встановлених у дворі загального користування;

- демонтажу стаціонарної металевої конструкції (драбини) самочинно встановленої у проході між будівлями "А" та "Б-2" домоволодіння АДРЕСА_1 .

Протокольною ухвалою суду від 22 січня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.04.2020 року.

До початку розгляду справи по суті представник позивача за зустрічним позовом адвокат Баранюк А.О. заявив клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої доручити Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою від 22.10.2020 року по справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу. 21.04.2021 року на адресу суду надійшов висновок ескперта судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалалми суду від 22 листопада 2019 року та від 22.01.2020 року було витребувано докази по справі.

Ухвалою суду від 22 квітня 2021 року частково задволено клопотання представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 , адвокатат Баранюка А.О. про закриття провадження у справі та закрито провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «77», третя особа - Миколаївська міська рада про усунення перешкод у користуванні майном.

12 квітня 2021 року представник позивача подав суду клопотання про заміну сторони відповідача ОСОБА_5 на належного відповідача ОСОБА_9 . Обгрунтовує своє клопотання тим, що ОСОБА_9 викупив нежитлове приміщення за адресою : АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно договору купівлі-продажу виданого 24.11.2020 року та посвідченого ПН ММНО Літвінчук А.А, ОСОБА_9 купив нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 22 квітня 2021 року копотання представникапозивача - адвоката Зозулі О.М про заміну відповідача у справі - задоволено.

Постановлено замінити у справі за позовом Об`єднання співвласниківбагатоповерхового будинку«77»до ОСОБА_5 ,третя особа-Миколаївська міськарада проусунення перешкоду користуваннімайном відповідача ОСОБА_5 - на належного ОСОБА_9 .

До судового засідання надійшла заява від ОСОБА_5 про те, що йому відомо про загибель співвідповідача ОСОБА_9 24 квітня 2021 року , коло спадкоємців йому не відомо.

Ухвалою суду від 23.12.2021 року витребувано у Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ласурія С.А. завірені належним чином матеріали спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з копії спадкової справи № 02/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 ,у встановлений строк з заявами про прийняття спадщини звернулися батько померлого ОСОБА_1 ( зареєстрований АДРЕСА_5 ), донька померлого ОСОБА_2 (зареєстрована АДРЕСА_6 ), та ОСОБА_3 як законний представник малолтіньої доньки померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована АДРЕСА_7 ).

Ухвалою суду від 16.02.2022 року замінено у справі за позовом Об`єднання співвласниківбагатоповерхового будинку«77»до ОСОБА_9 ,третя особа-Миколаївська міськарада проусунення перешкоду користуваннімайном відповідача ОСОБА_9 - на його правонаступників ОСОБА_1 ( зареєстрований АДРЕСА_5 ), ОСОБА_2 (зареєстрована АДРЕСА_6 ), та ОСОБА_3 як законного представника малолтіньої доньки померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована АДРЕСА_7 ).

Представник позивача просив розглядати справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник ММР надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, просить прийняти рішення за наявними матеріалами справи.

Відповідачі усудове засідання не з`явилися, належним чином були неодноразово повідомлені, в тому числі через оголошення на сайті Судова Влада.

Судом ухвалено про розгляд справи у відсутності сторін, відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не проводиться.

Вивчивши доводи позову і матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2009 року зареєстровано ОСББ «77» за адресою АДРЕСА_1 , керівником якого є ОСОБА_6 .

Згідно Статуту ОСББ, його засновниками є ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7

ОСОБА_6 , є власником квартири АДРЕСА_8

Згідно Договору оренди землі № 8250 від 29.07.2011 року Миколаївська міська рада передала, а ОСББ «77» прийняло в оренду земельну ділянку для обслуговування багатоквартирного житловогобудинку тадля будівництвата обслуговуванняінших будівельгромадської забудовипо АДРЕСА_1 , загальною площею 1610 кв.м., строком на 15 років. На земельній ділянці находяться багатоквартирний будинок та споруди, які належать ОСББ «77». В оренду передана земельна ділянка площею 1610 кв.м., в тому числі 856 кв.м. під капітальною забудовою, 30 кв.м. під тимчасовою забудовою, 724 кв.м. під проходами, проїздами та площадками. Право оренди позивача зареєстровано в установленому законом порядку.

З плану вказаної земельної ділянки вбачається, що спірна "захоплена2 зеемльна ділянка, площкю 24 кв.м., розташована з задньої стіни будівлі літер А та біля задньої стіни будівлі літер Б, це дійсно певний "тупик", який не є частиною спільного загального внутрішнього двору.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_5 отримав 04.11.2016 року повідомлення про скликання позачергових загальних зборів співвласників ОСББ "77" з порядком денним: визначення розміру внесків та платежів співвласників об`єднання; обмеження використання об`єктів спільної власності; визначення обмежень на використання об`єктів, які перебувають у спільній власності співвласників та передачу їху користування фізичним та юридичним особам.

Згідно рішення загальних сборів ОСББ від 19.11.2016 року , п. 6 вирішено власнику нежитлового приміщення припинити використання горища будинку, демонтувати інженерно-технічне обладанання, розташоване на горищі, відновити цілісність покриття даху шляхом демонтування самовільно втсановленого дахового вікна. У разі невиконання цього пункту в строк до 01 січня 2017 року попередити про правові наслідки.

Пунктом 7 цього ж рішення вирішено власнику закусочної припинити використання самовільної дверної пройми, пробитої у несучій стіні нежитлового приміщення будинку АДРЕСА_1 з виходом на земельну ділянку, площею 24,00 кв.м., що орендує об`єднання, демонтувати вказану дверну пройму, звільнити вказану земельну ділянку від сміття та стороннього майна(немитий посуд, чани, каструлі з продуктовими відходами тощо), надати співвласникам будинку доступ до вказаної земельної ділянки шляхом демонтування огорожі з металевої сітки та навісного даху. У разі невиконання цього пункту в строк до 01 січня 2017 року попередити про правові наслідки.

Пунктом 8 цього ж рішення вирішено пропонувати власнику закусочної виділти вказане нежитлове приміщення в окрему адресу. Голові правління ОСББ підготувати умови погодження наданання у корситування власника нежитлового приміщення будинку АДРЕСА_1 земельної ділянки, площею 24,00 кв.м. прилеглої до внутрішнього двору однгочасно з проектом виділу окремої адреси.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_5 отримав 13.12..2016 року вказане рішення.

Даних про те, що ОСОБА_11 є членом ОСББ, чи запрошувався до прийняття в члени ОСББ - позивачем не надано. Участі у цих зборах ОСОБА_5 , не приймав.

Згідно Протколу № 1 зборів ОСББ "77" - у порядку денному вирішувалися питання лише організаційного характеру та щодо складу правління ОСББ. Інші питання не вирішувалися.

Матеріалами справи підтверджується, що протягом 2016-2017 років ОСОБА_6 , неодноразово зверталася до органів поліції щодо незаконних, на її думку, дій орендаря та відвідувачів закусочної, але кожного разу їй було рекомендовано вирішувати спір в цивільному порядку, ознак кримінальних правопорушень не встанволено.

В 2018 -2019 році ОСОБА_5 , та голова правління ОСББ ОСОБА_6 вели листування щодо неможливості корситування ОСОБА_5 спільною земельною ділянкою за вказаною адресою, переданої ОСББ в оренду, та ненадання доступу до приміщень закусочної через металеві ворота..

Згідно нотаріального договору купівлі-продажу від 20.04.2007 року, ОСОБА_5 купив нежитлове приміщення закусочної в АДРЕСА_1 , загальною площею 52,3 кв.м. 26 квітня 2007 року вказана нерухомість зареєстрована за ОСОБА_5 згідно діючого на той час законодавства.

24.11.2020 року згідно Договору купівлі-продажу ОСОБА_5 , продав, а ОСОБА_9 купив нежитлове приміщення закусочної літ.А, розташованої в АДРЕСА_1 , загальною площею 52,3 кв.м.

Згідно довідки КП ММБТІ ці приміщення закусочної вбудовані та є складовою частиною нежитлової будівлі літер А в будинку АДРЕСА_9 .

24.11.2020 року вказана нерухомість зареєстрована за ОСОБА_9 згідно діючого законодавства.

Позивачем надано Акт від 06.03.2019 обстеження земельної ділянки, складені уповноваженими особами Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради в присутності голови ОСББ "77" , яким встанволено, що між нежитловим приміщенням "Кебаб" та іншим будинком побудований кам`яний паркан та поруч з вищевказаним приміщенням розташований автомобіль. З додатних фото вбачається, що між стіною закусочної та цим парканом є критта ділянка типу навіс.

Позивачем надано Акт від 02.12.2019 року обстеження земельної ділянки, складені уповноваженими особами ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, згідно яких зазначено, щзо земельна ділянка комунальної форми власнсоті площею 0,161 га кадастровий номер 4810137200:09:049:018 за адресою АДРЕСА_1 на праві оренди від 14.09.2017 року належить ОСББ «77» , головою якого є ОСОБА_6 .. Відповідно до геодезичної зйомки, частина вказаної земельної ділянки площею 10 кв.м.самовільно зайнята під використання додаткового приміщення для обслуговування кафе одним із співвласників будинку ОСОБА_5 .

Згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСББ"77" в оренду із співвласникмаи майна за адресою АДРЕСА_1 затвердженого в устанволеному законом порядку 24.05.2011 року, узгодженому всіма співвланиками ( в т.ч. ОСОБА_6 , та ОСОБА_5 )- загальна площа по ідеальним часткам співвласників нежитлових приміщень складає 555 кв.м., що в площі земельноїділянки 1610х648:1043 = 1043 кв.м.

В Розділі 1, п.1.2 вказаного Договору зазначено, що згідно витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку № ВН48100599822020 виданого Головним управлінням держгеокеадастру у Миколаївській області 02.11.2020 року, земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1610 га, кадастровий номер 4810137200:09:049:0018, цільове призначення для будівництва житлової та громадської забудови, категорія земель для обслуговування багатоквартирного житлвоого будинку та обслуговування інших громадських забудов, яка є власністю Миколаївської міської ради та надана в оренду ОСББ, договір посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рибачук О.В., 14.09.2017 року.

Матеріалами справи підтверджується, що протягом 2018-2019 років ОСОБА_12 в, неодноразово звертався до голови правління ОСББ "77" ОСОБА_6 щодо узгодження питання користування прибудинковою територією.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 22.11.2018 року, за адресою АДРЕСА_1 право власності на нежитлову будівлю літ.О , загальною площею 317 кв.м., належить ОСББ "77", нежитлові приміщення офісу, площею 36,2 кв.м., належать ОСОБА_6 , нежитлові приміщення закусочної, площею 52,3 кв.м. належать ОСОБА_5 ..

Згідно довідки КП ММБТІ станом на 22.03.2011 року за зазначеною адресою відбулися виідли в окремі адреси - АДРЕСА_4 та АДРЕСА_10 .

Згідно матеріалів БТІ, власником квартири АДРЕСА_3 , площею 14 кв.м., є ОСОБА_7 .

Відповідно до висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи № 20-1208 від 21.04.2021 року Миколаївськго відділення ОНДІСЕ, наявна металева конструкція (драбина) між будівлями А та Б-2 в домоволодінні АДРЕСА_1 обмежує користування нежитловими приміщеннями ОСОБА_5 , в будівлі літер А , а саме відстань для ремонту зовнішніх стін становить менше 1 м (дорівнює 0,7 м) як регламентовано. Для усунення перешкод в користуванні нежитловими приміщеннями ОСОБА_5 , в будівлі "А" необхідно розробити варіанти корситування (поділу) земельної ділянки за цією адресою та виконати роботи по встановленню драбини для доступу на другий поверх будівлі літер Б відповідно до розробленого проекту.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із положеннями статті 4 ЦПК, кожна особамає правов порядку,встановленому цимКодексом,звернутися досуду зазахистом своїхпорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чизаконних інтересів. Увипадках,встановлених законом,до судуможуть звертатисяоргани таособи,яким закономнадано правозвертатися досуду вінтересах іншихосіб абодержавних чисуспільних інтересах. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Відповідно до ст. 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як зазначено у ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Права власників земельних ділянок і землекористувачів охороняються законом (ст. 43 ЗК України).

У статті 152 ЗК України передбачені способи захисту прав на земельні ділянки, зокрема за змістом частини першої-другої цієї статті держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до положень статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що сторони у справі є землекорситувачами земельної ділянки, площею 1610 кв.м., яка перебуває у комунальній власності та яка передана ОСББ на правах оренди.

Відповідно до частини 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з частиною 1 і 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

На підставі статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні.

За змістом статті 1 Закону України «Про Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Об`єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов`язане: забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна; припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження спільним майном співвласниками (стаття 18 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

У відповідності до частини 1 статті 4 даного Закону об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного тримання та використання неподільного та загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Частиною 4 статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного судинку» передбачено, що основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобовязань, повязаних з діяльністю обєднання.

Статтею 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначені обов`язки співвласників, в тому числі: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинковоїтериторії, правил пожежної безпеки, санітарних норм.

Статтею 369 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з п.п.гч.2, ч.3ст. 89 Земельного кодексу Українипередбачено, що у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: - співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно з п.п.4, 6 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», прибудинкова територія це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку).

Прибудинкова територія багатоквартирного будинку є спільним майном.

Частинами першою та другою статті 5 вищевказаного Закону визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Отже, земельна ділянка належить співвласникам житлового будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом з загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Нормами земельного законодавства та Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» не передбачена можливість передачі у власність чи користування окремих співвласників багатоквартирних будинків земельної ділянки (на якій розташований багатоквартирний жилий будинок) або її частини.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів тощо.

Наявними у справі доказами підтверджується той факт, що на прибудинковій території будинку по зазначеній адресі власником приміщення закусочної встановлено огорожу та відокремлено окрему частини земельної ділянки, площею орієнтовно 24 кв.м. впритул до задньої стіни цього приміщення заксочної.

Даний факт не заперечив у судовому засіданні і представник відповідача.

Позивачка, обгрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що внаслідок самовільного захоплення прибудинкової території відповідачем там влаштовано звалище бурудного посуду, там складуються побутові відходи та працівники закусочної виходять туди «подхати свіжим повітрям», внаслідок чого мешканцям (кому саме?) створються постійні незручності та перешкоди у належному користуванні спільним майном (яким саме? не зазначено).

Як вище зазначалося судом нормами земельного законодавства та Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» не передбачена можливість передачі у власність чи користування окремих співвласників багатоквартирних будинків земельної ділянки (на якій розташований багатоквартирний жилий будинок) або її частини.

Рішенням загальних зборів ОСББ «77» ( при цьому суд враховує, що протоколом це рішення не оформлено, порядок денний цих зборів не надано суду) від 19.11.2016 року, вирішено власнику закусочної припинити використання самовільної дверної пройми, пробитої у несучій стіні нежитлового приміщення будинку АДРЕСА_1 з виходом на земельну ділянку, площею 24,00 кв.м., що орендує об`єднання, демонтувати вказану дверну пройму, звільнити вказану земельну ділянку від сміття та стороннього майна(немитий посуд, чани, каструлі з продуктовими відходами тощо), надати співвласникам будинку доступ до вказаної земельної ділянки шляхом демонтування огорожі з металевої сітки та навісного даху.

При цьому пунктом 8 цього ж рішення вирішено пропонувати власнику закусочної виділти вказане нежитлове приміщення в окрему адресу. Голові правління ОСББ підготувати умови погодження наданання у користування власника нежитлового приміщення будинку АДРЕСА_1 земельної ділянки, площею 24,00 кв.м. прилеглої до внутрішнього двору однгочасно з проектом виділу окремої адреси. При цьому відповідач надсилав відповідний проект в 2019 році- проте позивачем рішення про узгодження поорядку корсиутвання так і не прийнято.

Однак, суд не може прийняти вказане рішення до уваги, оскільки при його прийнятті ОСББ, поза розумним сумнівом вийшло за межі своїх повноважень, наданих Статутом та законом.

Правовий режим спірної земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, та прибудинкової території визначається земельним законодавством, зокремаЗемельним кодексом України.

Відповідно достатті 92 ЗК Україниправо постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема - співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Частинами першою-третьоюстатті 42 ЗК Українипередбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Зазначене устатті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»поняття «права на земельну ділянку» варто розуміти як оформлене у встановленому законом порядку право власності чи право постійного користування. Лише після оформлення такого права розміри і конфігурація земельної ділянки вважаються встановленими.

За статтями125,126 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Як уже зазначалося вище, позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав ОСББ на належне користування земельною ділянкою , яка перебуває у нього в оренді, та на якій розташована нерухомість предмет оспорюваного договору.

Так, прибудинкова територія є спільним майном співвласників, що належить їм направі спільної сумісної власності(п. 6 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» , ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України .

Тому, презюмується, що власник нежитлового приміщення закусочної також має право користування земельною ділянкою внутрішнього двору.

Тому позовнівимоги прозаборону відповідачам використанняземельної ділянки,що орендуєтьсяОСББ «77»за вищевказаноюадресою,для цілейне пов`язанихз предметомдоговору орендиземлі №8250від 29.07.2011року,укладеним міжМиколаївською міськоюрадою таОСББ «77»-не єконкретними,не відповідаютьпередбаченому закономспособу захиступорушеного прваа.Адже земельнаділянка передаваласяв орендуОСББ самез метою,в томучислі, обслуговування інших будівель громадської забудови по АДРЕСА_1 .

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановахВеликої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня2018 рокуусправі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 рокуусправі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 рокуусправі № 910/3907/18, від 06 квітня 2021 року у справі №10/10011/19.

Згідно з ч. 2 ст.16 ЦКУ способами захисту цивільних прав судом можуть бути, зокрема: припинення дії, яка порушує право (п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦКУ); відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦКУ).

Так, позивачем заявлено вимоги про усунення перешкод у праві корситування орендованою земельною ділянкою у наступний спосіб: дозволити ОСББ «77» та підряднику визначеному ним проведення наступних робіт: знести цеглову (кам`яну) огорожу, що розмежовує частину земельної ділянки визначену на плані відведення земельної ділянки точками 24,25,26 ліній дирекційних кутів, розміром 9,49х2,73, всього 25,91 кв.м. від основної частини земельної ділянки внутрішнього двору ОСББ «77» за вказаною адресою; демонтувати дверні прийоми влаштовані для виходу з нежитлових приміщень закусочної за вказаною вище адресою на територію земельної ділянки двору ОСББ «77»; - власнику приміщень закусочної за вищевказаною адресою не чинити перешкод ОСББ «77» та підряднику визначеному ним, у проведенні вказаних робіт.

Отже, позовні позовні вимоги завлені не у передбачений законом спосіб .

Так, дійсно, поряд із судовим захистом одним із способів захисту власних порушених прав ЦКУ називає самозахист (ст. 19), проте із застереженнями:самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 19 ЦКУ);способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням (ч. 2 ст. 19 ЦКУ).

При цьому суд враховує, що можливість демонтажу дверних пройомів для виходу з нежитлових приміщень закусочної без створення при цьому перешкод у належному корситуванні приміщення закусочної за її призначенням взагалі не доведена позивачем і про таке позивачем навіть не зазначалось.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно дост.16ЦК України,кожна особамає правозвернутися досуду зазахистом свогоособистого немайновогоабо майновогоправа таінтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.Якщо суд дійде висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права

ЩодоналежностіВелика Палата Верховного Суду упостанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17зробила висновок про те, що право чи інтерес мають бути захищені судом уналежний спосіб, який є ефективним. Видається, що належність у спрощеному розумінні означає відповідність законодавству.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, який набрав чинності 30 березня 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Верховний Суд Прецедентний характер рішень ЄСПЛ потребує ретельного аналізу національного законодавства щодо його узгодженості з правовою позицією Суду в процесуальних питаннях. Конвенція не гарантує захисту теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie), заява № 6694/74, від 13 травня 1980)

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

Згідно з послідовною та сталою правовою позицією Верховного Суду відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством та/або його неефективність для захисту порушеного права/інтересу позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.

Звертаючись з позовними вимогами позивач ОСББ»77» свої доводи зводив до того, що власник нежитлового приміщення закусочної , розташованого в будинку, де створено ОСББ, самочинно без згоди ОСББ встановив кам`яну огорожу, що порушує право спільного користування всіма співвласниками нерухомості за вказаною адресою спільного внутрішнього двору, відтак такими діями відповідач порушує права землекорситувачів , в добровільному порядку відмовляється здійснити демонтаж вказаної огорожі.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що стороною позивача не доведено, що встановленням огорожі чиняться будь-які незручності для проживання чи обслуговування земельної ділянки. Звертає увагу на те, що він також має правло на користування цією ділянкою, яка безпосередньо прилягає до належних йому приміщень, взагалі не відноситься до території спільного двору, який до того ж переважно використовується головою ОСББ для здійснення підприємницькою діяльності, там взагалі відсутні житлові квратири.

Як доказ порушення своїх прав позивачнадав суду Акт від 02.12.2019 року обстеження земельної ділянки, складені уповноваженими особами ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, згідно яких зазначено, що земельна ділянка комунальної форми власності площею 0,161 га за адресою АДРЕСА_1 на праві оренди від 14.09.2017 року належить ОСББ «77» , головою якого є ОСОБА_6 .. Відповідно до геодезичної зйомки, частина вказаної земельної ділянки площею 10 кв.м. самовільно зайнята під використання додаткового приміщення для обслуговування кафе одним із співвласників будинку ОСОБА_5 .

Згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСББ"77" в оренду із співвласникмаи майна за адресою АДРЕСА_1 , узгодженому всіма співвланиками ( в т.ч. головою правління ОСББ ОСОБА_6 та власником спірного приміщення закусочної ОСОБА_5 )- загальна площа по ідеальним часткам співвласників нежитлових приміщень складає 555 кв.м., що в площі земельноїділянки 1610х648:1043 = 1043 кв.м.

Суд зазначає, що сам акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства не свідчить про безумовне порушення прав позивача на вільне корситування внутрішнім двором.

Доводи позивача, що ОСББ створюються перешкоди в користуванні власністю, внаслідок паркування автомобілів під приміщенням закусочної та в`їзду цього автомобіля через псільні ворота, що фактично спричинено тими обставинами, що наявна огорожа та двері во внутрішній двір створюють незручності позивачем не доведені.

Згідно зістаттею 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 88 ЦПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Основного Закону України.

Матеріали справи не містять доказів, що позивачеві створюються перешкоди в користуванні спільною власністю, чи прибудинковою територією. Обраний позивачем спосіб захисту має бути передбачений законом або договором.

Також позивачем заявлено вимоги про усунення перешкод у праві користування майном ОСББ у наступний спосіб: дозволити ОСББ «77» та підряднику визначеному ним проведення наступних робіт: демонтувати дахове вікно та мережу вентиляції приєднану до потужного електродвигуна притоко-витяжного промислового вентилятора розміщеного на горищі будинку розташованого над нежитловими приміщеннями закусочної за вищезазначеною адресою, відносити цілісність дахового покриття; власнику приміщень закусочної за вищевказаною адресою не чинити перешкод ОСББ «77» та підряднику визначеному ним, у проведенні вказаних робіт.

По-перше, позивачем взагалі не надано жодного доказу наявності дахового вікна та мережі вентиляції, що приєднана до потужного електродвигуна притоко-витяжного промислового вентилятора, розміщеного на горищі будинку.

По-друге, жодним чином не обгрунтовано яким чином це порушує прваа ОСББ, адже в самому позові позивач зазначає, що такі об`єкти влаштовані безпосередньо над приміщенням закусочної, яке не перебуває у власності ОСББ. Чим влаштування цих об`єктів перешкоджає членам ОСББ користуватися горищем в будинку літер А- незрозуміло.

Згідно ч.1 ст.385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно положень ст.1 Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Співвласники майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, не тільки володіють та користуються, але й розпоряджаються таким майном за спільною згодою. Співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників. Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників (п.1 ч.1 та ч.2 ст.6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Відповідно до ст.18 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання зобов`язане забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов та порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна, а також припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження спільним майном співвласників.

Згідно ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми.

Згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Крім того, суд може захистити лише порушене право позивача на момент розгляду спору в суді.

Представник позивача в обґрунтування позовної вимоги посилався на те, що відповідач самовільно встановив певне обладнання в горищному приміщенні у будинку АДРЕСА_1 та влаштовував дахове вікно над своїм приміщенням закусочної , чим порушила права співвласників будинку на володіння і користування спільним майном.

Жодних належних, допустимих та достатніх доказів позивачем не надано, не заявлено клопотань про їх витребування, не повідомлено про причини неможливості подати такі докази.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, прав та інтересів юридичних осіб суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині у зв`язку з недоведеністю.

Позивачем також не зазначено, в чому саме полягають перешкоди у користуванні майном та якими саме діями відповідачі створили ці перешкоди у користуванні місцем загального користування.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку суду про недоведеністьта необґрунтованість позовних вимог,оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач обрав не передбачений законом спосіб захиту порушеного права , а також не довів належними та допустимими доказами порушення своїх прав, а тому відсутні підстави для задволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, не підлягає стягненню з відповідачів.

Керуючись ст. ст. 18, 259, 263-265, 274 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «77» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як законного представника малолтіньої доньки померлого ОСОБА_4 , третя особа - Миколаївська міська рада про усунення перешкод у користуванні майном - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО