Постанова

від 26.10.2023 по справі 299/3952/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 299/3952/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 жовтня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Джуги С.Д. і Мацунича М.В.,

з участю секретаря Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виноградівської міської ради рішення Виноградівського районного суду від 13 лютого 2023 року (у складі судді Леньо В.В.) за позовом Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави до Виноградівської міської ради та ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про визнання пункту рішення органу місцевого самоврядування недійсним і витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 р. Берегівська окружна прокуратура в інтересах держави звернулася до суду з позовом, у якому просила:

-Визнати недійсним і скасувати п.1.7. рішення Виноградівської міської ради № 835 від 23.05.2019 р. «Про затвердження проектів землеустрою щодо відвеження земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків» ОСОБА_2 , яким затверджено проект землеустрою та безоплатно передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 2121210100:07:007:0110) площею 0.0800 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 ;

-Витребувати у ОСОБА_1 на користь Виноградівської міської ради Закарпатської області земельну ділянку, кадастровий номер 2121210100:07:007:0110, площею 0.0800 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вартістю 298052 грн., що розташована в АДРЕСА_1 ;

-Стягнути з відповідача на користь Закарпатської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 8192.28 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовано такими обставинами.

Берегівська окружна прокуратура в ході вивчення стану дотримання вимог земельного законодавства на території Берегівського району з`ясувала, що на підставі п.1.7. рішення Виноградівської міської ради № 835 від 23.05.2019 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків» ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою та безоплатно передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер - 2121210100:07:007:0110) площею 0,0800 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення Виноградівської міської ради державним реєстратором приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Стойкою С.М. 26.11.2020 р. була проведена державна реєстрація за ОСОБА_2 права власності на вказану земельну ділянку, про що 30.11.2020 р. унесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та яку останній на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер: 2232 від 04.12.2020 відчужив на користь ОСОБА_1 .

Однак, рішенням № 1046 Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області від 23.01.2009 р. на підставі ст.ст. 118 та 121 Земельного кодексу України ОСОБА_2 уже було передано у власність земельну ділянку, кадастровий номер - 5624683300:06:032:0153, площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: с. Городок Рівненського району Рівненської області.

На підставі вказаного рішення Городоцької сільської ради 08.04.2019 р. державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Рівненської області Трохимчук К.Т. була проведена державна реєстрація за ОСОБА_2 права власності на вказану земельну ділянку, про що 10.04.2019 р. унесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та яку останній на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер: 1397 від 03.10.2019 р. відчужив на користь ОСОБА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою № 301321236 від 16.05.2022 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, ОСОБА_2 реалізував своє право на безоплатне отримання земельної ділянки одного виду цільового призначення двічі, при цьому отримав безоплатно у власність дві земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відтак, повторне набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд безоплатно на підставі ст. 116 ЗК України є незаконним.

З приводу ефективності обраного способу захисту прав власника прокурор зазначив, що згідно з п.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 р. (справа № 911/3681/17, провадження № 12-97гс19) власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Рішенням Виноградівського районного суду від 13 лютого 2023 року позов задоволено повністю і вирішено питання судових витрат.

Указане судове рішення мотивоване обґрунтованістю і доведеністю заявлених вимог.

У апеляційній скарзі Виноградівська міська рада просить скасувати рішення суду першої інстанції із підстав, передбачених ст. 376 ч.1 п.1, 3, 4 ЦПК України, та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Узагальнені та доречні доводи скарги зводяться до такого:

-Позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки перебіг такого розпочався 23.05.2019 р., закінчився 23.05.2022 р., а позовну заяву подано до суду 09.08.2022 р.;

-Підстави для представництва інтересів держави прокуратурою достатнім чином не підтверджені;

-Позовна вимога про часткове визнання незаконним і скасування рішення Виноградівської міської ради № 835 від 27.06.2018 р. (п.1.7.) не є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах;

У письмовому відзиві Берегівська окружна прокуратура в особі керівника Д.Гіряка, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Узагальнені заперечення зводяться до такого:

-Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що п.12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню;

-У спірних правовідносинах звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання, а саме додержання законності при передачі земельних ділянок;

-позовні вимоги про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, прийняте всупереч вимогам закону та інтересам територіальної громади, з урахуванням фактичних обставин справи може вважатися належним способом захисту порушеного цивільного права, який передбачено ст. 16 ЦК України (п.92 постанови ВПВС від 20.07.2022 р. у справі № 910/5201/19).

Інші учасники справи письмового відзиву на апеляційну скаргу не подали.

У судовому засіданні представник прокуратури прокурор М.Роман, не визнав скарги з підстав, наведених у письмовому відзиві.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Михалків Б.С., підтримав правову аргументацію апелянта Виноградівської міської ради. Сама ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася.

Представник Виноградівської міської ради та ОСОБА_2 (третя особа) у судове засідання також не з`явилися, хоча про дату, час і місце такого були належно повідомлені, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» (т.2, а.с.34) та довідкою про доставку електронного листа (т.2, а.с.37-38).

Заяв та/або клопотань від відсутніх учасників справи з приводу неявки до суду не надходило.

За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу, оскільки правова аргументація відсутніх учасників справи відома та зрозуміла.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін, із таких мотивів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка з кадастровим номером 2121210100:07:007:0110 вибула з державної власності поза волею власника Українського народу, який делегував свої права державі в особі відповідних органів, а подальше відчуження спірної земельної ділянки та набуття її у власність відповідачем ОСОБА_1 відбулось з порушенням вимог ст.ст. 328, 330 ЦК України, через що земельна ділянка підлягає витребуванню на користь держави (територіальної громади в особі Виноградівської міської ради).

При цьому, судом були встановлені наступні факти й обставини.

На підставі п.1.7. рішення Виноградівської міської ради № 835 від 23.05.2019 р. «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків» ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою та безоплатно передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 2121210100:07:007:0110) площею 0,0800 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

26.11.2020 р. державним реєстратором приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Стойкою С.М., була проведена державна реєстрація за ОСОБА_2 права власності на вказану земельну ділянку, про що 30.11.2020 р. унесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

04.12.2020 р. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки (серія та номер: 2232) відчужив указану земельну ділянку на користь ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою № 301321226 від 16.05.2022 р. із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Рішенням № 1046 Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області від 23.01.2009 р. на підставі ст.ст. 118 та 121 Земельного кодексу України ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку, кадастровий номер 5624683300:06:032:0153, площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою с. Городок Рівненського району Рівненської області.

08.04.2019 р. на підставі цього рішення державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Рівненської області Трохимчук К.Т. була проведена державна реєстрація за ОСОБА_2 права власності на вказану земельну ділянку, про що 10.04.2019 р. унесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

03.10.2019 р. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки (серія та номер: 1397) відчужив указану земельну ділянку на користь ОСОБА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою № 301321236 від 16.05.2022 р. із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Тобто, ОСОБА_2 усупереч вимогам чинного законодавства (ч.4 ст. 116, п. «г» ч.1 ст. 121 ЗК України) та правовим позиціям Верховного Суду України (постанова від 24.06.2015 р. у справі № 6-228цс14) двічі скористався правом на отримання безоплатно земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель державної власності.

Отже, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадянина ОСОБА_4 у межах визначених норм безоплатної приватизації по одному й тому ж виду використання для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, проведена двічі, а тому п.1.7. рішення Виноградівської міської ради № 835 від 23.05.2019 р. «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків», яким вдруге ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку державної власності, суперечить приписам ч.4 ст. 116 ЗК України та принципам земельного законодавства, зокрема рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад і знаходиться поза волею держави.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на неприпустимість витребування майна із володіння добросовісного набувача, оскільки позбавлення її права власності на спірну земельну ділянку є незаконним втручанням у мирне володіння майном та прямим порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції не заслуговує на увагу, оскільки з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття цієї земельної ділянки із власності держави право останньої витребувати земельну ділянку становить пропорційне втручання у право власності відповідача ОСОБА_1 з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

У питанніпозовної давностісуд ізогляду наст.257ЦК України п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 р. дійшов висновку, що прокурором не пропущено строк позовної давності для звернення до суду із позовом, у зв`язку з чим немає підстав для застосування відповідних правових наслідків.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції через їх відповідність правильно встановленим обставинам, які мають значення для справи (є предметом доказування), належно оціненим доказам і нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому,оскільки фактповторного отримання ОСОБА_2 земельної ділянкипо одномуі томуж виду цільового призначення (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд) не оспорюється, а витребування судом земельної ділянки від ОСОБА_1 останньою не оскаржено, то вказані питання правового аналізу при перегляді справи не потребують.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування оскарженого рішення як необґрунтовані. Окрім того, ці доводи аналогічні запереченням, викладеним Виноградівською міською радою у відзиві на позов, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Так, твердження апелянта про те, що позивачем (прокурором) пропущено строк позовної давності, оскільки перебіг такого розпочався 23.05.2019 р., закінчився 23.05.2022 р., а позовну заяву подано до суду 09.08.2022 р., не заслуговує на увагу в зв`язку з наступним.

Із приводу позовної давності до спірних правовідносин застосовуються положення про загальну позовну давність (ст. 257 ЦК України), яка встановлюється тривалістю у три роки.

Виноградівська міська рада як відповідач заявила про пропуск строку позовної давності у письмовому відзиві на позов (т.1, а.с.63-75).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 р. на всій території України карантин, який був скасований на всій території України лише з 01.07.2023 р.

Законом України від 30.03.2020 р. № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

З огляду на це та фактичні обставини справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Довід апеляційної скарги про те, що підстави для представництва інтересів держави прокуратурою достатнім чином не підтверджені, спростовується наступним.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор зазначив, що у спірних правовідносинах звернення спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання дотримання законності передачі земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яке у нашому випадку проведене з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Суспільний інтерес полягає у поверненні в розпорядження органу місцевого самоврядування земельної ділянки та сприятиме реалізації функцій держави щодо забезпечення рівних можливостей усіх громадян задля використання свого права на землю, що явно переважає приватний інтерес ОСОБА_2 в отриманні земельної ділянки та приватизації такої із порушенням вимог ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності становлять «суспільний і публічний» інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, таким інтересам не відповідає (постанова ВС у справі № 911/332/17 від 29.01.2019 р.).

Спірна земельна ділянка вибула з володіння (власності) територіальної громади Виноградівської міської ради внаслідок порушення закону не лише набувачем земельної ділянки ОСОБА_2 , але й органу, вповноваженого від імені територіальної громади на розпорядження цією земельною ділянкою Виноградівською міською радою, яка в силу допущених порушень не може бути позивачем у справі.

Указані обставини дають підстави для висновку, що звертаючись до суду з позовом, прокурор відповідно до вимог ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді та зазначив, у чому полягає порушення інтересів держави у спірних правовідносинах.

Колегія суддів відхиляє також і довід апеляційної скарги про те, що позовна вимога про часткове визнання незаконним і скасування рішення Виноградівської міської ради № 835 від 27.06.2018 р. (п.1.7.) не є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах.

Так, ВПВС у постанові від 20.07.2022 р. у справі № 910/5201/19 (п.92), залишаючи в силі рішення суду апеляційної інстанції, яким задоволено позов прокурора про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, наголосила, що позовні вимоги про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, прийняте всупереч вимогам закону та інтересам територіальної громади, з урахуванням фактичних обставин справи може вважатися належним способом захисту порушеного цивільного права, передбаченого ст. 16 ЦК України.

Окрім того, вирішення цієї позовної вимоги не впливає на правильність судових висновків по суті спору.

Таким чином, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої, апеляційний суд вважає, що в справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, які виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив таке з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Виноградівської міської ради залишити без задоволення.

2.Рішення Виноградівського районного суду від 13 лютого 2023 року залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

4.Повне судове рішення складено 09.11.2023 р.

Судді: