Постанова

від 13.12.2023 по справі 370/600/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/16895/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 370/600/22

13 грудня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Болотова Є.В.

- Музичко С.Г.

при секретарі - Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ справу за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури Гравець І. на рішення Макарівського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Косенко А.В., у цивільній справі за позовом заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області, в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа філія «Макарівське лісове господарство» ДП «Ліси України», про усунення перешкод користування майном, шляхом скасування державної реєстрації права власності, повернення земельної ділянки,-

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області, в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа Державне підприємство «Макарівське лісове господарство» про усунення перешкод користування майном, шляхом скасування державної реєстрації права власності, повернення земельної ділянки, в якому просив суд:

- усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення загальною площею 4 га, шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: № 14708376 від 25.07.2014 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:014:0016;№ 14708116 від 25.07.2014 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:014:0015; № 14705696 від 25.07.2014 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:009:0005; № 14706238 від 25.07.2014 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:009:0006.

- усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення загальною площею 4 га з кадастровими номерами 3222788000:02:014:0016, 3222788000:02:014:0015, 3222788000:02:009:0005, 3222788000:02:009:0006, що розташовані в межах Макарівської селищної територіальної громади Бучанського району Київської області, шляхом їх повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Позов мотивований тим, що спірні земельні ділянки є землями державної власності та перебувають у постійному користуванні Бишівського лісництва ДП «Макарівське лісове господарство». У зв`язку з цим, Макарівська районна державна адміністрація незаконно розпорядилася землями лісогосподарського призначення шляхом їх відчуження приватним особам, оскільки землі лісогосподарського призначення могли бути вилучені із постійного користування Бишівського лісництва ДП «Макарівське лісове господарство» виключно за згодою ДП «Макарівське лісове господарство», як землекористувача, та на підставі рішення Кабінету Міністрів України. Водночас, ДП «Макарівське лісове господарство», як землекористувач не надавав своєї згоди, а Кабінет Міністрів України не приймав рішення про вилучення спірних земельних ділянок із постійного користування Бишівського лісництва ДП «Макарівське лісове господарство».

У зв`язку з цим, на думку позивача, перехід права володіння спірними земельними ділянками до приватних осіб є неможливим в силу закону, а тому зайняття спірних земельних ділянок слід розглядати, як не пов`язане з позбавлення володіння порушення права власності держави, що є підставою для пред`явлення (негаторного позову) позову про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, заступник керівника Київської обласної прокуратури Гравець І. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов прокурора задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що особа не може набути статусу добросовісного володільця земельної ділянки у складі земель з особливим правовим режимом без належного дозволу уповноваженого на те органу, оскільки в силу зовнішніх, об`єктивних обставин, явних і видимих природних ознак земельної ділянки така особа, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про це, зважаючи на презумпцію знання закону. Спірні земельні ділянки не підпадають під ознаки жодного із виключень, встановлених ст. 56 Земельного кодексу України та ст. 12 Лісового кодексу України, які передбачають можливість набуття у приватну власність земель лісогосподарського призначення. Будь-які рішення щодо їх вилучення та зміни їх цільового призначення уповноваженими органами не приймались. Відтак, є очевидним факт належності спірних ділянок на праві титульного володіння за державою в особі Київської обласної державної адміністрації та відповідно неможливість виникнення такого права у ОСОБА_1 .

Вказував, що у даній справі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця земельної ділянки. Критерієм розмежування між негаторним і віндикаційним позовами є доведення неможливості виникнення у громадянина або юридичної особи права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення.

Зауважував, що саме виходячи з даного критерію, прокурор обираючи належний спосіб захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, дійшов висновку про необхідність пред`явлення негаторного позову, оскільки обставини справи безумовно вказують на неможливість виникнення у громадянина або юридичної особи права власності на спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства та воля на відчуження яких державою в особі її уповноважених органів не виявлялась.

Посилався на те, що судом не враховано наведені в апеляційній скарзі висновки Верховного Суду, а помилкова кваліфікація судом позовної вимоги про повернення земельних ділянок лісогосподарського призначення як вимоги, до якої слід застосувати приписи ст. 387 Цивільного кодексу України, а не норми ст. 391 Цивільного кодексу України, призвела до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні прокурор Батюк І.В. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник ОСОБА_1 адвокат Валенко А.С. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, перевіривши рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом встановлено, що розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації від 20.03.2007 № 462 «Про безоплатну передачу у власність земельних ділянок громадянам України для ведення особистого селянського господарства в Фастівської сільської ради» ОСОБА_2 відведено у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:014:0016 площею 1 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 909791 від 26.03.2007; ОСОБА_3 відведено у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:014:0015 площею 1 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 909777 від 26.03.2007; ОСОБА_4 відведено у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:009:0005 площею 1 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 909785 від 26.03.2007; ОСОБА_5 відведено у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:009:0006 площею 1 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 909776 від 26.03.2007 року.

В подальшому, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відчужили право приватної власності на вказані земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу від 04.07.2007 № 1394, № 1398, № 1402 та № 1414, відповідно, на користь ОСОБА_6 , на підставі чого останній були видані державні акти на право власності на земельну ділянку від 24.07.2007 серії ЯД № 761432, № 761431, № 761426, № 761425.

Розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації від 21.09.2007 № 3563 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянці ОСОБА_6 функціональне використання яких змінюється в межах Фастівської сільської ради» затверджено технічну документацію щодо зміни функціонального використання земельних ділянок з ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_6 видано державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 815356, № 815355, № 815350, № 815349.

На підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 25.07.2014 № 2283, № 2284, № 2289 та № 2290 право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222788000:02:014:0016, 3222788000:02:014:0015, 3222788000:02:009:0005, 3222788000:02:009:0006 перейшли від померлої ОСОБА_6 до ОСОБА_1 на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 14708376 від 25.07.2014, індексний номер 14708116 від 25.07.2014, індексний номер 14705696 від 25.07.2014 та індексний номер 14706238 від 25.07.2017 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені в цій справі позовні вимоги не відповідають належному способу захисту, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений виключно володільцем майна, яким держава, від імені якої був пред`явлений цей позов, вже не являється. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові.

Колегія суддів погоджуєтьсяя з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158 гс18).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках(частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України):

1) якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) якщо майно було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) на яку посилається прокурор зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших. Визнання недійсним державного акта також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18), зазначено, що «оскільки спірні земельні ділянки вибули з комунальної власності на підставі рішень Ірпінської міської ради, скасованих у судовому порядку у справі № 1013/4597/2012 через їх незаконність, волі територіальної громади м. Ірпеня на таке вибуття не було. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 25 січня 2017 року у справі № 916/2131/15, від 23 листопада 2016 року у справі № 916/2144/15, від 2 листопада 2016 року у справі № 522/10652/15-ц і від 5 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15. Отже, у справі № 367/2022/15-ц суди неправильно застосували пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України та дійшли помилкового висновку про наявність волі територіальної громади м. Ірпеня на вибуття спірних земельних ділянок. Враховуючи це, земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:047:0183, кінцевим набувачем якої є ОСОБА_2, 3210900000:01:047:0159, кінцевим набувачем якої є ОСОБА_3, а також 3210900000:01:047:0197, 3210900000:01:047:0151, 3210900000:01:047:0150, 3210900000:01:047:0203, 3210900000:01:047:0202, кінцевим набувачем яких є ТзОВ «Забудова-Д», вибули з власності територіальної громади м. Ірпеня поза її волею».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 545/1994/16-ц (провадження № 61-7605св21) зроблено висновок, що: «тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочності власника, як користування та розпорядження своїм майном. Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка неправомірно перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися своїм майном. Тому для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об`єктивно існуючих неправомірних перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей».

У даній справі встановлено, що розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації від 20.03.2007 № 462 «Про безоплатну передачу у власність земельних ділянок громадянам України для ведення особистого селянського господарства в Фастівської сільської ради» ОСОБА_2 відведено у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:014:0016 площею 1 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 909791 від 26.03.2007; ОСОБА_3 відведено у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:014:0015 площею 1 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 909777 від 26.03.2007; ОСОБА_4 відведено у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:009:0005 площею 1 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 909785 від 26.03.2007; ОСОБА_5 відведено у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:009:0006 площею 1 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 909776 від 26.03.2007 року.

В подальшому, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відчужили право приватної власності на вказані земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу від 04.07.2007 № 1394, № 1398, № 1402 та № 1414, відповідно, на користь ОСОБА_6 , на підставі чого останній були видані державні акти на право власності на земельну ділянку від 24.07.2007 серії ЯД № 761432, № 761431, № 761426, № 761425.

Розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації від 21.09.2007 № 3563 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянці ОСОБА_6 функціональне використання яких змінюється в межах Фастівської сільської ради» затверджено технічну документацію щодо зміни функціонального використання земельних ділянок з ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_6 видано державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 815356, № 815355, № 815350, № 815349.

На підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 25.07.2014 № 2283, № 2284, № 2289 та № 2290 право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222788000:02:014:0016, 3222788000:02:014:0015, 3222788000:02:009:0005, 3222788000:02:009:0006 перейшли від померлої ОСОБА_6 до ОСОБА_1 на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 14708376 від 25.07.2014, індексний номер 14708116 від 25.07.2014, індексний номер 14705696 від 25.07.2014 та індексний номер 14706238 від 25.07.2017 року.

За таких обставинах, на думку колегії суддів, належним способом захисту порушених прав є звернення до суду з віндикаційним позовом про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Враховуючи викладене, заявлені в цій справі заступником керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області позовні вимоги не відповідають належному способу захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий правовий висновок сформульований, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) (пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) (пункт 76).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у даній справі через неефективність обраного позивачем способу захисту.

Посилання прокуратури на те, що спірна земельна ділянка не могла бути передана у власність фізичних осіб, а тому належним способом захисту прав держави є звернення з негаторним позовом колегія суддів не приймає з огляду на те, що за наявними в справі доказами встановлено, що земельні ділянки в державних реєстрах буливідображені з цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення, відповідно фізичні особи, які укладали договори купівлі-продажу не мали змоги встановити, що спірна земельна ділянка раніше відносилась до земель лісового фонду. За таких обставин, звернення прокурора з негаторним позовом є нічим іншим як способом позбавити громадян, які мають право розраховувати на правомірність дій державних органів, щодо відображення цільового призначення землі, механізму захисту прав добросовісного набувача передбаченого ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Крім того, звертаючись з негаторним позовом, позивач не просить та не зазначає, які перешкоди йому потрібно усунути, не просить звільнити земельну ділянку, а просить скасувати реєстрацію переходу права власності, що відповідно відновлюється саме внаслідок задоволення віндикаційного позову про витребування майна.

Посилання в апеляційній скарзі прокуратури на практику Верховного Суду в постановах від 16 лютого 2022 року № 363/669/17, від 12 травня 2022 року у справі № 372/4154/18, від 08 червня 2022 року справа № 307/3155/19, від 22.06.2022 справа № 367/4140/16, від 07 вересня 2022 справа № 697/2434/16, від 21.09.2022 справа № 367/4128/16 колегія суддів не приймає з огляду на те, що обставини встановлені в даній справі відрізняються від обставин встановлених в тих справах.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційних скарг для його скасування чи зміни не встановлено.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації - залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених статтею 389ЦПК України.

Повний текст постанови складено18 грудня 2023 року.

Головуючий Судді: