Постанова

від 27.02.2024 по справі 917/1522/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року м. Харків Справа № 917/1522/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О., суддя Медуниця О.Є.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.,

за участі представників сторін:

позивача Миськів В.М. (в залі суду) самопредставництво,

відповідача Совенко О.П. - після перерви не з"явився через нестабільне інтернет з`єднання з сервером Електроного суду

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (вх.№2752П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2023

у справі №917/1522/22 (суддя Білоусов С.М., повний текст рішення складено 15.11.2023)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, м.Полтава

до Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц", м.Кременчук, Полтавська область,

про стягнення грошових коштів, розірвання договору оренди та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" про:

- стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 2.614.850,85 грн та пені в сумі 514.862,19 грн до Державного бюджету України;

- розірвання Договору оренди від 26.03.2009 №01/Ц-2009 цілісного майнового комплексу Державного підприємства Міністерства оборони України Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц", посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г. 01.06.2009, та зареєстрований в реєстрі за №4341;

- зобов`язання Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" (39631, Полтавська область, м.Кременчук, вул.Київська, 85, код ЄДРПОУ 35328439) повернути цілісний майновий комплекс Державного підприємства Міністерства оборони України Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц", а саме: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Кременчук, Полтавської області, вул.Київська, 85 (склад та опис викладено в додатку №1 до Договору оренди від 26.03.2009 №01/Ц-2009); будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: с.Піщане, Кременчуцького району, Полтавської області, вул. Теплична, 2 (склад та опис викладено в додатку №2 до Договору оренди від 26.03.2009 №0І/Ц-2009) та інше майно (склад та опис викладено в додатку №3 до Договору оренди від 26.03.2009 №01/Ц-2009) Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36000, м.Полтава, вул.Небесної Сотні 1/23, код за ЄДРПОУ 42769539) за актом приймання - передачі майна.

Пізніше, від позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях 16.06.2023 надійшла заява №10-125-02382 від 15.06.2023 про збільшення позовних вимог, яка була прийнята судом першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.11.2023 у справі №917/1522/22 в позові відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням місцевого суду, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2023 у справі №917/1522/22, в якій просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і висновки викладені в ньому не відповідають обставинам справи.

Підставами скасування рішення скаржник вважає:

- враховуючи положення ч.1 ст.286 Господарського кодексу України та ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна, приписи ч.1-2 ст.ст.215 Цивільного кодексу України, пункт 3.4 Договору оренди №01/Ц-2009 від 26.03.2009 в редакції Договору про внесення змін №7 від 27.10.2015 є нікчемним;

- Закону України Про оренду державного та комунального майна та Методика №786 на дату внесення вищевказаних змін до основного Договору оренди не передбачали механізму перерахунку орендної плати у залежності від кількості днів фактичного користування об`єктом;

- експертні висновки №89/Ю-3 від 22.06.2022 та №81/Ю-28 від 22.02.2023 Кременчуцького відділення Полтавської Торгово-Промислової палати не є належними та допустимими доказами у справі в розумінні статті 77 ГПК України;

- помилковим є посилання суду першої інстанції на ст. 762 ЦК України

- безпідставним є посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2023 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Радіонова О.О., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 апеляційну скаргу позивача залишено без руху на підставі ч.2 ст.260 ГПК України, з огляду на те, що скаржник до апеляційної скарги не надав клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги та належних доказів направлення копії апеляційної скарги всім сторонам у справі.

На вимоги ухвали суду з Господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи №917/1522/22 до Східного апеляційного господарського суду.

Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях; встановлено строк до 22.01.2024 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи до 22.01.2024 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України; призначено справу до розгляду на 20.02.2024. Явку учасників справи визнано не обов`язковою.

Через підсистему Електроний суд на адресу Східного апеляційного господарського суду від АТ "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2023 залишити без змін, як законне та обгрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідач зазначає, що апеляційна скарга побудована на ухилянні апелянта від застосування пункт 3.4. Договору та намаганні обґрунтувати свою протиправну поведінку, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і де-факто не містять обґрунтувань щодо порушення судом норм процесуального та матеріального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, а зводяться до незгоди із судовим рішенням суду першої інстанції, ухваленим по суті заявлених позивачем вимог.

В судовому засіданні 20.02.2024 приймали участь представник позивача, яка навела свої доводи та міркування з приводу апеляційної скарги, та представник відповідача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегією суддів оголошено перерву до 27.02.2024 з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, що відображено у відповідній ухвалі Східного апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні 27.02.2024 представник позивача підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягала на її задоволенні.

В свою чергу представник відповідача після перерви 27.02.2024 в судове засідання не з`явився через нестабільне інтернет з`єднання з сервером Електроного суду.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України Про Фонд державного майна України Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

26.03.2009 між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (Орендодавець за договором, позивач по справі, та Закритим акціонерним товариством Кременчуцьке кар`єроуправління Кварц, правонаступником якого є Акціонерне товариство Кременчуцьке кар`єроуправління Кварц, (Орендар за договором, відповідач по справі) укладено Договір №01/Ц-2009 оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства Міністерства оборони України Кременчуцьке кар`єроуправління Кварц.

Предметом Договору є державне майно цілісного майнового комплексу Державного підприємства Міністерства оборони України Кременчуцьке кар`єроуправління Кварц, а саме: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м.Кременчук, Полтавської області, вул.Київська, 85 (склад та опис будівель та споруд викладено в додатку №1), будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: с. Піщане, Кременчуцького району, Полтавської області, вул. Теплична, 2 (склад та опис будівель та споруд викладено в додатку №2) та інше майно (склад та опис якого викладено в додатку №3).), склад і вартість яких визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації, результатів переоцінки та передавального балансу підприємства, складеного станом на 31.12.2008.

Сторонами неодноразово вносилися зміни до основного договору, а саме: №1 від 01.06.2009, №2 від 18.08.2010, №4 від 16.05.2013, №5 від 25.06.2014, №7 від 27.10.2015.

Відповідно до п.1.5. Договору оренди майно передається в оренду з метою здійснення господарської діяльності з видобування незмінених та порушених вивітрюванням мігматитів та грантів Піщанського родовища в якості сировини для виробництва щебеню будівельного та каменю бутового.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування Орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується повністю до державного бюджету, щомісяця не пізніше 15 числа наступного за звітним (пункт 3.3 Договору).

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї сторони в разі, зокрема, у випадках передбачених законодавчими актами України (в редакції Договору про внесення змін №4 від 16.05.2013).

Згідно пункту 3.4. Договору на основі розміру місячної орендної плати розраховується добова орендна плата. Кількість днів (діб) фактичного користування майном підтверджується розпорядчим документом Орендаря щомісяця до 15 числа місяця, що настає за звітнім. Наявність незалежних від діяльності Орендаря обставин, які унеможливили використання у повному обсязі орендованого майна та обумовили його роботу в режимі неповного робочого часу, підтверджується незалежним висновком не рідше ніж раз на пів року (в редакції Договору про внесення змін №7 від 27.10.2015).

Згідно з пунктом 4.3.3. Договору Орендар зобов`язується своєчасно та у повному обсязі вносити орендні платежі, здійснювати обов`язкові платежі до бюджетів всіх рівнів.

Відповідно до п. 7.3. Договору зміни та доповнення до цього Договору допускаються за взаємної згоди сторін.

Пунктом 9.1. встановлено право сторони ініціювати у суді розірвання даного договору у випадках, передбачених чинним законодавством.

Регіональне відділення ФДМ України по Полтавській та Сумській областях стверджуючи про наявність заборгованості відповідача по сплаті орендної плати посилається на пункти 3.1., 3.2., 3.3, 4.3.3. основного Договору оренди, згідно яких сторонами узгоджено розмір, спосіб обрахування, строк та бюджетне призначення орендної плати, що сплачується Відповідачем за Договором.

В той же час відповідач вказує на застосування положень пункту 3.4. спірного Договору, за яким встановлюється подобова форма обрахування орендної плати, в редакції пункту Договору про внесення змін №7 від 27.10.2015.

На думку позивача редакція пункту 3.4. спірного Договору в редакції Договору про внесення змін №7 від 27.10.2015 не відповідає нормам Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786.

Між сторонами тривалий час відбувалося листування зі спірного питання стосовно застосування пункту 3.4 основного Договору в редакції змін №7, а саме:

22.04.2022 претензією позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості по сплаті орендної плати за Договором в розмірі 1.502.207,55 грн.

26.04.2022 відповідач надав відповідь позивачу листом №177 щодо фактичної зупинки виробництва через військову агресію Російської Федерації по відношенню до України та запропоновано розстрочити заборгованість, що виникла, та листом №176 направив пропозиції та копії документів, що підтверджують фактичну кількість днів користування орендованим майном, передбачених відповідно п. 3.4. Договору.

06.05.2022 відповідач направив позивачу листи №191 від 29.04.2022 та №192 від 29.04.2022 разом з наказом про встановлення працівникам неповного робочого тижня та довідки з розрахунком орендної плати за березень 2022 року.

11.05.2022 позивач листом №199 направив відповідачу пакет документів щодо розрахунку орендної плати за квітень 2022 року.

26.05.2022 у відповідь позивач листом №11-121-01709 "Щодо орендних відносин" зазначив про ненадання орендарем документів, які б об`єктивно підтверджували наявність неналежних від діяльності орендаря обставин.

06.06.2022 позивач листом №11-121-01833 повідомив відповідача про проведення перерахунку розміру орендної плати відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану".

27.06.2022 позивач листом №287 додатково до документів щодо розрахунку орендної плати за травень 2022 року направив відповідачу копію експертного висновку №89/Ю-3 від 22.06.2022 Кременчуцького відділення Полтавської Торгово-Промислової палати зробленого на виконання вимог пункту 3.4. Договору оренди №01/Ц-2009 від 26.03.2009.

18.07.2022 відповідач листом №11-121-02339 у відповідь заперечив проти застосування пункту 3.4. Договору при розрахунку суми орендної плати.

29.07.2022 претензією № 11-121-02484 позивачем донараховано оренду плату, а також внесено зобов`язання по сплаті пені.

08.08.2022 у відповідь на претензію відповідач листом №10/380 надав нормативно обґрунтоване застосування подобової форми нарахування орендної плати за Договором, графік проведення розрахунків Товариством та розрахунок орендної плати за червень 2022 року з актом звірки розрахунків.

22.08.2022 позивач листом №11-121-02799 продублював свою позицію щодо спірного питання та Акт звірки розрахунків не повернув, а направив претензію №11-121-02795 від 22.08.2022 зі збільшенням періоду спірного обрахунку суми оренди.

25.08.2022 відповідач у відповідь листом №10/429 направив відповідачу розрахунок орендної плати за липень 2022 року.

12.09.2022 відповідач листом № 10/495 направив позивачу розрахунок суми оренди за серпень 2022 року та пакет документів передбачений п.3.4. Договору.

12.09.2022 відповідач листом №10/492 запропонував погодити графік погашення простроченого зобов`язання на наступних умовах:

- залишок заборгованості за договором оренди цілісного майнового комплексу №01/Ц-2009 від 26.03.2009, що виник до 01.03.2022 Товариство сплачує рівними частинами до кінця 2022 року, а саме: до 20.12.2022 включно;

- сплата орендної плати за користування орендованим майном за договором оренди №01/Ц-2009 від 26.03.2009 за період з 01.03.2022 по 31.08.2022, здійснюється Товариством в межах фінансової можливості, але не менше 50% від суми необхідної до сплати у відповідному місяці, щомісячно починаючи з 01.01.2023;

- сплата орендної плати з 01.09.2022 проводиться Товариством до 15 числа наступного місяця за місяцем користування орендованим майном.

23.09.2022 позивач у відповідь листами №11-121-03257 та №11-121-03642 повідомив відповідача про неможливість зменшення орендної плати.

28.10.2022 відповідач у листі №10/593 підняв питання щодо обрахунку розміру орендної плати за вересень 2022 року

28.11.2022 позивач у відповідь листом №11-121-04195 повідомив відповідача про неможливість застосування п. 3.4. основного Договору (в редакції змін №7).

16.11.2022 відповідач листом від року №10/620 звернувся до позивача із пропозицією щодо обрахунку орендної плати з застосуванням положень п.3.4. Договору за жовтень 2022 року відповідачем.

02.12.2022 позивач у відповідь листом №11-121-04276 повідомив про неможливість застосування п. 3.4. основного Договору.

Вищезазначені обставини стали підставою для звернення позивача Регіонального відділення Фонду Державного майна України в Полтавській та Сумській області до відповідача - Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" з відповідним позовом про:

- стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 2.614.850,85 грн та пені в сумі 514.862,19 грн до Державного бюджету України;

- розірвання Договору оренди від 26.03.2009 №01/Ц-2009;

- зобов`язання відповідача повернути предмет основного Договору - цілісний майновий комплекс ДП Міністерства оборони України Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" - Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях за актом приймання - передачі майна.

Господарським судом Полтавської області, відмовляючи в задоволення позовних вимог в повному обсязі зазначив, що станом на час розгляду справи по суті відповідачем подано докази (копії первинної бухгалтерської документації), які свідчать про повне погашення заборгованість по сплаті орендної плати за основним Договором оренди від 26.03.2009 №01/Ц-2009 за спірний період та належну оплату поточних місяців користування орендованим майном в розмірі передбаченому пунктом 3.4. Договору. Позивачем за власним волевиявленням укладено мирову угоду в рамках провадження по справі №917/2002/15, а також за власним волевиявленням підписано зміни до спірного Договору №7 від 27.10.2015, що дає підстави для визнання вимоги щодо стягнення заборгованості і пені такими, що не підлягають задоволенню. Заперечення позивача, щодо визначення розміру орендної плати згідно пункту 3.4., є прямим порушенням з боку останнього умов Договору. Щодо вимоги про розірвання Договору оренди №01/Ц-2009 від 26.03.2009, то суд таку вимогу залишив також без задоволення, з огляду на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути розірваний за рішенням суду без настання шкоди інтересам держави обумовленим ч.4 ст.652 ЦК України. Оскільки, вимога про розірвання договору оренди є необґрунтованою, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо зобов`язання повернути орендований відповідачем цілісний майновий комплекс не підлягає задоволенню.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно норм статей 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, ч.1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.2 ст. 638 ЦК України).

За приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2, 6 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Положеннями ст. 284 Господарського кодексу України визначені істотні умови договору оренди. Так, істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч. 1 ст. 284 ГК України).

Місцевий господарський суд, даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору правильно зазначив, що такий за своєю правовою природою є договором найму.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 773 Цивільного кодексу України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна.

В даному випадку сторонами при укладенні договору №01/Ц-2009 від 26.03.2009 погоджено всі істотні умови, які визначались законодавством для даного виду договорів та необхідні для його дійсності.

Щодо позовної вимоги про стягнення з підприємства відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 2.614.850,85 грн та пені в сумі 514.862,19 грн до Державного бюджету України, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.10.2015 затверджено мирову угоду між Регіональним відділенням та ПАТ Кременчуцьке кар`єроуправліния Кварц у справі №917/2002/15. Затвердження судом мирової угоди стало підставою для припинення провадження по справі Господарського суду Полтавської області №917/2002/15 за позовом ПАТ ККУ Кварц до Регіонального відділення про спонукання підписати Додаткову угоду № 7 до договору оренди від 26.03.2009 № 01/Ц-2009.

У п.2.2. Мирової угоди міститься посилання на ст.21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та на статтю 762 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об`єкта оренди, наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилась.

У зв`язку зі зменшенням виробництва та реалізації гранітної продукції через військову агресію Російської Федерації проти України, з незалежних від відповідача причин, на підприємстві було встановлено режим неповного робочого часу, що в свою чергу не дозволяє у повному обсязі використовувати орендоване майно у господарській діяльності. А це означає, що доцільним є сплата саме добової орендної плати за фактичні дні експлуатації орендованого майна.

Наявність обставин, які обумовили роботу орендаря в режимі неповного робочого часу підтверджена відповідними розпорядчими актами по підприємству та експертним висновком Кременчуцького відділення Полтавської Торгово-промислової палати України №89/Ю-3 від 22.06.2022 та експертним висновком Кременчуцького відділення Полтавської Торгово-промислової палати України від 22.02.2023 №81/Ю-28. Зі змісту висновків вбачається, що орендар внаслідок зменшення виробництва працює неповний робочий час, таким чином зменшуючи власні фінансові можливості.

Згідно з п.1 Договору про внесення змін №7 від 27.10.2015 розділ 3 договору оренди №01/Ц-2009 від 26.03.2009 доповнено п.3.4 наступного змісту: 3.4. На основі розміру місячної орендної плати розраховується добова орендна плата. Кількість днів (діб) фактичного користування майном підтверджується розпорядчим документом орендаря щомісяця до 15 числа місяця, що настає за звітним. Наявність незалежних від діяльності орендаря обставин, які унеможливили використання у повному обсязі орендованого майна та обумовили його роботу в режимі неповного робочого часу, підтверджується незалежним висновком не рідше ніж раз на півроку.

Позивач за власним волевиявленням уклав мирову угоду в рамках провадження по справі №917/2002/15, та за власним волевиявленням підписав зміни до спірного Договору.

Пунктом 4 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 передбачено: «У разі коли термін оренди менший чи більший за одну добу або за один місяць, то на основі розміру місячної орендної плати розраховується добова, а в разі необхідності - на основі розміру добової орендної плати розраховується погодинна орендна плата».

Отже, подобова орендна плата допускається згідно з вказаним вище нормативним актом.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано позивачем, відповідачем повністю погашено заборгованість по сплаті орендної плати за Договором оренди №01/Ц-2009 від 26.03.2009 за спірний період та здійснено належну оплату поточних місяців користування орендованим майном в розмірі передбаченому пунктом 3.4. Договору, що підтверджується відповідними копіями первинної бухгалтерської документації.

В той же час одностороння відмова позивача від застосування подобової форми обрахунку орендної плати передбаченої п.3.4 спірного Договору, не може розцінюватись колегією суддів як доведеність позивачем істотності порушення відповідачем умов Договору, оскільки зазначені обставини не свідчать про те, що позивач, як сторона договору, значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні Договору, адже зазначена норма внесена до Договору за згодою Сторін.

Крім того, посилаючись на невідповідність нормам законодавства, позивач не пояснює, що саме порушено пунктом 3.4. спірного Договору в редакції Договору про внесення змін №7 від 27.10.2015 до основного Договору оренди.

Таким чином, господарський суд дійшов цілком обгрунтованого висновку щодо відмови в задоволення позовної вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі та відповідно пені до Державного бюджету України.

Щодо вимоги про розірвання Договору оренди від 26.03.2009 №01/Ц-2009 цілісного майнового комплексу, то колегія суддів і тут погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність зазначених вимог з огляду на таке.

Позивач обґрунтувуючи вимогу про розірвання договору оренди, посилається на порушення останнім його істотних умов, які полягають у тривалому та систематичному невиконанні з боку відповідача зобов`язань в частині своєчасного внесення орендних платежів.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України врегульовано загальні підстави зміни та розірвання договорів і яка, відповідно, застосовується в комплексі з положеннями спеціальних норм законодавства, що регулюють відповідні види договірних правовідносин таких як - ч.2 ст.24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.783 Цивільного кодексу України, та якою передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом.

Як вже зазначалось, п.9.1. основного Договору оренди встановлено право сторони ініціювати у суді розірвання даного договору у випадках, передбачених чинним законодавством, проте право односторонньої відмови від договору сторони в договорі не передбачено (Договір про внесення змін №4 від 16.05.2013).

З урахуванням відсутності в договорі чіткого переліку підстав, які надають право Орендодавцю на розірвання договору, суду при встановлені наявності підстав для розірвання договору оренди державного майна на вимогу наймодавця необхідно виходити з того, що сам лише факт наявності певних порушень зобов`язань за договором не може бути безумовною підставою для розірвання договору, за винятком випадків визначених в ст.783 Цивільного кодексу України, оскільки вказані наслідки набувають ознак безумовних лише у разі, коли вони призводять до істотного порушення договору.

Частина 2 ст.651 ЦК України тлумачить зміст поняття істотного порушення договору, відповідно до якої, істотним є таке порушення стороною договору, коли в наслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зазначені норми закону не передбачають обов`язковість розірвання договору оренди, в разі порушення орендарем зобов`язань за договором, а надають можливість їх застосування в залежності від конкретних обставин справи.

Звертаючись до суду з вимогою розірвати договір, позивач повинен був довести факт істотності тих порушень договору відповідачем, на які він посилається, як на підставу своїх вимог про розірвання договору та, відповідно, факт завдання цими порушеннями такої шкоди, яка позбавила його того, на що він розраховував при укладенні договору.

Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди (ч. 2 ст. 291 ГК України).

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу (ч. 3 ст.188 ЦК України).

Статтею 783 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Стаття 188 Господарського кодексу України визначає порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема в п.2 зазначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (п.4 ст.188 ГК України).

Тобто, законом встановлено заборону на відмову від договору оренди в односторонньому порядку, крім випадку встановленого статтею 782 Цивільного кодексу України, яка передбачає право наймодавця на односторонню відмову у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Що стосується істотності порушення умов договору, то в цій частині слід зауважити на меті укладення договору найму нерухомого майна.

За умовами спірного Договору Орендодавець зобов`язується передати, Орендар прийняти в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства Міністерства оборони України Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" (п.1.1. Договору оренди №01/Ц-2009 від 26.03.2009).

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п.6 ч.1 ст.3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

З умов Договору оренди від 26.03.2009 №01/Ц-2009 вбачається, що, окрім зазначеного позивачем, мета укладення спірного договору була не тільки отримання доходу державним бюджетом, а й збереження виробничих потужностей нерудного родовища з одночасним розвитком цілісного майнового комплексу.

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що позивачем як в суд першої інстанції, так і в апеляційному господасрькому суді не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути розірваний за рішенням суду без настання шкоди інтересам держави обумовленим ч.4 ст. 652 ЦК України.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ст.651 ЦК України ).

Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд (ст.782 ЦК України).

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч.1 ст.188 ГК України).

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди протягом трьох днів в порядку, визначеному договором.

Положеннями ч.1 ст.785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вже було встановлено, підприємство відповідача не сплачувало орендну плату лише протягом місяця, зважаючи на застосування п.3.4. Договору, що не можна вважати істотним порушенням договору і що в свою чергу свідчить про необґрунтованість вимог про розірвання договору оренди №01/Ц-2009 від 26.03.2009. Оскільки, вимога про розірвання договору оренди є необґрунтованою, то позовна вимога щодо зобов`язання повернути орендований відповідачем цілісний майновий комплекс як похідна від вимоги про розірвання, - також не підлягає задоволенню.

Стосовно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на норми статей 203, 215 Цивільного кодексу України в частині нікчемності правочину у відношенні до чинної редакції пункту 3.4. Договору оренди в редакції Договору про внесення змін №7 від 27.10.2015 до Договору оренди від 26.03.2009 №01/Ц-2009.

Проте, в ході розгляду цієї справи в суді першої інстанції, апелянтом не заявлялося про нікчемність редакції пункту 3.4. Договору оренди, а відтак, заявлення апелянтом такої вимоги є зміною підстави та предмету позову, що на стадії апеляційного провадження не допускається.

Також апелянт посилається на справи Господарського суду Полтавської області №917/2002/15 та №917/1548/20 де сторонами провадження були АТ «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц» та РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях.

Предметом позову у справі №917/1548/20 була вимога апелянта про внесення змін до Договору оренди від 26.03.2009 №01/Ц-2009, зокрема, вилучення пункту 3.4. Рішенням суду від 29.12.2020 по справі №917/1548/20 в задоволенні позову РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях відмовлено повністю. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 по справі №917/1548/20 апеляційну скаргу РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Посилання апелянта на те, що законодавством не передбачено механізму подобового перерахунку орендної плати здійснення без врахування того факту, що пункт 3.4.Договору оренди від 26.03.2009 №01/Ц-2009 вже мав застосування до 2022 року, а саме у 2015 році. Саме цей факт став підставою судового розгляду по справі №917/2002/15.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, ч.4 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України та ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, зазначена норма є загально застосовна у правовій системі України.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача.

У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до вимог ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Східного апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги позивача слід відмовити та залишити рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2023 у справі №917/1522/22 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2023 у справі №917/1522/22 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04.03.2024

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова

Суддя О.Є. Медуниця