Постанова

від 11.06.2024 по справі 920/1137/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2024 р. Справа№ 920/1137/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Супрун Д.В.

від відповідача: Приходько Д.В.

при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИПРЕСТИЖ»

на рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2023, повний текст рішення складено 13.11.2023

у справі № 920/1137/23 (суддя Джепа Ю.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люмен - 2015»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИПРЕСТИЖ»

про стягнення 430 071, 54 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 264 130, 55 грн заборгованості за договором поставки; 94 551, 50 грн пені; 58 615, 28 грн 30% річних; 12 774, 21 грн інфляційних втрат та вирішити питання судових витрат.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 у справі № 920/1137/23 задоволено позов. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИПРЕСТИЖ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люмен - 2015» 264 130,55 грн заборгованості за договором поставки; 94 551,50 грн пені; 58 615,28 грн 30 % річних; 12 774,21 грн інфляційних втрат; а також витрати зі сплати судового збору в сумі 6 451,07 грн.

Рішення мотивоване тим, що ТОВ «Люмен-2015» було передано у власність ТОВ «Сумипрестиж» на підставі видаткових накладних товар на загальну суму 264 130,55 грн. Відповідачем не надано суду доказів оплати ним товару за вищевказаними видатковими накладними. Суд вважає нарахування та стягнення з відповідача за невиконання договірних зобов`язань 30% річних є обґрунтованим та відповідає чинному законодавству, тому заперечення відповідача у цій частині суд не покладає в основу висновків у даній справі. Перевіривши розрахунок пені, відсотків річних та інфляційних втрат, суд вважає їх арифметично правильними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 у справі № 920/1137/23, Товариство з обмеженою відповідальністю «СУМИПРЕСТИЖ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 у справі № 920/1137/23 про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумипрестиж» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люмен - 2015» у сумі 430 071,54 грн та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник зазначає, що між ТОВ «Люмен - 2015» та ТОВ «Сумипрестиж» 03.01.2022 було укладено договір поставки б/н від 03.01.2022 року, відповідно до якого ТОВ «Люмен - 2015» зобов`язався у порядку та в строки, встановлені Договором, передати у власність ТОВ «Сумипрестиж» товар у кількості, асортименті та за цінами згідно рахунків, а ТОВ «Сумипрестиж» зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених Договором. Так, в Договорі поставки б/н від 03.01.2022 року відсутній предмет договору, оскільки в ньому не зазначено, який саме товар та у якій кількості та асортименті його буде передано. Скаржник вказує, що в матеріалах справи № 920/1137/23 відсутні такі докази, як рахунок на оплату № 78 від 03.08.2022; а також рахунок на оплату № 87 від 29.07.2022. ТОВ «Сумипрестиж» не погоджується з відсотковою ставкою нарахування пені, а саме 30% річних у розмірі 58 615,28 грн, оскільки вважає, що загальна сума товару, а саме 264 130,55 грн не співрозмірна з відсотками річних, які стягуються ТОВ «Люмен - 2015» з ТОВ «Сумипрестиж», а саме 30% річних.

Також скаржник зазначає, що ТОВ «Сумипрестиж» було здійснено оплату на банківський рахунок ТОВ «Люмен - 2015» на суму 110 705,30 грн 15.11.2021 відповідно до платіжного доручення № 1458, ТОВ «Сумипрестиж» було здійснено оплату згідно рахунку № 256 від 30.09.2021 на суму 9 956,40 грн на банківський рахунок ТОВ «Люмен - 2015». 08.12.2021 відповідно до платіжного доручення № 1480, ТОВ «Сумипрестиж» було здійснено оплату згідно рахунку № 334 від 29.11.2021 на суму 13 126,50 грн на банківський рахунок ТОВ «Люмен - 2015». 26.04.2022 відповідно до платіжного доручення № 1523, ТОВ «Сумипрестиж» здійснено оплату згідно рахунку № 11 від 13.01.2022 на суму 22 622,40 грн на банківський рахунок ТОВ «Люмен - 2015». 27.10.2022 відповідно платіжної інструкції № 1544, ТОВ «Сумипрестиж» здійснено оплату згідно рахунку № 101 від 18.08.2022 на суму 20 000,00 грн на банківський рахунок «ТОВ «Люмен - 2015». 02.11.2022 відповідно до платіжної інструкції № 1545, ТОВ «Сумипрестиж» було здійснено оплату згідно рахунку № 101 від 18.08.2022 на суму 20 000,00 грн на банківський рахунок «ТОВ «Люмен - 2015». 26.04.2023 відповідно до платіжної інструкції № 1546, ТОВ «Сумипрестиж» було здійснено оплату згідно рахунку № 50 від 27.04.2023 на суму 25 000,00 грн на банківський рахунок «ТОВ «Люмен - 2015».

Скаржник вказує на те, що відповідно до розділу 8 «Форс-мажор» Договору б/н від 03.01.2022, укладеного між ТОВ «Люмен - 2015» та ТОВ «Сумипрестиж», вказано, що сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це стало наслідком обставин нездоланної сили, що виникли після підписання договору в результаті подій надзвичайного характеру, що сторони не могли ні передбачити, ні запобігти розумними засобами (форс-мажор). Також, Договором б/н від 03.01.2022, до обставин нездоланної сили (форс-мажорними обставинами) відноситься війна та воєнні операції будь-якого характеру. Також, на сьогоднішній день, існують обставини, що унеможливлюють виконання рішення господарського суду Сумської області від 07.11.2023 у справі № 920/1137/23, що підтверджуються фінансовою звітністю ТОВ «Сумипрестиж» за 2022 рік та за 2023 рік, яка вказує на відсутність прибутку на підприємстві за вказані періоди.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що відмова скаржника оплатити поставлений товар, ігнорування підписанн Акту взаємних розрахунків та спроб вирішити питання у досудовом порядку, невиконання домовленостей Договору, безумовно порушуют принципи справедливості, добросовісності та розумності.

Позивач вказує на те, що наводячи лише роздуми та припущення щодо оплати товару, скаржник робить висновок про те, що товар був оплачений, бо в іншому разі не міг бути відпущений позивачем. Однак, відповідач не надав суду доказів, які б підтвердили обставини, на яких ґрунтується вищезазначена позиція відповідача. Відповідачем не надано жодних документів, банківських виписок, квитанцій, тощо, які могли б підтвердити перерахування відповідачем коштів за отриманий товар на рахунок ТОВ «Люмен-2015».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 920/1137/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2024 визнано неповажними викладені у клопотанні підстави для поновлення строку на подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИПРЕСТИЖ» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 у справі № 920/1137/23. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИПРЕСТИЖ» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 у справі № 920/1137/23 залишено без руху. Запропонувано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- заяву про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 у справі № 920/1137/23 з зазначенням інших поважних підстав пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.

Ухвалою Північого апеляційного господарського суду від 04.04.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «СУМИПРЕСТИЖ» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 у справі № 920/1137/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИПРЕСТИЖ» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 у справі № 920/1137/23. Призначено справу № 920/1137/23 до розгляду у судовому засіданні 07.05.2024.

Ухвалою Північого апеляційного господарського суду від 17.04.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИПРЕСТИЖ» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Доручено Господарському суду Сумської області проведення відео конференції.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024, у зв`язку з перебування судді Коротун О.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом передачі судової справи між суддями від 06.05.2024, для розгляду справи № 920/1137/23 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою північного апеляційного господарськог суду від 06.05.2024 прийнято справу № 920/1137/23 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 оголошено перерву у розгляді справи № 920/1137/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИПРЕСТИЖ» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 до 11.06.2024 в режимі відео конференції.

У судовому засіданні 11.06.2024 колегія суддів ухвалила залишити без розгляду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи № 920/1137/23, яке було подано разом із апеляційною скаргою 05.03.2024.

Враховуючи воєнний стан та обмеження, спричинені цим станом, перебування суддів у відпустках, тимчасову непрацездатністю судді Гаврилюка О.М., введення воєнного стану в Україні, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 920/1137/23 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників справи та позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засідання 11.06.2024 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 у справі № 920/1137/23 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.06.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 у справі № 920/1137/23 про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумипрестиж» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люмен - 2015» у сумі 430 071,54 грн та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 03.01.2022 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки б/н від 03.01.2023, згідно з яким позивач, за договором постачальник, зобов`язався у порядку та в строки, встановлені Договором, передати у власність відповідача, за договором покупця, товар, у кількості, асортименті та за цінами згідно рахунків, а відповідач зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору одиниця виміру кількості товару встановлюється виходячи з його асортименту та найменування та вказується в накладних.

Згідно п.3.2. Договору загальна кількість товару за договором встановлюється шляхом складання кількості товару, відвантаженого відповідачу згідно накладних.

Відповідно до п. 2.2. Договору загальна вартість кожної окремої партії товару відображається в накладній і рахунках на оплату виключно в національній валюті України.

Пунктом 2.3. Договору визначено, що розрахунки за даним Договором проводяться в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідачем, грошових коштів в розмірі 100% вартості товару на поточний рахунок позивача, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання рахунку фактури.

Відповідно до п. 5.4. Договору датою передачі товару вважається дата одержання товару на складі позивача (дата зазначена в видатковій накладній).

Відповідно, на виконання взятих Договором зобов`язань позивачем передано у власність відповідача товар, а саме: згідно із рахунком № 87 від 29.07.2022 на підставі видаткової накладної № 250 від 23.12.2022 на суму 101 046,95 грн та згідно із рахунком № 78 від 03.08.2022 на підставі видаткової накладної № 249 від 23.12.2022 на суму 163 083,60 грн.

Однак, станом на дату подачі позову, порушуючи передбачені договором умови, відповідач взяті зобов`язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар не виконав.

Враховуючи невиконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати отриманого за договором поставки товару, позивачем нараховані до стягнення 94 551,50 грн пені; 58 615,28 грн 30% річних; 12 774,21 грн інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Явка учасників справи та позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засідання 11.06.2024 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 у справі № 920/1137/23 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.06.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 у справі № 920/1137/23 про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумипрестиж» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люмен - 2015» у сумі 430 071,54 грн та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).

Згідно зі ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За змістом ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже зазначалось, факт виконання взятих Договором зобов`язань позивача щодо передання у власність відповідача товару, на підставі рахунків № 87 від 29.07.2022 та № 78 від 03.08.2022, підтверджується видатковими накладними № 250 від 23.12.2022 на суму 101 046,95 грн та № 249 від 23.12.2022 на суму 163 083,60 грн.

Однак, відповідачем не надано суду доказів оплати ним товару за вищевказаними видатковими накладними.

Таким чином, враховуючи, що доказів відсутності заборгованості відповідачем не надано, позовна вимога про стягнення 264 130,55 грн заборгованості за договором поставки є такою, що відповідає нормам законодавства та підтверджена матеріалами справи, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зокрема, положеннями п. 6.2 договору визначено, що у разі порушення відповідачем грошового зобов`язання - прострочення оплати вартості товару, отриманого за цим договором, більш ніж 10 (десять) календарних днів, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення оплати. У порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідач сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку потрібно сплатити у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України)

Одним з ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин, а тому законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23.

Із встановлених обставин справи вбачається, що договір відповідач уклав у добровільному порядку, погодилося на його умови, не оспорювало їх в судовому порядку та в межах здійснення провадження у цій справі у місцевому суді жодних зауважень щодо них також не наводило.

Таким чином між сторонами цього спору існують договірні стосунки на підставі укладеного договору, а тому відносини сторін мають договірний характер і саме договір визначає, зокрема, підстави, порядок, умови, межі, період та розмір відповідальності сторін.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що сторонами за договором погоджено умову про нарахування відсотків річних у розмірі 30%, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що нарахування та стягнення з відповідача за невиконання договірних зобов`язань 30% річних є обґрунтованим та відповідає чинному законодавству.

Перевіривши розрахунок позивача, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 94 551,50 грн пені, 58 615,28 грн 30% річних та 12 774,21 грн інфляційних втрат.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Як вбачається із видаткових накладних, у них зазначені рахунки на оплату, а саме: № 78 від 03.08.2022 та № 87 від 29.07.2022.

Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На переконання колегії суддів, надані сторонами докази у сукупності із встановленими у справі обставинами свідчать про те, що позивачем надані більш вірогідні докази наявності рахунків на оплату у відповідача.

Згідно із п. 8.3 договору сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за договором, повинна протягом десяти календарних днів повідомити в письмовому виді іншу сторону про настання чи припинення дії форс-мажорних обставин. Неповідомлення про настання чи припинення дії форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатись на них.

Докази повідомлення відповідачем позивача про настання дії форс-мажорних обставин, у матеріалах справи відсутні, тобто, відповідач позбавлений права посилатись на такі обставини.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Також, у п. 8.5 договору, сторони погодили умову про те, якщо дія обставин непереборної сили триває більше ніж 30 календарних днів поспіль, то сторони мають право припинити дію цього договору. При цьому сторони зобов`язані здійснити взаєморозрахунки.

Враховуючи викладене, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 у справі № 920/1137/23.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИПРЕСТИЖ» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 у справі № 920/1137/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 у справі № 920/1137/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИПРЕСТИЖ» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 у справі № 920/1137/23 залишити без змін.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 у справі № 920/1137/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 920/1137/23 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 03.07.2024.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич