Рішення

від 14.11.2023 по справі 260/3475/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 листопада 2023 рокум. Ужгород№ 260/3475/23

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального Управління Служби судової охорони у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального Управління Служби судової охорони у Закарпатській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області, щодо ненарахування і невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2022 році ОСОБА_1 ;

- стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області не нараховану і невиплачену матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у 2022 році на користь ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним обчислення Територіальним управлінням Служби судової охорони у Закарпатській області одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Закарпатській області здійснити обчислення і перерахунок на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням з урахуванням періодів попередньої служби у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992 року та Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» №393 від 17.07.1992 року, а також стягнути з Відповідача недоотриману суму одноразової допомоги з врахуванням раніше виплачених сум;

- стягнути із Територіальне управління Служби судової охорони у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені;

- стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , проходив службу в Територіальному Управлінні Служби судової охорони у Закарпатській області з 31 серпня 2020 року по 03 лютого 2023 року на посаді командира другого відділення третього взводу охорони першого підрозділу охорони та був звільнений на підставі пп.7 п.2 розділу XII Положення про проходження служби співробітниками служби судової охорони (за власним бажанням).

Згідно наказу №48 о/с від 03.02.2023 року вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні складає 12 років 09 місяців 05 днів.

В пункті Наказу №48 о/с від 03.02.2023 року, яким визначено розмір належних виплат при звільненні визначено виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з дня останнього зарахування на службу. Період календарної служби ОСОБА_1 без урахування періоду попередньої служби складає 02 роки 05 місяців 02 дні.

Позивач вважає, що відповідач повинен був виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з розрахунку 12 років календарної вислуги років.

Крім того, позивач зазначає, що при звільненні йому не було виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2022 рік.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 на момент звільнення зі служби 03.02.2023 та протягом 2022 року з рапортом про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань до територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області не звертався, тому підстав для розгляду питання про виплату позивачу зазначеної матеріальної допомоги у територіальному управлінні були відсутні.

Представник відповідача зазначає, що тільки 21.02.2023 року та 01.05.2023 року на адресу територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області було направлено адвокатський запит представника позивача про надання інформації про виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Однак, виходячи зі змісту вищевказаних нормативно-правових актів випливає, що право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань мають лише співробітники Служби судової охорони. Інші особи, в тому числі особи, звільнені зі служби в Службі судової охорони, права на отримання такої допомог не мають. У зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з 04.02.2023 втратив статус співробітника Служби судової охорони, тому підстав для виплати йому вказаної допомоги на даний час немає. Також представник зазначив, що відповідно до вимог п.16 Порядку №481 матеріальна допомога за минулий рік у поточному році не видається.

Щодо виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, представник відповідача зазначає, що відповідно до трудової книжки позивача він проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі з 20.11.2006 по 20.12.2010 та з 21.03.2011 по 06.06.2014. Строк його служби в Державній кримінально-виконавчій службі становить 07 років 03 місяці 15 днів.

Відповідно до копії послужного списку особової справи ОСОБА_1 , останній з 02.10.2015 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 31.10.2017 в Національній поліції України. Строк служби ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ становить 00 років 01 місяць 04 дні, строк служби в НПУ - 01 рік 11 місяців 24 дні.

Таким чином,вислуги років ОСОБА_1 на момент звільнення з Національної поліції України 25.10.2017, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ №393-1992, складалася зі строку служби Збройних Силах (00 років 11 місяців 20 днів), строку служби в Державній кримінально-виконавчій службі (07 років 03 місяці 15 днів), строку служби в органах внутрішніх справ (00 років 01 місяць 04 дні) та строку служби в НПУ (01 рік 11 місяців 24 дні) і загалом склала 10 років 04 місяці 03 дні (розрахунок вислуги років додається).

Згідно витягу з наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 25.10.2017 року № 440 о/с «По особовому складу», позивача звільнено із служби в поліції відповідно до п.7 (за власним бажанням) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років на день звільнення у календарному обчисленні становить 03 роки 00 місяців 18 днів.

Із наказу про звільненні зі служби в Національній поліції України ОСОБА_1 оголошено виключно стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років, до якого, відповідно до ст.78 Закону України «Про Національну поліцію», увійшли строк служби Збройних Силах, строк служби в органах внутрішніх справ та строк служби в НПУ

Вислуга років, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ №393, у наказі про звільнення зі служби в Національній поліції України не оголошувалась.

Тому твердження позивача про те, що він на момент звільнення з Національної поліції України не набув права на одноразову грошову допомогу з посиланням на стаж служби, оголошений у наказі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 25.10.2017 року № 440 о/с, є безпідставним.

Представник відповідача вважає, що факт неотримання одноразової грошової допомоги за попереднім місцем служби не має жодного значення для вирішення питання, чи належить до виплати одноразової грошової допомоги період попередньої служби. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 18 вересня 2018 року в справі №802/528/16-а. Єдина підстава виплати такої допомоги за новим місцем служби визначена у абзаці 7 пункту 10 Постанови КМУ №393 це виплата допомоги особам, які звільняються зі служби повторно і при попередньому звільненні не набули права на отримання такої допомоги. Як встановлено зазначеним вище розрахунком, позивач набув право на отримання такої допомоги при звільненні зі служби в Національній поліції України, а тому період його служби до 28.08.2020 року не підлягає врахуванню при обчисленні одноразової грошової допомоги при його повторному звільненні.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в Територіальному Управлінні Служби судової охорони у Закарпатській області з 08 серпня 2020 року.

Наказом начальника Територіального Управління Служби судової охорони у Закарпатській області від 03 лютого 2023 року №48 о/с старшого сержанта ССО ОСОБА_1 звільнено зі служби в Службі судової охорони за пп.7 п.2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками ССО (за власним бажанням) у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік).

Вислуга років станом на день звільнення позивача вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні складає 12 років 09 місяців 05 днів, що також було визначено вищезгаданим наказом.

В пункті Наказу №48 о/с від 03.02.2023 року визначено виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з дня останнього зарахування на службу. Період календарної служби ОСОБА_1 без урахування періоду попередньої служби складає 02 роки 05 місяців 02 дні.

21 лютого 2023 року представником позивача до Територіального Управління Служби судової охорони у Закарпатській області було направлено адвокатський запит, щодо надання інформації про обчислення належних при звільненні виплат позивачу.

17 березня 2023 року відповідачем на адвокатський запит представника позивач було надіслано лист №38 05-95, у якому зазначили, що позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 2 повні календарні роки служби, без урахування періоду попередньої служби.

Крім того, у зазначеній відповіді відповідач також повідомив, що у зв`язку із відсутністю асигнувань, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2022 році позивач не отримував.

Не погоджуючись із такими діями Територіального Управління Служби судової охорони у Закарпатській області позивач звернувся з даним позовом до суду.

На виконання п.36 розділу II Порядку №384, наказом Служби судової охорони від 09 вересня 2020 року №481 затверджено Порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань співробітникам Служби судової охорони (далі Порядок №481).

Пунктом 12 Порядку №481 визначено, що рішення про виплату матеріальної допомоги ухвалюються винятково в межах отриманих асигнувань на виплату грошового забезпечення.

Статтею 51 Бюджетного кодексу визначено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки па премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до пункту 3 Порядку №481, співробітникам Служби (один раз на рік) у межах асигнувань на виплату грошового забезпечення надається матеріальна допомога у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Пунктом 9 Порядку № 481 визначено, що рішення про надання матеріальної допомоги та встановлення черговості її отримання приймається комісією територіального органу управління, територіального управління Служби на підставі рапортів співробітників Служби та довідок, наданих фінансовим підрозділом центрального органу управління та територіального управління Служби про затверджений фонду грошового забезпечення та можливість проведення виплати матеріальної допомоги.

Згідно з Пунктом 10 Порядку №481, матеріальна допомога надається на підставі рапорту співробітника Служби в кожному конкретному випадку.

Співробітник подає рапорт про надання матеріальної допомоги до Голови Служби (начальнику територіального управління Служби), який надає цей рапорт на розгляд комісії.

Перед поданням рапорту про надання матеріальної допомоги, співробітник погоджує з фінансово-економічним підрозділом можливість проведення такої виплати та розмір матеріальної допомоги.

Виплата матеріальної допомоги здійснюється відповідно до наказу Голови Служби (начальника територіального управління).

Наказом Служби судової охорони від 14 вересня 2020 року №245 затверджено Положення про комісію з розгляду питань, пов`язаних з наданням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань співробітникам територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області (далі Положення №245), яким визначено основні функції, завдання, повноваження зазначеної комісії, а також порядок організації її роботи.

Відповідно до п.1 розділу II Положення №245, основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про надання матеріальної допомоги співробітникам територіального управління і встановлення черговості її отримання.

Пунктом 2 розділу II Положення № 245 визначено, що з метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія зобов`язана:

- приймати до розгляду рапорти співробітників територіального управління Служби про падання матеріальної допомоги, що подаються начальникові територіального управління Служби;

- встановлювати черговість отримання матеріальної допомоги співробітниками територіального управління Служби;

- приймати рішення про надання (відмову в наданні) матеріальної допомоги співробітникам територіального управління Служби;

- доводити прийняті рішення до кадрового підрозділу для підготовки наказу Служби про надання матеріальної допомоги.

Згідно з пп.1 п.4 розділу II Положення №245, для прийняття обґрунтованого рішення до Комісії співробітником територіального управління Служби подаються такі документи: рапорт про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з клопотанням безпосереднього та прямих начальників (командирів), погоджений із фінансово-економічним підрозділом щодо можливості проведення такої виплати та розміру матеріальної допомоги.

Відповідно до пункту 1 розділу III Положення № 245, комісія приймає рішення щодо надання матеріальної допомоги на підставі таких документів:

- рішення Голови Служби про встановлення розміру матеріальної допомоги для співробітників Служби;

- рапорту співробітника про падання матеріальної допомоги, погодженого з фінансово-економічним підрозділом щодо можливості проведення такої виплати та визначення розміру матеріальної допомоги;

- довідки фінансового підрозділу про затверджений фонд грошового забезпечення, можливість проведення виплати та розмір матеріальної допомоги для співробітника Служби, яким було подано рапорт на отримання цієї допомоги.

Суд констатує, що для розгляду Комісією питання пов`язаного з наданням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань співробітнику територіального управління Служби, а також прийняття відповідного рішення стосовно такої виплати співробітнику територіального управління Служби необхідно звернутися з рапортом про надання матеріальної допомоги до начальника територіального управління.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем до моменту звільнення зі служби 03.02.2023 року та протягом 2022 року з рапортом про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань до територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області не звертався.

Зазначене також підтверджується довідкою начальника Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області від 23.05.2023 №38.06-246/вн про те, що ОСОБА_1 із рапортом про падання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2022 році до керівництва територіального управління не звертався.

Враховуючи зазначене, суд приходить висновку, що допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов`язковою виплатою і виплачується один раз на рік на підставі рапорту працівника, за наявності коштів, в межах затверджених обсягів фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік.

Разом з тим, виплата матеріальної допомоги провадиться у поточному році і за поточний рік, а тому вимоги позивача про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, подана поза межами відповідного бюджетного асигнування.

З урахування зазначеного, а також того, що зазначений вид допомоги не належить до обов`язкових виплат та надання такої виплати є правом ТУ ССО у Закарпатській області, а не його обов`язком, суд дійшов висновку, що відповідачем не порушено право ОСОБА_1 на її отримання.

Крім того, як було зазначено представником відповідача у відзиві на позовну заяву, протягом 2022 року жодному співробітнику територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не надавалася.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що подана 29 травня 2023 року позивачем заява про надання матеріальної допомоги за 2022 рік для вирішення соціально-побутових питань також не породжує підстав для виплати такої допомоги.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Відповідно до положень ч.3 ст. 165 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України "Про Національну поліцію" для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони.

Згідно з статтею 102 Закону України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХІІ).

Статтею 9 Закону №2262-ХІІ врегульовані питання виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.

Так, ч.2 ст.9 Закону №2262-ХІІ (тут і надалі посилання на норми Закону №2262-ХІІ наводяться в редакції, яка діяла станом на день звільнення позивача) передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з ч.4 ст.9 Закону № 2262-ХІІ виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Відповідно до ч.6 ст.9 Закону №2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Абзацами першим, четвертим пункту 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», затвердженого Постанового Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (далі Порядок № 393) визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони і особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги (абзаци п`ятий, сьомий пункту 10 Постанови №393).

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї Постанови (абзац восьмий пункту 10 Порядку №393).

Згідно з ч.1 статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України (ч.2 ст.94 Закону № 580-VIII).

Згідно з пунктом 1 Постанови № 988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 розділу І «Загальні положення» Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260) передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять:

1) посадовий оклад;

2) оклад за спеціальним званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);

4) премії;

5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Порядку № 260 поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 23 розділу І «Загальні положення» Порядку № 260 передбачено:

- поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення (абзац перший);

- при цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду (абзац другий);

- днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (абзац третій);

- день звільнення вважається останнім днем служби (абзац четвертий).

В постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 520/1365/2020 (номер рішення в ЄДРСР 93119428) Верховний Суд зазначив:

«Положення пункту 10 Порядку № 393 не пов`язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям особою права на пенсію.

Суд, системно проаналізувавши наведені вище положення Закону № 2262-ХІ, прийшов до висновку, що частина друга ст.9 цього Закону встановлює дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним у ній особам, зокрема, це особи, які мають право на пенсію та звільнені зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини за наявності вислуги років 10 років і більше.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, яка має разовий характер, зокрема, особами, які перебували на службі в Національній поліції, у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов`язане з наявністю 10 річної вислуги та звільненням з передбачених підстав.

Вказана правова позиція відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 821/3762/15-а, від 30 вересня 2020 року у справі № 821/952/17 і Верховний Суд не знаходить підстав для відступу від неї під час розгляду цієї справи».

Як вже було зазначено, станом на час звільнення 03.02.2023 року вислуга років позивача складала: календарна - 12 років 09 місяців 05 днів, згідно наказу №48 ТУ ССО у Закарпатській області від 03.02.2023 року.

З аналізу вказаних норм слідує, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.

При цьому, встановлено виняток, за умови якого повторно звільненій з військової служби особі виплачується одноразова грошова допомога з урахуванням періоду попередньої служби, зокрема якщо особа не набула права на отримання такої грошової допомоги при попередньому звільненні зі служби.

Таким чином, оскільки одноразову грошову допомогу при звільненні з попереднього місця служби позивач не отримував (доказів протилежного відповідачем до суду не було надано) або таке право не було за ним визнано та реалізовано, тому при повторному звільненні розмір такої допомоги йому повинен бути обчислений з урахуванням повного строку вислуги років.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що позивач під час звільнення згідно з №48 ТУ ССО у Закарпатській області від 03.02.2023 року мав право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за повних 12 календарних років служби, а не всього за 2 календарних роки служби.

Щодо позовної вимоги про стягнення із Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені, суд зазначає, що на момент розгляду справи позивачу не було виплачено оспорювані кошти, тобто вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки виплат на даний час, до проведення таких є передчасною.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, позовну заяву ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ст.2 ч.3 п.10 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч.1 та 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України, встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Помічник адвоката повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних робіт.

Розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних помічником адвоката, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати, необхідні для надання правничої допомоги.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У п.269 Рішення у цій справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), n. 55 з подальшими посиланнями).

Судом встановлено, що відповідно договору про надання правової допомоги №21/02/23 від 21.02.2023р. та квитанції на розрахунок готівкою №43, сума, яку позивач поніс за надання правової допомоги адвоката складає 5000,00 грн.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, позивач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника позивача про відшкодування витрат на правову допомогу.

На підставі наведеного та керуючись ст.2, 5, 19, 77, 139, 262, 243, 246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби враховуючи вислугу років ,яка на день звільнення складала 12 років 09 місяців 05 дні.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Закарпатській області нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення, із врахуванням календарної вислуги років на день звільнення 12 років 09 місяців 05 дні та здійснити виплату із врахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 43166763) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк