Ухвала

від 11.04.2024 по справі 917/1522/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1522/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях

на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2023 та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2024

у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях

до Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц"

про стягнення грошових коштів, розірвання договору оренди та зобов?язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача про (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог):

- стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 3 632 426,85 грн та пені в сумі 1 056 335,18 грн до Державного бюджету України;

- розірвання договору оренди від 26.03.2009 № 01/Ц-2009 цілісного майнового комплексу Державного підприємства Міністерства оборони України Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц";

- зобов`язання відповідача повернути позивачу за актом приймання-передачі майна цілісний майновий комплекс Державного підприємства Міністерства оборони України Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц", а саме: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: вул. Київська, 85, м. Кременчук, Полтавська обл. (склад та опис викладено в додатку № 1 до договору); будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: вул. Теплична, 2, с. Піщане, Кременчуцький р-н, Полтавська обл. (склад та опис викладено в додатку № 2 до договору) та інше майно (склад та опис викладено в додатку № 3 до договору).

Господарський суд Полтавської області рішенням від 07.11.2023 відмовив у задоволенні позову.

Зазначив, що станом на час розгляду справи по суті відповідач подав докази (копії первинної бухгалтерської документації), які свідчать про повне погашення заборгованості зі сплати орендної плати за спірний період та належну оплату за поточні місяці за користування орендованим майном в розмірі, передбаченому пунктом 3.4 договору. Позивач за власним волевиявленням уклав мирову угоду в рамках провадження у справі № 917/2002/15, а також за власним волевиявленням підписав зміни до спірного договору, що дає підстави для визнання вимог про стягнення заборгованості і пені такими, що не підлягають задоволенню. При цьому заперечення позивача щодо визначення розміру орендної плати згідно з пунктом 3.4 договору є прямим порушенням ним умов договору.

Крім того, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути розірваний за рішенням суду без настання шкоди інтересам держави. Оскільки вимога про розірвання договору оренди є необґрунтованою, тому позовна вимога щодо зобов?язання повернути орендований відповідачем цілісний майновий комплекс також не підлягає задоволенню.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 27.02.2024 залишив рішення суду першої інстанції без змін.

25.03.2024 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 (повний текст складений 04.03.2024), в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у цій справі визначено колегію суддів у складі: Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2024.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Щодо виключних випадків, які є підставою для подання касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно із частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У касаційній скарзі позивач зазначив про те, що касаційна скарга подається з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

При цьому Верховний Суд зазначає, що зміст касаційної скарги містить обґрунтування підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права лише у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Натомість касаційна скарга не містить обґрунтування підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

У разі подання касаційної скарги у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити норму права, яку суд апеляційної інстанції неправильно застосував та щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Щодо доказів про сплату судового збору

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За положенням підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абзац другий частини третьої статті 6 цього Закону).

При цьому частиною третьою статті 4 цього Закону унормовано, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року встановлений у розмірі 2481 грн.

Згідно із підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Враховуючи викладене, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання касаційної скарги у цій справі, складає 120 469, 49 грн (70 331,43 (4 688 762,03 х 1,5%) + 4962 грн (2 х 2481 грн) х 200 % х 0,8).

Однак до касаційної скарги позивач не додав доказів про сплату судового збору за її подання.

Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги позивачу необхідно належним чином обґрунтувати випадок, передбачений пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, а також надати до Верховного Суду докази про сплату судового збору в сумі 120 469, 49 грн за подання касаційної скарги, який має бути перерахований за такими реквізитами:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга, та судове рішення (з датою), що оскаржується.

Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі № 917/1522/22 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншому учаснику справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 917/1522/22 вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Л. Рогач