Рішення

від 10.11.2023 по справі 282/1031/23

ЛЮБАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 282/1031/23

Провадження № 2/282/219/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2023 року

смт.Любар

Любарський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді -Носача В.М.,

при секретарі судового засідання -Демчук В.І.,

за участю:

представника позивача - адвоката Сачка А.В.,

представника відповідача - адвоката Мотовильник Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , до Любарської спеціальної школи Житомирської обласної ради про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до Любарської спеціальної школи Житомирської обласної ради про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24 квітня 2020 року від Комунального навчального закладу «Любарська спеціальна загальноосвітня школа інтернат» Житомирської обласної ради надійшло повідомлення №179 «Пропозицію укласти строковий трудовий договір». Відповідна пропозиція надійшла на виконання вимог абзацу 3 частини 2 статті 22, пункту 2 частини 3 розділу Х Закону України «Про повну загальну середню освіту» строком один рік, починаючи з 01.07.2020, якою встановлено, що педагогічні працівники, які досягли пенсійного віку та яким виплачують пенсію за віком, можуть працювати за строковим трудовим договором.

Відповідно до наказу від 10.06.2020 №33-к по Любарській спеціальній школі «Про укладення строкового договору з ОСОБА_1 » припинено з 01.07.2020 безстроковий трудовий договір з ОСОБА_1 , який працює на посаді вчителя трудового навчання, та укладено з ним трудовий договір строком на 1 календарний рік з 01.07.2020 до 30.06.2021 включно.

Згідно з наказом від 30.06.2021 №42-к по Любарській спеціальній школі, продовжено строковий трудовий договір з ОСОБА_1 з 27.08.2021 по 30.08.2021.

Відповідно до наказу від 31.08.2021 №61-к по Любарській спеціальній школі продовжено дію строкового трудового договору з ОСОБА_1 з 01.07.2021 року по 01.08.2021.

Відповідно до наказу від 02.08.2021 №55-к по Любарській спеціальній школі продовжено дію строкових трудових відносин з ОСОБА_1 з 02.08.2021 по 31.07.2021.

Згідно з наказом від 29.07.2022 №45-к по Любарській спеціальній школі, звільнено Віктора МІДЛЯРА з посади вчителя столярної справи згідно з п.2 ст.36 КЗпП України з 31.07.2022.

Відповідно до наказу від 31.08.2022 №62-к по Любарській спеціальній школі, прийнято ОСОБА_1 на посаду вчителя закладу загальної середньої освіти за строковим трудовим договором з 01.09.2022 по 02.06.2023 на підставі п.2 ст.23 КЗпП України (тобто строковий договір був укладений на строк менший мінімального «1-го року» ніж визначеного ст.23 КЗпП України».

16.05.2023 позивачем направлено заяву на ім`я в.о. директора Любарської спеціальної школи ОСОБА_3 з пропозицією щодо укладення безстрокового трудового договору, так як рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року №463-ІХ, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», внаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників. Відповіді на заяву не було отримано.

Наказом від 28.07.2023 №50-к по Любарській спеціальній школі, звільнено позивача з посади вчителя закладу загальної середньої освіти з 28.07.2023 року в зв`язку з закінченням строку трудового договору (п.2 ст.26 КЗпП України).

Представник позивача зазначає, що оскільки позивач звернувся до відповідача 16.05.2023 із відповідною заявою щодо погодження на продовження трудових відносин на посаді вчителя закладу загальної середньої освіти на умовах безстрокового трудового договору згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023, то відповідач неправомірно ігнорував заяву та рішення Конституційного Суду України.

Вважає, що саме зміни до ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», стали підставою для зміни умов праці позивача (безстроковий трудовий договір був змінений на строковий).

Отже, на думку представника позивача, починаючи з 07.02.2023 у відповідача виник обов`язок перевести ОСОБА_1 з строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з прийняттям Конституційним судом України рішення №1-р/2023.

Окрім того зазначає, що законом передбачено, що навіть за наявності угоди сторін до трудового договору не можуть включатися умови, які погіршують становище працівника, а відтак стаття 9 КЗпП України імперативно кваліфікує такі умови недійсними навіть без необхідності визнання їх такими в судовому порядку.

Також представник позивача покликався на те, що строковий договір був укладений на строк менший мінімального, ніж визначено в ст.23 КЗпП України, що є підставою для поновлення позивача на роботі.

У зв`язку з тим, що позивач незаконно звільнений із роботи вважає, що він має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого надано окремим розрахунком.

29 вересня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження. Розгляд справи призначено на 09 год. 00 хв. 10 листопада 2023 року.

17 жовтня 2023 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Та зазначає, що на підставі заяви позивача від 31.08.2022 видано наказ від 31.08.2022 №62-К, яким ОСОБА_1 прийнято на посаду вчителя закладу загальної середньої освіти за строковим трудовим договором з 01.09.2022 по 02.06.2023 на підставі п.2 ст.23 КЗпП України. Зі змістом даного наказу позивач ознайомився, що засвідчено його підписом та підтверджує погодження працівником умов трудового договору, зокрема щодо його строковості. Ініціатором даних трудових правовідносин був саме позивач, який у своїй заяві виклав пропозицію укласти трудовий договір саме на умовах строковості. При цьому чинним законодавством про працю, а саме ст.23 КЗпП України, передбачена можливість укладання строкових трудових договорів з урахуванням інтересів працівника.

Відповідач зазначає, що трудові відносини, які виникли до 01.09.2022 не мають жодного відношення до прийнятого рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023 оскільки, згідно з наказом №45-К по Любарській спеціальній школі від 29.07.2022 «Про звільнення з посади вчителя Віктора МІДЛЯРА», позивача звільнено з посади вчителя столярної справи згідно п.2 ст.36 КЗпП України з 31.07.2022. Тобто, рівно через місяць позивач сам звернувся до відповідача із заявою з пропозицією укласти новий трудовий договір на умовах строковості, можливість укладання якого передбачена ст.23 КЗпП України.

19.05.2023 від позивача надійшла заява на ім`я виконуючого обов`язки директора Любарської спеціальної школи ОСОБА_3 , у якій він просив вважати укладений із ним строковий трудовий договір безстроковим з огляду на рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023. Разом з тим, у поданому відзиві представником відповідача зазначено, що скориставшись своїм правом, на дану пропозицію відповідач не погодився.

29.05.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати щорічну основну відпустку та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення.

Згідно наказу від 29.05.2023 №26-К по Любарській спеціальній школі, Віктору МІДЛЯРУ надано основну відпустку тривалістю 24 календарних днів з 03.06.2023 по 26.06.2023. На підставі наказу від 02.06.2023 №34-К по Любарській спеціальній школі внесено зміни до наказу по Любарській спецшколі від 29.05.2023 №26-К в п.1 в графі «Основна відпустка», «По яке число» значення «26.06.2023» замінити на «14.07.2023» для кожного працівника.

Згідно наказу від 02.06.2023 №36-К по Любарській спеціальній школі продовжено строковий трудовий договір з вчителем ОСОБА_4 на період відпустки з 03.06.2023 по 14.07.2023.

Згідно наказу від 05.07.2023 №46-К по Любарській спеціальній школі, Віктору МІДЛЯРУ надано частину відпустки тривалістю 14 календарних днів з 15.07.2023 по 28.07.2023; продовжено чинність строкового трудового договору до закінчення відпустки педагога Віктора МІДЛЯРА; перенесено дату звільнення ОСОБА_5 з 14.07.2023 на 28.07.2023.

По завершенню відпустки, в останній її день, позивача звільнено з посади вчителя закладу загальної середньої освіти з 28.07.2023 у зв`язку із закінченням строку трудового договору за п.2 ст.36 КЗпП України.

Листом від 29.07.2023 за №219 відповідач повідомив позивача про звільнення та направив останньому примірник наказу від 28.07.2023 №50-К "Про звільнення вчителя ОСОБА_5 ».

Тобто, на виконання вимог ст.3 ЗУ «Про відпустки», відповідач за бажанням позивача надав йому щорічну основну відпустку, після якої останній був звільнений за закінченням строку дії трудового договору, укладеного між ним та роботодавцем 01.09.2022.

Щодо посилання представника позивача на Рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023 у справі №1-5/2020(118/20), відповідач зазначає, що укладені на час ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07.02.2023 строкові трудові договори зберігають свою чинність. Закон зворотної сили у часі не має.

Зазначає, що попри ухвалення Конституційним Судом України вищезазначеного рішення, закінчення терміну дії строкового трудового договору є підставою для припинення трудового договору та звільнення особи (працівника) з посади на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України у зв`язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору. При цьому, чинне законодавство не містить норми, яка б зобов`язала роботодавця після ухвалення рішення Конституційним Судом України перевести працівника зі строкового трудового договору на безстроковий, або ж розірвати із працівником чинний строковий договір та укласти безстроковий.

Відповідач вважає, що представник позивача не вірно тлумачить норми права та помилково вважає, що у роботодавця виник обов`язок укласти з ним безстроковий трудовий договір.

Також у поданому відзиві відповідач категорично не погоджується з розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу наданим представником позивача. Вважає, що представником позивача в розрахунку зазначено значно більшу суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що є необґрунтованим та значно перевищує реальний, проведений у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100.

02 листопада 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, в якій він вказує, що в заяві про прийняття його на посаду вчителя за строковим трудовим договором позивачем не зазначався строк договору та відповідач самостійно встановив строк менший встановленого чинним законодавством (статтею 23 КЗпП України, тобто менше 1 року), тобто свідомо йшов на порушення законодавства.

Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023 представник позивача зазначив, що відповідач безпідставно та незаконно відмовив у пропозиції укладення безстрокового трудового договору.

У запереченні на відповідь на відзив, яке надійшло на адресу суду 08 листопада 2023 року, представник відповідача зазначає, що строк трудового договору сторонами погоджено у наказі від 31.08.2022 №62-К по Любарській спеціальній школі «Про прийняття на роботу Віктора МІДЛЯРА», з яким позивач ознайомлений під підпис. Вказаний договір протягом строку його дії у встановленому законом порядку недійсним не визнавався. Належних і допустимих доказів на підтвердження того, що цей договір він підписував під тиском посадових осіб відповідача, або його волевиявлення на момент укладення не відповідало внутрішній волі, або що він не усвідомлював значення договору чи перебував у хворобливому стані та адекватно не оцінював свої дії, позивач не надав.

Зазначає, що звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку трудового договору проведене з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки строк трудового договору закінчився.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав і просив суд їх задовольнити. Вказав, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років. Однак, в порушення вимог законодавства роботодавцем було укладено з ОСОБА_1 строковий трудовий договір строком на 9 місяців.

Також представник позивача вказав, що оскільки позивач звернувся до відповідача 16.05.2023 із заявою щодо погодження на продовження трудових відносин на посаді вчителя закладу загальної середньої освіти на умовах безстрокового трудового договору згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023, то починаючи з 07.02.2023 у відповідача виник обов`язок перевести ОСОБА_1 з строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення №1-р/2023.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та пояснила, що трудові відносини, які діяли між ОСОБА_1 та Любарською спеціальною школою до 01.09.2022 не мають жодного відношення до вирішення даного спору, оскільки позивача, відповідно до наказу 29.07.2022 №45-К по Любарській спеціальній школі, було звільнено з посади вчителя столярної справи згідно п.2 ст.36 КЗпП України з 31.07.2022. Через місяць ОСОБА_1 звернувся до в.о. директора Любарської спеціальної школи із заявою про прийняття його на посаду вчителя загальної середньої освіти за строковим трудовим договором. Зазначила, що між позивачем та відповідачем були перервані трудові відносини, тому відповідач не порушуючи чинного законодавства прийняв ОСОБА_1 на посаду вчителя закладу загальної середньої освіти за строковим трудовим договором на 9 місяців на підставі п.2 ст.23 КЗпП України.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідност. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Предметом судового розгляду справи є звільнення працівника на підставі строкового трудового договору, строк якого закінчився, тобто правові відносини в даному випадку регулюютьсяст. 36 КЗпП України.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 5-1Конституції Українидержава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Усі трудові правовідносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин.

Частиною другоюстатті 2 КЗпП Українипередбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно достатті 23 КЗпП Українитрудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим, але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема, у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Підпунктом 2 пункту 3розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня2020 року № 463-ІХ (в редакції чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору) передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першоїстатті 36 Кодексу законів про працю України.

До 01 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані були припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першоїстатті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другоїстатті 22 цього Закону.

Відповідно до абзацу третього частини другоїстатті 22 Закону "Про повну загальну середню освіту"(в редакції чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору), педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першоїстатті 36 КЗпП України).

Про наведене неодноразово зазначав Верховний Суд при розгляді справ з тотожними правовідносинами та подібними обставинами, зокрема, у постановах від 28.10.2022 (справа № 595/1517/21), від 03.02.2023 (справа № 61-3166св22) .

Крім того,Закон України «Про повну загальну середню освіту»(в редакції чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору) містив імперативну норму про те, що безстроковий трудовий договір безумовно припиняється, а працівнику гарантується продовження роботи на певний строк, подання заяви працівником не вимагається, та після створення адміністрацією нових умов роботи такий працівник може відмовитися працювати на нових умовах. Для того щоб працівник виявив свою незгоду з новими умовами роботи, адміністрація створює умови роботи (видає наказ про припинення безстрокового трудового договору і укладення строкового трудового договору) і лише після цього з`ясовує, чи бажає працівник продовжувати роботу, чи ні.

Як зазначено в письмовому повідомленні про пропозицію укласти строковий трудовий договір, на виконання вимогЗакону України «Про повну загальну середню освіту», відповідачем 24 квітня 2020 року позивачу запропоновано укласти трудовий договір на 1 рік з 01.07.2020. При цьому його попереджено, що якщо він відмовиться укласти строковий трудовий договір, його буде звільнено з роботи на підставі п. 9ст. 36 КЗпП України, підпункту 2 пункту 3розділу 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про повну загальну середню освіту», без вихідної допомоги.

10 червня 2020 року в.о. директора Мосюра Ю.В видав наказ №33-К по КНЗ «Любарська спецшкола-інтернат», про припинення з 01.07.2020 безстрокового трудового договору з ОСОБА_1 , який працює на посаді вчителя трудового навчання, з укладенням з ним трудового договору строком на 1 календарний рік з 01.07.2020 до 30.06.2021 включно.

Із наказу від 30.06.2021 №42-К-а по Любарській спеціальній школі слідує, що з ОСОБА_1 продовжено строковий трудовий договір з 01.07.2021 по 01.08.2021 у зв`язку із щорічною основною відпусткою.

Відповідно наказу від 02.08.2021 №55-К по Любарській спеціальній школі, продовжено дію строкового трудового договору з ОСОБА_1 з 02.08.2021 по 31.07.2022.

Як слідує із наказу від 29.07.2022 №45-К по Любарській спеціальній школі, в зв`язку із закінченням строкового трудового договору, звільнено Віктора МІДЛЯРА з посади вчителя столярної справи згідно п.2 ст.36 КЗпП України з 31.07.2022.

Також, судом встановлено, що 31 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся із заявою на ім`я в.о. директора Любарської спецшколи ОСОБА_3 про прийняття його на посаду вчителя загальної середньої освіти за строковим трудовим договором.

Згідно наказу від 31.08.2022 №62-К по Любарській спеціальній школі, ОСОБА_1 прийнято на посаду вчителя закладу загальної середньої освіти за строковим трудовим договором з 01.09.2022 по 02.06.2023 на підставі п.2 ст.23 КЗпП України.

В судовому засіданні представник позивача не заперечував факту правомірності переведення позивача з безстрокового трудового договору на строковий та в подальшому продовження трудових відносин на підставі строкових трудових договорів тривалістю на один рік.

Як на підставу для поновлення позивача на посаді вчителя закладу загальної середньої освіти Любарської спеціальної школи представник позивача покликався на те, що відповідачем при винесені наказу від 31.08.2022 №62-К по Любарській спеціальній школі не дотримано гарантій, які містились в ст.23 КЗпП, так як трудовий договір був укладений на менший строк, визначеному у наведеній нормі.

Разом з тим суд зазначає, що положення ст.23 КЗпП України не містять вимоги щодо укладення строкових трудових договорів з педагогічними працівниками які отримують пенсію за віком строком від одного до трьох років.

Натомість, відповідно до підпункту 2 пункту 3розділу X "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня2020 року № 463-ІХ (в редакції чинній, на момент винесення відповідачем наказу від 31.08.2022 №62-К) передбачено, що після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.

Згідно абзацу третього частини другоїстатті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту"(в редакції чинній, на момент винесення відповідачем наказу від 31.08.2022 №62-К) визначено, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

З огляду на положення наведених норм можна дійти висновку, що у разі закінчення строкового трудового договору з педагогічним працівником, якого на підставі підпункту 2 пункту 3розділу X "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про повну загальну середню освіту" переведено на строковий трудовий договір, з таким працівником може бути укладений строковий трудовий договір тривалістю від одного до трьох років.

Судом встановлено, що згідно наказу від 29.07.2022 №45-К по Любарській спеціальній школі, Віктора МІДЛЯРА звільнено з посади вчителя столярної справи згідно п.2 ст.36 КЗпП України з 31.07.2022. Доказів того, що до вказаної дати позивач звернувся до відповідача з заявою про укладення нового строкового договуру терміном на один рік до матеріалів справи не долучено.

Також встановлено, що 31 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся із заявою на ім`я в.о. директора Любарської спецшколи ОСОБА_3 про прийняття його на посаду вчителя загальної середньої освіти за строковим трудовим договором та наказом від 31.08.2022 №62-К по Любарській спеціальній школі, позивача прийнято на посаду вчителя закладу загальної середньої освіти за строковим трудовим договором з 01.09.2022 по 02.06.2023 на підставі п.2 ст.23 КЗпП України.

Таким чином встановлено, що між позивачем та відповідачем відбулося переривання трудових відносин з 01.08.2022 по 01.09.2022, а тому положення підпункту 2 пункту 3розділу X"Прикінцевихта перехіднихположень"Закону України"Проповну загальнусередню освіту" на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем з 01.09.2022 не розповсюджуються.

Як вбачається з наказу від 31.08.2022 №62-К, позивача прийнято на посаду вчителя закладу загальної середньої освіти за строковим трудовим договором з 01.09.2022 по 02.06.2023 на підставі п.2 ст.23 КЗпП України.

Суд зазначає, що п.2 ч.1 ст. 23 КЗпП України виокремлює трудові договори, що укладаються на строк, визначений за погодженням сторін. Такі договори називаються строковими. Вони можуть укладатися як при прийнятті на роботу, так і згодом, якщо є підстави для укладення (переукладення) строкового трудового договору.

Строковий трудовий договір може укладатися на будь-який строк, визначений за погодженням сторін. При цьому закон ніяк не обмежує права сторін трудового договору на визначення строку його дії (якщо взагалі не заборонено в даному випадку укладати трудовий договір на строк).

Суд зазначає, що з даним наказом позивач ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його підпис. Вищезазначеного наказу позивач не оскаржував, і приступив до виконання своїх трудових обов`язків на запропонованих йому умовах, тобто на умовах строкового трудового договору. Доказів протилежного суду не надано.

Таким чином, починаючи з 01.09.2022 за погодженням сторін ОСОБА_1 був прийнятий на посаду вчителя закладу загальної середньої освіти за строковим трудовим договором, згідностатті 23 Кодексу Законів про Працю України.

Після надання згоди на укладення строкового трудового договору, протягом строку дії такого, позивач не оскаржував його з підстав порушення його трудових прав, не просив визнати недійсним цей договір чи його окремі пункти.

19 травня 2023 року ОСОБА_1 посилаючись позицію Конституційного суду України, викладену в рішенні від 07.02.2023 про визнання неконституційною нормуЗУ «Про повну загальну середню освіту»щодо праці осіб, які досягли пенсійного віку, та отримують пенсію за віком за строковими трудовими договорами, звернувся із заявою на ім`я в.о. директора Любарської спецшколи, в якій просив вважати укладений з ним строковий договір безстроковим і видати відповідний наказ.

29 травня 2023 року ОСОБА_1 подав в.о. директора Любарської спецшколи ОСОБА_3 заяву про надання йому відпустки і виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення.

В.о. директора Мосюрою Ю.В. 29 травня 2023 року видано відповідний наказ №26-К по Любарській спеціальній школі, за яким внесено зміни до наказу по Любарській спецшколі від 01.02.2023 №05-К «Про надання чергових відпусток працівникам школи на 2023 рік» та надано Віктору МІДЛЯРУ основну відпустку тривалістю 24 календарних днівз 03.06.2023 по 26.06.2023.

Як зазначено в акті від 29.05.2023 №1, ОСОБА_7 відмовився ознайомитися з наказом по Любарській спецшколі від 29.05.2023 №26-К та засвідчити факт ознайомлення особистим підписом. Текст наказу ОСОБА_8 був зачитаний уголос.

Згідно наказу від 02.06.2023 №36-К по Любарській спеціальній школі, в зв`язку з наданням відпустки за 2023 рік вчителю ОСОБА_9 , продовжено строковий трудовий договір з вчителем ОСОБА_10 на період відпустки з 03.06.2023 по 14.07.2023.

Відповідно до наказу від 05.07.2023 №46-К по Любарській спеціальній школі, Віктору МІДЛЯРУ продовжено чинність строкового трудового договору до закінчення відпустки, тобто до 28.07.2023, та перенесено дату звільнення педагога ОСОБА_11 (наказ №36-К від 02.06.2023) з 14.07.2023 на 28.07.2023.

Як зазначено в акті від 05.07.2023 №4, ОСОБА_7 відмовився ознайомитися з наказом по Любарській спецшколі від 05.07.2023 №46-К та засвідчити факт ознайомлення особистим підписом. Текст наказу ОСОБА_8 був зачитаний уголос.

Згідно із ч. 2ст. 3 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору, невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 було звільнено з роботи згідно наказу №50-К від 28.07.2023, у зв`язку з закінченням строкового трудового договору на підставі пункту 2статті 36 КЗпП України. Датою звільнення позивача є останній день відпустки.

Необхідно відмітити, що не має правового значення для вирішення спору та обставина, що позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою щодо погодження на продовження трудових відносин на посаді вчителя загальної середньої освіти на умовах безстрокового трудового договору, оскільки роботодавець, як друга сторона договору, не виявив бажання на продовження строкового трудового договору з працівником.

Із закінченням строку трудового договору трудові відносини припиняються навіть тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин, зокрема, до такого висновку дійшов у своїй постанові від 22 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в справі №607/18964/18.

Крім цього, для припинення строкового трудового договору у зв`язку із закінченням строку його дії не потрібні заява чи будь-яке волевиявлення працівника, оскільки свою згоду на припинення трудового договору після закінчення його строку, працівник надав, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Викладене підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 16.11.2020 у справі №202/5741/18, аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 31.07.2020 у справі № 757/34139/18-ц.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20), яким визнано неконституційним абзац третій частини другоїстатті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту»згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», яким унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 2статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У рішенні Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20) встановлено, що абзац третій частини другоїстатті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року №463-IXне відповідаєКонституції Українита втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

Отже, на час укладання строкового трудового договору з позивачем абзац третій частини другоїстатті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту»був чинним, тому відсутні правові підстави для висновку про незаконність звільнення позивача.

Таким чином, наказ про звільнення позивача з 28.07.2023 (яким є останній день відпустки) видано з дотриманням ч.3ст. 40 КЗпП України, а тому підстав для його скасування судом не встановлено.

Щодо посилання позивача на ст. 9 КЗпП України слід зазначити наступне.

Відповідно дост. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Стаття 9 КЗпПне вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.

Строк дії трудового договору належить до його істотних умов, без досягнення взаємної згоди щодо яких, трудовий договір не може вважатися укладеним, тому у разі відсутності згоди позивача на строковість даних відносин трудовий договір взагалі не був би укладеним.

Пленум Верховного Суду України в п. 7постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9, вказав, що під час укладення трудового договору на визначений строк цей строк установлюється погодженням сторін і може визначатися як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівника з відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами і для догляду за дитиною). Такий договір укладається за взаємною згодою сторін (працівника та роботодавця) на будь-який строк, протягом якого працівник бере на себе зобов`язання працювати на підприємстві, в установі, організації. При цьому, правовий статус працівника, з яким укладено строковий договір, не відрізняється від правового статусу працівника, з яким укладено трудовий договір на невизначений строк.

Таким чином, зазначене підтверджує наявність добровільного волевиявлення позивача в укладенні саме такого трудового договору, з усіма його істотними умовами, зокрема, щодо строку його дії з 01.09.2022 по 02.06.2023.

Отже, волевиявлення працівника на укладення строкового трудового договору підтверджується його заявою від 31.08.2022, його особистим підписом в наказі роботодавця, в якому вказано, що працівника прийнято на роботу на умовах строкового трудового договору із зазначенням відповідного строку його дії.

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 36 КЗпПУкраїни підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Саме при укладенні трудового договору сторонами було узгоджено, що договір припиняє свою дію 02.06.2023. Правовідносини між Любарською спеціальною школою і Віктором МІДЛЯРОМ існували виключно у межах трудового договору, тому регулюються трудовим законодавством.

Суд неприймає доуваги наданіпозивачем доматеріалів справисертифікати,свідоцтва пропідвищення кваліфікації,оскільки,як зазначенов ст.145КЗпП України, працівникам, які успішно й сумлінно виконують свої трудові обов`язки, надаються в першу чергу переваги та пільги в галузі соціально-культурного і житлово-побутового обслуговування (путівки до санаторіїв та будинків відпочинку, поліпшення житлових умов і т. ін.). Таким працівникам надається також перевага при просуванні по роботі, однак вони не можуть бути належним та допустимим доказом в справі, де предметом спору є трудові відносини, які виникли у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При таких обставинах позовні вимоги ОСОБА_1 про скасуваннянаказу пройого звільненнята поновленняна роботі задоволенню не підлягають.

Разом з тим, оскільки в позові про поновлення на роботі відмовлено, а тому підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає.

Згідно ч.1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Зважаючи на посилання представника відповідача на положення ч.8 ст.141 ЦПК України, на даний час питання про компенсацію понесених відповідачем витрат на правову допомогу не вирішується .

На підставі ст.21,23,36,233 КЗпП України,ЗУ «Про повну загальну середню освіту», керуючись ст.12,19,76-81,259,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Любарської спеціальної школи Житомирської обласної ради про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 15.11.2023.

Інформація про учасників судового процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач:Любарська спеціальна школа Житомирської обласної ради, адреса: вул.Райради,1 смт.Любар Житомирського району Житомирської області, код ЄДРПОУ:13578054.

Головуючий суддя В.М. Носач