Ухвала

від 15.11.2023 по справі 360/1058/23

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

15 листопада 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/1058/23

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом керівника Сватівської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області до відділу освіти Білокуракинської селищної ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2023 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов керівника Сватівської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області до відділу освіти Білокуракинської селищної ради, відповідно до якого позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відділу освіти Білокуракинської селищної ради щодо не нарахування та невиплати випускникам Білокуракинського ліцею Білокуракинської селищної ради Луганської області: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , випускниці Просторівської гімназії Білокуракинської селищної ради Луганської області ОСОБА_1 , випускниці Білокуракинської гімназії Білокуракинської селищної ради Луганської області ОСОБА_4 , одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів;

зобов`язати відділ освіти Білокуракинської селищної ради нарахувати і виплатити випускникам Білокуракинського ліцею Білокуракинської селищної ради Луганської області: ОСОБА_2 ; ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , випускниці Просторівської гімназії Білокуракинської селищної ради Луганської області ОСОБА_1 , випускниці Білокуракинської гімназії Білокуракинської селищної ради Луганської області ОСОБА_4 , одноразову грошову допомогу, передбачену частиною сьомою статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, кожному.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що прокуратурою в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» витребувано та опрацьовано інформацію щодо стану додержання вимог законодавства з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та осіб, з їх числа на території Білокуракинської селищної територіальної громади Луганської області. За результатами встановлено факт неналежного виконання відділом освіти вимог статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» щодо не нарахування та невиплати випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги.

Згідно інформації Служби у справах дітей Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області від 14.06.2023 №09-19/37 встановлено, що протягом 2021-2022 років закінчили загально - освітні навчальні заклади Білокуракинської селищної територіальної громади та не отримали, передбачену статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» грошову допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, наступні особи з числа дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також, згідно інформації служби у справах дітей Новоайдарської селищної ради від 14.07.2023 №93 встановлено, що протягом 2021-2022 років закінчила загальноосвітній навчальний заклад Білокуракинської селищної територіальної громади ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка мала статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Своє рішення щодо невиплати вказаним випускникам одноразової грошової допомоги відповідач обґрунтовує положеннями підпунктів 4, 5 пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», якими визначено, що випускники навчальних закладів з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебували на повному державному утриманні, забезпечуються одягом та взуттям на суму не менш як 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі шести прожиткових мінімумів при умові їх працевлаштування. Із заявами та відповідними документами до відділу освіти жодна особа, що підпадає під цю категорію, не зверталась.

Бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати випускникам грошової допомоги позивач вважає протиправною, оскільки частина сьома статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» встановлює обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії, зокрема на тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався та інші. Крім того, сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановлених законом.

Обґрунтовуючи підстави представництва, прокурор зазначив, що невиконання вимог законодавства щодо належного захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, підриває авторитет держави, якою гарантовано захист прав дитини, позбавленої батьківського піклування, з боку держави.

Сватівською окружною прокуратурою встановлено, що службою у справах дітей Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області повноваження щодо захисту інтересів соціально незахищеної категорії дітей здійснюються неналежним чином. Зокрема, на запит Сватівської окружної прокуратури щодо вжиття заходів Служба у справах дітей Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області листом від 11.09.2023 № 09-19/72 повідомила про відсутність наміру звернення до суду із позовом щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги.

Прокурор звертається до суду саме в інтересах держави, тому що виплата зазначеної допомоги є безумовною для всіх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Здійснюючи державну політику на території Білокуракинської селищної територіальної громади, не дотримуючись прав і гарантій дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування, щодо виплати їм зазначеної одноразової допомоги, порушуються інтереси великої кількості осіб та Держави, як гаранта забезпечення пільг та дітей із особливим статусом.

Наведені у позові обставини свідчать про порушення інтересів держави у сфері соціального захисту та охорони дитинства, в частині забезпечення належного захисту гарантованих державою прав дітей, а також неналежний захист цих інтересів органом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, що зумовило звернення прокурора до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 19 вересня 2023 року позовну заяву Керівника Сватівської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області до Відділу освіти Білокуракинської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, залишено без руху.

Ухвалою від 02 жовтня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.

Відділ освіти Білокуракинської селищної ради позов керівника Сватівської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області не визнав, про що 18.10.2023 надав відзив на позовну заяву,в обгрунтування якого зазначив таке.

По незалежним від відповідача загальновідомим обставинам в державі, відділ освіти Білокуракинської селищної ради наразі не має в наявності жодних підтверджуючих документів щодо предмету спору, окрім тих, що додано до позову позивачем, а щодо залучених до справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, й як вбачається, матеріали справи також не лише не містять підтверджуючих відомостей щодо вказаних осіб, які на день звернення з даним позовом до суду є повнолітніми особами з відповідними правами, але й місцезнаходженням деяких з них - це тимчасово окупована територія Білокуракинської селищної територіальної громади Сватівського району Луганської області, на якій відсутні та не здійснюють свої повноваження жодні державні органи влади України, банківські установи, тощо.

Тому до повної деокупації території Білокуракинської громади, відновлення роботи на її території органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а разом з цим й відновлення діяльності самого відділу освіти та усіх первинних документів з її діяльності, даний позов є передчасним та таким, що на сьогодні є необґрунтованим та у його задоволенні повинно бути відмовлено повністю.

Згідно Витягів з електронної обліково-статистичної картки дитини усі вказані особи у зв`язку із досягненням ними повноліття були зняті з відповідного обліку Службою у справах дітей та на момент звернення із даним позовом до суду на обліку не перебувають.

Зауважив, що: 1) оригінали відомостей та первинні документи, підтверджуючі вказані обставини та надають право для здійснення виплат залишись та знаходяться на тимчасово окупованій території; 2) усі особи, залучені в якості третіх осіб, на день подання цього позову досягли повноліття та набули адміністративно процесуальної дієздатності в розумінні частини другої статті 43 КАС України; 3) усі особові справи, на вказаних осіб залишились та знаходяться на тимчасово окупованій території; -) частина вказаних осіб станом на теперішній час знаходиться на тимчасово окупованій території, яка контролюється збройними формуваннями держави- агресора та на якій відсутні жодні державні органи влади України, банківські установи та зв`язок, що в будь-якому випадку унеможливлює здійснити підтвердження та ідентифікацію особи, оплату коштів через органи державної казначейської служби; 4) жодного разу ніхто із вказаних осіб не звертався з приводу виплат ні особисто, ні за участі представника безпосередньо до відділу освіти, навчального закладу, служби у справах дітей; 5) матеріали справи не містять обгрунтувань та підтвердження повноважень на подання даного позову до суду, тощо.

Ключовим правовим питанням по даній справі є право прокурора звернутися до суду з даним позовом в інтересах держави.

Так, із наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається, що не було та не має підстав для представництва органом прокуратури Служби у справах дітей Білокуракинської селищної військової адміністрації, яка взагалі була утворена лише на початку цього року та в наявності у якої відсутні підтвердні первинні документи щодо вказаних осіб, як і не доведено порушення інтересів вказаної Служби.

Крім того, прокурор фактично продовжив здійснення функції загального нагляду, надсилаючи відповідні запити до Служби та Відділу освіти, хоча згідно Закону України «Про прокуратуру», який набрав чинності 14.10.2014 року, функції загального нагляду припинено з дня опублікування даного закону.

Зі змісту заяв по суті справи та наявних в матеріалах справи доказів, в даному випадку має місце різне трактування прокурором з одного боку, Службою у справах дітей та нашою установою з іншого боку положень статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» в частині наявності підстав для виплати одноразової грошової допомоги дітям, які вказані прокурором у позові, як особам до 18 років, які мають статус дітей, які позбавлені батьківського піклування, чи дітей-сиріт, і були випускниками загальноосвітніх навчальних закладів, яке вони закінчили у період 2021-2022 роки.

Відповідач заперечує наявність передбачених законом підстав для виплати у спірних правовідносинах одноразової грошової допомоги, передбаченої вищезгаданим Законом, тоді як позивач стверджує протилежне і вважає, що зазначені ним особи мали право на виплату їм такої допомоги.

Усі п`ять осіб, на користь яких заявлено позов: ОСОБА_2 , - ІНФОРМАЦІЯ_6 (повних 19 років), ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_7 (повних 19 років), ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_8 (повних 19 років), ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_6 (повних 19 років) та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_9 (повних 19 років) досягли повноліття на дату подання позову у цій справі (на 14.09.2023 року) та набули адміністративно процесуальної дієздатності в розумінні частини другої статті 43 КАС України, а тому в спорах з приводу публічно-правових відносин вони можуть самостійно брати участь, в тому числі звернутися за захистом оспорюваного чи порушеного права. За сукупністю усіх вищевказаних обставин, наведені в позові особи можуть самостійно звернутися до суду за захистом своїх прав, при цьому матеріали справи не містять та у позовній заяві відсутні доводи на спростування такого висновку.

Прокурор не позбавлений можливості здійснювати представництво в суді інтересів вищевказаних осіб, однак повинен довести існування передбачених законом підстав для цього та обґрунтувати, що відсутнє у спірних правовідносинах.

На підставі викладеного, відділ освіти просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

В свою чергу, керівником Сватівської окружної прокуратури 20.10.2023 надано відповідь на відзив відповідь, згідно якого прокурор зауважив про безпідставність доводів відповідача.

Дослідивши матеріали судової справи у письмовій формі та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

З листа Служби у справах дітей Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області від 14.06.2023 №09-19/37 на адресу Керівника Сватівської окружної прокуратури вбачається, що впродовж 2021-2022 років стали випускниками навчальних закладів Білокуракинської СТГ та не отримали передбачену статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» грошову допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, особи з числа дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особа з числа дітей - сиріт, позбавлених батьківського піклування, перебувала під піклуванням, у 2021 році закінчила 11 клас Просторівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, на даний час є курсанткою ІІ курсу відповідного військового закладу в м.Івано - Франківськ, зареєстрована та проживала в с.Просторе, Сватівського району, Луганської області;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особа з числа дітей - сиріт, позбавлених батьківського піклування, перебувала під піклуванням, у 2021 році закінчила 11 клас Білокуракинської ЗОШ І-ІІІ ступенів, на даний час є курсанткою ІІ курсу відповідного військового закладу в м.Івано - Франківськ, зареєстрована та проживала в с.Олександропіль, Сватівського району, Луганської області;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , особа з числа дітей - сиріт, позбавлених батьківського піклування, у 2022 році закінчив 11 клас Білокуракинської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 (Білокуракинський ліцей), на даний час знаходиться в республіці Польща. Згідно чинного законодавства повноваження стосовно указаної особи здійснюються службою у справах дітей районного рівня, так як дитина була влаштована до прийомної сім`ї;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , особа з числа дітей - сиріт, перебувала під піклуванням, у 2021 році закінчила 11 клас Білокуракинської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, зареєстрована та на даний час проживає на тимчасово окупованій території в АДРЕСА_1 .

Також, згідно інформації служби у справах дітей Новоайдарської селищної ради від 14.07.2023 №93 на адресу прокуратури встановлено, що протягом 2021-2022 років закінчила загальноосвітній навчальний заклад Білокуракинської селищної територіальної громади ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка мала статус дитини, позбавленої батьківського піклування, відповідно до розпорядження Новоайдарської райдержадміністрації від 01.04.2010 №119; проживає та виховується в дитячому будинку сімейного типу у смт. Білокуракине Сватівського району. 03.12.2021 була знята з первинного обліку у зв`язку з досягненням повноліття. ОСОБА_5 навчалась у Бліокуракинському ліцеї Білокуракинської селищної ради Луганської області а у 2021 році мала закінчити навчальний заклад.

На запит служби у справах дітей Новоайдарської селищної ради до відділу освіти Білокуракинської селищної ради від 05.07.2023 № 79 щодо отримання підтвердження інформації про закінчення навчального закладу ОСОБА_5 та виплати їй одноразової грошової допомоги, отримано відповідь від 11.07.2023 № 231 про те, що в результаті повномасштабного вторгнення та збройної агресії рф проти України, введенням воєнного стану на території України та тимчасовою окупацією смт Білокуракине, усі документи втрачено, тому надати інформацію не виявляється можливим.

Згідно витягів електронної обліково-статистичної картки дитини, підтверджено наявність статусу дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування у: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Також матеріалами справи підтверджено здобуття ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повної загальної середньої освіти згідно отриманих свідоцтв.

Листом відділу освіти Білокуракинської селищної ради від 29.08.2023 №300 на запит Сватівської окружної прокуратури Луганської області від 13.06.2023 №670 щодо надання інформації по дітям - сиротам та дітям позбавленого батьківського піклування, а також осіб з їх числа, які впродовж 2021-2022 років стали випускниками навчальних закладів, та які не отримали одноразову грошову допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, повідомлено про втрату усіх документів та відсутність можливості надати таку інформацію. Крім того повідомлено, що у відділі освіти відсутня інформація щодо поіменного переліку дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які закінчили навчальні заклади у 2021-2022 роках. Одночасно зазначено, що одноразова грошова допомога виплачується випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебували на повному державному утриманні та під опікою (піклуванням) саме за умови працевлаштування. Із заявами та відповідними документами до відділу освіти відповідні особи не звертались.

На запит Сватівської окружної прокуратури щодо вжиття заходів, спрямованих на усунення порушень вимог законодавства, Служба у справах дітей Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області листом від 11.09.2023 № 09-19/72 повідомила про відсутність наміру звернення до суду із позовом щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, зокрема з причини досягнення вказаними особами повноліття та зняття з обліку.

Надаючи оцінку наявності підстав для звернення прокурора до суду з цим позовом, суд виходить з такого.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин третьої-п`ятої статті 53 КАС України:

у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами;

прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Разом з тим, варто вказати, що перевірка права прокурора на звернення до адміністративного суду передує розгляду питання щодо правомірності дій (бездіяльності) відповідача, що оскаржуються (розгляду справи по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже, і права на звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті.

Абзацами першим, другим частини третьої статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає у чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту і зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень на звернення до суду з позовом прокурор зазначає про це в позовній заяві та в такому випадку прокурор набуває статусу позивача. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Отже, виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України з`ясовуючи поняття «інтереси держави» навів мотиви, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який вже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Тому, суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 05 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 02 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20 та від 23 грудня 2021 року у справі № 0440/6596/18.

Громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому, Основним Законом України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.

Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. З наведеного констатується, що звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює, у тому числі, й захист інтересів громади.

Це відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19.

Виходячи з таких критеріїв, у разі якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 липня 2022 року у справі № 910/5201/19.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому варто зауважити, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16 та від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Звертаючись до суду з цим адміністративним позовом, прокурор посилається на порушення інтересів держави у сфері охорони дитинства, яке, на його переконання, полягає у тому, що Службою у справах дітей не виконуються покладені на неї повноваження щодо виплати спірної грошової допомоги випускникам, які має статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а захист цих інтересів у спірних відносинах повинна здійснювати саме Служба у справах дітей, яка однак жодних дій з цією метою не вчиняла, що й зумовило подання цього позову в особі вказаного органу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 наведено правову позицію, за якої прокурор має право звернутися відповідно до порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», із позовом в інтересах держави, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави.

Згідно із частинами першою, другою статті 12 Закону України від 13 січня 2005 року № 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі - Закон № 2342-IV) безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.

Служба у справах дітей:

- бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів; оформляє документи на усиновлення і застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначених цим Законом;

- оформляє клопотання щодо переведення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на інші форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

- здійснює контроль за умовами влаштування і утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

- здійснює моніторинг діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

- здійснює інші заходи стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Близькі за змістом положення містяться й у постанові Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», якою затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини (далі - Порядок № 866).

Абзацом шостим пункту 3 Порядку № 866 визначено, що безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, а також стосовно здійснення передбачених законодавством заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад (далі - служби у справах дітей).

Відповідно до пункту 3-1 Порядку № 866 з метою створення належних умов для забезпечення реалізації права кожної дитини на виховання в сім`ї, підтримки сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, і захисту прав дітей у таких сім`ях органи державної влади, органи місцевого самоврядування, заклади освіти, охорони здоров`я, соціального захисту населення, інші заклади та установи, зокрема структурні підрозділи районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад з питань освіти, охорони здоров`я, соціального захисту населення, здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі тощо, служби у справах дітей, центри соціальних служб, фахівці із соціальної роботи або інші надавачі соціальних послуг, органи Національної поліції, територіальні органи ДСНС та підпорядковані підрозділи, спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правової допомоги, регіональні та місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, бюро правової допомоги, суди, органи прокуратури, уповноважені органи з питань пробації, інші загальні та спеціалізовані служби підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (далі - уповноважені суб`єкти) забезпечують виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, за місцем їх проживання (перебування), надання їм послуг у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, інформують інших уповноважених суб`єктів у разі необхідності здійснення комплексних заходів щодо захисту прав та інтересів таких дітей і надання підтримки їх сім`ям (у разі наявності) відповідно до Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затв

Отже, з наведених правових норм слідує, що держава здійснює захист прав дітей, у тому числі через діяльність служб у справах дітей, які безпосередньо забезпечують реалізацію на території відповідних рад державної політики з питань захисту прав дітей. При цьому передбачено, що безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, покладається на служби у справах дітей.

Суд зазначає, що у розумінні положень пункту 8 частини першої статті 4, статті 46 КАС України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, судом встановлено, що прокурор, визначаючи позивачем Службу у справах дітей, фактично звернувся до суду з позовом на захист прав та інтересів конкретних фізичних осіб - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У цьому випадку, з урахуванням положень статті 53 КАС України, Служба у справах дітей є органом, який формально набув статус позивача у означеному спорі, а отже, заявлені у цій справі позовні вимоги першочергово мають бути спрямовані на захист прав та інтересів такого органу (які уособлюють інтереси держави).

У той же час, у позовній заяві фактично викладені факти порушення або загрози порушення не інтересів держави, захист яких має здійснювати Служба у справах дітей, а порушення інтересів дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , яким при закінченні навчального закладу не виплачено одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 Закону № 2342-IV.

Положеннями частини сьомої статті 8 Закону № 2342-IV передбачено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Таким чином, невиплата одноразової грошової допомоги порушує інтереси саме осіб - випускників навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а не відповідної Служби у справах дітей.

В цьому випадку інтереси дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не збігаються з інтересами держави, оскільки саме держава не виплатила через свої уповноважені органи їм одноразову грошову допомогу після закінчення навчального закладу.

Отже, в межах цієї справи прокурор фактично звернувся не в інтересах держави в особі Служби у справах дітей, а в інтересах конкретних фізичних осіб, що не можна вважати зверненням до суду з вимогами в інтересах держави.

Суд не виключає, що представництво цих же осіб у суді може здійснюватися й прокурором в порядку частини другої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», якою встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, суд дійшов висновку, що прокурор не позбавлений можливості здійснювати представництво в суді інтересів вищевказаних громадян, однак повинен довести існування передбачених законом підстав для цього, зокрема, неспроможність ними самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, не здійснення або неналежне здійснення захисту цієї особи законними представниками або органами, яким законом надано право захищати її права, свободи та інтереси.

У означеному ж випадку підстави для звернення до суду з цим позовом прокурор обґрунтовував порушенням саме інтересів держави у сфері охорони дитинства й тим, що Служба у справах дітей, в інтересах якої подано позов, і яка, на думку прокурора, уповноважена здійснювати функції держави у спірних прав, захисту цих інтересів, у тому числі в судовому порядку, не здійснює.

Разом з тим, як вже зазначалось вище, з позовної заяви прокурора не вбачається існування у спірних відносинах інтересів держави, захист яких необхідно здійснювати у обраний прокурором спосіб, а наявність визначених законом підстав для представництва ним в суді інтересів вищевказаних осіб не доведена з посиланням на ті обставини, які вказані у частині другій статті 23 Закону України «Про прокуратуру», і можуть зумовлювати право прокурора на подання такого позову.

Варто зазначити, що за визначенням, що міститься у статті 1 Закону № 2342-IV, особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування, відносяться до категорії осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до частини першої статті 56 КАС України визначено, що права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Згідно із частиною другою статті 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

З позовної заяви та доданих до неї документів судом встановлено, що на момент звернення до суду із позовом ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_6 (повних 19 років), ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_8 (повних 19 років), ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_6 (повних 19 років), ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_7 (повних 19 років) та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_9 (повних 19 років), досягли повноліття та відповідно набули адміністративної процесуальної дієздатності у розумінні частини другої статті 43 КАС України, у спорах з приводу публічно-правових відносин вони можуть самостійно брати участь, в тому числі звернутися за захистом оспорюваного чи порушеного права.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що вищевказані особи, маючи повну адміністративну процесуальну дієздатність, мають бажання ініціювати такий спір на захист власних прав чи інтересів, чи висловлювали свою неспроможність захистити свої права самостійно, у зв`язку з чим є потреба захисту їх інтересів органами прокуратури.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що цей адміністративний позов подано, насамперед, в інтересах фізичних осіб, представництво інтересів яких прокурором не доведено (прокурором, у цьому випадку, таких осіб навіть не повідомлено про пред`явлення цього позову), а не держави.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 18 листопада 2021 року у справі № 140/4953/20 та від 08 серпня 2023 року у справі № 120/2940/23 та від 28 квітня 2023 року у справі № 480/5713/21.

Беручи до уваги усе вищевикладене, суд констатує, що у справі, яка розглядається, прокурор, зазначаючи у своєму позові про необхідність захисту інтересів держави, не навів належних обґрунтувань стосовно того, у чому саме виражається порушення або загроза порушення таких інтересів і які саме інтереси держави, сумісні з вказаними у цій ухвалі критеріями, підлягають судовому захисту.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що у означеній справі прокурором не доведено наявності підстав для звернення до суду в інтересах держави або в інших, визначених законодавством випадках.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

Така позиція підтримана Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 29 червня 2022 року у справах № 820/726/17, № 820/724/17, від 30 червня 2022 року у справі № 240/3380/19.

Оскільки після відкриття провадження у справі, з урахуванням наведених прокурором аргументів та наданих доказів, судом установлено відсутність підстав для представництва прокурором за позовом, поданим в інтересах держави в особі Служби у справах дітей, а фактично пред`явленим в інтересах конкретних фізичних осіб, то це є підставою для залишення такого позову без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 240 КАС України.

Пунктом 2 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена (частина третя статті 240 КАС України).

Суд роз`яснює прокурору його право на повернення сплаченої суми судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила, відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 240, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов керівника Сватівської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області до Відділу освіти Білокуракинської селищної ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, залишити без розгляду.

Залишення позову без розгляду не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяК.Є. Петросян