Рішення

від 25.10.2023 по справі 916/98/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.10.2023Справа № 916/98/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за первісним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, Код ЄДРПОУ НОМЕР_2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_2" (АДРЕСА_7, Код ЄДРПОУ НОМЕР_7)

про стягнення 18 686 894,19 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_2"

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про стягнення 8 212 053,65 грн.

Представники учасників справи:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним): ОСОБА_1

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним): ОСОБА_2, ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_2" про стягнення 10 474 840,54 грн заборгованості, з яких: 7 368 960,00 грн сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар, 3 105 880,54 грн штрафних санкцій, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору № 286/1/22/25 від 28.06.2022 в частині своєчасної поставки оплаченого товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.01.2023 позовні матеріали ІНФОРМАЦІЯ_1 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи мі суддями від 30.01.2023 матеріали справи № 916/98/23 передані на розгляд судді Літвіновій М.Є.

У межах вказаного позову Міністерством оборони України було заявлено про вжиття заходів забезпечення позову шляхом подання відповідної заяви.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи раніше визначеному складу суду від 13.02.2023 для розгляду заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 про вжиття заходів забезпечення позову визначено суддю Літвінову М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києві від 15.02.2023 відмовлено у задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2023 позовну заяву залишено без руху.

08.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/98/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.05.2023.

26.04.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позов.

26.04.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_2" надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 заборгованості в розмірі 3 178 372,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 залишено без руху зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Судом у підготовчому засіданні 01.05.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 17.05.2023. Крім того, судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

10.05.2023 через відділ діловодства суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_2" надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_2" до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення 3 178 372,80 грн та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_2" про стягнення 10 474 840,54 грн.

17.05.2023 через відділ діловодства суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло клопотання про долучення доказів.

17.05.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_2" надійшло клопотання про долучення доказів.

Судом у підготовчому засіданні 17.05.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 19.06.2023.

18.05.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_2" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

31.05.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_2" надійшло клопотання про об`єднання справи № 910/6734/23 в одне провадження зі справою № 916/98/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_2" про об`єднання справ №916/98/23 та №910/6734/23 в одне провадження. Присвоєно об`єднаній справі №916/98/23 та відкладено підготовче засідання на 10.07.2023.

07.07.2023 через відділ діловодства суду від відповідача за первісним позовом надійшла заява про врахування відзивів.

07.07.2023 через відділ діловодства суду від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив по справі №910/6734/23.

Судом у підготовчому засіданні 10.07.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 09.08.2023.

У підготовче засідання 09.08.2023 представник ІНФОРМАЦІЯ_1 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №916/98/23 до судового розгляду по суті на 04.09.2023.

У судове засідання 04.09.2023 представник позивача за первісним позовом не з`явився, проте 31.08.2023 через систему «Електронний суд» та 01.09.2023 через відділ діловодства останнім було подане клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд у судовому засіданні 04.09.2023 без виходу до нарадчої кімнати ухвалив задовольнити клопотання позивача та оголосити у судовому засіданні перерву до 18.09.2023.

У судовому засіданні 18.09.2023 оголошувалася перерва до 02.10.2023.

У судовому засіданні 02.10.2023 оголошувалася перерва до 18.10.2023.

У судовому засіданні 18.10.2023 оголошувалася перерва до 25.10.2023.

24.10.2023 через відділ діловодства суду представником ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_2" було подане клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

У судовому засіданні 25.10.2023 представник позивача за первісним позовом просив первісні позовні вимоги задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник позивача за зустрічним позовом просив зустрічну позовну заяву задовольнити, а у первісних позовних вимогах відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні 25.10.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.06.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_2" (постачальник) було укладено договір № 286/1/22/24, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити протягом 60 календарних днів з дати підписання договору в термін до 27.08.2022 мастило ЦИАТИМ-221 (61-000-7173) ГОСТ 9433-80 у кількості 10,0 тон загальною вартістю 6 468 000,00 грн ( у т.ч. ПДВ - 1 078 000,00 грн), а замовник - забезпечити приймання та оплату товару.

Якість товару повинна відповідати вимогам фізико-хімічних властивостей ГОСТ 9433-80 та підтверджуватися в установленому порядку (паспортами/сертифікатами відповідності) (п. 2.1 договору).

28.06.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_2" (постачальник) було укладено договір № 286/1/22/25, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити протягом 60 календарних днів з дати підписання договору в термін до 27.08.2022 мастило ЦИАТИМ-201 (61-000-7171) ГОСТ 6267-74 у кількості 40,0 тон загальною вартістю 9 211 200,00 грн ( у т.ч. ПДВ - 1 535 200,00 грн), а замовник - забезпечити приймання та оплату товару.

Якість товару повинна відповідати вимогам фізико-хімічних властивостей ГОСТ 6267-74 та підтверджуватися в установленому порядку (паспортами/сертифікатами відповідності) (п. 2.1 договору).

Пунктами 2.2 договорів визначено, що одержувачами товару є військові частини (далі - одержувачі замовника) згідно з рознарядкою ІНФОРМАЦІЯ_1 (додатки 12.2 до договорів).

У пунктах 4.2 договорів сторони погодили, що розрахунки за товар проводяться шляхом попередньої оплати у розмірі 80% від ціни договору та наступної поетапної оплати замовником поставлених йому партій товарів протягом 10 банківських днів після пред`явлення постачальником повного комплекту документів на оплату.

Згідно з п. 4.3 договорів за рішенням замовника у встановленому законодавством порядку розрахунки за товари здійснюються шляхом проведення попередньої оплати (авансу) у розмірі 80% вартості товарів за договором на строк не більше як строк постачання, який зазначено у специфікації, за умови обґрунтування постачальником строку та розміру такої попередньої оплати. Для отримання попередньої оплати постачальник надає лист-обґрунтування та рахунок на попередню оплату.

У разі проведення попередньої оплати постачальник повинен відзвітувати перед замовником про її використання шляхом поставки товарів, вартість яких є не меншою суми попередньої оплати, та надання документів, передбачених п. 4.7 цього договору у строк, який не перевищує строку попередньої оплати (п. 4.4 договорів).

Пунктом 4.7 договорів визначено, що постачальник зобов`язаний надати замовнику після постачання товару комплект наступних документів:

рахунок-фактуру на відвантажений товар, який підписаний керівником та головним бухгалтером постачальника;

акт приймання-передачі (додаток № 22 до Інструкції з обліку військового майна у ЗС України, затвердженої наказом МОУ від 17.08.2017 № 440);

видаткову накладну постачальника, що містить обов`язкові реквізити та підписана сторонами із зазначенням одержувачем замовника фактичної дати надходження товару;

акт прийому-передачі товару (додаток 12.3 до договору);

повідомлення-підтвердження (додаток 12.4 до договору), оформлене одержувачем замовника відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у МОУ, затвердженого наказом МОУ від 31.12.2016 № 757.

Без вищезазначених документів або відсутності у них встановленої інформації оплата поставленого товару не здійснюється та такі документи повертаються постачальнику (п. 4.8 договорів).

Постачальником товар постачається на умовах DDP до складу замовника відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує його збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів, установлених діючими технічними умовами (п. 5.1 договорів).

У силу п. 6.1 договорів замовник зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату товару протягом 10 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_1 за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформлених документів, передбачених договором (пп. 6.1.1 договорів); забезпечити приймання товару згідно специфікації одержувачами замовника як тільки постачальник належним чином надасть його для приймання на умовах цього договору (пп. 6.1.2 договорів).

Відповідно до п. 6.3 договорів постачальник зобов`язаний, серед іншого: забезпечити поставку товару у строку, встановлені даним договором (пп. 6.3.1 договорів); забезпечити постачання товару згідно специфікації, якість якого відповідає вимогам розділу ІІ договору (пп. 6.3.2 договорів).

Пунктом 6.2.5 договорів передбачено, що у разі порушення постачальником порядку постачання товару, його номенклатури, кількості, якості (визначається діючими стандартами, технічними умовами, іншою нормативно-технічною документацією тощо), строків, які визначені у специфікації та/або рознарядці, повній або частковій відмові постачальника від подальшого виконання умов цього договору, замовник в односторонньому порядку має право: відмовитися від прийняття подальшого виконання зобов`язань постачальника за цим договором; достроково розірвати договір, повідомивши про це постачальника у порядку, встановленому в. п. 6.2.1 договору.

Замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір у разі невиконання зобов`язань постачальником, повідомивши його про це у строк 5 робочих днів шляхом направлення поштового відправлення (лист з оголошеною цінністю) (п..6.2.1 договорів).

У п. 7.2 договорів сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірах, передбачених п. 7.3 договору.

За порушення строків постачання товару постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості товару, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості товару (пп. 7.3.2 договорів).

Листами від 29.06.2022 № 29/06/02 та від 08.08.2022 № 08/08/01 постачальник звернувся до замовника з проханням провести попередню оплату у розмірі 80% від вартості товару, що становить 5 174 400,00 грн за договором № 286/1/22/24 і 7 368 960,00 грн за договором № 286/1/22/25, гарантуючи здійснити погашення сум авансу не пізніше дати постачання всієї партії товару, тобто до 27.08.2022.

Згідно платіжних доручень № 286/1/159 від 09.07.2022 та № 286/1/200 від 18.08.2022 на рахунок постачальника були перераховані суми попередньої оплати у розмірі 5 174 400,00 грн за договором № 286/1/22/24 і 7 368 960,00 грн за договором № 286/1/22/25 відповідно.

Звертаючись до господарського суду, Міністерство зазначило, що Товариство взятих на себе зобов`язань за договорами не виконало, товар в обумовлений строк не поставило. З метою досудового врегулювання спору, Міністерство направило Товариству вимоги від 13.09.2022 № 286/3401 і №286/3402 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 5 174 400,00 грн та 7 368 960,00 грн відповідно. Крім того, 01.11.2022 Міністерством було пред`явлено Товариству претензії № 286/9/4338 і № 286/4325 про сплату штрафних санкцій у загальній сумі 1 209 516,00 грн і 1 729 074,56 грн відповідно, нарахованих на підставі п. 7.3.2 договорів. Утім, зазначені вимоги та претензії були залишені Товариством без відповіді та без задоволення.

Предметом первісного позову у даній справі є вимоги Міністерства про стягнення з Товариства:

за договором № 286/1/22/24: 5 174 400,00 грн попередньої оплати, 941 740,80 грн штрафних санкцій, нарахованих за період з 28.08.2022 до 25.02.2023 за несвоєчасне погашення суми передоплати, 388 573,50 грн інфляційних втрат за вересень 2022 року - лютий 2023 року, 77 403,35 грн 3% річних за період з 28.08.2022 до 25.02.2023, а також 1 177 176,00 грн пені, нарахованої за період з 28.08.2022 до 25.02.2023, і 452 760,00 штрафу за порушення строку поставки товару;

за договором № 286/1/22/25: 7 368 960,00 грн попередньої оплати, 891 644,16 грн штрафних санкцій, нарахованих за період з 28.08.2022 до 26.12.2022 за несвоєчасне погашення суми передоплати, 381 611,36 грн інфляційних втрат за вересень - листопад 2022 року, 73 285,82 грн 3% річних за період з 28.08.2022 до 16.12.2022, а також 1 114 555,20 грн пені, нарахованої за період з 28.08.2022 до 26.12.2022, і 644 784,00 штрафу за порушення строку поставки товару.

Звертаючись до Міністерства з зустрічним позовом, Товариство зазначило, що на виконання умов договору № 286/1/22/25 у період з 11.11.2022 до 23.11.2022 поставило отримувачам замовника товар у загальній кількості 39,96 тон. Відповідність поставленого товару узгодженим сторонами вимогам до якості, тобто вимогам до фізико-хімічних властивостей мастила, підтверджується протоколом випробувань № 267 випробувального центру « 10 Хіммотологічний центр» МОУ, який дослідив зразки мастила до його фактичної поставки замовнику, паспортами якості № 2123 від 18.11.2022, №2734 від 24.12.2022, № 2215 від 22.11.2022, № 2317 від 17.12.2022 й ін., котрі видав ВЦ « 10 Хіммотологічний центр» МОУ за результатами дослідження якості зразків уже фактично поставленого мастила, сертифікатами якості виробника товару на відповідні партії останнього. Утім, сформувати повний пакет документів, визначених п. 4.7 договору, для проведення остаточних розрахунків між сторонами за поставлений товар Товариство було позбавлене можливості з огляду на безпідставне непідписання та ненадання військовими частинами повідомлень-підтверджень отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених МОУ в централізованому порядку, оформлених за формою додатку 12.4 до договору; видаткових накладних та актів прийому-передачі товару згідно додатку 12.3 до договору; актів приймання-передачі товару, оформлених за формою додатку 22 до Інструкції з обліку військового майна у ЗС України, затвердженої наказом МОУ від 17.08.2017 № 440.

Стосовно договору № 286/1/22/24 Товариство зазначає, що на його виконання ним 14-15 вересня 2022 року було поставлено 10,08 т мастила. Відповідність поставленого товару узгодженим сторонами вимогам до якості, тобто вимогам до фізико-хімічних властивостей мастила, підтверджується протоколом випробувань № 268 від 02.09.2022 випробувального центру « 10 Хіммотологічний центр» МОУ, який дослідив зразки мастила до його фактичної поставки замовнику, паспортами якості № № 1508, 1549, 1552, 1553, 1557 від 27.09.2022 й ін., котрі видав ВЦ « 10 Хіммотологічний центр» МОУ за результатами дослідження якості зразків уже фактично поставленого мастила, сертифікатами якості виробника товару на відповідні партії останнього. Утім, безпідставне непідписання та ненадання військовими частинами ряду документів, визначених п. 4.7 договору, унеможливлює отримання Товариством оплати за весь обсяг фактично поставленого товару.

Зважаючи на викладене, Товариством заявлено вимогу про стягнення з Міністерства заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 833 028,80 грн за договором № 286/1/22/25 та у розмірі 1 345 344,00 грн за договором №286/1/22/24.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Стосовно зустрічного позову

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, з якою кореспондується ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У силу ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У силу ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 689 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого Кодексу).

Зі змісту ч. 1 ст. 693 ЦК України слідує, що договором може бути встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата).

Судом встановлено, що Міністерством за платіжними дорученнями №286/1/159 від 09.07.2022 та № 286/1/200 від 18.08.2022 на рахунок постачальника були перераховані суми попередньої оплати за товар у розмірі 5 174 400,00 грн за договором № 286/1/22/24 і 7 368 960,00 грн за договором № 286/1/22/25 відповідно.

Таким чином, виходячи з умов договорів, у Товариства виник обов`язок поставити первісному позивачу замовлений та оплачений ним товар, останнім днем строку виконання якого було 27.08.2022.

Разом з тим, доказів здійснення Товариством поставки товару у строк, визначений договором, матеріали справи не містять.

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У постановах від 05.08.2018 у справі № 904/8972/17, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17, від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18, від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22 Верховний Суд виснував, що зі змісту частин 1 та 2 ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця. Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Виходячи з наведеного, судом відхиляються посилання Міністерства на вимоги від 13.09.2022 № 286/3401 і № 286/3402 про повернення Товариством суми попередньої оплати у розмірі 5 174 400,00 грн та 7 368 960,00 грн за договорами № 286/1/22/24 та № 286/1/22/25 відповідно, оскільки факт отримання останніх постачальником заперечується, тоді як докази їх направлення у порядку, передбаченому пп. 6.2.1 договорів, замовником до матеріалів справи не надані. Натомість, зроблений невстановленою особою від руки на вказаних вимогах напис про їх «направлення електронною поштою 13.09.2022 16-07» належним і достовірним доказом доведення Міністерством до відома Товариства означеного вище волеявиявлення не є.

Встановлене виключає підстави вважати припиненими зобов`язання Товариства з поставки товару за договорами № 286/1/22/24 та № 286/1/22/25 унаслідок фактичної односторонньої відмови замовника від договорів, оформленої вимогами від 13.09.2022, як на тому помилково наполягає Міністерство.

Так, за твердженням Товариства, 14 - 15 вересня 2022 року на виконання договору № 286/1/22/24 ним було поставлено одержувачам замовника - військовим частинам, вказаним у рознарядці ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є додатком № 12.2 до договору (т. ІІ, а.с. 102), мастило у загальній кількості 10,08 тон.

Вказана обставина підтверджується товарно - транспортними накладними № 1401 від 14.09.2022, № № 1402, 1403, 1404, 1405, 1406 від 15.09.2022, підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками, видатковими накладними № 1401 від 14.09.2022, № 1402, № 1403, № 1404, № 1405, № 1406 від 15.09.2022, актами прийому - передачі товару за формою додатку № 12.3 до договору № 1, актом приймання-передачі № 115/115 від 27.09.2022 за формою додатку 22 до Інструкції з обліку військового майна у ЗС України, повідомленням - підтвердженням отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених МОУ в централізованому порядку від 27.09.2022 (т. ІІ, а.с. 105 - 129).

Також на виконання договору № 286/1/22/25 у період з 11 по 23 листопада 2022 року Товариством було поставлено одержувачам замовника - військовим частинам, вказаним у рознарядці ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є додатком № 12.2 до договору, мастило у загальній кількості 39,96 тон.

Вказана обставина підтверджується товарно - транспортними накладними № 1510 від 11.11.2022, № 1511 від 14.11.2022, № 1512 від 14.11.2022, № 1513 від 15.11.2022, № РБП-1515 від 22.11.2022, № 1516 від 23.11.2022, № 1517 від 23.11.2022, підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками, видатковими накладними № № 1510 від 11.11.2022, № 1511 від 14.11.2022, № 1512 від 14.11.2022, № 1513 від 15.11.2022, № 1514 від 17.11.2022, № 1515 від 22.11.2022, № 1516 від 23.11.2022, № 1517 від 23.11.2022 (т. ІІ, а.с. 28 - 49).

Отже, Товариством у вересні та листопаді 2022 року було виконане зобов`язання з поставки товару за договором № 286/1/22/24 у загальній кількості 10,08 тон на суму 6 519 744,00 грн та за договором № 286/1/22/25 у загальній кількості 39,96 тон на суму 9 201 988,80 грн.

Частиною 2 ст. 692 ЦК України закріплений обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Виходячи зі встановлених вище обставин справи, у Міністерства виник обов`язок здійснити повну оплату поставленого товару у сумах, залишок яких з урахуванням проведеного авансування замовлення за договорами №286/1/22/24 і № 286/1/22/25 дорівнює 1 345 344,00 грн й 1 833 028,80 грн відповідно.

Заперечення Міністерства проти зустрічного позову про стягнення означених сум боргу фактично зводяться до твердження про передання Товариством товару неналежної якості та в неналежній тарі. Так, посилаючись на листи від 05.10.2022 № 1360, від 30.09.2022 № 898/2917, від 30.09.2022 №2613, від 31.10.2022 № 370/6/2/1/1663 та акти приймання нафтопродуктів за якістю № 2804 від 22.09.2022, № 1872/1/894 від 26.10.2022, № 213 ОВВ від 24.10.2022 (т. І, а.с. 193 - 206), відповідач за зустрічним позовом зазначає, що до військових частин НОМЕР_3 АДРЕСА_2, НОМЕР_4 АДРЕСА_3, НОМЕР_5 АДРЕСА_4, НОМЕР_6 АДРЕСА_5, НОМЕР_1 АДРЕСА_6 надійшло мастило з найменуванням «Prista CIATIM-221 MT», тоді як найменування товару згідно п. 1.1 договору зазначено мастило «ЦИАТИМ-221». Вказане мастило надійшло у сталевих бочках по 180/220 кг, тоді як п. 5.1 ГОСТ 9433-80 передбачені банки з білої жерсті. Паспорти якості на поставлене мастило містять інформацію про проведення його випробувань за 5 показниками, тоді як ГОСТ 9433-80 передбачає здійснення контролю якості за 11 показниками. Тому, можливо, якість поставленого продукту не відповідає вимогам за такими показниками, як межа міцності при 50 градусах Цельсія, випаровуваність при 150 градусах Цельсія, колоїдна стабільність, оскільки останні не перевірялися. Відомостей про відповідність мастила «Prista CIATIM-221 MT» вимогам ГОСТ 9433-80 у сертифікаті виробника останнього не вказано. Міністерство переконане, що поставлене мастило є іншим продуктом, ніж обумовлювався умовами договору, позаяк на етикетці, розміщеній на бочках, зазначена інформація, що мастило «Prista CIATIM-221 MT» виготовлене на основі силіконових масел і загущене літієвим милом із стеарату ди-літію, тоді як мастило «ЦИАТИМ-221» за ГОСТ 9433-80 готують шляхом загущення поліксилоксанової рідини кальцієвим комплексним милом. Враховуючи інший склад продукції, Міністерство наполягає, що мастило «Prista CIATIM-221 MT» не має допуску до застосування в авіаційній техніці ЗСУ.

Частиною 1 ст. 673 ЦК України закріплений обов`язок продавця передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

За приписами ст. 685 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов`язання.

Як уже зазначалося, п. п. 1.1, 2.1 договору № 286/1/22/25 його предметом є мастило циатим-201, якість якого повинна відповідати вимогам фізико-хімічних властивостей ГОСТ 6267-74 та підтверджуватися документально в установленому порядку (паспортами/сертифікатами відповідності).

Погодження аналогічного змісту міститься і в п. п. 1.1, 2.1 договору №286/1/22/24, а саме: що його предметом є мастило циатим-221, якість якого повинна відповідати вимогам фізико-хімічних властивостей ГОСТ 9433-80 та підтверджуватися документально в установленому порядку (паспортами/сертифікатами відповідності).

На підтвердження відповідності мастила узгодженим сторонами у договорі № 286/1/22/25 вимогам щодо якості Товариством було надано протокол випробувань № 267 від 02.09.2022 Випробувального центру « 10 Хіммотологічний центр», з якого вбачається, що випробування зразка мастила проводилися 24-26.08.2022, за результатами яких встановлено відповідність перевірених показників мастила вимогам ГОСТ 6267-74 «Смазка ЦИАТИМ-201. Технические условия» (т. ІІ, а.с. 20-21).

Крім цього, Товариством було надано паспорти якості на поставлене мастило №№ 2317, 2318, 2215 від 17.12.2022, № 2123 від 18.11.2022, № 2215 від 22.11.2022, № 2734 від 24.12.2022, згідно яких встановлено, що за перевіреними показниками проба на мастило ЦИАТИМ-201 відповідає вимогам ГОСТ 6267-74.

Так само на підтвердження відповідності мастила узгодженим сторонами у договорі № 286/1/22/24 вимогам щодо якості Товариством було надано протокол випробувань № 268 від 02.09.2022 Випробувального центру « 10 Хіммотологічний центр», з якого вбачається, що випробування зразка мастила проводилися 24-26.08.2022, за результатами яких встановлено відповідність перевірених показників мастила вимогам ГОСТ 9433-80 «Смазка ЦИАТИМ-221. Технические условия» (т. ІІ, а.с. 130-131).

Також Товариством було надано й паспорти якості на поставлене мастило №№ 1508, 1549, 1553 від 27.09.2022, згідно яких встановлено, що за перевіреними показниками проба на мастило ЦИАТИМ-221 відповідає вимогам ГОСТ 9433-80.

До того ж, Товариством надані сертифікати якості №№ 557, 558 та №№ 636, 637, 639, видані виробником мастила на відповідні партії товару.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт дослідження зразків мастила як до його поставки одержувачам замовника, так і після неї, за результатами якого встановлено та підтверджено відповідність перевірених фізико-хімічних властивостей мастила ГОСТ 6267-74 і ГОСТ 9433-80 відповідно.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У силу ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Принцип допустимості доказів, закріплений ст. 77 ГПК України, полягає в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 названого Кодексу).

У силу ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, саме лише написання найменування поставленого мастила з використанням латинської транслітерації із одночасним зазначенням його виробника - «Prista CIATIM-221 MT», не є свідченням поставки іншого товару, ніж обумовлювався сторонами у договорі, як і його невідповідності узгодженим показникам фізико-хімічних властивостей, як на те посилається відповідач за зустрічним позовом.

Відсутність відомостей про відповідність мастила «Prista CIATIM-221 MT» вимогам ГОСТу 9433-80 безпосередньо у самому сертифікаті виробника останнього не може трактуватися як автоматичне свідчення зворотного. Тоді як з листа виробника спірного мастила - Компанії «Prista Oil Holding EAD», від 29.05.2023 № 2023-05/29 (т. ІІІ, а.с.53 - 54) вбачається, що мастила «Prista CIATIM-221 MT» і «Prista CIATIM-201 MT» були розроблені та виготовлені фахівцями Компанії саме для потреб ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з вимогами ГОСТ 9433-80 і ГОСТ 6267-74 і за своїми фізико-хімічними характеристиками в повній мірі їм відповідають.

Суд відхиляє посилання Міністерства на те, що мастило «Prista CIATIM-221 MT» виготовлене на основі силіконових масел і загущене літієвим милом із стеарату ди-літію, тоді як мастило «ЦИАТИМ-221» за ГОСТ 9433-80 готують шляхом загущення поліксилоксанової рідини кальцієвим комплексним милом, оскільки, як вбачається зі змісту ГОСТ 9433-80 «Смазка ЦИАТИМ-221. Технические условия» (т. ІІІ, а.с. 43 - 50), вимог щодо складу та технології виробництва мастила останній взагалі не містить.

При цьому Технічний комітет стандартизації «Стандартизація продуктів нафтопереробки і нафтохімії» ТК 38 у листі від 29.03.2023 № ТК 38/10-16 (т. ІІІ, а.с. 51 - 52) роз`яснив, що «технічні регламенти з виробництва нафтопродуктів є внутрішніми науково-технічними документами компаній виробників. Тому інформація щодо технічного (технологічного) регламенту виготовлення мастила ЦИАТИМ 221 згідно ГОСТ 9433-80 «Смазка ЦИАТИМ-221. Технические условия» в ТК 38 відсутня».

Виходячи з того, що в Україні відсутній нормативно закріплений порядок випробувань та допуску мастил до застосування, суд не приймає до уваги доводи відповідача за зустрічним позовом про те, що мастило, виготовлене із компонентів, котрі вказані на етикетці поставлених бочок, не має допуску до застосування в авіаційній техніці ЗСУ.

Посилання Міністерства на можливу невідповідність якості поставленого мастила вимогам за такими показниками, як межа міцності при 50 градусах Цельсія, випаровуваність при 150 градусах Цельсія, колоїдна стабільність, не може бути покладене в основу судового рішення у даній справі, оскільки ґрунтується винятково на припущеннях відповідача за зустрічним позовом, не підтверджених жодними належними, допустимими і достовірними доказами.

Посилання Міністерства на невідповідність тари, у якій надійшло мастило, положенням п. 5.1 ГОСТ 9433-80 суд відхиляє у силу примітки 1 до Рознарядки на постачання ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_2" мастила ЦИАТИМ-221 (додаток 12.2 до договору) (т. ІІ, а.с. 102), якою сторони, відступивши від вимог фасування мастила, закріплених розділом 5 ГОСТ 9433-80, на власний розсуд та за власною волею погодили постачання товару у запломбованій тарі виробника ємністю 210 л (+/- 10%), яка згідно даних виробника забезпечує його належний захист при транспортуванні та зберіганні, у тому числі й від вологи.

За встановленого суд дійшов висновку, що Міністерством не спростовано виникнення у нього обов`язку з оплати повної вартості поставленого товару, доказів виконання якого матеріали справи не містять, а тому зустрічні позовні вимоги ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_2" про стягнення з Міністерства заборгованості за поставлене мастило за договорами №286/1/22/24 і № 286/1/22/25 у загальній сумі 3 178 372,80 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно первісних позовних вимог

У силу встановленого вище виключаються правові підстави для задоволення вимоги Міністерства про стягнення сум попередніх оплат, пред`явленої у формі позову у грудні 2022 року (за договором № 286/1/22/25) та у квітні 2023 року (за договором № 286/1/22/24), тобто вже услід здійсненим Товариством поставкам замовленого товару.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується та Товариством не спростований факт здійснення ним вказаних поставок мастила поза межами строку, погодженого сторонами у п. 1.1 договорів, останнім днем якого було 27.08.2022.

Як уже зазначалося вище, звертаючись до господарського суду з первісним позовом, Міністерство, серед іншого, просило стягнути з Товариства 1 177 176,00 грн пені за період з 28.08.2022 до 25.02.2023 та 452 760,00 штрафу, нарахованих за порушення строку поставки товару за договором № 286/1/22/24; 1 114 555,20 грн пені за період з 28.08.2022 до 26.12.2022 та 644 784,00 штрафу, нарахованих за порушення строку поставки товару за договором № 286/1/22/25.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

У силу ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 наведеної норми).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України унормовано, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як уже зазначалося, у п. 7.2 договорів сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірах, передбачених п. 7.3 договору.

Так, за порушення строків постачання товару постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості товару, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості товару (пп. 7.3.2 договорів).

Перевіривши виконаний Міністерством розрахунок пені, виходячи з того, що право на її нарахування за обома договорами виникло у останнього з 28.08.2022, а припинилося датами фактичної поставки товару первісним відповідачем за кожним з договорів окремо, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме: у розмірі 690 840,00 грн за договором № 286/1/22/25 і у розмірі 109 956,00 грн за договором № 286/1/22/24.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення Товариством поставки товару понад 30 днів лише за договором № 286/1/22/25, то позовні вимоги про стягнення штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню тільки в сумі 132 489, 86 грн.

Оскільки прострочення поставки товару за договором № 286/1/22/24 становило менше 30 днів, то правові підстави для стягнення решти суми заявленого Міністерством штрафу у розмірі 452 760,00 грн. відстуні.

Стосовно клопотання Товариства про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій до 100 000,00 грн зазначає таке.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В силу ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність (або відсутність) у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, а також розмір, до якого вона підлягає зменшенню.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Як вбачається зі змісту клопотання Товариства про зменшення штрафних санкцій, останнє мотивоване посиланням на розпочату повномасштабну військову агресію російської федерації проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні з 05 год 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан, який у подальшому неодноразово продовжувався і триває нині. Листом від 28.02.2022, розміщеним у вільному доступі в мережі Інтернет, ТПП України засвідчила, що збройна агресія російської федерації є форс-мажорною обставиною в контексті українського законодавства. Постійні ракетні обстріли країною-агресором цивільної, енергетичної та транспортної інфраструктури України порушили налагоджені логістичні ланцюги Товариства, у зв`язку з чим первісний відповідач був змушений шукати нових партнерів задля доставки товару замовнику. Затримка у поставці була зумовлена ще й тим, що під час оголошення повітряних тривог митні та інші державні органи, маючи пріоритетом збереження життя своїх співробітників, зупиняють свою діяльність. Окрім цього, для виготовлення замовленої кількості мастила, яка є значною, виробнику знадобилося більше часу, ніж планувалося. На переконання Товариства, усі наведені фактори у сукупності мають суттєве значення для визначення обсягу його відповідальності та мають бути враховані судом у порядку ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

Оцінюючи наведені доводи за правилами ст. ст. 73, 74, 86 ГПК України, враховуючи при цьому інтереси обох сторін і виходячи із загальних засад справедливості, добросовісності та розумності, суд зазначає, що укладення договорів поставки мастила мало місце 28.06.2022, тобто уже через 4 місяці після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, у зв`язку з чим Товариство мало можливість та повинно було врахувати наведену обставину та зумовлені нею ризики, погоджуючи при укладенні договорів строк виконання зобов`язання з поставки товару та штрафні санкції за його порушення.

З огляду на зазначене суд не вбачає підстав для реалізації ним права на зменшення штрафних санкцій, у зв`язку з чим у задоволенні відповідного клопотання первісного відповідача відмовлено.

Стосовно первісних позовних вимог в частині стягнення з Товариства штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за ті ж періоди, але за несвоєчасне повернення суми попередньої оплати, то вони задоволенню не підлягають, оскільки обов`язок продавця поставити товар та його обов`язок повернути суму передоплати не можуть одночасно існувати у часі, позаяк мають взаємовиключний характер. Судом уже обґрунтовувалося вище, що обов`язок Товариства з поставки товару не припинився автоматично зі спливом встановленого договорами строку його виконання, як і вимогами Міністерства від 13.09.2022, а тому, відповідно, обов`язку з повернення суми попередньої оплати у Товариства не виникло, що виключає як саму можливість прострочення останнього, так і настання відповідних правових наслідків за таке прострочення.

За встановленого суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягають задоволенню в частині стягнення з ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_2" 800 796,00 грн пені та 132 489, 86 грн штрафу за порушення строку поставки товару. У решті первісних позовних вимог слід відмовити. Зустрічні позовні вимоги ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_2" до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення 3 178 372,80 грн заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання первісних позовних заяв покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір за подання зустрічної позовної заяви покладається на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_2" (АДРЕСА_7, Код ЄДРПОУ НОМЕР_7) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, Код ЄДРПОУ НОМЕР_2) штрафні санкції у розмірі 933 285 (дев`ятсот тридцять три тисячі двісті вісімдесят п`ять) грн 86 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 13 999 (тринадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 28 коп.

3. В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

4. Зустрічні позовні вимоги ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_2" задовольнити повністю.

5. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_2" (АДРЕСА_7, код ЄДРПОУ НОМЕР_7) заборгованість в розмірі 3 178 372 (три мільйони сто сімдесят вісім тисяч триста сімдесят дві) грн 80 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 47 675 (сорок сім тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн 59 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2023.

Суддя М.Є. Літвінова