Рішення

від 21.09.2023 по справі 370/600/22

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2023 р. Справа №370/600/22

Макарівський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Косенко А.В.,

із секретарем судового засідання Некращук Я.А.,

за участю

представник позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача ОСОБА_2 ,

представник третьої особи Мариніна М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Макарів Київської області справу за позовом

заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області, в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_3 , третя особа філія «Макарівське лісове господарство» ДП «Ліси України»,про усуненняперешкод користуваннямайном,шляхом скасуваннядержавної реєстраціїправа власності,повернення земельноїділянки, -

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області, в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство «Макарівське лісове господарство», про:

-усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення загальною площею 4 га, шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

-№ 14708376 від 25.07.2014 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:014:0016;

-№ 14708116 від 25.07.2014 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:014:0015;

-№ 14705696 від 25.07.2014 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:009:0005;

-№ 14706238 від 25.07.2014 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:009:0006.

-усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення загальною площею 4 га з кадастровими номерами 3222788000:02:014:0016, 3222788000:02:014:0015, 3222788000:02:009:0005, 3222788000:02:009:0006, що розташовані в межах Макарівської селищної територіальної громади Бучанського району Київської області, шляхом їх повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_3 .

Позов мотивований тим, що спірні земельні ділянки є землями державної власності та перебувають у постійному користуванні Бишівського лісництва ДП «Макарівське лісове господарство». У зв`язку з цим, Макарівська районна державна адміністрація незаконно розпорядилася землями лісогосподарського призначення шляхом їх відчуження приватним особам, оскільки землі лісогосподарського призначення могли бути вилучені із постійного користування Бишівського лісництва ДП «Макарівське лісове господарство» виключно за згодою ДП «Макарівське лісове господарство», як землекористувача, та на підставі рішення Кабінету Міністрів України. Водночас, ДП «Макарівське лісове господарство», як землекористувач не надавав своєї згоди, а Кабінет Міністрів України не приймав рішення про вилучення спірних земельних ділянок із постійного користування Бишівського лісництва ДП «Макарівське лісове господарство».

У зв`язку з цим, на думку позивача, перехід права володіння спірними земельними ділянками до приватних осіб є неможливим в силу закону, а тому зайняття спірних земельних ділянок слід розглядати, як не пов`язане з позбавлення володіння порушення права власності держави, що є підставою для пред`явлення (негаторного позову) позову про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

У встановлений судом строк та у встановленому процесуальним законом порядку відповідач подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 20.03.2007 року №462 «Про безоплатну передачу у власність земельних ділянок громадянам України для ведення особистого селянського господарства Фасівської сільської ради» фактично унеможливлює й пред`явлення віндикаційного позову до добросовісного набувача, яким в даному випадку є відповідач.

Ухвалою суду від 02.12.2022 року позовну заяву заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області, поданої в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 24.05.2023 року залучено до участі у даній справі правонаступника третьоїспособи Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» - філію «Макарівське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Ухвалою суду від 24.05.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті 19.07.2023 року яке було відкладено на 20.09.2023 року.

У судове засідання представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила та просила у задоволенні відмовити повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Заслухавши сторін у справі, дослі дивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

Розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації від 20.03.2007 № 462 «Про безоплатну передачу у власність земельних ділянок громадянам України для ведення особистого селянського господарства в Фастівської сільської ради» ОСОБА_4 відведено у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:014:0016 площею 1 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 909791 від 26.03.2007; ОСОБА_5 відведено у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:014:0015 площею 1 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 909777 від 26.03.2007; ОСОБА_6 відведено у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:009:0005 площею 1 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 909785 від 26.03.2007; ОСОБА_7 відведено у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:009:0006 площею 1 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 909776 від 26.03.2007 року.

В подальшому, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відчужили право приватної власності на вказані земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу від 04.07.2007 № 1394, № 1398, № 1402 та № 1414, відповідно, на користь ОСОБА_8 , на підставі чого останній були видані державні акти на право власності на земельну ділянку від 24.07.2007 серії ЯД № 761432, № 761431, № 761426, № 761425.

Розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації від 21.09.2007 № 3563 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянці ОСОБА_8 функціональне використання яких змінюється в межах Фастівської сільської ради» затверджено технічну документацію щодо зміни функціонального використання земельних ділянок з ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_8 видано державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 815356, № 815355, № 815350, № 815349.

На підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 25.07.2014 № 2283, № 2284, № 2289 та № 2290 право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222788000:02:014:0016, 3222788000:02:014:0015, 3222788000:02:009:0005, 3222788000:02:009:0006 перейшли від померлої ОСОБА_8 до ОСОБА_3 на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 14708376 від 25.07.2014, індексний номер 14708116 від 25.07.2014, індексний номер 14705696 від 25.07.2014 та індексний номер 14706238 від 25.07.2017 року.

Вирішуючи позовні вимоги за даною позовною заявою, суд керується наступним.

Статтею 319 Цивільного кодексу України (далі ЦК України)визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно достатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Тобто, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування у цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є саме забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Згідно правового висновку Великої палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, на який посилається позивач, у разі якщо перехід права володіння на земельну ділянку є неможливим в силу закону, в такому випадку зайняття спірних земельних ділянок слід розглядати як не пов`язане з позбавлення володіння порушення права власності держави, у зв`язку з цим таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом.

Водночас, згідно частини першої та другої статті 84 Земельного кодексу України (далі ЗК України), у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.

Пунктом «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісового фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 55 ЗК України, до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Статтею 56ЗК Українивстановлено,що землілісового фондуможуть перебуватиу державній,комунальній таприватній власності.Громадянам таюридичним особамза рішенняморганів місцевогосамоврядування таорганів виконавчоївлади можутьбезоплатно абоза платупередаватись увласність замкненіземельні ділянкилісового фондузагальною площеюдо 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 Лісового кодексу України (далі ЛК України) у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Відповідно до статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 ЛК України лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.

Отже, володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності. В силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Статтею 13 ЛК України визначено, що право приватної власності на ліси громадян та юридичних осіб України виникає з моменту одержання ними документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та їх державної реєстрації. Ліси, отримані у спадщину іноземними громадянами, особами без громадянства та іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року. Документом, що посвідчує право приватної власності на ліси, є державний акт на право власності на землю, виданий на відповідну земельну ділянку.

Відповідно до частини дев`ятої статті 149 ЗК України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Пунктом 3 статті 32 ЛК України визначено, що районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припиняють права користування ними.

Оскільки розмір спірних земельних ділянок не перевищував і га, у зв`язку з цим, Макарівська районна державна адміністрація мала право розпоряджатися спірними земельними ділянками, шляхом прийняття розпорядження про їх відчуження на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які в подальшому перейшли у власність відповідача.

Вказане розпорядження є чинним, недійсним у встановленому законом порядку не визнавалось і його нікчемність прямо не встановлена законом.

Наведене свідчить, що спірні земельні ділянки вибули із володіння держави саме на підставі розпорядження Макарівської районної державної адміністрації, яка як було вказано вище мала право від імені держави розпоряджатися спірними земельними ділянками. Отже, воля держави на відчуження спірних земельних ділянок були виражена у розпорядженні Макарівської районної державної адміністрації від 20.03.2007 № 462 «Про безоплатну передачу у власність земельних ділянок громадянам України для ведення особистого селянського господарства в Фастівської сільської ради».

За таких обставин, наявність чинного розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 20.03.2007 № 462 «Про безоплатну передачу у власність земельних ділянок громадянам України для ведення особистого селянського господарства в Фасівської сільської ради» фактично унеможливлює й пред`явлення віндикаційного позову до добросовісного набувача, яким в даному випадку є відповідач.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи і не заперечується позивачем, на спірні земельні ділянки були видані державні акти на право власності, які, згідно статті 13 ЛК України, посвідчують право приватної власності.

Вказані державні акти наразі є чинними, недійсними у встановленому законом порядку не визнавались і їх нікчемність прямо не встановлена законом.

Таким чином, наявність державних актів вказує на те, що спірні земельні ділянки є такими, що вибули із володіння держави, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, свідчить, що заявлені в цій справі позовні вимоги не відповідають належному способу захисту, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений виключно володільцем майна, яким держава, від імені якої був пред`явлений цей позов, вже не являється.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові.

Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Крім того, зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 березня 2023 року у справі № 495/1494/18, провадження № 61-11223св22.

При цьому, невірно обраний спосіб захисту порушеного права виключає можливість дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті (пункт 29 постанови Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 911/269/19), оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення позивача до суду із позовом про захист права із застосуванням належного та ефективного способу захисту.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене судвідмовляє у задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом скасування державної реєстрації права власності, повернення земельної ділянки.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати не відшкодовуються та покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов заступника керівникаКиєво-Святошинськоїокружної прокуратуриКиївської області,в інтересахдержави вособі Київськоїобласної державноїадміністрації до ОСОБА_3 ,третя особафілія «Макарівськелісове господарство»ДП «ЛісиУкраїни»,про усуненняперешкод користуваннямайном,шляхом скасуваннядержавної реєстраціїправа власності,повернення земельноїділянки залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Макарівський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 02.10.2023 року.

Реквізити сторін:

Києво-Святошинська окружна прокуратура Київської області, адреса: 08131, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, вул. Соборна, 67;

Київська обласнадержавнаадміністрація,адреса: 01196, м. Київ, площа Лесі Українки, 1;

ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Філія «Макарівське лісове господарство» ДП «Ліси України»: Київська область, Бучанський район, смт Макарів, вул. Володимирська, 17/1.

Суддя А.В. Косенко