Ухвала

від 30.10.2023 по справі 317/4667/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 30.10.2023 Справа № 317/4667/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 317/4467/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/807/653/23 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст. 170 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року м . Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 4 жовтня 2023 року, якою задоволено клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42023082060000039, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 квітня 2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Старший слідчийв ОВССУ ГУНПв Запорізькійобласті ОСОБА_8 за погодженням з першим заступником керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотанням (уточненим) про накладення арешту на речі і документи, вилучені в ході особистого обшуку ОСОБА_7 , проведеного під час його затримання в порядку ст. 208 КПК України від 28 вересня 2023 року, а саме на: грошові кошти купюрами номіналом по 500 грн. наступних серії: ВД 3623683, АК 7801317, ГБ 4556651, ЄЄ 5827623, ЗА 0375963, МВ 3110316, ХЕ 8442541, ЄЗ 1683843, ЕЗ 0236376, ВИ 0592833, ЕЖ 4788533, ЗГ 2376423, АГ 9753334, ЄЕ 8564602, АП 9735668, ЕЖ 3133113, ЄИ 4391270, ЄЕ 135036, БВ 9399222, ГА 5320926, ГА 5320927, УГ 2626452, ББ 1671952, ХА 7308556, ХА 7308560, ХА 7308555, ХА 7308557, ХБ 0735877, АП 2007238, ЄГ 6934777, АП 3506777, АИ 5318878, ХЗ 3713588, ХВ 0412888, АК 7801318, УБ 9877948, ЛЗ 9277479, ЛА 7850205, УЗ 6405959, СД 1466888, ФЗ 7820617, ФТ 6098481, ЕГ 2719789, УБ 7684220, АТ 226468, НЄ 3966278, АГ 1297063, АЕ 3422421, ТВ 4536140, АР 9825759, АЕ 8812687, АА 3439657, ЮБ 8356022, ЕБ 6257890, УБ 0770555, ЮВ 4845932, СВ 1975840 ПИ 7172063, РК 55520758, РА 2221998, НВ 5877036, УД9011723, РВ 8165459, ВЮ 9385521, УМ 7833182, РК 2639837, РГ 9117628; 12 аркушів з рукописним текстом; 4 візитні картки; 18 аркушів медичних документів, на ім`я ОСОБА_10 ; 1 оптичний диск; мобільний телефон Самсунг, імей: НОМЕР_1 , з сім картками операторів мобільного зв`язку Водафон та Київстар; мобільний телефон Мейзу, імей: НОМЕР_2 , з двома сім картками оператора Київстар; 4 банківські картки; 17 аркушів особистих документів ОСОБА_7 ; медичну картку на ім`я ОСОБА_11 ; блокнот з рукописними записами.

Під час досудового розслідування встановлено, що на початку квітня 2023 року, через невстановлену в ході досудового розслідування особу до ОСОБА_7 , звернувся ОСОБА_11 з метою отримання консультації з приводу порядку отримання інвалідності за станом здоров`я.

Після розмови з ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , проаналізувавши отриману інформацію, володіючи спеціальними знаннями і навичками, отриманими в результаті виконання обов`язків директора ЗООВГО «Товариство Українських офіцерів», ЄРДПОУ №37129522 та співзасновника ГО «Захисту дітей та інвалідів», ЄРДПОУ № 42279684, розуміючи законодавчу процедуру проходження Медико-соціальної експертної комісії (далі МСЕК), критерії оцінки визначення стану здоров`я, для прийняття рішення про наявність у особи інвалідності, вирішив вчинити кримінальне правопорушення, направлене на одержання від ОСОБА_11 неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

В ході реалізації свого злочинного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, ОСОБА_7 в період часу з квітня 2023 року до 28 вересня 2023 року протягом неодноразових зустрічей та телефонних розмов з ОСОБА_11 запевнив останнього, що у період дії військового стану не можливо отримати інвалідність законним шляхом, без надання неправомірної вигоди, тобто запевнив у необхідності надання йому ( ОСОБА_7 ) грошових коштів з метою впливу на медичних працівників, уповноважених на виконання функцій держави та прийняття рішення щодо надання інвалідності ОСОБА_11 .

Внаслідок неодноразового повторення вказаної вимоги ОСОБА_7 , у потерпілого ОСОБА_11 склалося переконання про реальність того, що без передачі ОСОБА_7 грошових коштів отримати інвалідність неможливо. Таким чином ОСОБА_7 висловив вимогу ОСОБА_11 у необхідності передати йому грошові кошти у якості неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

При цьому до вчинення протиправних дій ОСОБА_7 вирішив залучити невстановлених в ході досудового розслідування службових осіб Університетської клініки Запорізького державного медико - фармацевтичного університету, котрі за неправомірну вигоду, без наявності передбачених законом підстав і медичних показань, мали б реальну змогу помістити ОСОБА_11 на стаціонарне лікування і в подальшому скласти і видати йому завідомо підроблені документи про наявність у нього неіснуючих захворювань, що сприяло б оформленню ОСОБА_11 інвалідності.

В ході реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 25 вересня 2023 року, приблизно о 17 годині 00 хвилин, діючи для досягнення єдиної мети, направленої на одержання неправомірної від ОСОБА_11 , за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, перебуваючи між вул. Чарівна, та вул. 55 бригади у м. Запоріжжя, в ході зустрічі з ОСОБА_11 , повідомив останнього про необхідність проходження фіктивного стаціонарного лікування в Університетській клініці Запорізького державного медико-фармацевтичному університету, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Амосова академіка, 83, за результатами якого ОСОБА_11 мав отримати завідомо підроблені медичні документи, до яких були б внесені завідомо неправдиві відомості, щодо наявності у нього фактично не існуючих захворювань.

При цьому ОСОБА_7 , оголосив ОСОБА_11 вимогу про необхідність надання йому ( ОСОБА_7 ) неправомірної вигоди у сумі 10000 гривень за вплив на службових осіб Університетської клініки Запорізького державного медико - фармацевтичного університету, щодо створення неіснуючих підстав для проходження ОСОБА_12 стаціонарного лікування, а також виготовлення та видачу завідомо підроблених медичних документів, про наявність у останнього не існуючих захворювань, без якого ОСОБА_12 не зможе ані пройти курс стаціонарного лікування у зазначеному медичному закладі, ані отримати медичні документи, необхідні для отримання інвалідності.

28 вересня 2023 року, приблизно з 07.00 год. до 08.00 год. ОСОБА_11 , діючи підконтрольно, в межах досудового розслідування кримінального провадження, перебуваючи біля адміністративної будівлі Університетської лікарні Запорізького державного медико - фармацевтичного університету, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Амосова академіка, 83, передав ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 10000 гривень, купюрами номіналом по 100, 200, 500 гривень, отримавши які, ОСОБА_11 і ОСОБА_7 , за вказівкою останнього направилися безпосередньо до адміністративної будівлі зазначеного медичного закладу, де у невстановленому в ході досудового розслідування кабінеті, невстановленою службовою особою медичного закладу, без будь-яких медичних оглядів і додаткових перевірок ОСОБА_11 був оформлений на стаціонарне лікування.

Таким чином, ОСОБА_7 , діючи з єдиним умислом, направленим на одержання від потерпілого ОСОБА_11 неправомірної вигоди, вимагав та отримав від нього неправомірну вигоду у сумі 10000 грн., за вплив на прийняття рішення невстановленою в ході досудового розслідування службовою особою Університетської клініки Запорізького державного медико - фармацевтичного університету, щодо створення неіснуючих підстав для проходження ОСОБА_12 стаціонарного лікування, а також виготовлення та видачу завідомо підроблених медичних документів, про наявність у останнього не існуючих захворювань, які в подальшому могли б стати підставою для оформлення ОСОБА_11 , інвалідності.

28 вересня 2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), яке кваліфікується як одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

В цей же день, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України та в ході особистого обшуку у нього виявлено та вилучено: грошові кошти наступних серії: ВД 3623683, АК 7801317, ГБ 4556651, ЄЄ 5827623, ЗА 0375963, МВ 3110316, ХЕ 8442541, ЄЗ 1683843, ЕЗ 0236376, ВИ 0592833, ЕЖ 4788533, ЗГ 2376423, АГ 9753334, ЄЕ 8564602, АП 9735668, ЕЖ 3133113, ЄИ 4391270, ЄЕ 135036, БВ 9399222, ГА 5320926, ГА 5320927, УГ 2626452, ББ 1671952, ХА 7308556, ХА 7308560, ХА 7308555, ХА 7308557, ХБ 0735877, АП 2007238, ЄГ 6934777, АП 3506777, АИ 5318878, ХЗ 3713588, ХВ 0412888, АК 7801318, УБ 9877948, ЛЗ 9277479, ЛА 7850205, УЗ 6405959, СД 1466888, ФЗ 7820617, ФТ 6098481, ЕГ 2719789, УБ 7684220, АТ 226468, НЄ 3966278, АГ 1297063, АЕ 3422421, ТВ 4536140, АР 9825759, АЕ 8812687, АА 3439657, ЮБ 8356022, ЕБ 6257890, УБ 0770555, ЮВ 4845932, СВ 1975840 ПИ 7172063, РК 55520758, РА 2221998, НВ 5877036, УД9011723, РВ 8165459, ВЮ 9385521, УМ 7833182, РК 2639837, РГ 9117628; 12 аркушів з рукописним текстом; 4 візитні картки; 18 аркушів медичних документів, на ім`я ОСОБА_10 ; 1 оптичний диск; мобільний телефон Самсунг, імей: НОМЕР_1 , з сім картками операторів мобільного зв`язку Водафон та Київстар; мобільний телефон Мейзу, імей: НОМЕР_2 , з двома сім картками оператора Київстар; 4 банківській картки; 17 аркушів особистих документів ОСОБА_7 ; медична картка на ім`я ОСОБА_11 ; блокнот з рукописними записами.

30 вересня 2023 року вищезазначені речі і документи визнані речовим доказом, про що старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 винесена вмотивована постанова.

В обґрунтування уточненого клопотання старший слідчий зазначив, що накладення арешту на вказане майно необхідне з метою збереження речових доказів, а також забезпечення можливої конфіскації майна ОСОБА_7 , в разі прийняття у подальшому відповідного рішення судом.

Слідчий суддя задовольнив клопотання про накладення арешту на майно, обґрунтувавши це тим, що вилучені речі та документи можуть бути доказами вчинення кримінального правопорушення та містити на собі його сліди, мають значення речових доказів, враховуючи правову підставу арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення злочину, а також те, що незастосування заборони використання та розпорядження цими об`єктами може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні клопотання про арешт вилучених коштів.

В обґрунтування своєї скарги вказує, що не може бути пред`явлена підозра, а відповідно і накладений арешт на майно за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачає одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, при тому, що особа на яку мав бути вчинений вплив слідством не встановлено.

Зазначає, що пред`явлена йому підозра, а саме одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави без факту встановлення особи, на яку він начебто мав здійснити вплив ґрунтується не на доказах, а виключно на припущеннях слідства.

Вказує, що підозра у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України є безпідставною та ґрунтується на припущеннях, що є недопустимим, а тому і клопотання про арешт майна є необґрунтованим.

Крім того зазначив, що слідчий у своєму клопотанні в частині вилучення з гаманця та кишень його особистих коштів взагалі не мотивував яке доказове значення вони можуть мати при розслідуванні кримінального провадження.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_7 зазначив, що підозру, повідомлену йому вважає необґрунтованою, оскільки відсутні докази того що він вимагав грошові кошти. Вказав, що вилучені гроші та речі є його особистою власністю та відношення до кримінального провадження не мають.

Прокурор у судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та вказала, що частина вилучених речей є речовими доказами, а грошові кошти підлягають арешту у зв`язку із конфіскацією майна у майбутньому. Зауважила, що вилучений мобільний телефон є також речовим доказом, оскільки ОСОБА_7 за допомогою нього спілкувався із фігурантами у справі.

Заслухавши доповідь судді, ОСОБА_7 , прокурора, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Виходячи із положень ст. 131 КПК України, арешт майна є окремим видом заходу забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Норми, наведені у ст. 132 КПК України, визначають, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, вирішуючи питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен:

- перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи;

- з`ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів;

- враховувати, що обов`язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора;

- взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

- враховувати, що докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про застосування заходів забезпечення, подаються особою, яка заявляє таке клопотання.

Колегія суддів приходить до висновку, що в даному провадженні слідчий суддя вищезазначених вимог закону дотримався, правильно вирішив питання про задоволення клопотання накладення арешту на майно, врахувавши вимоги кримінального процесуального закону при застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Так,із матеріалівкримінального провадження вбачається, що відділом поліції №6 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023082060000039 від 24квітня 2023року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України (а.с. 11).

Із фабули витягу з ЄРДР за №42023082060000039 випливає, що невстановлена особа вимагає від громадянина України неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення службовою особою юридичною особою публічного права, про його поміщення на стаціонарне лікування у медичний заклад.

Крім того, в ході досудового розслідування був допитаний ОСОБА_11 в якості потерпілого, з допиту якого випливає, що ОСОБА_7 вимагав і в подальшому одержав від нього неправомірну вигоду за вплив на службових осіб Університетської клініки Державного медико - фармацевтичного університету, для виготовлення та видачу завідомо підроблених медичних документів про наявність в нього неіснуючих захворювань для отримання інвалідності.

Із протоколу затримання ОСОБА_7 вбачається, що в ході затримання останнього, в нього було виявлено та вилучено вказане в клопотанні майно (а.с. 63-65).

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі, предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

На переконання колегії суддів, майно, на яке слідчий суддя наклав арешт, зокрема на: 12 аркушів з рукописним текстом; 4 візитних картки; 18 аркушів медичних документів, на ім`я ОСОБА_10 ; 1 оптичний диск; 4 банківські картки; 17 аркушів особистих документів ОСОБА_7 ; медичну картку на ім`я ОСОБА_11 ; блокнот з рукописними записами та мобільні телефони, має істотне значення для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому існує необхідність забезпечення його збереження шляхом накладення на нього арешту, оскільки в іншому випадку дане майно може втратити властивості, які важливі для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, що буде мати негативні наслідки для кримінального провадження, які можуть настати саме в результаті не накладення арешту на таке майно.

Більш того, із рапорту старшого уповноваженого випливає, що ОСОБА_7 використовувались мобільні телефони для зв`язку з підконтрольними йому особами та спілкування з чоловіками призовного віку, які хочуть знятися з обліку у військоматах, які знаходяться на території України щоб в подальшому перетнути кордон України (а.с. 61-62), а отже накладення арешту на мобільні телефони є цілком доречним та виправданим, оскільки вони можуть містити інформацію, яка є важливою для встановлення всіх обставин у даному кримінальному провадженні.

Необхідність використання вказаного майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні, можливе проведення певних слідчих дій, необхідність його збереження задля недопущення приховування, пошкодження, зникнення, втрати чи знищення, виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Щодо накладення арешту на вилучені грошові кошти під час затримання ОСОБА_7 , то слід зазначити на таке.

Із доданих до клопотання доказів випливає, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України (а.с. 66-69).

Санкція ч. 3 ст. 369-2 КК України передбачає обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна , яке є власністю засудженого.

Так, із протоколу затримання від 28 вересня 2023 року випливає, що під час затримання ОСОБА_7 в нього було вилучено грошові кошти, які вказані в клопотанні. Належність ОСОБА_7 вилучених грошових коштів, останнім не заперечується.

Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри, незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, зумовить труднощі чи унеможливить виконання вироку в частині конфіскації майна, а тому накладення арешту на належні підозрюваному ОСОБА_7 грошові кошти є цілком законним і необхіднім для забезпечення кримінального провадження.

Щодо доводів, які фактично зводяться до необґрунтованості пред`явленої ОСОБА_7 підозри, то слід зазначити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб і у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи стосовно необґрунтованості судового рішення слід визнати непереконливими.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 4 жовтня 2023 року, якою задоволено клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42023082060000039, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 квітня 2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4