Рішення

від 07.11.2023 по справі 920/1137/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.11.2023м. СумиСправа № 920/1137/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 920/1137/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Люмен - 2015» (40024, м. Суми, вул. Холодноярської бригади, 24, код 39849740)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИПРЕСТИЖ» (40000, м. Суми, вул. Кооперативна, 3, код 38136978)

про стягнення 430 071, 54 грн

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 264 130, 55 грн заборгованості за договором поставки; 94 551, 50 грн пені; 58 615, 28 грн 30 % річних; 12 774, 21 грн інфляційних втрат та вирішити питання судових витрат.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 02.10.2023 справу № 920/1137/23 розподілено для розгляду суді Джепі Ю.А.

Ухвалою від 04.10.2023 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання за наявними матеріалами; відповідачу встановлено строк - 15 днів для подання відзиву з дня вручення ухвали від 04.10.2023.

Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень зазначена ухвала суду від 04.10.2023 отримана позивачем 10.10.2023, а відповідачем - 11.10.2023.

03.11.2023 відповідачем подано до суду відзив (вх.№ 6954 від 03.11.2023), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на той факт, що договір поставки б/н від 03.01.2022 був відсутній станом на час виписки рахунків, видаткових накладних та відпуску товару; вважає безпідставним нарахування позивачем 30% річних замість визначених ст. 625 Цивільного Кодексу України 3% річних; також вважає, що позивачем не доведена відсутність оплати за товар, внаслідок чого не підлягають нарахуванню й штрафні санкції.

07.11.2023 до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№ 7028 від 07.11.2023), у якій позивач з позицією відповідача не погоджується, вважає позовні вимоги доведеними й такими, що грунтуються на умовах укладеного сторонами договору поставки та вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

03.01.2022 між ТОВ «Люмен - 2015»та ТОВ «СУМИПРЕСТИЖ» було укладено договір поставки б/н від 03.01.2023, згідно з яким ТОВ «Люмен- 2015» зобов`язався у порядку та в строки, встановлені Договором, передати у власність ТОВ «Сумипрестиж» товар, у кількості, асортименті та за цінами згідно рахунків, а ТОВ «Сумипрестиж» зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору одиниця виміру кількості товару встановлюється виходячи з його асортименту та найменування та вказується в накладних.

Згідно п.3.2. Договору загальна кількість товару за договором встановлюється шляхом складання кількості товару, відвантаженого Покупцю згідно накладних.

Відповідно до п. 2.2. Договору загальна вартість кожної окремої партії товару відображається в накладній і рахунках на оплату виключно в національній валюті України.

Пунктом 2.3. Договору визначено, що розрахунки за даним Договором проводяться в безготівковому порядку шляхом перерахування Покупцем, ТОВ «Сумипрестиж», грошових коштів в розмірі 100% вартості товару на поточний рахунок Постачальника, ТОВ «Люмен-2015», протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання рахунку фактури.

Відповідно до п. 5.4. Договору датою передачі товару вважається дата одержання товару на складі Постачальника (дата зазначена в видатковій накладній).

Відповідно, на виконання взятих Договором зобов`язань ТОВ «Люмен- 2015» було передано у власність ТОВ «Сумипрестиж» товар:

-згідно рахунка № 87 від 29.07.2022 року на підставі видаткової накладної № 250 від 23.12.2022 на суму 101 046,95 грн.;

-згідно рахунка № 78 від 03.08.2022 на підставі видаткової накладної № 249 від 23.12.2022 на суму 163 083,60 грн.

Відповідно ТОВ «Люмен-2015» було передано у власність ТОВ «Сумипрестиж» на підставі вказаних видаткових накладних товар на загальну суму 264 130,55 грн.

Станом на дату подачі позову, порушуючи передбачені договором умови, ТОВ «Сумипрестиж» взяті зобов`язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар не виконав.

Враховуючи невиконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати отриманого за договором поставки товару, позивачем нараховані до стягнення 94 551, 50 грн пені; 58 615, 28 грн 30 % річних; 12 774, 21 грн інфляційних втрат.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Між сторонами виникли правовідносини за договором поставки.

Відповідно до положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позиція відповідача про відсутність договірних відносин на момент відпуску товару не відповідає матеріалам справи, не підтверджена належними та допустимими доказами.

Так, договір поставки від 03.01.2022, якій міститься у матеріалах справи, підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками юридичних осіб, так само як й видаткові накладні.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Обов`язок Покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або Договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Тобто, обов`язок покупця оплатити товар з урахуванням ст. 692 Цивільного кодексу України виникає з моменту його прийняття.

На виконання взятих Договором зобов`язань ТОВ «Люмен-2015» було передано у власність ТОВ «Сумипрестиж» товар:

-згідно рахунка № 87 від 29.07.2022 року на підставі видаткової накладної № 250 від 23.12.2022 на суму 101 046,95 грн.;

-згідно рахунка № 78 від 03.08.2022 на підставі видаткової накладної № 249 від 23.12.2022 на суму 163 083,60 грн.

Відповідно ТОВ «Люмен-2015» було передано у власність ТОВ «Сумипрестиж» на підставі вказаних видаткових накладних товар на загальну суму 264 130,55 грн.

Відповідачем не надано суду доказів оплати ним товару за вищевказаними видатковими накладними.

За умовами вищезазначеного договору (п.2.3.), укладеного між ТОВ «Люмен-2015» та ТОВ «Сумипрестиж», останній був зобов`язаний здійснювати оплату отриманого товару протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання рахунку фактури.

Згідно умов укладеного договору (п.6.1.) сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за цим договором відповідно до чинного законодавства.

Зокрема, положеннями п. 6.2 договору визначено, що у разі порушення Покупцем грошового зобов`язання - прострочення оплати вартості товару, отриманого за цим договором, більш ніж 10 (десять) календарних днів Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення оплати. У порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, Покупець сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 6.4. Договору сплата пені та компенсація збитків не звільняє Сторони від взятих зобов`язань за даним договором.

Згідно ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку потрібно сплатити у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Крім того за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Водночас, приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено право сторін встановити у договорі інший розмір процентів річних у разі порушення грошового зобов`язання.

Враховуючи наведені положення актів законодавства та умови договору, нарахування та стягнення з відповідача за невиконання договірних зобов`язань 30% річних є обґрунтованим та відповідає чинному законодавству, тому заперечення відповідача у цій частині суд не покладає в основу висновків у даній справі.

Перевіривши розрахунок пені, відсотків річних та інфляційних втрат, суд вважає їх арифметично правильними.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір в загальній сумі 6 451,07 грн згідно із платіжною інструкцією від 27.09.2023 № 2311.

Враховуючи повне задоволення позову судовий збір в розмірі 6 451,07 грн підлягає стягненю з відповідача на користь позивача відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИПРЕСТИЖ» (40000, м. Суми, вул. Кооперативна, 3, код 38136978) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люмен - 2015» (40024, м. Суми, вул. Холодноярської бригади, 24, код 39849740) 264 130,55 грн (двісті шістдесят чотири тисячі сто тридцять гривень п`ятдесят п`ять копійок) заборгованості за договором поставки; 94 551,50 грн (дев`яносто чотири п`ятсот п`ятдесят одну гривню п`ятдесят копійок) пені; 58 615,28 (п`ятдесят вісім тисяч шістсот п`ятнадцять гривень двадцять вісім копійок) грн 30 % річних; 12 774,21 грн (дванадцять тисяч сімсот сімдесят чотири гривні двадцять одна копійка) інфляційних втрат; а також витрати зі сплати судового збору в сумі 6 451,07 (шість тисяч чотириста п`ятдесят одна гривня сім копійок) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Рішення підписано суддею 13.11.2023.

СуддяЮ.А. Джепа