Постанова

від 31.10.2023 по справі 914/170/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2023 р. Справа №914/170/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олійник Н.Б.

за участю представників учасників процесу:

прокурор Бучко Р.В.

від позивача Мазур Д.Г.- представник

від відповідача-Посікіра Р.Р.-представник

розглянувши апеляційні скарги Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону №15-253ВИХ-23 від 06.07.2023 (Вх. №ЗАГС 01-05/2233/23 від 11.07.2023) та Товариства з обмеженою відповідальністю Трентова ЛТД б/н від 10.07.2023 (Вх. №ЗАГС 01-05/2266/23 від 13.07.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2023 (повний текст складено 19.06.2023)

у справі №914/170/22

за позовом Заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, м. Львів, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трентова ЛТД», м. Львів,

про усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні нерухомим майном (з урахуванням заяви про зміну предмета позовних вимог)

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень у справі.

Заступник керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Трентова ЛТД, м. Львів про скасування державної реєстрації права власності за відповідачем на нерухоме майно, розташоване у м. Львові по вул. Луганській, 3, а саме адміністративну будівлю літ. А-4, площею 1714,5 кв. м, приміщення трансформаторної підстанції площею 17,9 кв. м, частину приміщень сушильних камер і теплопункту площею 295,5 кв. м, приміщення дільниці широкого вжитку площею 146,2 кв. м, приміщення столярних плит площею 848 кв. м.

Згідно заяви про зміну предмета позову у справі, прокурор просив суд в інтересах держави в особі позивача усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні державою в особі Міністерства оборони України нерухомим майном, розташованим у м. Львові по вул. Луганській, 3, шляхом звільнення зайнятих приміщень, що знаходяться по вул. Луганській, 3, у м. Львові, а саме: адміністративної будівлі літ. А-4, площею 1714,5 кв. м, приміщення трансформаторної підстанції площею 17,9 кв. м, частини приміщень сушильних камер і теплопункту площею 295,5 кв. м, приміщення дільниці широкого вжитку площею 146,2 кв. м, приміщення столярних плит площею 848 кв. м та скасування державної реєстрації права власності за відповідачем на вказане нерухоме майно, розташоване у м. Львові по вул. Луганській, 3, а саме адміністративну будівлю літ. А-4, площею 1714,5 кв. м, приміщення трансформаторної підстанції площею 17,9 кв. м, частину приміщень сушильних камер і теплопункту площею 295,5 кв. м, приміщення дільниці широкого вжитку площею 146,2 кв. м, приміщення столярних плит площею 848 кв. м.

Прокурор посилається на те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі № 914/2062/14, яке набрало законної сили, визнано недійсними прилюдні торги з продажу частини нерухомого майна, що перебувало у повному господарському віданні Державного підприємства Міністерства оборони України Львівський військовий комбінат, а саме: адміністративної будівлі літ. А-4, площею 1714,5 кв. м, приміщення трансформаторної підстанції площею 17,9 кв. м, частини приміщень сушильних камер і теплопункту площею 280,7 кв. м, приміщення дільниці широкого вжитку площею 146,2 кв. м, приміщення столярних плит площею 848 кв. м та застосовано наслідки недійсності правочину.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18 січня 2021 р. у справі № 914/1953/19, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України до ТОВ Трентова ЛТД про витребування майна. Рішення мотивоване тим, що у разі наявності підстав для визнання публічних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору - організатор торгів та їх переможець. Після цього майно підлягає повторному продажу з публічних торгів, відповідно до порядку, встановленого для виконання судових рішень, оскільки визнання публічних торгів недійсними не скасовує рішення про проведення таких торгів.

На підставі рішення суду у справі № 914/2062/14 відповідач майно стороні визнаного недійсним договору не повернув, реєстрацію права власності на нерухоме майно за собою не скасував, що унеможливлює використання майна на потреби Міністерства оброни України та повторний продаж майна. Наведене порушує майнові інтереси держави в особі Міністерства оборони України.

Прокурор вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для володіння майном та збереження реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ Трентова ЛТД, оскільки судом визнано недійсним правочин щодо продажу відповідачу цього майна.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.06.2023 у справі №914/170/22 у задоволенні позову Заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трентова ЛТД» з урахуванням заяви про зміну предмета позовних вимог відмовлено повністю. Ухвалено судовий збір покласти на Львівську спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері.

Рішення мотивовано тим, що позивач не був стороною правочинів, які визнано судом недійсними у справі № 914/2062/14, та не приймав рішення про передачу спірного майна на торги для його реалізації. Доказів того, що сторона, яка отримала грошові кошти за майно, реалізоване на підставі визнаних судом недійсними правочинів, повернула відповідачу отримані від нього на виконання таких правочинів кошти у матеріалах справи немає. Учасники справи визнають, що на день вирішення справи судом такі кошти відповідачу не повернуто.

У матеріалах справи немає доказів звернення учасників справи № 914/2062/14 до суду із скаргами на дії чи бездіяльність органів виконавчої служби, або ж доказів звернення із заявою про роз`яснення рішення суду у справі № 914/2062/14, а також доказів оскарження дій чи бездіяльності органу державної виконавчої служби, вчинених на виконання зведеного виконавчого провадження № 7/В6/2013 з примусового виконання виконавчих документів, в рамках якого приймалось рішення про реалізацію спірного майна, тощо.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та відзивів на апеляційні скарги.

Заступником керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2023 у справі №914/170/22 та ухвалити нове рішення, яким позов заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони задоволити повністю, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що спірне майно на момент укладення недійсного правочину не належало боржнику, як стороні правочину на праві власності. Спірне майно має особливий статус та відповідно особливе правове регулювання, оскільки є державним майном, а позовна заява подана прокурором в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, як органу уповноваженого здійснювати функції держави, тобто власника спірного майна.

Скаржник зазначає, що той факт, що Міністерство оборони України не приймало участі в укладенні, на підставі проведених торгів, недійсного правочину, жодним чином не зменшує його права та повноваження як власника майна у тому числі щодо вжиття заходів судового захисту свого порушеного права. TOB «Трентова ЛТД» своїми діями фактично перешкоджає державі в особі Міністерства оборони України розпорядитися своїм майном, а реєстрація права власності за вказаною юридичною особою на це майно унеможливлює подальше розпорядження ним законним власником.

На думку скаржника, державна реєстрація це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації неможливо. Відмовляючи у позові з тих підстав, що саме за відповідачем зареєстровано право власності у державному реєстрі, а тому саме відповідач є власником спірного нерухомого майна, суд першої інстанції не врахував, що сама по собі реєстрація та видача свідоцтва не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає. За відсутності будь-якого правочину особа не може вважатися володільцем майна, а її дії щодо фізичного утримання такого майна та збереження державної реєстрації слід вважати такими, що не пов`язані з позбавленням права володіння, що в свою чергу дозволяє власнику застосувати з метою поновлення порушених прав інститут негаторного позову.

ТОВ Трентова ЛТД подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2023 у справі №914/170/22 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері відмовити повністю, змінивши мотивувальну частину відповідно до вимог скарги.

Зокрема, скаржник зазначає, що рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі № 914/2062/14 визнано недійсними прилюдні торги. Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що на підставі рішення суду у справі № 914/2062/14 відповідач майно стороні визнаного недійсним договору не повернув, реєстрацію права власності на нерухоме майно за собою не скасував, що унеможливлює використання майна на потреби Міністерства оброни України та повторний продаж майна. Наведене порушує майнові інтереси держави в особі Міністерства оборони України.

Скаржник зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16).

Ефективним способом захисту права неволодіючого власника майна до володіючого, на його думку, невласника є звернення з віндикаційним позовом, тобто з позовом про витребування майна (пункт 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14зві 19). Як свідчать матеріали справи спірні приміщення належать на праві власності ТОВ « Трентова ЛТД», про що внесено відповідні відомості до ДРРП.

Скаржник, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/161/16 зазначає, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Скаржник просить змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення, враховуючи те, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, а висновки місцевого господарського суду про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, а також надання оцінки позовним вимогам по суті, є передчасними і тому підлягають виключенню з його мотивувальної частини.

Міністерство оборони України у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду скасувати, а позов заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері задоволити у повному обсязі, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги ТОВ «Трентова ЛТД» є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню,

Позивач зазначає, що факт неучасті Міністерства оборони України в укладенні на підставі проведених торгів недійсного правочину, жодним чином не зменшує його права та повноваження як власника майна у тому числі щодо вжиття заходів судового захисту свого порушеного права. Порушене право Міністерства оборони України може бути захищене судом незалежно від наслідків укладення державним підприємством недійсних правочинів та застосування чи незастосування реституції.

TOB «Трентова ЛТД» своїми діями фактично перешкоджає державі в особі Міністерства оборони України розпорядитися своїм майном, оскільки не дає змоги ним користуватися, а реєстрація права власності за вказаною особою на це майно унеможливлює подальше розпорядження цим майном.

Також, позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов висновку, що законодавством не передбачено односторонньої реституції, а задоволення позову забезпечувало б повернення майна позивачу, який не є ні стороною недійсного правочину, ані боржником у виконавчому провадженні. Прокурор не просив суд повернути спірне майно у порядку реституції, не посилався на положення законодавства, що регулює порядок застосування реституції, а тому такі висновки суду першої інстанції не відповідають матеріалам справи. Здійснення чи нездійснення реституції між сторонами недійсного правочину ДП «Львівський військовий лісокомбінат» та TOB «Трентова ЛТД» - жодним чином не може обмежувати право власника звернутися до суду за захистом свого порушеного права з метою припинення порушення, яке фактично перешкоджає Міністерству оборони України, як органу, уповноваженому здійснювати управління цим майном, здійснювати стосовно цього майна свої повноваження власника.

Львівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону у відзиві на апеляційну скаргу просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Трентова ЛТД» відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що ТОВ «Трентова ЛТД» не володіє спірним майном на підставі будь- якого правочину і є першим набувачем згідно з правочином, який визнано недійсним, з огляду на що останнє не може вважатися добросовісним набувачем і стосовно спірного майна неможливо використати правовий механізм, передбачений ст.ст. 387, 388 ЦК України. Зазначає, що при дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності. ТОВ «Трентова ЛТД» не є набувачем майна по вул. Луганській, 3 у м.Львові, реєстрація на яке на даний момент зберігається за цією юридичною особою.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2023 справу №914/170/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону №15-253ВИХ-23 від 06.07.2023 (Вх. №ЗАГС 01-05/2233/23 від 11.07.2023) на рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2023 у справі №914/170/22 та призначено розгляд справи №914/170/22 на 15.08.2023

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 апеляційну скаргу ТОВ Трентова ЛТД залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобов`язано скаржника надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в сумі 3 721,5 грн протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Трентова ЛТД б/н від 10.07.2023 (Вх. №ЗАГС 01-05/2266/23 від 13.07.2023) на рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2023 у справі №914/170/22, призначено розгляд справи на 15.08.2023.

15.08.2023 судове засідання в режимі відеоконференції не відбулося у зв`язку з технічними проблемами із з`єднанням з мережею Інтернет, що підтверджується актом про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.08.2023 призначено судове засідання у справі на 12.09.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 призначено апеляційну скаргу ТОВ «Трентова ЛТД» до спільного розгляду з апеляційною скаргою Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, розгляд справи відкладено на 31.10.2023.

Прокурор та сторони в судових засіданнях виклали доводи щодо вимог апеляційних скарг.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 31.10.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі № 914/2062/14, яке набрало законної сили, визнано недійсними прилюдні торги з продажу частини нерухомого майна, що перебувало у повному господарському віданні Державного підприємства Міністерства оборони України Львівський військовий комбінат, а саме: адміністративної будівлі літ. А-4, площею 1714,5 кв. м, приміщення трансформаторної підстанції площею 17,9 кв. м, частини приміщень сушильних камер і теплопункту площею 280,7 кв. м, приміщення дільниці широкого вжитку площею 146,2 кв. м, приміщення столярних плит площею 848 кв. м та застосовано наслідки недійсності правочину.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.01.2021 у справі № 914/1953/19, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України до ТОВ Трентова ЛТД про витребування у ТОВ «Трентова ЛТД» на користь держави в особі Міністерства оборони України нерухоме майно, розташоване у м.Львові по вул. Луганській, 3, а саме: адміністративну будівлю комбінату літ. А-4 площею 1714,5кв.м, 1/2 приміщення трансформаторної підстанції ТП 600 площею 17,9 кв. м, частину приміщень сушильних камер і теплопункту площею 295,5 кв. м., приміщення дільниці широкого вжитку площею 146,2 кв. м, приміщення дільниці столярних плит площею 848 кв. м.

Рішення мотивоване тим, що у разі наявності підстав для визнання публічних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору - організатор торгів та їх переможець. Після цього майно підлягає повторному продажу з публічних торгів, відповідно до порядку, встановленого для виконання судових рішень, оскільки визнання публічних торгів недійсними не скасовує рішення про проведення таких торгів.

На підставі рішення суду у справі № 914/2062/14 відповідач майно стороні визнаного недійсним договору не повернув, реєстрацію права власності на нерухоме майно за собою не скасував, що унеможливлює використання майна на потреби Міністерства оброни України та повторний продаж майна. Наведене порушує майнові інтереси держави в особі Міністерства оборони України.

Прокурор вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для володіння майном та збереження реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ Трентова ЛТД, оскільки судом визнано недійсним правочин щодо продажу відповідачу цього майна.

Прокурор в інтересах позивача посилається також на норми ст.ст. 216, 321, 391 ЦК України та ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ТОВ Трентова ЛТД про (згідно з заявою про зміну позовних вимог, том І а.с.140-142) усунення перешкоди в користуванні та розпорядженні державою в особі Міністерства оборони України нерухомим майном, розташованим у м. Львові по вул. Луганській, 3, шляхом звільнення зайнятих приміщень, що знаходяться по вул. Луганській, 3, у м. Львові, а саме: адміністративної будівлі літ. А-4, площею 1714,5 кв. м, приміщення трансформаторної підстанції площею 17,9 кв. м, частини приміщень сушильних камер і теплопункту площею 295,5 кв. м, приміщення дільниці широкого вжитку площею 146,2 кв. м, приміщення столярних плит площею 848 кв. м та скасування державної реєстрації права власності за відповідачем на вказане нерухоме майно, розташоване у м. Львові по вул. Луганській, 3, а саме адміністративну будівлю літ. А-4, площею 1714,5 кв. м, приміщення трансформаторної підстанції площею 17,9 кв. м, частину приміщень сушильних камер і теплопункту площею 295,5 кв. м, приміщення дільниці широкого вжитку площею 146,2 кв. м, приміщення столярних плит площею 848 кв. м.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Висновки суду апеляційної інстанції.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Статтею 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі № 914/2062/14 (том І а.с. 17-28), яке залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2017 (том І а.с. 29-31) та набрало законної сили, застосувавши наслідки недійсності правочину, визнано недійсними результати прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна Державного підприємства Львівський лісокомбінат, а саме: протоколи проведення прилюдних торгів з реалізації спірного нерухомого майна та акти державного виконавця про проведені прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна.

Судом встановлено, що за відповідними заявками відділу примусового виконання рішень управління ДВС та на виконання договорів про надання послуг по організації і проведенню торгів з реалізації арештованого майна на прилюдних торгах було відчужено нерухоме майно, а саме: 1/2 приміщення трансформаторної підстанції, площею 17,9 кв.м, будівлі дільниці ширвжитку, площі 146,2 кв.м., приміщення дільниці столярних плит (будівля №2), загальною площею 848,0 кв.м., частини приміщень сушильних камер і теплопункту, пл. 280,7 кв.м, та адміністративної будівлі комбінату під літерою «А-4» загальною площею 1 714,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3, яке оформлене протоколами №03/263/13/а-2/1, №03/229/13/а-1, №03/263/13/а-3 (усі від 07.11.2013) та №03/345/13/а-1 від 03.12.2013.

Вказані прилюдні торги були проведені за процедурою реалізації арештованого нерухомого майна на виконання зведеного виконавчого провадження №7/В6/2013 з примусового виконання виконавчих документів судів про стягнення з ДП «Львівський військовий лісокомбінат» заборгованості.

Переможцем прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна було визнано ТОВ «Трентова ЛТД».

Згідно акта державного виконавця про проведені прилюдні торги від 09.12.2013 винесеного при примусовому виконанні вказаного вище зведеного виконавчого провадження, нерухоме майно: адміністративна будівля комбінату під літерою «А-4» загальною площею 1 714,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3- придбане ТОВ «Трентова ЛТД» за ціною 1 387 000, 00 грн.

У актах також зазначено, що кошти за придбане нерухоме майно перераховано ТОВ «Трентова ЛТД» в повному обсязі на рахунок відділу примусового виконання рішень управління ДВС головного управління юстиції у Львівській області, а такі акти є підставою для оформлення права власності.

Вищий господарський суд України у постанові від 23.10.2017 у справі № 914/2062/14 встановив, що за своєю правовою природою процедура реалізації майна на прилюдних торгах шляхом складання акта проведення прилюдних торгів відноситься до договірних відносин купівлі-продажу майна через торги.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі № 914/2062/14 встановлено, що враховуючи статус юридичної особи боржника - державне підприємство, зважаючи на положення ст.4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, проведені прилюдні торги є правочинами, що вчинені за відсутності необхідного у Головного управління юстиції у Львівській області обсягу цивільної дієздатності. Також, зважаючи на п.1.1 Статуту ДП Львівський військовий лісокомбінат, заборона на застосування примусової реалізації спірного майна встановлена також і приписами Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна. Установивши, що спірне нерухоме майно двічі переоцінювалось і тричі виставлялось на продаж, а відчужене було лише з третього разу, місцевий господарський суд зазначив, що продаж спірних приміщень здійснено усупереч приписів закону.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 215 ЦК України, суд у справі № 914/2062/14 дійшов висновку про недійсність оспорюваних правочинів в зв`язку з недодержанням вимог закону в момент їх укладення.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи, зокрема, Інформаційною довідкою № 181713751 від 19.09.2019 (том І а.с.10-16) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та рішенням суду у справі № 914/2062/14 (том І а.с. 20-22) підтверджується, що на момент набрання рішенням суду у справі № 914/2062/14 законної сили, відповідач протягом грудня 2014 р. - січня 2015 р., на підставі спірних протоколів та актів, як підстави набуття права власності, сплатив грошові кошти, взамін отримав вказане у протоколах нерухоме майно й зареєстрував своє право власності на це майно.

Проте, як зазначено вище, рішенням суду у справі № 914/2062/14 визнано недійсними правочини купівлі-продажу спірного майна через торги із застосуванням наслідків недійсності правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 208 ГК України, в редакції, яка була чинною на момент набрання рішенням суду законної сили, та ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі визнання недійсним зобов`язання кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у підтвердження факту виконання рішення суду у справі № 914/2062/14 в частині застосування наслідків недійсності правочинів.

Позивач не був стороною правочинів, які визнано судом недійсними у справі № 914/2062/14 та не приймав рішення про передачу спірного майна на торги для його реалізації. Доводи скаржника- Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, що спірне майно вибуло з володіння та користування позивача на підставі визнаних судом недійсними правочинів не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами. Доказів того, що сторона, яка отримала грошові кошти за майно, реалізоване на підставі визнаних судом недійсними правочинів, повернула відповідачу отримані від нього на виконання таких правочинів кошти у матеріалах справи немає.

Оскільки предметом позову у справі №914/170/22 є усунення перешкоди в користуванні та розпорядженні державою в особі Міністерства оборони України вищезазначеним спірним нерухомим майном, правомірним є висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки задоволення позову забезпечувало б фактичне повернення майна позивачу, який не є стороною недійсного правочину та боржником за виконавчим провадженням (на виконання зобов`язань якого реалізовувалось майно), що суперечило б рішенню у справі №914/2062/14 та нормам ч.1 ст.216 ч.1 ЦК України якою не передбачена можливість здійснення односторонньої реституції за повністю виконаним його сторонами правочином. Сторони недійсного правочину не зможуть виконати рішення суду в частині покладеного на них обов`язку повернути другій стороні у натурі все, що вони одержали на виконання цього правочину. Крім цього, за рахунок коштів, отриманих від відповідача, частина зобов`язань боржника у виконавчому провадженні №7/В6/2013 вважається виконаними.

Щодо посилання скаржника- Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на те, що здійснення чи нездійснення реституції між сторонами недійсного правочину ДП «Львівський військовий лісокомбінат» та TOB «Трентова ЛТД» - жодним чином не може обмежувати право власника звернутися до суду за захистом свого порушеного права з метою припинення порушення, яке фактично перешкоджає Міністерству оборони України, як органу, уповноваженому здійснювати управління цим майном здійснювати стосовно цього майна свої повноваження власника, судова колегія зазначає таке.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володінням майном.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що спірне майно не перебуває у володінні позивача у справі, оскільки відповідач майна не повернув. Однак в силу ст. 391 ЦК України, на яку посилається скаржник, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном для захисту права власності лише від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння.

Ефективним способом захисту права неволодіючого власника майна до володіючого, на думку скаржника - ТОВ «Трентова ЛТД», є звернення з віндикаційним позовом, тобто з позовом про витребування майна, оскільки предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Щодо такого твердження скаржника судова колегія зазначає, що рішенням Господарського суду Львівської області від 18.01.2021 у справі № 914/1953/19, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України до ТОВ Трентова ЛТД про витребування у ТОВ «Трентова ЛТД» на користь держави в особі Міністерства оборони України нерухомого майна, розташованого у м.Львові по вул. Луганській, 3, а саме: адміністративної будівлі комбінату літ. А-4 площею 1714,5кв.м., 1/2 приміщення трансформаторної підстанції ТП 600 площею 17,9 кв. м., частину приміщень сушильних камер і теплопункту площею 295,5 кв. м., приміщення дільниці широкого вжитку площею 146,2 кв. м., приміщення дільниці столярних плит площею 848 кв. м.

Також, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності,

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та матеріалів справи у їх сукупності, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційних скарг та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржників.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275,276, 280, 282, 283, 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону №15-253ВИХ-23 від 06.07.2023 (Вх. №ЗАГС 01-05/2233/23 від 11.07.2023) та Товариства з обмеженою відповідальністю Трентова ЛТД б/н від 10.07.2023 (Вх. №ЗАГС 01-05/2266/23 від 13.07.2023) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2023 у справі №914/170/22 залишити без змін.

3.Судові витрати за подання апеляційних скарг покласти на скаржників.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.11.2023.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

СуддяЖелік М.Б.

СуддяОрищин Г.В.