Ухвала

від 13.11.2023 по справі 2-542/10

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-542/10

У Х В А Л А

про заміну сторони виконавчого провадження

13 листопада 2023 року м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого ІЛЬТЬО І. І.,

при секретаріГарані О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Берегове заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про заміну сторони стягувача у виконавчому листі у справі за позовом ПАТ "Кредобанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, заінтересовані особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Кампсіс Фінанс»,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Дебт Форс» звернувся до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі, виданому Берегівським районним судом Закарпатської області від у справі №2-542/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Кредобанк" заборгованості за кредитним договором.

Представник заявника у судове засідання не з`явився, в заяві про заміну стягувача просив розгляд заяви здійснювати за його відсутності.

Заінтересовані особи по справі у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 3ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 5 ст.124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У п.9 ч.3 ст.129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до частини першоїстатті 18ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до частини першоїстатті 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Берегівського районного суду області від 20.10.2010 року у справі № 2-542-10 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Кредобанк заборгованості за кредитним договором №343/15-20-2006 від 29.11.2006 року в сумі 268254,72 грн. та судові витрати в сумі 1820 грн..

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 18.01.2011 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 20.10.2010 року було відхилено, рішення залишено без змін.

На виконання даного рішення було видано виконавчий лист № 2-542/10.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 14 липня 2011 року замінено стягувача ПАТ Кредобанк на його правонаступника - ТОВ «Вердикт Капітал» у виконавчому провадженні щодо виконання рішення у цивільній справі № 2-542/10.

22.02.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Фінанс» було укладено Договір №22-02/23 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Кампсіс Фінанс» право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за Кредитним договором№343/15-20-2006.

26.05.2023 року між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «Дебт Форс» було укладено Договір № 26-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кампсіс Фінанс» відступило, ТОВ «Дебт Форс» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором №343/15-20-2006.

У відповідності до п. 2.1 Договору № 26-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 26.05.2023 року в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Попередній кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні попередньому кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках - 1 та № 3 до цього Договору (Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за Договорами (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.

За такого ТОВ «Дебт Форс» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до особи, яка є боржником ТОВ «Кампсіс Фінанс», у тому числі і доОСОБА_1 , що підтверджується Додатком №3 та Додатком №4 до Договору №26-05/23 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 26.05.2023 р.

Договір про відступлення прав вимоги сторонами не оспорювався та на даний час є чинним.

Отже, виходячи з вище встановлених обставин справи, на даний час ТОВ «Дебт Форс» є власником права вимоги за кредитним договором №343/15-20-2006.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина другастаття 11 ЦК України).

Виходячи з положення ч.1ст.510ЦК Українисторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст.512 Цивільного кодексу України(даліЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва.

Відповідно до ст.514ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1, 2, 5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження»сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За приписами постанови Верховного Суду України від 20.11.2013 року №6-122цс13 за своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч.5ст.15 закону «Про виконавче провадження»(в чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал редакції) за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник). Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Згідно ч. 1 ст.442 ЦПК Україниу разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до ч. 5 ст.442ЦПК Україниположення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей512,514 ЦК Українитастатті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно достатті 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9статті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першоюстатті 14 ЦПК Україниістатті 18 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положення ст. ст.124та129 Конституції Українибули розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно дост. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантованеЄвропейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Враховуючи, що рішення суду фактично не виконано, а також те, що ТОВ «Дебт Форс» прийняло право вимоги, що належали первісному кредитору, тим самим, ставши новим кредитором за вищезазначеним кредитним договором, одержало право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань, то суд приходить до висновку, що дані обставини є підставою для задоволення заяви.

Суд також враховує, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Керуючись ст.ст.20,352,353,433,442,446, п. 17.4перехідних положень ЦПК України,Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

ухвалив:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про заміну сторони стягувача у виконавчому листі у справі №2-542/10 за позовом ПАТ "Кредобанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Замінити стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (ЄДРПОУ 43577608) у виконавчому листі №2-542/10, виданому на підставі рішення Берегівського районного суду Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Кредобанк" заборгованості за кредитним договором №343/15-20-2006.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: Іван ІЛЬТЬО