Ухвала

від 24.04.2024 по справі 916/98/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.04.2024Справа № 916/98/23

Суддя Господарського суду міста Києва Літвінова М.Є., розглянувши матеріали

заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ"

про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню

у справі №916/98/23

за первісним позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ"

про стягнення 18 686 894,19 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ"

до Міністерства оборони України

про стягнення 8 212 053,65 грн.

Представники учасники справи:

від стягувача за первісним (боржника за зустрічним) позовом: Овчинников О.В.;

від боржник за первісним (стягувач за зустрічним) позовом: Подлозний А.Ю .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" про стягнення 10 474 840,54 грн заборгованості, з яких: 7 368 960,00 грн сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар, 3 105 880,54 грн штрафних санкцій, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору № 286/1/22/25 від 28.06.2022 в частині своєчасної поставки оплаченого товару.

26.04.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Акумуляторно-батарейні системи" надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з Міністерства оборони України заборгованості в розмірі 3 178 372,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" до Міністерства оборони України про стягнення 3 178 372,80 грн та об`єднано в одне провадження з первісним позовом Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" про стягнення 10 474 840,54 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі № 916/98/23:

- первісні позовні вимоги Міністерства оборони України задоволено частково; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" на користь Міністерства оборони України штрафні санкції у розмірі 933 285,86 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 13 999,28 грн. В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено;

- зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" задоволено повністю; присуджено до стягнення з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" заборгованість в розмірі 3 178 372,80 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 47 675,59 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 повернуто апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі № 916/98/23.

22.03.2024 на виконання рішення суду видано накази.

05.04.2024 через відділ діловодства суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" надійшла заява про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, в якій заявник просив суд:

- заборонити до розгляду цієї заяви приймати до примусового виконання виконавчий документ - наказ Господарського суду міста Києва у справі №916/98/23 про стягнення з ТОВ "Акумуляторно-батарейні системи" на користь Міністерства оборони України штрафних санкцій в розмірі 933 285,86 гривень та витрат по сплаті судового збору в розмірі 13 999,28 гривень;

- визнати таким, що не підлягає виконанню повністю виконавчий документ - наказ Господарського суду міста Києва у справі №916/98/23 про стягнення з ТОВ "Акумуляторно-батарейні системи" на користь Міністерства оборони України штрафних санкцій в розмірі 933 285,86 гривень та витрат по сплаті судового збору в розмірі 13 999,28 гривень;

- визнати таким, що не підлягає виконанню частково виконавчий документ - наказ Господарського суду міста Києва у справі №916/98/23 про стягнення з Міністерства оборони України на користь ТОВ "Акумуляторно-батарейні системи" на суму 933 285,86 гривень в частині стягнення заборгованості та на 13 999,28 гривень в частині стягнення витрат по сплаті судового збору, а відповідно такий наказ Господарського суду міста Києва у справі №916/98/23 підлягає виконанню в сумі 2 245 086,94 гривень в частині стягнення з Міністерства оборони України на користь ТОВ "Акумуляторно-батарейні системи" заборгованості, а також в сумі 33 676,31 гривень в частині стягнення витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 призначено до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, в судовому засіданні на 22.04.2024.

22.04.2024 через систему «Електронний суд» від представника Міністерства оборони України надійшли заперечення на заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ", в яких останній зазначив, що в силу положень статті 45 Бюджетного кодексу України, заборонено проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, в томі числі шляхом взаємозаліку.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" у судовому засіданні 22.04.2024 заяву про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню підтримав та просив суд задовольнити її в повному обсязі.

Представник Міністерства оборони України у судовому засіданні 22.04.2024 заперечив проти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду заяви про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, до 24.04.2024.

23.04.2024 через систему «Електронний суд» від представника Міністерства оборони України надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: відповідь МОУ щодо заяви ТОВ «АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.03.2024 № 2503/1/2024.

23.04.2024 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" надійшли письмові пояснення.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, суд зазначає наступне.

Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказано, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 року виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

У рішення від 15.10.2009 року Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його корись, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено ст.1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконання або надмірно його затримувати, а держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Частиною 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Суд зазначає, що виконання судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

За приписами частини 2 статті 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково бо якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Так, законодавець вказаною статтею визначає підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті, зокрема: якщо його видано помилково; якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Згідно правової позиції, вкладеної в постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року у справі №755/15479/15-ц, наведені підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред`явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього наказу до виконання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі № 916/98/23:

- первісні позовні вимоги Міністерства оборони України задоволено частково; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" на користь Міністерства оборони України штрафні санкції у розмірі 933 285,86 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 13 999,28 грн. В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено;

- зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" задоволено повністю; присуджено до стягнення з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" заборгованість в розмірі 3 178 372,80 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 47 675,59 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 повернуто апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі № 916/98/23.

22.03.2024 на примусове виконання рішення суду видано накази.

26.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" скерувало на адресу Міністерства оборони України заяву вих.№2503/1/2024 про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст.601 ЦК України та ст. 203 ГПК України. На підтвердження відправлення заяви від 25.03.2024 товариство долучило копію опису вкладення у цінний лист, поштову накладну та фіскальний чек.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною 1 статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначила колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Суд зазначає, що за приписами частин 1, 2 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо): строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17. від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17. від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17. від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.

Представник Міністерства оборони України, заперечуючи проти заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, та про зарахування зустрічних однорідних вимог, зазначив, що в силу положень статті 45 Бюджетного кодексу України, проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у томі числі шляхом взаємозаліку, заборонено.

Однак як свідчить зміст постанови Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду уточнила висновки Верховного Суду щодо застосування статті 601 ЦК України до подібних правовідносин, якими керувався суд апеляційної інстанції у даній справі, та зазначила, що за дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог; наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Дослідивши заперечення представника Міністерства оборони України, суд зауважує, що господарські відносини, які виникають у процесу організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання та іншими учасниками відносив (у тому числі з органами державної влади), регулюються нормами Господарського кодексу України.

За правовою природою, припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду, і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

У межах розгляду заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" про визнання наказів від 22.03.2024 року такими, що не підлягають виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.

Слід зазначити, що у відповідності до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Названий закон не містить заборони щодо можливості виконання судового рішення шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Також не містять обмежень щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення стаття 203 Господарського кодексу України і стаття 602 Цивільного кодексу України.

Отже, виконання наказу господарського суду може здійснюватися у будь-який передбачений чинним законодавством спосіб, або у спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства, в тому числі - шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, встановлених ст. 601 ЦК України, та відсутності обставин, встановлених ст. 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.

За даних обставин, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 22.03.2024, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 по справі №916/98/23, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" на користь Міністерства оборони України штрафних санкцій у розмірі 933 285 грн 86 коп. та 13 999 грн 28 коп - витрат по сплаті судового збору, таким, що не підлягає виконанню повністю, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що Міністерство оборони України має непогашену заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" у розмірі 3 178 372,80 грн та 47 675,59 грн - витрат по сплаті судового збору.

З урахуванням вищевикладеного, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 22.03.2024, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 по справі №916/98/23 таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" заборгованості в розмірі 933 285 грн. 86 коп. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 13 999 грн 28 коп, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Таким чином, Міністерство оборони України має непогашену заборгованість перед ТОВ "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" у розмірі 2 245 086,94 грн. та 33 676,31 грн. - витрат по сплаті судового збору, з урахуванням того, що судом задоволено вимогу ТОВ "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 22.03.2024, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 по справі №916/98/23, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" на користь Міністерства оборони України штрафних санкцій у розмірі 933 285 грн 86 коп. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 13 999 грн 28 коп, таким, що не підлягає виконанню повністю, та враховуючи зарахування зустрічних однорідних вимог.

Крім того, у поданій заяві ТОВ «АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ» просить суд у порядку ч. 3 ст. 328 ГПК України заборонити приймати наказ Господарського суду міста Києва №916/98/23 від 22.03.2024 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" на користь Міністерства оборони України штрафних санкцій у розмірі 933 285 грн 86 коп. та 13 999 грн 28 коп - витрат по сплаті судового збору, до виконання до розгляду Господарським судом міста Києва заяви про визнання даного наказу таким, що не підлягає виконанню.

За приписами ч. 3 ст. 328 ГПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Суд зазначає, що заборона приймати виконавчий документ до виконання відповідно до вимог частини 3 статті 328 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком суду.

Враховуючи вищевикладане, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для встановлення заборони приймати виконавчий документ до виконання.

Частиною 4 ст. 328 ГПК України закріплено, що про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями. 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню - задовольнити частково.

2. Визнати наказ Господарського суду міста Києва від 22.03.2024, виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 по справі №916/98/23, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" (01014, м. Київ, Військовий проїзд, буд. 1, Код ЄДРПОУ 41351130) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, Код ЄДРПОУ 00034022) штрафних санкцій у розмірі 933 285 (дев`ятсот тридцять три тисячі двісті вісімдесят п`ять) грн 86 коп. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 13 999 (тринадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 28 коп, таким, що не підлягає виконанню повністю.

3. Визнати наказ Господарського суду міста Києва від 22.03.2024, виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 по справі №916/98/23 таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, Код ЄДРПОУ 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУМУЛЯТОРНО-БАТАРЕЙНІ СИСТЕМИ" (01014, м. Київ, Військовий проїзд, буд. 1, Код ЄДРПОУ 41351130) заборгованості в розмірі 933 285 (дев`ятсот тридцять три тисячі двісті вісімдесят п`ять) грн 86 коп. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 13 999 (тринадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 28 коп.

4. В іншій частині заяви відмовити.

5. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Повний текст ухвали складено та підписано: 26.04.2024.

Суддя М.Є. Літвінова