Рішення

від 01.11.2023 по справі 914/1126/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2023 Справа № 914/1126/23

За позовом:Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», м. Львівдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу», м. Львівза участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Естейт», м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», м. Київпро:стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних Суддя Крупник Р.В. Секретар Зусько І.С. Представники учасників справи:від позивача:Локатир Ю.В. представник; Сорока Д.М. адвокатка;від відповідача:Матушек В.В. адвокат;від третіх осіб:не з`явились.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ЛМКП «Львівводоканал» до ТОВ «Біля Універмагу» про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних.

Ухвалою від 10.04.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 08.05.2023.

У підготовчому засіданні 08.05.2023 оголошувалась перерва до 25.05.2023.

У підготовчому засіданні 25.05.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та оголошено перерву до 03.07.2023.

03.07.2023 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та ухвалив розглядати справу з її урахуванням.

Також, ухвалою від 03.07.2023 підготовче засідання у справі відкладено на 24.07.2023.

Ухвалою від 24.07.2023 суд залучив до участі у справі ТОВ «Львів Естейт» у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, підготовче засідання у справі відклав на 21.08.2023.

Ухвалою від 21.08.2023 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 14.09.2023.

Ухвалою від 14.09.2023 суд ухвалив повернутися на стадію підготовчого провадження у справі №914/1126/23, залучив до участі у справі ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, підготовче засідання у справі призначив на 28.09.2023.

Ухвалою від 28.09.2023 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 20.10.2023.

Ухвалою від 20.10.2023 суд відклав розгляд справи по суті на 01.11.2023.

У судове засідання 01.11.2023 представники позивача з`явились, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 01.11.2023 також з`явився, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Треті особи явки повноважних представників у судове засідання 01.11.2023 не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.

КЛОПОТАННЯ СТОРІН.

30.10.2023 на електронну адресу Господарського суду Львівської області надійшла заява ТОВ «Біля Універмагу» (вх. №26136/23 від 30.10.2023) про відвід судді Крупника Р.В.

Вказану заяву відповідач обґрунтовує тим, що у нього існують сумніви щодо неупередженості судді, оскільки мають місце обставини, які дають підстави для існування таких сумнівів. Зокрема, суддею Крупником Р.В. під час здійснення ним адвокатської діяльності в період з 2010 по 2011 рік надавалася правова допомога ТОВ «Ресторан «Беркут» в спорах із ТОВ «Біля Універмагу».

Крім цього, 30.10.2023 на адресу суду від ТОВ «Біля Універмагу» надійшла заява (вх. №26132/23 від 30.10.2023) про відкликання заяви про відвід судді Крупника Р.В.

Вказані заяви підписано генеральним директором відповідача ОСОБА_1 шляхом проставлення на них електронного цифрового підпису.

В судовому засіданні 01.11.2023 представник відповідача підтвердив позицію директора ТОВ «Біля Універмагу» про відкликання заяви про відвід.

Враховуючи це, суд вважає за можливе залишити відповідну заяву без розгляду.

Разом з тим, беручи до уваги факт надходження такої заяви, суддею Крупником Р.В. розкрито інформацію щодо викладених в ній обставин. При цьому, суд зазначає, що не розкривав відповідну інформацію під час підготовчого провадження, оскільки, на його думку, для цього відсутні підстави. Так, розкриття інформації є способом врегулювання потенційного конфлікту інтересів. Водночас, суд не вважає, що в даній справі може мати місце такий конфлікт з огляду на обставини надання суддею Крупником Р.В. правової допомоги ТОВ «Ресторан «Беркут» під час здійснення адвокатської діяльності.

Так, надання в 2010-2011 роках вказаної правової допомоги особі, яка виступала опонентом ТОВ «Біля Універмагу» жодним чином не може свідчити про упереджене ставлення до відповідача в даній справі, оскільки суддя Крупник Р.В. в цих спорах лише здійснював представництво та захист прав та інтересів свого клієнта, як цього вимагають положення Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Безпосереднім учасником (стороною) спорів із ТОВ «Біля Універмагу» суддя Крупник Р.В. ніколи не був, конфліктних ситуацій із представниками вказаного товариства не виникало. Крім цього, жодних відносин із вказаним товариством не підтримував ні під час надання правової допомоги ТОВ «Ресторан «Беркут» та його директору Варданяну В.О., ні після припинення договірних відносин з останніми.

Необхідно зазначити, що після розкриття вказаної інформації в судовому засіданні, представники позивача заявили, що довіряють складу суду та не мають відводів.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що 01.08.2008 між позивачем та відповідачем (абонент) укладено Договір №305530 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі, нарахування оплати за яким здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 (територія ринку).

13.04.2021 працівниками позивача проведено обстеження водного господарства відповідача за вказаною вище адресою та виявлено два приєднання до системи міського водопроводу, одне з яких обладнане приладом обліку, а інше приєднання труби діаметром 32 є безобліковим.

За результатам перевірки складено Акт №85079 від 13.04.2021, яким абонента повідомлено про необхідність ліквідувати безоблікове приєднання шляхом його заглушення чи встановлення приладу обліку. 30.04.2021 відповідне порушення було встановлене повторно, що вбачається зі змісту Акта №71525. Крім цього, встановлено, що при закритті крана на водопровідному вводі, на якому встановлено лічильник, у торгових павільйонах, що розташовані на території ринку наявне водопостачання. На підставі цього, позивач нарахував відповідачу плату за послуги водопостачання та водовідведення за квітень-травень 2021 року на суму 192`069,13 грн.

Надалі, 21.05.2021 представники позивача склали та вручили відповідачу Акт №0265, котрий містив припис про зобов`язання відповідача до 21.06.2021 встановити прилад обліку води на врізці в колодязі, що знаходиться на межі балансової належності мереж ЛМКП «Львівводоканал». Однак, в ході обстеження, що відбулось 22.07.2021 встановлено, що відповідної вимоги виконано не було (лічильник було встановлено лише у жовтні 2021 року, що підтверджується Актом №10626 від 05.10.2021). За невиконання вимог Акта №0265 від 21.05.2021 відповідачу нараховано плату за послуги водопостачання та водовідведення за липень 2021 року на суму 94`460,27 грн.

Як стверджує позивач, відповідач просив відстрочити сплату заборгованості, у зв`язку із чим між сторонами укладено Договори №305530 про реструктуризацію заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення від 23.06.2021 в сумі 239`356,29 грн. та від 06.09.2021 в загальній сумі 94`460,27 грн. (54`729,57 грн. за водопостачання та 39`730,70 грн. за водовідведення). Відповідач направляв позивачу гарантійний лист про виконання своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості до 01.11.2021, однак жодних дій щодо погашення боргу не здійснив.

Після цього, відповідачу було обмежено водопостачання та опломбовано кульовий кран в закритому стані в колодязі на водопровідному вводі, однак в ході обстеження, яке відбулось 02.11.2021, виявлено, що ТОВ «Біля Універмагу» самостійно відновило водопостачання, що вбачається із Акта №80977 від 02.11.2021. На цій підставі, відповідачу нараховано плату за водопостачання за п`ять днів у сумі 1`202,31 грн.

Крім цього, як зазначає позивач у відповідача існує заборгованість з поточного водопостачання. Так, за період з квітня 2021 року по лютий 2023 року включно позивачем надано послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 542 099,96 грн. Разом з тим, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався за надані послуги, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача поточну заборгованість у розмірі 7 610,02 грн.

Зважаючи на все викладене вище, позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути із відповідача 405 257,12 грн., з яких 295`341,72 грн. основного боргу, 92`648,49 грн. інфляційних втрат, 17`266,91 грн. 3% річних.

У ході розгляду справи позивачем зменшено розмір позовних вимог до 377 912,75 грн., з яких 295`341,72 грн. основний борг, 70`350,90 грн. інфляційні втрати, 12`220,13 грн. 3% річних.

Аргументи відповідача.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

1. Відповідача не було належним чином повідомлено про необхідність ліквідації безоблікового водоспоживання шляхом його заглушення чи встановлення приладу обліку, адже під час проведення обстеження 13.04.2021 представник ТОВ «Біля Універмагу» був відсутній, а копію Акта №85079 від 13.04.2021, складеного за результатами обстеження, відповідачу вручено не було. Відтак, він був позбавлений можливості добровільно усунути допущене порушення.

2. Зі змісту Акта №85079 від 13.04.2021 вбачається, що перевірка проведена з ініціативи відповідача, оскільки останній мав підозри щодо несанкціонованого підключення до мережі позивача іншими суб`єктами. Такі підозри обумовлені тим, що 19.04.2019 площадка (споруда) розташована у АДРЕСА_1 , яка належала відповідачу, перейшла у власність ТОВ «ФК «Поліс». 21.10.2019 змінено власника окремих нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , на ТОВ «Ресторан Беркут». Крім цього, до комплексу ринку входять приблизно 120 малих архітектурних форм, які здійснюють підприємницьку діяльність. Усі перелічені об`єкти на момент проведення перевірки уже не входили до комплексу ринку.

3. У жодному акті про порушення не вказано, що безоблікове приєднання було у приміщеннях, належних ТОВ «Біля Універмагу», а також що таке приєднання здійснене саме відповідачем. Інших доказів на підтвердження відповідних обставин позивачем до суду подано не було. Відтак, позивач не довів наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення.

5. Під час проведення позивачем перевірок, за результатами котрих були складені відповідні акти, відповідача представляла неуповноважена особа, а саме ОСОБА_2 . Натомість керівником ТОВ «Біля Універмагу» була ОСОБА_1 , яка не приймала участі при проведенні цих перевірок.

Аргументи ТОВ «Львів Естейт».

Третя особа направила на електронну пошту суду письмові пояснення (вх. №19887/23 від 14.08.2023), у яких зазначила, що з 29.09.2021 є власником приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , в яких розташований вузол комерційного обліку. Відтак, у Акті №10626 від 05.10.2021 неправильно зазначено інформацію про відповідача як споживача, оскільки на той час саме ТОВ «Львів Естейт» було власником відповідних приміщень.

Крім цього, на момент проведення перевірок об`єкт водогосподарства не належав відповідачу, його власником було ТОВ «ФК «Поліс». Відтак, у нього не було доступу до приміщень, де встановлено вузол обліку, та він не несе відповідальності щодо несанкціонованого підключення до водопровідних мереж після припинення права власності.

Аргументи ТОВ «ФК «Поліс».

Третя особа подала до суду заяву (вх. №22334/23 від 14.09.2023), у якій вказала, що з 01.07.2020 по 29.09.2021 є власником приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , в яких розташований вузол комерційного обліку. На момент проведення перевірок, відповідний об`єкт не належав відповідачеві на праві власності, а тому останній не мав доступу до приміщень, де встановлено вузол обліку.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

01.08.2008 між позивачем (Львівводоканал) та відповідачем (Абонент) укладено Договір №305530 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі (надалі Договір), згідно із п. 1.1. якого Львівводоканал надає послуги у забезпеченні питною водою та прийманні стічних вод, а Абонент користується послугами: здійснює забір води з водопроводу, скид стічних вод у каналізацію і сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені договором та чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про питну воду і питне водопостачання», «Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України», «Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення», «Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України», «Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова» (Т. 1 а.с. 12-13).

Вказаний Договір укладено терміном на 1 рік (п. 5.1 Договору). Разом з тим, жодною із сторін не заперечується та обставина, що Договір згідно його пункту 5.2 за мовчазної згоди сторін переукладався на новий термін на тих самих умовах і був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору Львівводоканал зобов`язується згідно з технічними умовами на приєднання Абонента до міської мережі водопроводу та каналізації, виданими Львівводоканалом, забезпечити в розмірі лімітів постачання питної води, яка відповідає чинному стандарту (ГОСТ 2874-82) або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров`я України на відхилення від стандарту в об`ємі 300 куб.м./міс; приймання стічних вод, у яких не перевищено допустимі концентрації забруднювальних речовин в об`ємі 300 куб.м./міс; дощових (талих) стічних вод 240 куб.м./міс.

Листом №15-3161 від 02.07.2008 позивач погодив відповідачу Технічні умови на водопостачання та водовідведення продуктового ринку по АДРЕСА_1 , які викладені на бланку №019384.

Згідно із Додатком №1 до Договору, надання послуг Львівводоканалом здійснюється за адресою: м. Львів, вул. В. Великого, буд. 59В (ринок), кількість вводів 1 (один), кількість водолічильників на вводах 1 (один).

У матеріалах справи наявний паспорт ринку від 14.12.2005, за адресою якого позивачем надавались послуги за Договором. З його змісту вбачається, що загальна площа ринку становить 5403 кв.м., з яких площа відведена під торгівлю 3200 кв.м., загальна кількість торгових місць 300 (Т.1; а.с. 127).

Умовами п. 2.2.4 Договору встановлено обов`язок відповідача сплачувати вартість наданих Львівводоканалом послуг за чинними тарифами згідно з поданими рахунками. У разі зміни тарифів плата за послуги здійснюється відповідно до нових тарифів без зміни інших умов договору.

За період з квітня 2021 року по лютий 2023 року включно позивачем надано послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 542 099,96 грн., що підтверджується рахунками на оплату послуг, які наявні у матеріалах справи (Т.1; а.с. 15-60).

Відповідно до п. 3.5 Договору оплата за послуги водопостачання та водовідведення (в межах встановлених лімітів водоспоживання і якісних та кількісних показників стічних вод) проводиться Абонентом відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування на рахунок Львівводоканалу коштів до 25 числа поточного місяця. При цьому у першу чергу погашається заборгованість Абонента.

Судом встановлено, що відповідач, допускаючи прострочення у здійсненні платежів, перерахував позивачеві за спірний період 515324,61 грн., що підтверджується звітом останнього (Т.1; а.с. 171-173). Як зазначає позивач, у відповідача утворилась заборгованість за поточне водопостачання у розмірі 7 610,02 грн.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався до позивача із заявою від 15.03.2021 (вх. №ВД-1867 від 15.03.2021), у якій просив зняти прилад обліку води, оскільки на вводі водопостачання є інший прилад обліку, що обумовлює проведення оплати за надані послуги за подвійним тарифом.

На підставі цієї заяви, представниками позивача проведено обстеження водного господарства відповідача, за результатами якого складено Акт №85079 від 13.04.2021 (Т.1; а.с. 61). Як зазначено у цьому Акті відповідачем здійснено два приєднання до міського водопроводу, одне з яких обладнане приладом обліку, а друге приєднання є необліковим та здійснене через приєднання труби діаметром О/32 мм., а тому облік спожитої ним води неповний. Відтак комісія позивача вказала на необхідність ліквідувати необлікове приєднання шляхом заглушення або встановлення водолічильника.

В Акті №85079 вказано, що перевірка проводилася в присутності директора ТОВ «Біля Універмагу» Корнякова С.В., а також про те, що один примірник цього акту залишено Абоненту. Разом з тим, на Акті відсутній підпис представника відповідача про його отримання.

Судом встановлено, що після 13.04.2021 представники позивача продовжували здійснювати перевірки водного господарства відповідача, за результатами яких фіксували порушення зі сторони ТОВ «Біля Універмагу» та покладали на нього зобов`язання із усунення виявлених порушень.

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи актами, хронологічна послідовність складання і зміст яких є наступними:

1) Акт №71525 від 30.04.2021 (Т.1; а.с. 62-63), згідно із яким повторно виявлено безоблікове водоспоживання через приєднання труби діаметром О/32 мм. Кульовий кран закрито та опломбовано в закритому стані ЛВК-55044454. Встановлено, що облік здійснюється через лічильник обліку №02006702 із показником 022732 м3, пломба не пошкоджена. Крім цього, виявлено водоспоживання павільйонів, які користуються послугами безобліково після закриття кульового крану на ринку.

2) Акт №0265 від 21.05.2021 (Т.1; а.с. 64), відповідно до якого у зв`язку із безобліковим водоспоживанням на території ринку, відповідача зобов`язано у строк до 21.06.2021 встановити прилад обліку води на межі балансової належності мереж виробника та споживача

3) Акт №0406 від 22.07.2021 (Т.1; а.с. 65), яким встановлено факт невиконання вимог Акта №0265 від 21.05.2021.

З вказаних Актів прослідковується, що вони складалися в присутності представника відповідача ОСОБА_2 про що свідчить його власноручний підпис на них.

Судом встановлено, що відповідач виконав вказівку позивача з приводу встановлення лічильника на межі балансової належності мереж виробника та споживача лише 05.10.2021 і на об`єкті водного господарства відповідача було встановлено та опломбовано лічильник марки Sensus №0300234885 із показником 000003,178 м3, що підтверджується Актом №10626 від 05.10.2021 та матеріалами фотофіксації до нього (Т.1; а.с. 141-142).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з безобліковим споживанням відповідачем води, що встановлено Актом №85079 від 13.04.2021 та Актом №71525 від 30.04.2021, а також невиконання відповідачем вимог позивача про встановлення приладу обліку води на межі балансової належності мереж виробника та споживача, що встановлено Актом №0406 від 22.07.2021, ЛМКП «Львівводоканал» у відповідності п. 3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затв. наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 (у редакції від 26.11.2012) розрахувало витрати води за квітень-травень, а також за липень 2021 року та встановило, що їх розмір у квітні 2021 року становить 94 460,27 грн., у травні 2021 року 97 608,85 грн., а у липні 2021 року 94 460,27 грн. відповідно (Т. 1; а.с. 78).

Таким чином, загальна сума нарахувань проведених позивачем згідно виявлених ним порушень за спірний період становить 286 529,39 грн.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що відповідач звертався до позивача із заявами від 23.06.2021 та від 31.08.2021 (Т.1; а.с. 71-72), у яких просив розтермінувати заборгованість за водопостачання і водовідведення у розмірах 239 356,29 грн. та 94 460,00 грн. відповідно.

За результатами розгляду цих заяв, між позивачем (кредитор) та відповідачем (боржник) укладено Договори про реструктуризацію заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення №305530, а саме:

1) Договір від 23.06.2021 (Т.1; а.с. 73-74), згідно із пунктами 1 і 2 якого боржник повністю визнає заборгованість за спожиті послуги водопостачання та водовідведення в сумі 239 356,29 грн. та зобов`язується погасити вказану заборгованість до 31.12.2022 згідно графіку, а кредитор погоджується на розтермінування відповідної заборгованості.

У ході розгляду справи судом встановлено, що сума грошових коштів, реструктуризована сторонами 23.06.2021, складається із суми нарахувань за безоблікове водокористування, які проведені у квітні-травні 2021 року у розмірі 192 069,12 грн. (94 460,27 + 97 608,85), а також частини (у розмірі 47 287,17 грн.) поточної заборгованості відповідача за квітень-травень 2021 року за надані послуги водопостачання і водовідведення, які надавались за Договором.

2) два Договори від 06.09.2021 (Т.1; а.с. 75-76), згідно із пунктами 1 і 2 яких боржник повністю визнає заборгованість за спожиті послуги водопостачання в сумі 54 729,57 грн. та водовідведення в сумі 39 730,70 грн. і зобов`язується погасити вказану заборгованість до 31.12.2021 згідно графіку розстрочення, а кредитор погоджується на розтермінування відповідної заборгованості.

Слід зазначити, що сума грошових коштів, реструктуризована сторонами 06.09.2021, у загальному розмірі 94460,27 грн. (54 729,57 + 39 730,70) є сумою нарахування за безоблікове водокористування, яке проведене у липні 2021 року на підставі Акту №0406 від 22.07.2021.

Як вбачається з Договорів про реструктуризацію заборгованості, такі зі сторони відповідача підписано директором ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що відповідач не дотримався графіку розстрочення сплати заборгованості та в повному обсязі не сплатив її.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач направляв позивачу Гарантійний лист №17/21 від 07.10.2021 (Т.1; а.с. 77) у якому зобов`язувався погасити існуючу у нього заборгованість за Договором до 01.11.2021 включно.

У зв`язку із несплатою боргу відповідачу було обмежено водопостачання шляхом пломбування кульового крану, що підтверджується Актом №92067 від 28.10.2021 (Т.1; а.с. 67-68), підписаним зі сторони абонента ОСОБА_2 . Згідно із цим Актом абонента попередили про те, що відновлення водопостачання можливе тільки після оплати заборгованості, а у разі самовільного його відновлення проводитиметься нарахування об`єму водопостачання у відповідності до вимог чинного законодавства.

Не зважаючи на це, відповідач зірвав пломбу та самовільно відновив водопостачання (лічильник Sensus №0300234885 із показником 000611 м3), що підтверджується Актом №80977 від 02.11.2021 (Т.1; а.с. 69-70).

Зважаючи на самовільне відновлення водопостачання, ЛМКП «Львівводоканал» у відповідності п. 6 розділу 4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затв. наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 (у редакції від 13.07.2021) розрахувало витрати води за п`ять днів жовтня 2021 року та встановило, що їх розмір становить 1 202,31 грн. (Т. 1; а.с. 79).

Таким чином, загальна сума боргу, яку позивач просить стягнути із відповідача становить 295`341,72 грн., з котрих: 287 731,70 грн. кошти нараховані на підставі актів про виявлені порушення, а 7 610,02 грн. поточна заборгованість відповідача за водопостачання та водовідведення за період з квітня 2021 року по лютий 2023 року. Крім цього, позивачем заявлено до стягнення 70`350,90 грн. інфляційних втрат, 12`220,13 грн. 3% річних, які нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є матеріально-правові вимоги ЛМКП «Львівводоканал» до ТОВ «Біля Універмагу» про стягнення 295`341,72 грн. основного боргу, 70`350,90 грн. інфляційних втрат, 12`220,13 грн. 3% річних.

Підставами позовних вимог в даній справі є:

- обставини неналежного виконання відповідачем свого обов`язку за Договором щодо своєчасної сплати коштів за водоспоживання та водовідведення за період з квітня 2021 року по лютий 2023 року, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути в розмірі 7 610,02 грн.;

- обставини порушення відповідачем свого обов`язків в частині облікового споживання води, невиконання вказівок ЛМКП «Львівводоканал» щодо встановлення лічильника на межі балансової належності мереж, а також самовільне відновлення водопостачання.

Враховуючи предмет та підстави позову, беручи до уваги доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, суд зазначає таке.

Щодо поточної заборгованості ТОВ «Біля Універмагу» за водопостачання та водовідведення за період з квітня 2021 року по лютий 2023 року.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено Договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі №305530 від 01.08.2008, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» централізоване питне водопостачання господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Стаття 19 цього Закону передбачено, що послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом на підставі розрахунків позивача встановлено, що станом на початок квітня 2021 року у відповідача була відсутня заборгованість зі сплати послуг водопостачання та водовідведення. Вказана обставина не заперечується відповідачем.

За період з квітня 2021 року по лютий 2023 року позивач надав відповідачу обумовлені Договором послуги на загальну суму 542 099,96 грн., що підтверджується рахунками на оплату послуг, які наявні у матеріалах справи (Т.1; а.с. 15-60).

Як передбачено ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 3.5 Договору оплата за послуги водопостачання та водовідведення (в межах встановлених лімітів водоспоживання і якісних та кількісних показників стічних вод) проводиться Абонентом відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування на рахунок Львівводоканалу коштів до 25 числа поточного місяця. При цьому у першу чергу погашається заборгованість Абонента.

Частиною першою статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що відповідач свого обов`язку щодо оплати вартості наданих за Договором послуг у повному розмірі та у погоджений сторонами строк належним чином не виконав та за спірний період сплатив позивачу лише кошти у розмірі 515 324,61 грн., у зв`язку із чим, у нього утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути у розмірі 7 610,02 грн.

Зважаючи на те, що доказів повної чи часткової сплати вказаної суми заборгованості відповідачем до суду подано не було, суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість позовної вимоги ЛМКП «Львівводоканал» про стягнення основного боргу та наявність підстав для її задоволення у повному обсязі.

Щодо заборгованості ТОВ «Біля Універмагу» нарахованої на підставі Актів про виявлені порушення.

Статтею 6 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» (в редакції станом на момент складення позивачем актів про порушення) передбачено, що державна політика у сфері питної води, питного водопостачання та водовідвення будується на принципах, зокрема, раціонального використання питної води, невідворотності відповідальності у разі порушення законодавства у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення та відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення законодавства у сфері питної води питного водопостачання та водовідведення.

Споживачі питної води зобов`язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення; раціонально використовувати питну воду, не допускати її витоків із внутрішньобудинкових мереж та обладнання; не перешкоджати здійсненню контролю за технічним станом інженерного обладнання в приміщеннях, а також утримувати в належному технічному і санітарному стані водопровідні мережі та обладнання (ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»).

За змістом ст. 47 цього Закону підприємствам питного водопостачання, яким заподіяно шкоду юридичними чи фізичними особами внаслідок порушення ними правил користування системами питного водопостачання та пошкодження цих систем відшкодовуються збитки відповідно до закону.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначають Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі Правила №190).

При розгляді даної справи, суд застосовуватиме Правила №190 в редакції від 26.11.2012, яка була чинна станом на момент складання Актів про порушення, пов`язані із безобліковим споживанням води та невиконанням ним вказівок ЛМКП «Львівводоканал». Натомість, щодо порушень відповідача про самовільне відновлення ним водоспоживання, суд застосовуватиме Правила №190 в редакції від 19.04.2021, які набрали чинності 13.07.2021 та були чинними станом на момент складання позивачем Акту №80977 від 02.11.2021.

Пунктами 4.1 та 4.3 Правил №190 визначено, що для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику таких послуг надаються технічні умови. Забороняється будь-яке самовільне приєднання об`єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів).

При цьому, за стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах і до яких приєднані внутрішньобудинкові мережі, є відповідальними підприємства та організації, у яких вони перебувають на балансі (п. 1.6 Правил №190).

Як зазначено в п. 5.2. Правил №190 вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Матеріалами справи, зокрема Викопіюванням з генплану м. Львова з нанесеними інженерними системами в масштабі 1:500 (Т. 1 а.с. 137) вбачається, що мережу системи водопостачання та водовідведення на території ТОВ «Біля Універмагу» у м. Львові на вул. В.Великого, було запроектовано ще в 2006 році. Згідно вказаного викопіювання та Додатку №1 до Договору водопостачання на територію ринку подається лише через один ввід на якому встановлений прилад обліку. При цьому, вказаний прилад обліку встановлено на мережі відповідача не на межі балансової належності, а на внутрішній мережі, яка знаходиться на території відповідача в громадському туалеті.

Як вбачається з матеріалів справи, в березні 2021 року відповідач звернувся до позивача із заявою від 15.03.2021 (вх. №ВД-1867 від 15.03.2021), у якій просив зняти прилад обліку води, оскільки, за його словами, на вводі водопостачання є інший прилад обліку, що обумовлює проведення оплати за надані послуги за подвійним тарифом.

На підставі вказаної заяви, представниками позивача проведено обстеження водного господарства відповідача, за результатами якого встановлено, що ТОВ «Біля Універмагу» здійснено два приєднання до міського водопроводу, одне з яких обладнане приладом обліку, а друге приєднання є необліковим та здійснене через приєднання труби діаметром О/32 мм. Вказане підтверджується Актом №85079 від 13.04.2021 (Т.1; а.с. 61), який підписано лише працівниками позивача, однак не підписано представником відповідача. При цьому, в Акті №85079 вказано, що перевірка проводилася в присутності директора ТОВ «Біля Універмагу» Корнякова С.В.

В подальшому, а саме 30.04.2021 представники ЛМКП «Львівводоканал» повторно провели перевірку мереж водопостачання відповідача та знову виявили безоблікове водоспоживання через приєднання труби діаметром О/32 мм., про що складено Акт №71525 від 30.04.2021 (Т.1; а.с. 62-63), який без зауважень підписано представником ТОВ «Біля Універмагу» Корняковим С.В.

Положеннями Розділу 3 Правил №190 визначено наступне:

- водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними (пункт 3.2. Правил №190);

- у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу (пункт 3.3. Правил №190);

- розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (пункт 3.4. Правил №190).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з безобліковим споживанням відповідачем води, позивач здійснив розрахунок витрат води як цього вимагають положення пункту 3.3 Правил №190. При цьому, розрахунковий період визначив з 01.04.2021 по 31.05.2021, а саме за 30 днів квітня здійсним нарахування в сумі 94 460,27 грн., а за 31 день травня 97 608,85 грн.

Здійснюючи аналіз пункту 3.4 Правил №190 суд доходить висновку, що цей пункт визначає лише початок розрахункового періоду, зокрема з дня початку безоблікового водокористування. В разі якщо цей момент неможливо встановити, то розрахунковий період безоблікового водокористування повинен починатися не раніше як за один місяць до виявленого порушення. Водночас, ні вказаний пункт, ні інші положення Правил №190 не визначають дати закінчення розрахункового періоду. Однак, беручи до уваги ту обставину, що одним із принципів державної політики у сфері питної води, питного водопостачання та водовідвення є невідворотність відповідальності та відшкодування завданих збитків, суд робить висновок, що моментом закінчення розрахункового періоду є момент припинення водопостачання споживачу через виявлені порушення або момент усунення ним безоблікового споживання води, адже до цього моменту позивач зазнає збитки.

При цьому, враховуючи специфіку господарської діяльності ТОВ «Біля Універмагу» (діяльність ринку), суд розуміє, що в позивача була обмежена можливість припинити водопостачання через виявлені порушення для запобігання збільшенню збитків, оскільки таке припинення мало б негативні санітарні наслідки для працівників та відвідувачів ринку.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази усунення відповідачем безоблікового споживання води станом на 31.05.2021, суд доходить висновку, що позивачем правильно здійснено нарахування коштів за період з 01.04.2021 по 31.05.2021.

Судом відхиляються доводи представника відповідача про відсутність у справі доказів того, що позаоблікове приєднання до мережі було здійснено безпосередньо ТОВ «Біля Унвермагу».

Так матеріалами справи підтверджується та обставина, що позаоблікове споживання відбувалося через внутрішні водопровідні мережі відповідача за належну експлуатацію та стан яких останній відповідає та, згідно п. 15.2 Правил №190 забезпечує охорону і цілісність. А тому, обставини того хто безпосередньо здійснив підключення до цих мереж не мають принципового значення для правильного вирішення спору.

Заперечуючи позовні вимоги, ТОВ «Біля Універмагу» зазначає, що при складанні Акту №85079 від 13.04.2021 був відсутній представник споживача, вказаний акт відповідач не отримував, а тому йому не було відомо про вказівки щодо усунення порушень безоблікового споживання води.

З цього приводу суд зазначає таке.

Справді складений представниками позивача Акт №85079 від 13.04.2021 не підписано зі сторони відповідача, а також в ньому відсутнє застереження, що представник відповідача відмовився від підписання цього акту.

Разом з тим, вказана обставина не має істотного значення для справи та не впливає на правильність здійснених позивачем розрахунків, оскільки як вже зазначалося вище, 30.04.2021 позивачем було повторно встановлено факт безоблікового водоспоживання через приєднання труби діаметром О/32 мм., про що складено Акт №71525, який без зауважень підписав представник відповідача Корняков С.В. І свої нарахування позивач здійснює виходячи з виявленого порушення, що підтверджується Актом №71525 від 30.04.2021, а не Актом №85079 від 13.04.2021.

Заперечуючи позовні вимоги, представник відповідача наголошує на тому, що при проведенні всіх перевірок та складанні актів за їх результатами, відсутнім був уповноважений представник ТОВ «Біля Універмагу». Так, уповноваженою особою в цей період була ОСОБА_1 , яка участі при перевірках не приймала.

Вказані доводи суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Матеріалами справи (Т. 1 а.с. 149-151) підтверджується та обставина, що ОСОБА_2 наказом №21/18 від 17.09.2018 був прийнятий на посаду комерційного директора ТОВ «Біля Універмагу» і перебував на цій посаді, станом на момент проведення перевірок. Вказана обставина не заперечувалася представником відповідача.

Згідно п. 3.1 Трудового договору від 18.09.2018 до посадових обов`язків ОСОБА_2 належить здійснення керівництва фінансово-господарською діяльністю підприємства, а також участь в розробці наказів, інструкцій, комерційних договорів.

Відтак, з наведеного вбачається, що ОСОБА_2 є членом виконавчого органу ТОВ «Біля Унвермагу». Вказаний орган згідно ч. 1 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» здійснює управління поточною діяльністю відповідача. А тому позивач здійснював перевірки та складав за їх результатами Акти про порушення в присутності належного представника відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи у зв`язку із безобліковим водоспоживанням на території ринку позивач зобов`язав відповідача у строк до 21.06.2021 встановити прилад обліку води на межі балансової належності мереж виробника та споживача. Вказане підтверджується Актом №0265 від 21.05.2021 (Т.1; а.с. 64).

22.07.2021 працівниками ЛМКП «Львівводоканал» проведено перевірку відповідача, за результатами котрої встановлено факт невиконання цього обов`язку, про що складено Акт №0406 від 22.07.2021 (Т.1; а.с. 65).

Судом встановлено, що відповідач виконав вказівку позивача з приводу встановлення лічильника на межі балансової належності мереж виробника та споживача лише 05.10.2021, що підтверджується Актом №10626 від цієї дати (Т.1; а.с. 141-142).

Згідно п. 4.5 укладеного між сторонами Договору недотримання встановлених актом Львівводоканалу термінів усунення виявлених порушень, згідно з Правилами користування, є підставою для розрахунків за водокористування за пропускною здатністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 години на добу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вказаного пункту Договору позивачем здійснено нарахування за 30 днів липня 2021 року на загальну суму 94 460,27 грн.

Крім цього, матеріалами справи підтверджується те, що відповідач звертався до позивача із заявами від 23.06.2021 та від 31.08.2021 (Т.1; а.с. 71-72), у яких просив розтермінувати заборгованість за водопостачання і водовідведення нараховану на підставі Актів про порушення за квітень, травень та липень 2021 року.

Також, згідно Гарантійного листа №17/21 від 07.10.2021 (Т.1; а.с. 77) відповідач зобов`язався погасити існуючу у нього заборгованість за Договором до 01.11.2021 включно. Однак, наданих гарантій не виконав.

У зв`язку з цим позивач обмежив відповідачу водопостачання шляхом пломбування кульового крану, що підтверджується Актом №92067 від 28.10.2021 (Т.1; а.с. 67-68). Разом з тим, останній зірвав пломбу та самовільно відновив водопостачання, що підтверджується Актом №80977 від 02.11.2021 (Т.1; а.с. 69-70).

Пунктом 9 Розділу ІІ Правил №190 передбачено, що споживач забезпечує, зокрема, цілісність вузлів/засобів обліку, пломб та індикаторів впливу магнітного поля, а також невтручання у роботу вузлів/засобів обліку.

Без узгодження з виконавцем послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення споживач не має права знімати пломбу (п. 7 Розділу VII Правил №190).

За змістом п. 2 Розділу ІV Правил №190 зафіксовані факти пошкодження пломб, індикаторів впливу магнітного поля, втручання у роботу та виведення з ладу вузлів комерційного обліку води вважаються самовільним приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення.

У разі самовільного приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення виконавець послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення проводить розрахунок витрат води за пропускною спроможністю водопровідного вводу при швидкості руху води в ній 0,7 м/с та дією її повним перерізом цілодобово або з урахуванням графіка подачі води. Розрахунковий період при самовільному приєднанні встановлюється з дня початку такого приєднання. Якщо дату початку самовільного приєднання виявити неможливо, то період самовільного користування становить тридцять діб (п. 6 Розділу ІV Правил №190).

З огляду на викладене, суд зазначає, що позивачем правомірно та у відповідності до наведених норм законодавства було здійснене нарахування за самовільне відновлення водопостачання в сумі 1202,31 грн.

Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача зазначає, що ним не здійснювалися порушення встановлені в Актах позивача, оскільки нерухоме майно в АДРЕСА_1 , в тому числі і те, де знаходився комерційний вузол обліку з 19.04.2019 перейшло у власність третіх осіб.

З цього приводу суд зазначає таке.

Справді, наявними у справі доказами, зокрема Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №164324426 від 19.04.2019 та №276264124 від 23.09.2021 підтверджується та обставина, що споруда загальною площею 1379,3 кв.м. в межах якої влаштовано торговий павільйон міні-ринку 19.04.2019 перейшла у власність ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», а 01.07.2020 до вказаного підприємства перейшла у власність будівля загальною площею 233,9 кв.м. в склад котрої входять, в тому числі громадські туалети де знаходився вузол обліку відповідача.

29.09.2021 вищезазначені об`єкти нерухомості перейшли у власність ТОВ «Львів Естейт», що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №277307813 від 29.09.2021 та №277307136 від 29.09.2021 (Т. 1 а.с. 183-186).

Разом з тим, вказана обставина, на думку суду, жодним чином не впливає на звільнення відповідача від відповідальності за допущені порушення, враховуючи таке.

За змістом ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний інформувати виконавців комунальних послуг про зміну власника житла.

Крім цього, згідно п. 3.10 Правил №190 (в редакції від 24.10.2012) споживачі, що передають об`єкт централізованого водопостачання та водовідведення на баланс новому балансоутримувачу або власнику, повинні в семиденний термін після передачі повідомити про це виробника. Новий балансоутримувач також у семиденний термін після прийняття об`єкта повинен письмово повідомити виробника про прийняття на себе зобов`язань щодо водокористування та водовідведення і оформлення договору.

Також обов`язок відповідача повідомляти позивача про зміни в переліку своїх об`єктів не пізніше 20-ти днів з моменту їх виникнення встановлено п. 2.2.3 Договору.

З наведеного вбачається, що як положеннями чинного законодавства України, так і умовами Договору покладено на відповідача обов`язок повідомляти позивача про всі зміни, які відбуваються з об`єктом де здійснюється водопостачання. Суд зазначає, що невиконання ТОВ «Біля Універмагу» вказаного обов`язку покладає на останнього всі негативні наслідки пов`язані з цим.

Водночас, судом встановлено, що ні після припинення права власності на спірне нерухоме майно, ні під час проведення позивачем перевірок в квітні-листопаді 2021 року відповідач не повідомляв ЛМКП «Львівводоканал» про зміну власника приміщень ринку. Не повідомляли його про таку зміну і нові власники - ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» та ТОВ «Львів Естейт». Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Також з матеріалів справи прослідковується, що укладений між сторонами Договір є чинним на момент ухвалення рішення суду і такий не припинявся у зв`язку із зміною власника спірних приміщень. А тому його умови є обов`язковими до виконання відповідачем.

Не менш важливе значення має те, що відповідач продовжує сплачувати поточні послуги з водопостачання та водовідведення, хоча і не в повному обсязі.

Суд зазначає, що добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Дії учасників цивільних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку (пункти 49-52 постанови Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 914/1912/19).

Очевидно, що є недобросовісними дії відповідача, які полягають в невизнанні допущених ним порушень, що зафіксовані позивачем у відповідних Актах, оскільки вони суперечать його попередній поведінці (підписанню спірних Актів без зауважень до встановлених ними порушень, поданню заяв про розстрочення заборгованості та гарантійного листа про сплату такої заборгованості, підписанню Договорів про реструктуризацію цієї заборгованості). Відтак суд вважає за необхідне при вирішенні даної справи застосувати доктрину venire contra factum proprium (заборону суперечливої поведінки), як засіб для недопущення порушення прав позивача.

З огляду на вказане, суд зазначає, що основна сума заборгованості заявлена позивачем до стягнення є обґрунтованою та підтверджується матеріалами справи, а тому позивні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню повністю.

У даній справі позивачем також заявлено до стягнення 70`350,90 грн. інфляційних втрат та 12`220,13 грн. 3% річних, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснюється позивачем окремо за кожним із договорів про реструктуризацію заборгованості від 23.06.2021 та від 06.09.2021, а також окремо за прострочення щомісячних платежів за надані послуги водопостачання і водовідведення за Договором.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані на заборгованість за договорами про реструктуризацію заборгованості від 23.06.2021 та від 06.09.2021, суд дійшов висновку, що такі обраховані правильно, а тому підлягаю задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 60`653,90 грн. та 10`346,86 грн. відповідно.

Що стосується сум інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані за прострочення щомісячних платежів за надані послуги водопостачання і водовідведення за Договором, то такі підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 1`972,49 грн. та 541,42 грн. відповідно.

При здійсненні їх розрахунку позивач неправильно вказав корекцію суми заборгованості за квітень та травень 2021 року. Так, правильним значенням корекції є 47`287,16 грн., а не 35`994,07 грн., як зазначив позивач, оскільки саме перша сума включена сторонами до Договору про реструктуризацію заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення №305530 від 23.06.2021.

Внаслідок цього, суми, які вказувались та використовувались надалі позивачем при нарахуванні інфляційних втрат та 3% річних були більшими від тих, які насправді заборгував відповідач у відповідний часовий проміжок.

Крім цього, слід враховувати, що ТОВ «Біля Універмагу» здійснювало часткові оплати вартості наданих послуг у конкретні дати, внаслідок чого основна сума боргу поступово зменшувалась, а відтак, змінювались і проміжки існування боргу. Натомість, при проведенні обрахунку позивач залишив вказану обставину поза увагою та обмежився зазначенням загальної суми, яка сплачена у відповідному місці, без врахування оплат відповідача у конкретні дати та зменшення внаслідок цього суми боргу і звуження періоду заборгованості, протягом якої у відповідача існувала відповідна сума боргу.

Отже, загальна сума інфляційних втрат, які підлягають стягненню становить 62`626,39 грн. (60`653,90 + 1`972,49), а 3% річних 10`888,28 грн. (10`346,86 + 541,42).

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 5`532,84 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 42, 46, 73, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 222, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу» (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 59 В; код ЄДРПОУ 32182531) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (79017, м. Львів, вул. Зелена, буд. 64; код ЄДРПОУ 03348471) 295`341,72 грн. основного боргу, 62`626,39 грн. інфляційних втрат, 10`888,28 грн. 3% річних та 5`532,84 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.11.2023.

Суддя Крупник Р.В.