Ухвала

від 23.04.2024 по справі 914/1126/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/1126/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А.А. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малалашенкової Т.М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу" (далі - ТОВ "Біля Універмагу",скаржник)

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.11.2023 та

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.03.2024

у справі № 914/1126/23

за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу"

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Естейт"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс"

про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу" (далі - ТОВ ""Біля Універмагу", відповідач, скаржник) звернулося 01.04.2024 (згідно з поштовими відмітками) до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення господарського суду Львівської області від 01.11.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суд від 14.03.2024 (повний текст постанови виготовлено 25.03.2024) у справі № 914/1126/23; ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог повністю. При цьому прохальна частина касаційної скарги містить клопотання про визнання поважною причини пропуску строку на оскарження та його поновлення.

З матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 07.04.2023 Львівське міське комунальне підприємство (далі ЛМКП) "Львівводоканал" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Біля Універмагу" заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за позаоблікове та поточне водопостачання та водовідведення.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.11.2023 у справі № 914/1126/23 позовні вимоги ЛМКП "Львівводоканал" задоволено частково; з ТОВ "Біля Універмагу" на користь позивача стягнуто 295 341,72 грн основного боргу, 62 626,39 грн інфляційних втрат, 10 888,28 грн 3% річних та 5532,84 грн судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу" відмовлено та рішення Господарського суду Львівської області від 01.11.2023 у справі №914/1126/23 залишено без змін.

Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги ТОВ "Біля Універмагу", Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною сьомою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у зазначеній справі подано у 2023 році. При цьому статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення заборгованості 295 341,72 грн основного боргу, 62 626,39 грн інфляційних втрат, 10 888,28 грн 3% річних. Отже, загальна сума позовних вимог не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

В той же час, необхідність відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідач не обґрунтовує жодними доводами в розумінні вимог пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Натомість касаційна скарга ТОВ "Біля Універмагу" не містить жодних належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. Фактично скаржник веде до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, й в цілому до заперечення результату розгляду справи попередніми інстанціями.

Однак в контексті повноважень суду касаційної інстанції як "суду права", а не "суду фактів" та положень статті 300 ГПК України й враховуючи предмет та підстави позову даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені доводи є необґрунтованими, а тому відсутні підстави для відкриття провадження у справі.

При цьому у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Біля Універмагу" на рішення Господарського суду Львівської області від 01.11.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 у справі № 914/1126/23, оскільки такі судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.

Зважаючи на встановлення відсутності підстав для відкриття касаційного провадження, клопотання про визнання поважною причини пропуску строку на оскарження та його поновлення у цій справі не розглядається.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу" на рішення Господарського суду Львівської області від 01.11.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 у справі № 914/1126/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова