Постанова

від 16.01.2024 по справі 203/6885/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1470/24 Справа № 203/6885/23 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М.О Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Демченко Е.Л., Ткаченко І.Ю,

при секретарі Керімовій-БандюковійЛ.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Юдіної Наталії Миколаївни на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання права власності на нежитлове приміщення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2023 року позивач звернувся до суду із позовом до АТ «Українська залізниця» про визнання права власності на нежитлове приміщення. Предметом позову є нежитлове приміщення №63 площею 69,6 м2, розташоване у будинку АДРЕСА_1 , яке позивач орендував у попереднього власника ( ОСОБА_2 ), поліпшив його, що стало підставою звернення до суду з позовом про визнання на нього права власності.

Того ж дня позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом запровадження заборони вчиняти реєстраційні дії щодо спірного майна, а також дії з виселення позивача з орендованого приміщення.

Ухвалою Кіровськогорайонного судум.Дніпропетровська від16листопада 2023року заявупро забезпеченняпозову ОСОБА_1 до акціонерноготовариства «Українськазалізниця» провизнання прававласності нанежитлове приміщеннязалишено беззадоволення.

Ухвала суду мотивована тим, що надані позивачем суду матеріали не містять жодного доказу на підтвердження бодай якогось поліпшення орендованого ним майна. Крім того, заява про забезпечення взагалі не містить відомостей про те, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Сама заява здебільшого складається з цитування нормативно-правових актів, які позивач жодним чином не пов`язує з відповідними обставинами та фактами у єдину логічну процесуальну конструкцію.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не з`ясовані обставини справи, у зв`язку з чим прийнято незаконну ухвалу про відмову у забезпеченні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, районний суд обґрунтовано виходив з того, що надані позивачем суду матеріали не містять жодного доказу на підтвердження бодай якогось поліпшення орендованого ним майна. Крім того, заява про забезпечення взагалі не містить відомостей про те, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Сама заява здебільшого складається з цитування нормативно-правових актів, які позивач жодним чином не пов`язує з відповідними обставинами та фактами у єдину логічну процесуальну конструкцію.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено накладенням арешту та майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Доводи апеляційної скарги про те, що однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкоджати виконанню судового рішення у разі задоволення позову, - є безпідставними, та такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали, так як заявником ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не було надано жодного доказу на підтвердження викладених в його заяві доводів, тоді як судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді вказаної заяви, судом першої інстанції були дотримані вимоги процесуального закону, а тому оскаржувана ухвала як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Юдіної Наталії Миколаївни залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

І.Ю. Ткаченко