Рішення

від 07.11.2023 по справі 917/1522/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2023 р. Справа № 917/1522/22

За позовом Регіонального відділення фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, вул. Небесної Сотні, 1/23, м. Полтава, 36014

до Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц", вул. Київська, 85, м. Кременчук, Полтавська область, 39631

про стягнення грошових коштів, розірвання договору оренди та зобов`язання вчинити дії

Суддя Білоусов С. М.

Секретар судового засідання Мацко О.В.

За участю представників:

від позивача: Миськів В.М.

від відповідача: Совенко О.П.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.11.2022 року (суддя Ціленко В.А.) прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі за позовом Регіонального відділення фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях до Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" про:

- стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 2 614 850,85 грн. та пені в сумі 514 862,19 грн. до Державного бюджету України;

- розірвання Договору оренди від 26 березня 2009 року № 01/Ц-2009 цілісного майнового комплексу Державного підприємства Міністерства оборони України Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц", посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г. 01 червня 2009 року, та зареєстрований в реєстрі за № 4341;

- зобов`язання Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 85, код ЄДРПОУ 35328439) повернути цілісний майновий комплекс Державного підприємства Міністерства оборони України Кременчуцьке кар`сроуправління "Кварц", а саме: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Кременчук, Полтавської області, вул. Київська, 85 (склад та опис викладено в додатку №1 до Договору оренди від 26 березня 2009 року № 01/Ц-2009); будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: с. Піщане, Кременчуцького району, Полтавської області, вул. Теплична, 2 (склад та опис викладено в додатку №2 до Договору оренди від 26 березня 2009 року № 0І/Ц-2009) та інше майно (склад та опис викладено в додатку № 3 до Договору оренди від 26 березня 2009 року № 01/Ц-2009) Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні 1/23, код за ЄДРПОУ 42769539) за актом приймання - передачі майна.

У зв`язку зі звільненням судді Ціленко В.А. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 917/1522/22 відповідно до розпорядження керівника апарату суду 03.05.2023 року № 25 на підставі п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2023 року справу № 917/1522/22 розподілено судді Білоусову С.М.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 08.05.2023 року прийнято справу № 917/1522/22 до провадження та призначено підготовче засідання на 30.05.2023 року на 11:00.

Ухвалою суду від 30.05.2023 року відкладено підготовче засідання у даній справі на 20.06.2023 року на 11:00.

Від позивача - Регіонального відділення фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях 16.06.2023 року надійшла заява № 10-125-02382 від 15.06.2023 року (вх. № 7617) про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 20.06.2023 року відкладено підготовче засідання в справі на 18.07.2023 на 11:00 та запропоновано відповідачу надати письмове реагування на заяву позивача про збільшення позовних вимог.

18.07.2023 року відповідач електронною поштою (ЕЦП в наявності) надав суду заперечення на клопотання (заяву) про збільшення позовних вимог у даній справі (вх. № 8840), у якому просить суд відмовити Регіональному відділенню фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів та дострокового розірвання договору з поверненням орендованого майна.

Обгрунтовуючи заяву про збільшення позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем свого зобов`язання по договору оренди від 26.03.2009 року № 01/Ц-2009 в частині належного та своєчасного внесення плати за оренду, у зв`язку з чим у період з липня 2022 року по квітень 2023 року утворилася заборгованість в розмірі 3 632 426,85 грн. Крім того, нараховано пеню в розмірі 1 056 335,18 грн. за період з 20.09.2022 року по 06.06.2023 року.

За приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене, заява позивача про збільшення позовних вимог не суперечать законодавству, відтак, судом приймається в порядку ст. 46 ГПК України.

З огляду на зазначене, справа № 917/1522/22 розглядається в редакції заяви Регіонального відділення фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях № 10-125-02382 від 15.06.2023 року (вх.. № 7617 від 16.06.2023 року) про збільшення позовних вимог, а саме:

- стягнення з Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" заборгованості по орендній платі в розмірі 3 632,85 грн. та пені в сумі 1 056 335,18 грн. до Державного бюджету України;

- розірвання Договору оренди від 26 березня 2009 року № 01/Ц-2009 цілісного майнового комплексу Державного підприємства Міністерства оборони України Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц", посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г. 01 червня 2009 року, та зареєстрований в реєстрі за № 4341;

- зобов`язання Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 85, код ЄДРПОУ 35328439) повернути цілісний майновий комплекс Державного підприємства Міністерства оборони України Кременчуцьке кар`сроуправління "Кварц", а саме: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Кременчук, Полтавської області, вул. Київська, 85 (склад та опис викладено в додатку №1 до Договору оренди від 26 березня 2009 року № 01/Ц-2009); будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: с. Піщане, Кременчуцького району, Полтавської області, вул. Теплична, 2 (склад та опис викладено в додатку №2 до Договору оренди від 26 березня 2009 року № 0І/Ц-2009) та інше майно (склад та опис викладено в додатку № 3 до Договору оренди від 26 березня 2009 року № 01/Ц-2009) Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні 1/23, код за ЄДРПОУ 42769539) за актом приймання - передачі майна.

Ухвалою суду від 18.07.2023 року підготовче засідання в справі відкладено на 22.08.2023 року на 10:00.

У зв`язку з перебуванням судді Білоусова С.М. у відпустці засідання суду в цей день не відбулося.

Враховуючи вихід з відпустки судді Білоусова С.М., ухвалою від 06.09.2023 року призначено підготовче засідання на 03.10.2023 року на 11:30.

Ухвалою від 03.10.2023 закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.11.2023 року.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Згідно статей 11, 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст. ст.173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 773 Цивільного кодексу України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно норм статей 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, ч.1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.2 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст. 284 Господарського кодексу України визначені істотні умови договору оренди.

Так, істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч. 1 ст. 284 ГК України).

Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна.

Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Проаналізувавши договір № 01/Ц-2009 від 26.03.2009 року укладений між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Полтавській області та Закритим акціонерним товариством "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" та укладені договори про внесення змін до Договору, суд дійшов висновку, що сторонами при його укладенні погоджено всі істотні умови, які визначались законодавством для даного виду договорів та необхідні для його дійсності.

Тобто, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір оренди цілісного майнового комплексу № 01/Ц-2009 від 26.03.2009 року є належною підставою для виникнення у останніх зобов`язань, визначених його умовами.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з Відповідача заборгованості по сплаті орендної плати позивач посилається на пункти 3.1., 3.2., 3.3, 4.3.3. Договору оренди від 26.03.2009 року № 01/Ц-2009, згідно яких сторонами узгоджено розмір, спосіб обрахування, строк та бюджетне призначення орендної плати, що сплачується Відповідачем за Договором.

За умовами пункту 3.1. Договору (із врахуванням змін, внесених Договорами про внесення змін від 16.05.2013 року № 4 та від 12.10.2016 року № 8, а також Додатковою угодою № 9 від - 12.2016 року) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку жовтень 2016 року - 174 769 тис. грн. Нарахування та сплата ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування Орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується повністю до державного бюджету, щомісяця не пізніше 15 числа наступного за звітним (пункт 3.3 Договору).

Згідно з пунктом 4.3.3. Договору Орендар зобов`язується своєчасно та у повному обсязі вносити орендні платежі, здійснювати обов`язкові платежі до бюджетів всіх рівнів.

Натомість відповідач вказує на застосування положень пункту 3.4. спірного Договору, за яким встановлюється подобова форма обрахування орендної плати. Редакція пункту 3.4. Договору сторонами узгоджена та внесена до Договору оренди від 26.03.2009 року № 01/Ц-2009 шляхом підписання Договору про внесення змін № 7 від 27.10.2015 року.

На думку позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, редакція пункту 3.4. спірного Договору в редакції Договору про внесення змін №7 від 27.10.2015 року до Договору оренди від 26 березня 2009 року № 01/Ц-2009, не відповідає нормам Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786.

Претензією від 22.04.2022 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях повідомило відповідача про наявність заборгованості по сплаті орендної плати за Договором в розмірі 1 502 207,55 грн.

Листом № 177 від 26.04.2022 року Акціонерне товариство "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" надало відповідь щодо фактичної зупинки виробництва через військову агресію Російської Федерації по відношенню до України та запропоновано розстрочити заборгованість, що виникла.

Листом № 176 від 26.04.2022 року на адресу позивача направлено пропозиції та копії документів, що підтверджують фактичну кількість днів користування орендованим майном, передбачених відповідно п. 3.4. Договору.

06 травня 2022 року відповідачем направлено листи № 191 від 29.04.2022 року та № 192 від 29.04.2022 року разом з наказом про встановлення працівникам неповного робочого тижня та довідки з розрахунком орендної плати за березень 2022 року.

У відповідь позивач листом від 26.05.2022 року № 11-121-01709 "Щодо орендних відносин" зазначив про ненадання орендарем документів, як б об`єктивно підтверджували наявність неналежних від діяльності орендаря обставин.

11 травня 2022 року листом № 199 АТ "ККУ "КВАРЦ" направлено пакет документів щодо розрахунку орендної плати за квітень 2022 року.

Листом від 06.06.2022 року № 11-121-01833 "Про оренду державного майна" позивач повідомив про проведення перерахунку розміру орендної плати відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 року № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану".

Листом від 27.06.2022 року № 287 відповідачем додатково до документів щодо розрахунку орендної плати за травень 2022 року направлено на адресу Регіонального відділення фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях копію експертного висновку № 89/Ю-3 від 22.06.2022 року Кременчуцького відділення Полтавської Торгово-Промислової палати зробленого на виконання вимог пункту 3.4. Договору оренди № 01/Ц-2009 від 26.03.2009 року.

У відповідь позивач листом від 18.07.2022 року №11-121-02339 заперечив проти застосування пункту 3.4. Договору при розрахунку суми орендної плати.

Претензією від 29.07.2022 року № 11-121-02484 позивачем донараховано оренду плату, а також внесено зобов`язання по сплаті пені.

На претензію відповідачем листом від 08.08.2022 року №10/380 надано нормативно обґрунтоване застосування подобової форми нарахування орендної плати за Договором, графік проведення розрахунків Товариством та розрахунок орендної плати за червень 2022 року з актом звірки розрахунків.

Листом від 22.08.2022 року № 11-121-02799 позивач продублював свою позицію щодо спірного питання та Акт звірки розрахунків не повернув, та направив претензію № 11-121-02795 від 22.08.2022 року зі збільшенням періоду спірного обрахунку суми оренди.

25.08.2022 року листом № 10/429 відповідачем направлено розрахунок орендної плати за липень 2022 року.

Розрахунок суми оренди за серпень 2022 року та пакет документів передбачений п.3.4. Договору на адресу Регіонального відділення фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях направлено листом № 10/495 від 12.09.2022 року.

Листом № 10/492 від тієї ж дати відповідачем запропоновано погодити графік погашення простроченого зобов`язання на наступних умовах: залишок заборгованості за договором оренди цілісного майнового комплексу № 01/Ц-2009 від 26.03.2009 року, що виник до 01 березня 2022 року Товариство сплачує рівними частинами до кінця 2022 року, а саме: до 20 грудня 2022 року включно; сплата орендної плати за користування орендованим майном за договором оренди № 01/Ц-2009 від 26.03.2009 року за період з 01.03.2022 року по 31.08.2022 року, здійснюється Товариством в межах фінансової можливості, але не менше 50 відсотків від суми необхідної до сплати у відповідному місяці, щомісячно починаючи з 01 січня 2023 року; сплата орендної плати з 01 вересня 2022 року проводиться Товариством до 15 числа наступного місяця за місяцем користування орендованим майном.

Відповідь надана 23.09.2022 року листами № 11-121-03257 та № 11-121-03642 про неможливість зменшення орендної плати.

Питання щодо обрахунку розміру орендної плати за вересень 2022 року підняте листом від 28.10.2022 року № 10/593. Відповідь про неможливість застосування п. 3.4. надана 28.11.2022 року листом № 11-121-04195.

Щодо обрахунку орендної плати з застосуванням положень п. 3.4. Договору за жовтень 2022 року відповідачем запропоновано листом від 16.11.2022 року № 10/620. Відповідь про неможливість застосування п. 3.4. надана 02.12.2022 року листом за № 11-121-04276.

Відповідно до п.1.5. Договору оренди № 01/Ц-2009 від 26.03.2009 року майно передається в оренду з метою здійснення господарської діяльності з видобування незмінених та порушених вивітрюванням мігматитів та грантів Піщанського родовища в якості сировини для виробництва щебеню будівельного та каменю бутового.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї сторони в разі, зокрема, у випадках передбачених законодавчими актами України (в редакції Договору про внесення змін № 4 від 16.05.2013 року до договору оренди від 26 березня 2009 року № 01/Ц-2009 цілісного майнового комплексу Державного підприємства Міністерства оборони України "Кременчуцьке кар`єроуправління "КВАРЦ", посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького міського округу Веселовським А.Г. 01.06.2009 року за № 4341).

Згідно пункту 3.4. Договору на основі розміру місячної орендної плати розраховується добова орендна плата. Кількість днів (діб) фактичного користування майном підтверджується розпорядчим документом Орендаря щомісяця до 15 числа місяця, що настає за звітнім. Наявність незалежних від діяльності Орендаря обставин, які унеможливили використання у повному обсязі орендованого майна та обумовили його роботу в режимі неповного робочого часу, підтверджується незалежним висновком не рідше ніж раз на пів року (в редакції Договору про внесення змін № 7 від 27.10.2015 року до договору оренди від 26 березня 2009 року № 1/Ц-2009 цілісного майнового комплексу Державного підприємства Міністерства оборони України "Кременчуцьке кар`єроуправління "КВАРЦ", посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького міського округу Веселовським А.Г. 01.06.2009 року за № 4341).

Враховуючи наведене та приписи статті 726 ЦК України обов`язок внесення орендної плати безумовно пов`язаний з фактичним отриманням результатів господарської діяльності з користування визначеним договором майном.

Отже, суд не може розцінюватись односторонню відмову позивача від застосування по-добової форми обрахунку орендної плати передбаченої п 3.4 спірного Договору, як доведеність позивачем істотності порушення відповідачем умов Договору, оскільки зазначені обставини не свідчать про те, що позивач, як сторона договору, значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні Договору, оскільки зазначена норма внесена до Договору за згодою Сторін.

Як встановлено судом та не спростовано позивачем, станом на час розгляду справи по суті відповідачем подано докази (копії первинної бухгалтерської документації), що свідчать про повне погашення заборгованість по сплаті орендної плати за Договором оренди від 26.03.2009 року № 01/Ц-2009 за спірний період та належну оплату поточних місяців користування орендованим майном в розмірі передбаченому пунктом 3.4. Договору.

Частиною третьою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Проте, слід зазначити, що позивачем за власним волевиявленням укладено мирову угоду в рамках провадження по справі № 917/2002/15, а також за власним волевиявленням підписувало зміни до спірного Договору. До того ж, посилаючись на невідповідність нормам законодавства, позивач не пояснює, що саме порушено пунктом 3.4. спірного Договору в редакції Договору про внесення змін № 7 від 27.10.2015 року до Договору оренди від 26 березня 2009 року № 01/Ц-2009.

Пунктом 4 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786 передбачено: «У разі коли термін оренди менший чи більший за одну добу або за один місяць, то на основі розміру місячної орендної плати розраховується добова, а в разі необхідності - на основі розміру добової орендної плати розраховується погодинна орендна плата».

Таким чином по-добова орендна плата допускається згідно з вказаним вище нормативним актом.

Крім того, у п. 2.2. Мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду від 08.10.2015 року по справі № 917/2002/15, міститься посилання на ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та на статтю 762 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об`єкта оренди, наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилась.

У зв`язку зі зменшенням виробництва та реалізації гранітної продукції через військову агресію Російської Федерації проти України, з незалежних від відповідача причин, на підприємстві було встановлено режим неповного робочого часу, що в свою чергу не дозволяє у повному обсязі використовувати орендоване майно у господарській діяльності. А це означає, що доцільним є сплата саме добової орендної плати за фактичні дні експлуатації орендованого майна.

Наявність обставин, які обумовили роботу орендаря (АТ "Кременчуцьке кар`єроуправління "КВАРЦ") в режимі неповного робочого часу підтверджена відповідними розпорядчими актами по підприємству та експертним висновком Кременчуцького відділення Полтавської Торгово-промислової палати України № 89/Ю-3 від 22.06.2022 року та експертним висновком Кременчуцького відділення Полтавської Торгово-промислової палати України від 22.02.2023 року № 81/Ю-28. Зі змісту висновків вбачається, що орендар внаслідок зменшення виробництва працює неповний робочий час, таким чином зменшуючи власні фінансові можливості.

Аналогічний перелік документів, щодо підтвердження обставин непереборної сили які не залежать від волі відповідача, сторонами спору було застосовано при укладенні мирової угоди в рамках справи № 917/2002/15 (посилання у п.2.2. Мирової угоди) та підписання Договору про внесення змін № 7 від 27.10.2015 року до Договору оренди від 26 березня 2009 року № 01/Ц-2009.

Тотожні висновки зроблено господарським судом першої інстанції у рішенні від 29.12.2020 року та апеляційної інстанції у постанові від 13.04.2021 року по справі № 917/1548/20 де сторонами виступали Позивач і Відповідач по цій справі.

Верховний Суд у своїх постановах (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 року у справі № 390/34/17, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2019 року у справі № 903/394/18 та від 17.11.2018 року у справі № 911/205/18) наголошував, що поведінка учасників господарських та цивільних правовідносин не повинна суперечити принципу contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Отже, заперечення позивача, щодо визначення розміру орендної плати згідно пункту 3.4. спірного Договору, є прямим порушенням з боку останнього умов Договору та правозастосовної практики господарських правовідносин.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги, щодо стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 3 632,85 грн. та відповідно пені в сумі 1 056 335,18 грн. до Державного бюджету України такими, що не підлягають задоволенню.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач, в обґрунтування вимог до відповідача про розірвання договору оренди № 01/Ц-2009 від 26.03.2009 року, посилається на порушення останнім його істотних умов, які полягають у тривалому та систематичне невиконання з боку Відповідача зобов`язань в частині своєчасного внесення орендних платежів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором

Положеннями ст. 783 Цивільного кодексу України визначено перелік підстав за яких наймодавець має право вимагати розірвання договору найму.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу, якою врегульовано загальні підстави зміни та розірвання договорів і яка, відповідно, застосовується в комплексі з положеннями спеціальних норм законодавства, що регулюють відповідні види договірних правовідносин таких як - ч. 2 ст.24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.783 Цивільного кодексу України, передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом.

Як вбачається з умов спірного договору, пунктом 9.1. встановлено право сторони ініціювати у суді розірвання даного договору у випадках, передбачених чинним законодавством.

Між тим, право односторонньої відмови від договору сторони в договорі не передбачено (Договір про внесення змін № 4 від 16.05.2013 року).

Отже, враховуючи, що в договорі сторони не визначили чіткого переліку підстав, які надають право Орендодавцю на розірвання договору, то встановлюючи наявність підстав для розірвання договору оренди державного майна на вимогу наймодавця, суду необхідно виходити з того, що сам лише факт наявності певних порушень зобов`язань за договором не може бути безумовною підставою для розірвання договору, за винятком випадків визначених в ст. 783 Цивільного кодексу України, оскільки вказані наслідки набувають ознак безумовних лише у разі, коли вони призводять до істотного порушення договору.

При цьому, положення вказаних статей не ототожнюють факт істотності порушення лише з самим фактом порушення умови договору, яка в силу вимог закону належить до істотних умов договору.

Водночас, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України тлумачить зміст поняття істотного порушення договору, відповідно до якої, істотним є таке порушення стороною договору, коли в наслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зазначені норми закону не передбачають обов`язковість розірвання договору оренди, в разі порушення орендарем зобов`язань за договором, а надають можливість їх застосування в залежності від конкретних обставин справи.

Відтак, позивач, звертаючись до суду з вимогою розірвати договір, повинен був довести факт істотності тих порушень договору відповідачем, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог про розірвання договору та, відповідно, факт завдання цими порушеннями такої шкоди, яка позбавила його того, на що він розраховував при укладенні договору.

Суд вважає за доцільне звернутися до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 924/1473/15, де зазначено, що, оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, то суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, а, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Аналогічна правова позиція також викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц та у постановах Верховного Суду від 06.11.2019 року у справі № 905/2419/18 та від 13.02.2020 року у справі № 921/109/19.

Суд зазначає, що саме на нього покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Аналогічна правова позиція також висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17.

Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди (ч. 2 ст. 291 ГК України).

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу (ч. 3 ст.188 ЦК України).

Статтею 783 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Стаття 188 Господарського кодексу України визначає порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема в п. 2 зазначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (п. 4 ст. 188 ГК України).

Тобто, законом встановлено заборону на відмову від договору оренди в односторонньому порядку, крім випадку встановленого статтею 782 Цивільного кодексу України, яка передбачає право наймодавця на односторонню відмову у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Що стосується істотності порушення умов договору, то в цій частині суд нагадує мету укладення договору найму нерухомого майна.

За умовами спірного Договору Орендодавець зобов`язується передати, Орендар прийняти в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства Міністерства оборони України Кременчуцьке кар`єроуправління "КВАРЦ" (п.1.1. Договору оренди № 01/Ц-2009 від 26.03.2009 року).

Цілісний майновий комплекс державного підприємства Міністерства оборони України Кременчуцьке кар`єроуправління "КВАРЦ" належить Державі в особі Міністерства оборони України в повному господарському віданні державного підприємства Міністерства оборони України Кременчуцьке кар`єроуправління "КВАРЦ" на праві загальнодержавної власності. Будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Кременчук, Полтавської області, вул. Київська, 85, належать на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області 15 квітня 2009 року та зареєстрованого Комунальним підприємством "Кременчуцьке міжміську бюро технічної інвентаризації» в реєстрову кригу №Н-6 за р. № 1906. Реєстраційний номер 27022507. Будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: с. Піщане, Кременчуцького району, Полтавської області, вул. Теплична, 2, належать на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Піщанською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області 27 травня 2009 року та зареєстрованого Комунальним підприємством "Кременчуцьке міжміську бюро технічної інвентаризації" в реєстрову кригу № 3 за р. №12. Реєстраційний номер 27396929 (п.1.10. Договору оренди № 01/Ц-2009 від 26.03.2009 року).

Пунктом 1.5. Договору оренди від 26 березня 2009 року №01/Ц-2009 сторони встановили, що майно передається в оренду з метою здійснення господарської діяльності з видобування не змінених та порушених вивітрюванням магматитів та гранитів Піщанського родовища в якості сировини для виробництва щебеню будівельного та каменю бутового.

У пункті 1.8. спірного договору сторони погодили, що орендар стає правонаступником всіх прав та обов`язків Підприємства (Державного підприємства Міністерства оборони України Кременчуцьке кар`єроуправління "КВАРЦ" (код ЄДРПОУ 07622163), яке припинило свою діяльність 25.10.2010 року шляхом реорганізації згідно наказу Міністра оборони України від 28.04.2009 року № 201 "Про припинення діяльності Державного підприємства Міністерства оборони України Кременчуцьке кар`єроуправління "КВАРЦ").

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

З умов Договору оренди від 26 березня 2009 року № 01/Ц-2009 вбачається, що, окрім зазначеного позивачем, мета укладення спірного договору була не тільки отримання доходу державним бюджетом, а й збереження виробничих потужностей нерудного родовища з одночасним розвитком цілісного майнового комплексу.

З`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суду дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути розірваний за рішенням суду без настання шкоди інтересам держави обумовленим ч. 4 ст. 652 ЦК України.

За приписами ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд (ст. 782 ЦК України). Положеннями ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як встановлено судом та не спростовано позивачем, АТ "Кременчуцьке кар`єроуправління "КВАРЦ" не сплачувало орендну плату протягом місяця, зважаючи на застосування п. 3.4. Договору, що не можна вважати істотним порушенням договору зважаючи на вищевикладене, а позивачем не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

З огляду на викладене, не обґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення, є вимога про розірвання договору оренди № 01/Ц-2009 від 26.03.2009 року.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди протягом трьох днів в порядку, визначеному договором.

Положеннями ч. 1 ст.785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки, вимога про розірвання договору оренди є необґрунтованою, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо зобов`язання повернути орендований відповідачем цілісний майновий комплекс не підлягає задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суд справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що в задоволенні позовних вимог судом відмовлено повністю, суд приходить до висновку, що судовий збір покладається на позивача.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2023 року.

Суддя Білоусов С. М.