Постанова

від 14.03.2024 по справі 914/1126/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2024 р. Справа №914/1126/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу»

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.11.2023 (повний текст рішення складено 14.11.2023, суддя Крупник Р.В.)

у справі № 914/1126/23

за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу»

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Естейт»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс»

про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних,

за участю представників:

від позивача Локатир Ю.В, Сорока Д.М;

від відповідача Рісна Ю.Б.;

від третіх осіб не з`явилась

07.04.2023 Львівське міське комунальне підприємство (далі ЛМКП) «Львівводоканал» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Біля Універмагу» заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за позаоблікове та поточне водопостачання та водовідведення.

Господарський суд Львівської області в рішенні від 01.11.2023 у справі № 914/1126/23 позовні вимоги ЛМКП «Львівводоканал» задоволив частково; з ТОВ «Біля Універмагу» на користь позивача стягнув 295341,72 грн. основного боргу, 62626,39 грн. інфляційних втрат, 10888,28 грн. 3% річних та 5532,84 грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Задовільняючи часткового позовні вимоги ЛМКП «Львівводоканал», місцевий господарський суд виходив з наступного:

- матеріалами справи підтверджено, а відповідачем належними доказами не спростовано, що такий свого обов`язку щодо оплати вартості наданих за договором послуг у повному розмірі та у погоджений сторонами строк належним чином не виконав та за спірний період сплатив позивачу лише кошти у розмірі 515324,61 грн., у зв`язку із чим, у нього утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути у розмірі 7610,02 грн;

- позивачем в ході перевірок було встановлено необліковане приєднання відповідача до міського водопроводу, внаслідок чого відповідачем було допущено безоблікове споживання води за яке позивачем за 30 днів квітня було нараховано 94460,27 грн., за 31 день травня 97608,85 грн, а за 30 днів липня 2021 року 94460,27 грн. Згодом відповідач звернувся до позивача із заявами про розтермінування заборгованості за необліковане водопостачання та водовідведення нараховану на підставі актів про порушення за квітень, травень та липень 2021. Згідно гарантійного листа за № 17/21 від 07.10.2021 відповідач зобов`язався погасити наявну в нього заборгованість за договором до 01.11.2021 включно, однак наданих гарантій не виконав, у зв`язку з чим позивач обмежив відповідачу водопостачання шляхом пломбування кульового крану. Проте, останній зірвав пломбу та самовільно відновив водопостачання. Відтак, позивач нарахував відповідачу 1202,31 грн за самовільне відновлення водопостачання. З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази усунення відповідачем безоблікового споживання води, суд дійшов висновку про правильність нарахування коштів за означені періоди;

- встановивши недобросовісність дій відповідача, які полягали в невизнанні допущених ним порушень, що зафіксовано позивачем у відповідних актах, оскільки вони суперечать його попередній поведінці (підписанню спірних актів без зауважень до встановлених ними порушень, поданню заяв про розстрочення заборгованості та гарантійного листа про сплату такої заборгованості, підписанню договорів про реструктуризацію цієї заборгованості), суд дійшов висновку про те, що основна сума заборгованості заявлена позивачем до стягнення є обґрунтованою та підтверджується матеріалами справи. Здійснивши перевірку нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних нарахувань, згідно ст. 625 ЦК України суд встановив правильність нарахування 3% річних та вказав про некоректність обрахунку інфляційних втрат, відтак з відповідача на користь позивача стягнув 62626,39 грн інфляційних втрат та 10888,23 грн 3% річних.

Відповідач не погодився з ухваленим рішенням та оскаржив його в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду. В своїй апеляційній скарзі, як на підставу для скасування вказаного судового рішення, відповідач покликається, зокрема, на наступне:

- у жодному акті про порушення не вказано, що приєднання було у приміщеннях, належних ТОВ «Біля Універмагу», а також що таке приєднання здійснене саме відповідачем. Інших доказів на підтвердження відповідних обставин позивачем до суду подано не було;

- апелянт зазначає, що 19.04.2019 площадка (споруда) розташована у м. Львові на вул. В. Великого, буд. 59 В, яка належала відповідачу, перейшла у власність ТОВ «ФК «Поліс». 21.10.2019 змінено власника окремих нежитлових приміщень за адресою: м. Львів, вул. В. Великого буд 59 В, на ТОВ «Ресторан Беркут». Крім цього, до комплексу ринку входять приблизно 120 малих архітектурних форм, які здійснюють підприємницьку діяльність. Усі перелічені об`єкти на момент проведення перевірки уже не входили до комплексу ринку;

- за твердженням відповідача, його не було належним чином повідомлено про необхідність ліквідації безоблікового водоспоживання шляхом заглушення чи встановлення приладу обліку, адже під час проведення обстеження 13.04.2021 представник ТОВ «Біля Універмагу» не був присутній, а копію акта №85079 від 13.04.2021, складеного за результатами обстеження, відповідачу вручено не було, що позбавило його можливості усунути допущене порушення добровільно;

- апелянт звертає увагу суду на ту обставину, що під час проведення позивачем перевірок, за результатами котрих були складені відповідні акти, відповідача представляла неуповноважена особа, а саме Корняков С.В., тоді як керівником ТОВ «Біля Універмагу» була ОСОБА_1 , яка не була присутня при проведенні цих перевірок.

З огляду на вказані обставини, відповідач просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення місцевого господарського суду, а в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач, скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апелянта з огляду на таке:

- відповідно до п. 2.2.3 договору за № 30530 від 01.08.2008 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі, укладеного між сторонами даного спору, абонент (тобто відповідач) зобов`язався надати перелік своїх об`єктів (структурних підрозділів), які використовують воду (від яких приймаються стоки), згідно з Правилами користування, за формою, що відповідає додатку № 1 до договору. Крім цього, абонент зобов`язаний повідомляти про зміни перелічених даних не пізні 20- днів від їх виникнення. Позивач повідомляє суд, що ні ТОВ «Біля Універмагу», ані жодна з третіх осіб, що були залучені до участі у справі в якості третіх осіб, жодного разу не зверталися до ЛМКП «Львівводоканал» з листом, в якому би повідомляли про зміну переліку об`єктів які використовують воду чи про зміну права власності на ці об`єкти;

- в ході перевірки стану водопровідних мереж, проведеної протягом квітня-жовтня 2021, працівниками ЛМКП «Львівводоканал» було встановлено безоблікове водокористування на території ринку та ряд інших порушень, у зв`язку з чим відповідачу було здійснено нарахування плати за безоблікове споживання води. Згодом, ТОВ «Біля Універмагу» зверталося до ЛМКП «Львівводоканал» з листами, в яких просило ЛМКП «Львівводоканал» розтермінувати сплату заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, що мало наслідком укладення між сторонами договорів про реструктуризацію заборгованостей в сумі 239356,29 грн, 54729,57 грн та 39730,70 грн. Після цього, ТОВ «Біля Універмагу» скерувало на адресу ЛМКП «Львівводоканал» гарантійний лист, яким зобов`язувалося до 01.11.2021 оплатити 219659,56 грн заборгованості за водопостачання та 11634,41 грн за послуги водовідведення. Позивач звертає увагу суду, що усі вказані листи та договори були підписані комерційним директором ОСОБА_2 та скріплені печаткою ТОВ «Біля Універмагу». Окрім цього, саме ОСОБА_2 представляв інтереси ТОВ «Біля Універмагу» у всіх взаємовідносинах з ЛМКП «Львівводоканал» впродовж 2018-2021 років. Водночас, ОСОБА_2 був присутній в ході проведення обстежень водопровідного господарства, що проводились протягом квітня - жовтня 2021р, а копії актів з його підписом містяться в матеріалах справи. Всі листи, що надходили на адресу ЛМКП «Львівводоканал», договори реструктуризації, акти були підписані від імені ТОВ «Біля Універмагу» тільки ОСОБА_2 , натомість жоден документ не був підписаний генеральним директором Гриншпун Ю.К.

З огляду на викладене позивач не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, як такого, що ухвалено за повного з`ясування всіх обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Процесуальний хід розгляду даної апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

В дане судове засідання прибули представники позивача та відповідача, які підтримали свої доводи, міркування та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї. Треті особи участі повноважених представників в дане судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги; вимоги ухвали суду в частині подання письмових пояснень на апеляційну скаргу не виконали.

З огляду на строки розгляду апеляційної скарги, визначені ст. 273 ГПК України, враховуючи те, що ухвалами суду апеляційної інстанції участь уповноважених представників в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників третіх осіб.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:

01.08.2008 між ЛМКП «Львівводоканал» та ТОВ «Біля Універмагу» (абонент) укладено договір №305530 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі (надалі договір), за умовами якого ЛМКП «Львівводоканал» надає послуги у забезпеченні питною водою та прийманні стічних вод, а абонент користується послугами: здійснює забір води з водопроводу, скид стічних вод у каналізацію і сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені договором та чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про питну воду і питне водопостачання», «Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України», «Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення», «Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України», «Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова» (Т. 1 а.с. 12-13).

Відповідно до п. 5.1 договору, даний договір укладено терміном на 1 рік Водночас, жодна зі сторін не заперечує, що вказаний договір, у відповідності до пункту 5.2, за мовчазної згоди сторін переукладався на новий термін на тих самих умовах і був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

За умовами п. 2.1.1 договору ЛМКП «Львівводоканал» зобов`язався згідно з технічними умовами на приєднання абонента до міської мережі водопроводу та каналізації, виданими ЛМКП «Львівводоканал», забезпечити в розмірі лімітів постачання питної води, яка відповідає чинному стандарту (ГОСТ 2874-82) або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров`я України на відхилення від стандарту в об`ємі 300 куб.м./міс; приймання стічних вод, у яких не перевищено допустимі концентрації забруднювальних речовин в об`ємі 300 куб.м./міс; дощових (талих) стічних вод 240 куб.м./міс.

Листом за №15-3161 від 02.07.2008 ЛМКП «Львівводоканал» погодив абоненту Технічні умови на водопостачання та водовідведення продуктового ринку на вул. В.Великого, 59 В, які викладені на бланку №019384.

Додатком №1 до договору визначено, що надання послуг ЛМКП «Львівводоканал» здійснюється за адресою: м. Львів, вул. В. Великого, буд. 59В (ринок), кількість вводів 1 (один), кількість водолічильників на вводах 1 (один).

В матеріалах справи наявний паспорт ринку від 14.12.2005, за адресою якого позивачем надавались послуги за договором, зі змісту якого вбачається, що загальна площа ринку становить 5403 кв.м., з яких площа відведена під торгівлю 3200 кв.м., загальна кількість торгових місць 300 (Т.1; а.с. 127).

Відповідно до п. 2.2.4 договору відповідач зобов`язаний сплачувати вартість наданих ЛМКП «Львівводоканал» послуг за чинними тарифами згідно з поданими рахунками. У разі зміни тарифів плата за послуги здійснюється відповідно до нових тарифів без зміни інших умов договору.

За період з квітня 2021 року до лютого 2023 року включно позивачем надано послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 542099,96 грн, що підтверджується рахунками на оплату послуг, які наявні у матеріалах справи (Т.1, а.с. 15-60).

Відповідно до п. 3.5 договору оплата за послуги водопостачання та водовідведення (в межах встановлених лімітів водоспоживання і якісних та кількісних показників стічних вод) проводиться абонентом відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування на рахунок ЛМКП «Львівводоканал» коштів до 25 числа поточного місяця. При цьому у першу чергу погашається заборгованість абонента.

Судом встановлено, що відповідач, допускаючи прострочення у здійсненні платежів, перерахував позивачеві за спірний період 515324,61 грн, що підтверджується звітом останнього (Т.1, а.с. 171-173). Як зазначає позивач, у відповідача утворилась заборгованість за поточне водопостачання у розмірі 7610,02 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався до позивача із заявою від 15.03.2021, у якій просив зняти прилад обліку води, оскільки на вводі водопостачання є інший прилад обліку, що обумовлює проведення оплати за надані послуги за подвійним тарифом. На підставі вказаної заяви, представниками позивача проведено обстеження водного господарства відповідача, за результатами якого складено акт за №85079 від 13.04.2021 (Т.1; а.с. 61), в якому вказано, що відповідачем здійснено два приєднання до міського водопроводу, одне з яких обладнане приладом обліку, а друге приєднання є необліковим та здійснене через приєднання труби діаметром О/32 мм, а тому облік спожитої ним води неповний. Відтак, комісія позивача вказала на необхідність відповідачу ліквідувати необлікове приєднання шляхом заглушення або встановлення водолічильника.

Разом з тим, в акті за №85079 вказано, що перевірка проводилася в присутності директора ТОВ «Біля Універмагу» Корнякова С.В., а також про те, що один примірник цього акту залишено абоненту. Водночас, підпис представника відповідача про отримання на акті відсутній.

Після 13.04.2021 представниками позивача здійснювалися перевірки водного господарства відповідача, в ході яких були встановлені порушення зі сторони ТОВ «Біля Універмагу» (які відповідач був зобов`язаний усунути), що відображено в наступних актах:

1) за №71525 від 30.04.2021 (Т.1, а.с. 62-63), який відображає, що позивачем повторно виявлено безоблікове водоспоживання через приєднання труби діаметром О/32 мм. Кульовий кран закрито та опломбовано в закритому стані ЛВК-55044454. Встановлено, що облік здійснюється через лічильник обліку №02006702 із показником 022732 м3, пломба не пошкоджена. Крім цього, виявлено водоспоживання павільйонів, які користуються послугами безобліково після закриття кульового крану на ринку;

2) за №0265 від 21.05.2021 (Т.1, а.с. 64), відповідно до якого у зв`язку із безобліковим водоспоживанням на території ринку, відповідача зобов`язано у строк до 21.06.2021 встановити прилад обліку води на межі балансової належності мереж виробника та споживача;

3) за №0406 від 22.07.2021 (Т.1; а.с. 65), яким встановлено факт невиконання вимог акта №0265 від 21.05.2021.

З аналізу вказаних актів вбачається, що вони складалися в присутності представника відповідача Корнякова С.В., про що свідчить його власноручний підпис на них.

Матеріали справи свідчать, що відповідач вказівку позивача з приводу встановлення лічильника на межі балансової належності мереж виробника та споживача виконав лише 05.10.2021 і на об`єкті водного господарства відповідача було встановлено та опломбовано лічильник марки Sensus №0300234885 із показником 000003,178 м3, що підтверджується актом №10626 від 05.10.2021 та матеріалами фотофіксації до нього (Т.1; а.с. 141-142).

У зв`язку з безобліковим споживанням відповідачем води, що встановлено актами за №85079 від 13.04.2021 та за №71525 від 30.04.2021, а також невиконанням відповідачем вимог позивача про встановлення приладу обліку води на межі балансової належності мереж виробника та споживача, що встановлено актом за №0406 від 22.07.2021, ЛМКП «Львівводоканал», у відповідності п. 3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затв. наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 (в редакції від 26.11.2012) розрахувало витрати води за квітень-травень, а також за липень 2021 року та встановило, що їх розмір у квітні 2021 року становить 94 460,27 грн, у травні 2021 року 97608,85 грн, а у липні 2021 року 94460,27 грн відповідно (Т. 1, а.с. 78).

Отже, загальна сума нарахувань проведених позивачем згідно виявлених ним порушень за спірний період становить 286529,39 грн.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач звертався до позивача із заявами від 23.06.2021 та від 31.08.2021 (Т.1, а.с. 71-72), у яких просив розтермінувати заборгованість за водопостачання і водовідведення у розмірах 239356,29 грн та 94460,00 грн відповідно.

За результатами розгляду означених заяв, між позивачем (кредитор) та відповідачем (боржник) було укладено договори про реструктуризацію заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, а саме:

1) договір за №305530 від 23.06.2021 (Т.1; а.с. 73-74), згідно із пунктами 1 і 2 якого боржник повністю визнає заборгованість за спожиті послуги водопостачання та водовідведення в сумі 239356,29 грн та зобов`язується погасити вказану заборгованість до 31.12.2022 згідно графіку, а кредитор погоджується на розтермінування відповідної заборгованості.

У ході розгляду справи судом встановлено, що сума грошових коштів, реструктуризована сторонами 23.06.2021, складається із суми нарахувань за безоблікове водокористування, які проведені у квітні-травні 2021 року у розмірі 192069,12 грн (94460,27 + 97608,85), а також частини (у розмірі 47287,17 грн) поточної заборгованості відповідача за квітень-травень 2021 року за надані послуги водопостачання і водовідведення, які надавались за договором;

2) два договори від 06.09.2021 (Т.1; а.с. 75-76), згідно із пунктами 1 і 2 яких боржник повністю визнав заборгованість за спожиті послуги водопостачання в сумі 54729,57 грн та водовідведення в сумі 39730,70 грн і зобов`язався погасити вказану заборгованість до 31.12.2021 згідно графіку розстрочення, а кредитор погодився на розтермінування відповідної заборгованості.

Варто зазначити, що сума грошових коштів, реструктуризована сторонами 06.09.2021, у загальному розмірі 94460,27 грн (54729,57 + 39730,70) є сумою нарахування за безоблікове водокористування, яке проведене у липні 2021 року на підставі акта №0406 від 22.07.2021.

Аналізом вказаних договорів про реструктуризацію заборгованості встановлено, що такі підписані директором відповідача ОСОБА_2 .

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач графіку розстрочення сплати заборгованості не дотримався та в повному обсязі не сплатив її. Водночас, відповідач направляв позивачу гарантійний лист за №17/21 від 07.10.2021 (Т.1, а.с. 77), в якому висловив зобов`язання погасити існуючу заборгованість за договором до 01.11.2021 включно.

Враховуючи несплату боргу, відповідачу було обмежено водопостачання шляхом пломбування кульового крану, що підтверджується актом №92067 від 28.10.2021 (Т.1. а.с. 67-68), підписаним зі сторони абонента Корняковим С.В. Вказаним актом абонента попереджено про те, що відновлення водопостачання можливе тільки після оплати заборгованості, а у разі самовільного його відновлення проводитиметься нарахування об`єму водопостачання у відповідності до вимог чинного законодавства.

Не зважаючи на це, відповідач зірвав пломбу та самовільно відновив водопостачання (лічильник Sensus №0300234885 із показником 000611 м3), що підтверджується актом за №80977 від 02.11.2021 (Т.1; а.с. 69-70).

З огляду на самовільне відновлення водопостачання, ЛМКП «Львівводоканал» у відповідності п. 6 розділу 4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затв. наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 (у редакції від 13.07.2021) розрахувало витрати води за п`ять днів жовтня 2021 року та встановило, що їх розмір становить 1202,31 грн. (Т. 1; а.с. 79).

Таким чином, загальна сума боргу, яку позивач просить стягнути із відповідача становить 295341,72 грн, з котрих: 287731,70 грн кошти нараховані на підставі актів про виявлені порушення, а 7610,02 грн поточна заборгованість відповідача за водопостачання та водовідведення за період з квітня 2021 року по лютий 2023 року. Крім цього, позивачем заявлено до стягнення 70350,90 грн інфляційних втрат, 12220,13 грн 3% річних, які нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором, у відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі №305530 від 01.08.2008, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Стаття 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» визначає, що централізоване питне водопостачання господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Послуги з централізованого питного водопостачання, у відповідності до ст. 19 цього Закону, надаються споживачам підприємством питного водопостачання з врахуванням вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Частина 1 ст. 901 ЦК України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі розрахунків позивача та не заперечується сторонами, станом на початок квітня 2021 року у відповідача була відсутня заборгованість зі сплати послуг водопостачання та водовідведення.

За період з квітня 2021 року по лютий 2023 року позивач надав відповідачу обумовлені договором послуги на загальну суму 542099,96 грн, що підтверджується рахунками на оплату послуг, які наявні у матеріалах справи (Т.1, а.с. 15-60).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України)

Відповідно до п. 3.5 договору оплата за послуги водопостачання та водовідведення (в межах встановлених лімітів водоспоживання і якісних та кількісних показників стічних вод) проводиться абонентом відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування на рахунок ЛМКП «Львівводоканал» коштів до 25 числа поточного місяця. При цьому у першу чергу погашається заборгованість абонента.

За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що відповідач свого обов`язку щодо оплати вартості наданих за договором послуг у повному розмірі та у погоджений сторонами строк належним чином не виконав та за спірний період сплатив позивачу лише кошти у розмірі 515324,61 грн, у зв`язку із чим, у нього утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути у розмірі 7610,02 грн.

З огляду на відсутність доказів повної чи часткової сплати вказаної суми заборгованості, відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про законність і обґрунтованість позовної вимоги ЛМКП «Львівводоканал» про стягнення основного боргу та наявність підстав для її задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» (в редакції станом на момент складення позивачем актів про порушення) державна політика у сфері питної води, питного водопостачання та водовідвення будується на принципах, зокрема, раціонального використання питної води, невідворотності відповідальності у разі порушення законодавства у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення та відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення законодавства у сфері питної води питного водопостачання та водовідведення.

Споживачі питної води зобов`язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення; раціонально використовувати питну воду, не допускати її витоків із внутрішньобудинкових мереж та обладнання; не перешкоджати здійсненню контролю за технічним станом інженерного обладнання в приміщеннях, а також утримувати в належному технічному і санітарному стані водопровідні мережі та обладнання (ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»).

За змістом ст. 47 цього Закону підприємствам питного водопостачання, яким заподіяно шкоду юридичними чи фізичними особами внаслідок порушення ними правил користування системами питного водопостачання та пошкодження цих систем відшкодовуються збитки відповідно до закону.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначають Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі Правила №190).

При розгляді даної справи, суд правомірно застосовував Правила №190 в редакції від 26.11.2012, яка була чинна станом на момент складання актів про порушення, пов`язані із безобліковим споживанням води та невиконанням ним вказівок ЛМКП «Львівводоканал», а щодо порушень відповідача про самовільне відновлення ним водоспоживання Правила №190 в редакції від 19.04.2021, які набрали чинності 13.07.2021 та були чинними станом на момент складання позивачем акта №80977 від 02.11.2021.

Пунктами 4.1 та 4.3 Правил №190 визначено, що для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику таких послуг надаються технічні умови. Забороняється будь-яке самовільне приєднання об`єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів).

При цьому, за стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах і до яких приєднані внутрішньобудинкові мережі, є відповідальними підприємства та організації, у яких вони перебувають на балансі (п. 1.6 Правил №190).

Як зазначено в п. 5.2. Правил №190 вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

З викопіювання з генплану м. Львова з нанесеними інженерними системами в масштабі 1:500 (Т. 1 а.с. 137) вбачається, що мережу системи водопостачання та водовідведення на території ТОВ «Біля Універмагу» у м. Львові на вул. В.Великого, було запроектовано в 2006 році. Згідно вказаного викопіювання та Додатку №1 до договору водопостачання на територію ринку подається лише через один ввід на якому встановлений прилад обліку. Водночас, вказаний прилад обліку встановлено на мережі відповідача не на межі балансової належності, а на внутрішній мережі, яка знаходиться на території відповідача в громадському туалеті.

З матеріалів справи вбачається, що в березні 2021 року відповідач звернувся до позивача із заявою від 15.03.2021, в якій просив зняти прилад обліку води, позаяк, за його словами, на вводі водопостачання є інший прилад обліку, що обумовлює проведення оплати за надані послуги за подвійним тарифом.

На підставі вказаної заяви, представниками позивача проведено обстеження водного господарства відповідача, за результатами якого встановлено, що ТОВ «Біля Універмагу» здійснено два приєднання до міського водопроводу, одне з яких обладнане приладом обліку, а друге приєднання є необліковим та здійснене через приєднання труби діаметром О/32 мм, що підтверджується актом за №85079 від 13.04.2021 (Т.1; а.с. 61), який підписано лише працівниками позивача та не підписано представником відповідача. Водночас в акті за №85079 вказано, що перевірка проводилася в присутності директора ТОВ «Біля Універмагу» Корнякова С.В.

30.04.2021 представники ЛМКП «Львівводоканал» повторно провели перевірку мереж водопостачання відповідача та знову виявили безоблікове водоспоживання через приєднання труби діаметром О/32 мм., про що склали акт за №71525 від 30.04.2021 (Т.1; а.с. 62-63), який без зауважень підписав представник ТОВ «Біля Універмагу» Корняков С.В.

Відповідно до розділу 3 Правил №190 безобліковим вважається водокористування, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними (пункт 3.2. Правил №190);

Пункти 3.3. та 3.4. Правил №190 визначають, що в разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу; розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

У зв`язку з безобліковим споживанням води ТОВ «Біля Універмагу», позивач, на виконання пункту 3.3 Правил №190, здійснив розрахунок витрат води з розрахунковим періодом з 01.04.2021 по 31.05.2021. Таким чином, за 30 днів квітня позивачем нараховано 94460,27 грн, а за 31 день травня 97608,85 грн.

З аналізу пункту 3.4 Правил №190 вбачається, що вказаний пункт визначає лише початок розрахункового періоду, натомість ні вказаний пункт, ні інші положення Правил №190 не визначають дати закінчення розрахункового періоду. Однак, беручи до уваги ту обставину, що одним із принципів державної політики у сфері питної води, питного водопостачання та водовідвення є невідворотність відповідальності та відшкодування завданих збитків, суд прийшов до висновку, що моментом закінчення розрахункового періоду є момент припинення водопостачання споживачу через виявлені порушення або момент усунення ним безоблікового споживання води, адже до цього моменту позивач зазнає збитки.

Врахоуючи, що в матеріалах справи відсутні докази усунення відповідачем безоблікового споживання води станом на 31.05.2021, відтак позивач правильно здійснив нарахування коштів за період з 01.04.2021 по 31.05.2021.

Як вбачається з матеріалів справи у зв`язку із безобліковим водоспоживанням на території ринку позивач зобов`язав відповідача у строк до 21.06.2021 встановити прилад обліку води на межі балансової належності мереж виробника та споживача, що підтверджується актом №0265 від 21.05.2021 (Т.1, а.с. 64).

22.07.2021 працівниками ЛМКП «Львівводоканал» проведено перевірку відповідача, за результатами котрої встановлено факт невиконання цього обов`язку, про що складено акт за №0406 від 22.07.2021 (Т.1; а.с. 65).

Вказівку позивача щодо встановлення лічильника на межі балансової належності мереж виробника та споживача відповідач виконав лише 05.10.2021, що підтверджується актом за №10626 від цієї дати (Т.1, а.с. 141-142).

За умовами п. 4.5 укладеного між сторонами договору недотримання встановлених актом Львівводоканалу термінів усунення виявлених порушень, згідно з Правилами користування, є підставою для розрахунків за водокористування за пропускною здатністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 години на добу.

З огляду на недотримання відповідачем вимог позивача щодо усунення порушень, позивач, на підставі вказаного пункту договору, здійснив нарахування за 30 днів липня 2021 року на загальну суму 94460,27 грн.

Крім цього, матеріалами справи підтверджується те, що відповідач звертався до позивача із заявами від 23.06.2021 та від 31.08.2021 (Т.1; а.с. 71-72), у яких просив розтермінувати заборгованість за водопостачання і водовідведення нараховану на підставі актів про порушення за квітень, травень та липень 2021 року.

Разом з тим, відповідач на адресу позивача скерував гарантійного листа за №17/21 від 07.10.2021, в якому зобов`язувався погасити існуючу у нього заборгованість за договором до 01.11.2021 включно, проте, наданих гарантій не виконав.

З огляду на вказані обставини, позивач обмежив відповідачу водопостачання шляхом пломбування кульового крану, що підтверджується актом №92067 від 28.10.2021 (Т.1; а.с. 67-68). Однак, відповідач зірвав пломбу та самовільно відновив водопостачання, що підтверджується актом №80977 від 02.11.2021 (Т.1; а.с. 69-70).

Пункт 9 розділу ІІ Правил №190 покладає на споживача обов`язок забезпечення, зокрема, цілісності вузлів/засобів обліку, пломб та індикаторів впливу магнітного поля, а також невтручання у роботу вузлів/засобів обліку.

Без узгодження з виконавцем послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення споживач не має права знімати пломбу (п. 7 Розділу VII Правил №190).

Самовільним приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, у відповідності до п. 2 розділу ІV Правил №190, вважаються зафіксовані факти пошкодження пломб, індикаторів впливу магнітного поля, втручання у роботу та виведення з ладу вузлів комерційного обліку води.

У разі самовільного приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення виконавець послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення проводить розрахунок витрат води за пропускною спроможністю водопровідного вводу при швидкості руху води в ній 0,7 м/с та дією її повним перерізом цілодобово або з урахуванням графіка подачі води. Розрахунковий період при самовільному приєднанні встановлюється з дня початку такого приєднання. Якщо дату початку самовільного приєднання виявити неможливо, то період самовільного користування становить тридцять діб (п. 6 Розділу ІV Правил №190).

З огляду на самовільне відновлення водопостачання, позивач, у відповідності до вимог чинного законодавства правомірно здійснив нарахування за в сумі 1202,31 грн.

З огляду на вказане, суд зазначає, що основна сума заборгованості заявлена позивачем до стягнення є обґрунтованою та підтверджується матеріалами справи, а тому позивні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню повністю.

Серед іншого, позивачем також заявлено до стягнення 70350,90 грн. інфляційних втрат та 12220,13 грн. 3% річних, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснюється позивачем окремо за кожним із договорів про реструктуризацію заборгованості від 23.06.2021 та від 06.09.2021, а також окремо за прострочення щомісячних платежів за надані послуги водопостачання і водовідведення за договором.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані на заборгованість за договорами про реструктуризацію заборгованості від 23.06.2021 та від 06.09.2021, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що такі ЛМКП «Львівводоканал» обраховані правильно, а тому підлягаю задоволенню у повному обсязі 60653,90 грн та 10346,86 грн, відповідно. Разом з тим, перевіривши нарахування інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані за прострочення щомісячних платежів за надані послуги водопостачання і водовідведення за договором, судова колегія встановила, що такі обґрунтовано задоволені судом першої інстанції частково в сумі 1972,49 грн та, відповідно, 541,42 грн, оскільки при здійсненні їх розрахунку позивачем було неправильно вказано корекцію суми заборгованості за квітень та травень 2021 року.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення та задоволення вимог апеляційної скарги, позаяк, судом першої інстанції всебічно та повно досліджено всі обставини справи, та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та відхиляються судовою колегією, з огляду на наступне:

-твердження скаржника про те, що ним не здійснювалися вказані в актах порушення, позаяк він не є власником цього нерухомого майна у м. Львові на вул. В.Великого, 59В з 19.04.2019, відхиляються судом, виходячи з наступного:

Так, з наявних у справі витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №164324426 від 19.04.2019 та №276264124 від 23.09.2021 вбачається, що споруда загальною площею 1379,3 кв.м в межах якої влаштовано торговий павільйон міні-ринку 19.04.2019 перейшла у власність ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», а з 01.07.2020 до вказаного підприємства перейшла у власність будівля загальною площею 233,9 кв.м в склад якої входять, в тому числі громадські туалети де знаходився вузол обліку відповідача.

29.09.2021 вищезазначені об`єкти нерухомості перейшли у власність ТОВ «Львів Естейт», що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №277307813 від 29.09.2021 та №277307136 від 29.09.2021 (Т. 1 а.с. 183-186).

Однак, вказані обставини не звільняють відповідача від відповідальності за допущені порушення, оскільки відповідно до п. 2.2.3 договору на абонента покладено обов`язок повідомляти позивача про зміни в переліку своїх об`єктів не пізніше 20-ти днів з моменту їх виникнення встановлено, що, зокрема, передбачено і 3.10 Правил №190. Відтак, невиконання ТОВ «Біля Універмагу» вказаного обов`язку покладає на нього всі негативні наслідки пов`язані з цим. Крім того, варто зауважити, що відповідач продовжує сплачувати поточні послуги з водопостачання та водовідведення, хоча і не в повному обсязі;

- доводи відповідача про те, що при складанні акта за №85079 від 13.04.2021 представник споживача був відсутній, вказаний акт відповідач не отримував, що позбавило його можливості усунути порушень безоблікового споживання води відхиляться, оскільки 30.04.2021 позивачем було повторно встановлено факт безоблікового водоспоживання через приєднання труби діаметром О/32 мм., про що складено відповідний акт за №71525, який без зауважень підписав представник відповідача Корняков С.В. Крім цього, слід зауважити, що нарахування позивач здійснює виходячи з виявленого порушення, що підтверджується актом за №71525 від 30.04.2021, а не актом за №85079 від 13.04.2021;

-покликання відповідача на те, що при проведенні перевірок та складенні актів уповноважений представник відповідача був відсутній відхиляться судом апеляційної інстанції з огляду на те, що ОСОБА_2 був прийнятий на посаду комерційного директора ТОВ «Біля Універмагу» згідно наказу №21/18 від 17.09.2018 і перебував на цій посаді, станом на момент проведення перевірок. Згідно п. 3.1 трудового договору від 18.09.2018 до посадових обов`язків ОСОБА_2 належить здійснення керівництва фінансово-господарською діяльністю підприємства, а також участь в розробці наказів, інструкцій, комерційних договорів. Відтак, ОСОБА_2 є членом виконавчого органу ТОВ «Біля Унвермагу», який у відповідності до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», здійснює управління поточною діяльністю відповідача. Таким чином, позивач здійснював перевірки та складав за їх результатами акти про порушення в присутності належного представника відповідача.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Львівської від 01.11.2023 у справі № 914/1126/23.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу» відмовити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 01.11.2023 у справі №914/1126/23 залишити без змін.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 25.03.2024.

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік