Ухвала

від 16.11.2023 по справі 203/6885/23

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №203/6885/23

Провадження №2-з/0203/90/2023

УХВАЛА

16 листопада 2023 року суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська Католікян Михайло Олександрович, розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання права власності на нежитлове приміщення,

у с т а н о в и в:

1. 14 листопада 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про визнання права власності на нежитлове приміщення. Предметом позову є нежитлове приміщення №63 площею 69,6 м2, розташоване у будинку АДРЕСА_1 , яке позивач орендував у попереднього власника ( ОСОБА_2 ), поліпшив його, що стало підставою звернення до суду з позовом про визнання на нього права власності (а.с.а.с. 1 5).

2. Того ж дня позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом запровадження заборони вчиняти реєстраційні дії щодо спірного майна, а також дії з виселення позивача з орендованого приміщення (а.с.а.с. 21 23).

3. Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку про те, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких підстав.

4. Розв`язуючи подану заяву, суд виходить з того, що вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано частиною четвертоюстатті 55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Це положення також закріплено у статтях 7, 12 Загальної декларації про права людини, статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, які згідно зістаттею 9 Конституції Україниє складовою національного законодавства.

5. Відповідно до частини 1 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову.

6. Згідно з пунктами 1, 4постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від22.12.2006№9«Про практикузастосування судамицивільного процесуальногозаконодавства прирозгляді заявпро забезпеченняпозову» єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

7. Відтак метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

8. Судом встановлено, що надані позивачем суду матеріали не містять жодного доказу на підтвердження бодай якогось поліпшення орендованого ним майна.

9. Крім того, заява про забезпечення взагалі не містить відомостей про те, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Сама заява здебільшого складається з цитування нормативно-правових актів, які позивач жодним чином не пов`язує з відповідними обставинами та фактами у єдину логічну процесуальну конструкцію.

10. Ці обставини на час відкриття провадження у справі позбавляє суд дійти висновку про порушення майнових прав позивача, отже й існування для нього будь-яких майнових ризиків, передбачених частиною 2 статті 149 ЦПК.

11. З огляду на викладене суд не знаходить підстав для задоволення поданої у справі заяви.

12. Керуючись статтями 149, 150, 153, 258 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання права власності на нежитлове приміщення залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному статтею 261 ЦПК.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.

Суддя М.О. Католікян