Ухвала

від 25.10.2023 по справі 2-7/10

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 2-7/10

провадження №6/165/11/23

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинськоїобласті у складі:

головуючого судді Ференс-Піжук О.Р.,

секретаря судового засідання Король І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нововолинськ Волинської області заяву боржника ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, та скасування заходів примусового виконання рішення суду, -

в с т а н о в и в:

Боржник ОСОБА_1 звернувся до Нововолинського міського суду Волинської області із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, скасування заходів примусового виконання рішення суду, а саме арешту майна та коштів боржника, вимоги якої обґрунтовує наступним.

Зазначає, що у провадженні Нововолинського міського суду Волинської області перебувала цивільна справа №2-7/10 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , малого приватного підприємства «Берізка» про стягнення боргу за договором кредитування №11104249000 від 22.12.2006 року. Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 29 квітня 2010 року позовні вимоги задоволено та стягнуто в солідарному порядку з відповідачів на користь ПАТ «УкрСиббанк» 692687, 67 грн. боргу за вищевказаним договором кредитування.

11 серпня 2010 року Нововолинським міським судом Волинської області виданий виконавчий лист у цивільній справі №2-7/10, який в подальшому банком було пред`явлено до примусового виконання у ВДВС Нововолинського міського управління юстиції та 23.11.2010 року заступником начальника ВДВС Нововолинського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №22767390, у якому боржниками були ОСОБА_1 та МПП «Берізка». Крім того, вищевказаною постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 у межах суми, що підлягала до стягнення - 692687,67 грн.

Посилається на те, що вказані дії були вчинені державним виконавцем у період касаційного оскарження рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 29.04.2010 року, за наслідками якого ухвалою Верховного суду України від 02.03.2011 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та МПП «Берізка» було задоволено частково та рішення Нововолинського міського суду від 29.04.2010 року і ухвалу апеляційного суду Волинської області від 29.07.2010 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до МПП «Берізка» про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, скасовано, провадження у справі в цій частині закрито. Заявник вважає виконавчий лист від 11.08.2010 року справі №2-7/10 таким , що втратив свою чинність та припинив свою дію 02.03.2011 року.

Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що вищевказана ухвала Верховного суду України надсилалася на адресу ВДВС Нововолинського міського управління юстиції, а відділом не вчинялися дії відповідно до МПП «Берізка» про стягнення заборгованості за кредитним договором і питання закриття провадження у цій частині справи, оскільки підприємство не може бути солідарним бортником у ВП №22767390. Проте, як вбачається з інформації про вказане виконавче провадження, ВДВС Нововолинського міського управління юстиції 25.06.2011 року винесено постанову про арешт коштів боржника зі зверненням стягнення на кошти на рахунках боржника.

30.12.2016 року Нововолинським міським судом Волинської області у цивільній справі №2-7/10 винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, а саме стягувача ПАТ «УкрСиббанк» замінено на ТзОВ «Кей-Колект» у зв`язку з переходом до вказаного товариства прав Кредитора відповідно до договору факторингу №1 від 12.12.2011 року в частині стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1

13.10.2017 року заступником начальника ВДВС Нововолинського міського управління юстиції у ВП №22767390 винесено постанову про повернення виконавчого документа-виконавчого листа №2-7/10 від 11.08.2010 року стягувачу без подальшого виконання на підставі п. 1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно довідки №13/1-17/733066/1 від 13.10.2017 року, засвідченої ТзОВ «Кей-Колект» заборгованість по споживчому кредитному договору №11104249000 від 22.12.2006 року ОСОБА_1 погашена самостійно в повному обсязі без застосування ВДВС примусових заходів виконання виконавчого листа №2-7/10 від 11.08.2010 року, а тому відсутні правові підстави на отримання 10% винагороди, а стягувач ТзОВ «Кей-Колект» не має претензій щодо подальшого виконання.

Посилаючись на те, що стягувач ТзОВ «Кей-Колект» не скористався правом на повторне пред`явлення до виконання виконавчого листа №2-7/10 від 11.08.2010 року протягом строків визначених ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» та що строк повторного пред`явлення до виконання виконавчого листа закінчився 13.10.2020 року, питання поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання судом не розглядалося, а вказаний виконавчий лист неможливо виконати, у зв`язку з попереднім належним та добровільним виконанням основним боржником ОСОБА_1 кредитних зобов`язань перед правонаступником ПАТ «УкрСиббанк»-ТзОВ «Кей-Колект», боржник ОСОБА_1 просив суд зобов`язати Нововолинський відділ ДВС у Володимирському районі Волинської області скасувати заходи примусового виконання виконавчого листа №2-7/10 від 11.08.2010 року, прийняті у виконавчому провадженні №22767390. Крім того, оскільки виконавче провадження №22767390 після добровільного виконання зобов`язання боржником, на думку останнього, є незаконним та протиправним, в частині стягнення з МПП «Берізка», виконавчий лист №2-7/10 від 11.08.2010 року підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником ОСОБА_1 кредитної заборгованості і скасуванням частини стягнення з МПП «Берізка» кредитної заборгованості.

З урахуванням вищевикладених обставини та посилаючись на ст. ст. 39, 40, 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 61 Конституції України, боржник ОСОБА_3 просив суд: визнати виконавчий лист Нововолинського міського суду Волинської області №2-7/10, виданий 11.08.2010 року, таким, що не підлягає виконанню повністю у зв`язку з добровільним виконанням основним боржником ОСОБА_1 кредитної заборгованості; зобов`язати Нововолинський відділ державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області зняти арешт, накладений на все рухоме і нерухоме майно (кошти), яке належить ОСОБА_1 , виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасувати всі вжиті заходи щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Нововолинським міським судом Волинської області №2-7/10 від 11.08.2010 року.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності, заяву підтримав повністю та просив її задовольнити.

Представник ТзОВ «Кей-Колект» в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, згідно вимогст. 130 ЦПК України, причини своєї неявки суду не повідомив.

Представник Володимирського відділу Державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в судове засідання не з`явився. Начальник відділу Лариса Іщук 31.08.2023 направила на адресу суду листа, в якій просила суд проводити розгляд справи за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з добровільним виконанням боржником, та скасування заходів примусового виконання рішення, за відсутності представника відділу та щодо вирішення заяви ОСОБА_1 покладається на розсуд суду. При цьому, звертає увагу суду на ту обставину, що на виконанні у відділ перебуває виконавче провадження №54916108 від 17.10.2017 року з виконання постанови від 04.11.2013 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 69268,77 грн., яку було винесено в межах виконавчого провадження №22767390 щодо примусового виконання виконавчого листа №20-7/10, виданого 11.08.2010 року Нововолинським міським судом Волинської області.

Відповідно до ч. 3ст. 432 ЦПК України, неявка стягувача та боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Суд, вивчивши доводи та підстави поданої заяви, дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, прийшов до такого висновку.

Відповідно дост.12ЦПК України, цивільнесудочинство здійснюєтьсяна засадахзмагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ізпринципом диспозитивності,встановленим ст.13ЦПК України,суд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 81ЦПК Українивстановлено,що кожнасторона повиннадовести тіобставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Доказування неможе ґрунтуватисяна припущеннях,а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Виконання судових рішень є заключною стадією цивільного судочинства та відповідно до ч. 1ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження"виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), є сукупністю д ій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Отже, вирішуючи у судовому засіданні процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, в тому числі щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виканню, суд керується загальними засадами (принципами) цивільного судочинства.

Судом встановлено, що в провадженні Нововолинського міського суду Волинської області перебувала цивільна справа №2-7/10 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , малого приватного підприємства «Берізка» про стягнення боргу за кредитними договорами, за наслідками розгляду якої 29 квітня 2010 року ухвалено рішення, згідно з яким позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача 152071,93 грн. заборгованості за кредитним договором від 11 вересня 2006 року; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та МПП «Берізка» на користь ПАТ «УкрСиббанк» 692687, 67 грн. боргу за кредитним договором №11104249000 від 22.12.2006 року. Вказане рішення суду набрало законної сили 29.07.2010 року.

11серпня 2010року,з метоюзабезпечення виконаннясудового рішенняНововолинським міськимсудом Волинськоїобласті буловидано виконавчийлист №2-7/10щодо стягненняв солідарномупорядку з ОСОБА_1 тамалого приватногопідприємства «Берізка»на користьПАТ «УкрСиббанк»692687,67грн.,який вподальшому 18.11.2010року стягувачембуло пред`явленона виконаннядо ВДВСНововолинського міськогоуправління юстиції,правонаступником якогоє Володимирськийвідділ Державноївиконавчої службиу Володимирськомурайоні Волинськоїобласті Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїУкраїни.

23.11.2010 року заступником начальника ВДВС Нововолинського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №22767390 щодо примусового стягнення солідарно з ОСОБА_1 та малого приватного підприємства «Берізка» на користь ПАТ «УкрСиббанк» 692687,67 грн. боргу. При цьому, в п.2 вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець встановив боржнику ОСОБА_1 строк для добровільного виконання вимог виконавчого документа та пред`явлення виконавцю платіжного документа про оплату боргу в строк до 30.11.2010 року. Одночасно постановлено, при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, виконати його в примусовому порядку зі стягненнями з боржника виконавчого збору та витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій (п.3 постанови) та накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 у межах суми , що підлягає до примусового стягнення, що складає стягнення 692687,67 грн..

З досліджено у матеріалах справи копії постанови державного виконавця від 04.05.2011 року про закінчення виконавчого провадження №22767898, вбачається, шо на примусовому виконанні також перебував окремий виконавчий лист №2-7/10 від 11.08.2010 року, виданий Нововолинським міським судом Волинської області щодо стягнення з боржника - малого приватного підприємства «Берізка» на користь ПАТ «УкрСиббанк» 566,67 грн. сплаченого судового збору та 10 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення, всього на суму 576,67 грн. В зв`язку з прийняттям Верховним Судом України 02.03.2011 року ухвали, якою було скасовано рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 29.04.2010 року та ухвалу Волинського апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог до МПП «Берізка», виконавче провадження №22737898 щодо примусового стягнення з МПП «Берізка» 576,67 грн. закрито на підставі п.4 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», припинено чинність арешту майна та скасовано інші заходи примусового виконання щодо МПП «Берізка», про що було повідомлено ОСОБА_1 листом №11307 від 01.07.2011.

Відповідно до наявної у справі та дослідженої інформації від 31.05.2023 року про виконавче провадження №22767390, у наданий для добровільного виконання строк вимоги виконавчого документа не були виконані боржником, в зв`язку з чим проводилися виконавчі дії щодо примусового виконання, а саме: 25.06.2011 року (тобто після перегляду справи касаційної інстанцією 02.03.2011 року) державним виконавцем було звернуто стягнення на кошти на рахунках боржника ОСОБА_1 та винесено постанову про арешт коштів боржника на рахунках банківських установ; 04.11.2013 року винесено постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 69268,77 грн. та про арешт коштів боржника з метою забезпечення його стягнення.

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 03.08.2016 року прийнято до провадження заяву ТзОВ «Кей-Колект» про заміну сторони виконавчого провадження, в зв`язку з чим 05.12.2016 року виконавче провадження №22767390 було зупинене на підставі п.12 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 30.11.2016 року заяву ТзОВ «Кей -Колект» задоволено, замінено стягувача у виконавчому провадженні по цивільній справі №2-7/10 ПАТ «УкрСиббанк» та ТзОВ «Кей-Колект», в зв`язку з чим 30.12.2016 року поновлено виконавче провадження.

Таким чином, станом на дату ухвалення рішення про заміну сторони виконавчого провадження, тобто на 30.12.2016 року, вимоги виконавчого листа №2-7/10 від 11.08.2010 року не були виконані та заборгованість за договором кредитування з дати набуття рішенням суду законної сили, тобто упродовж 6 років, боржником в добровільному порядку погашена не була, в зв`язку з чим здійснювалися виконавчі дії, спрямовані на примусове виконання судового рішення про стягнення суми основного боргу, а також щодо стягнення витрат виконавчого провадження.

Відповідно до копії наданої заявником ОСОБА_1 довідки №13/10/17/33066/1 від 13.10.2017 року, виданої ТОВ «Кей-Колект» станом на 11.10.2017 року у гр. ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №11104249000 від 22.12.2006 року погашена, претензій щодо виконання ТзОВ «Кейц-Колект» не має. Разом з тим, із вказаної довідки не вбачається, яким чином та за рахунок яких коштів здійснено погашення заборгованості, не зазначено, що вказана заборгованість погашена боржником добровільно, копію відповідного платіжного доручення про перерахування ОСОБА_1 грошових коштів на користь стягувача не надано та не долучено боржником до своєї заяви на підтвердження її доводів та викладених обставин.

13 жовтня 2017 державним виконавцем у виконавчому провадженні №22767390 винесено постанову про повернення виконавчого документа-виконавчого листа №2-7/10 від 11.08.2010 року стягувачу ТзОВ «Кей-Колект» на підставі заяви представника останнього про повернення виконавчого документа без його подальшого виконання, згідно з якою вказаний виконавчий лист було повернуто; припинено чинність арешту майна боржника ОСОБА_1 та скасовано заходи примусового виконання рішення. Постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення витрат виконавчого провадження виділено в окреме виконавче провадження; встановлено строк повторного пред`явлення документа до виконання до 13.10.2020 року та роз`яснено порядок оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до інформації начальника Володимирського відділу Державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка надійшла до суду 31.08.2023 (а.с.44), на виконанні у відділі ВП №54916108 від 17.10.2017 року, в якому здійснюється примусове виконання постанови від 04.11.2013 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 69268,77 грн. в межах виконавчого провадження №22767390 при примусовому виконанні виконавчого листа №2-710, виданого 11.08.2010 Нововолинським міським судом Волинської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , МПП «Берізка» в користь АТ «УкрСиббанк» 692687,67 грн. боргу за договором кредиту №11104249000 від 22.12.2006.

Відповідно до наданої ОСОБА_1 інформаційної довідки №341429500 від 03.08.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта-юридичної особи малого приватного підприємства «Берізка», арешт на нерухоме майно суб`єкта накладався постановою заступника начальника ДВС Нововолинського міського управління юстиції Волинської області №16878 від 01.10.2009 року, а також постановою заступника начальника ДВС Нововолинського міського управління юстиції Волинської області від 20.06.2011 року. Отже, МПП «Берізка» арештовано з 2009 року.

Разом з тим, звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа №2-7/10 від 11.08.2010 року таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 просить суд зобов`язати Володимирський відділ Державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт, накладений на все рухоме і нерухоме майно (кошти), яке належить ОСОБА_1 , виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасувати всі вжиті заходи щодо примусового виконання виконавчого листа, питання щодо скасування заходів примусового виконання судового рішення щодо МПП «Берізка», заявник не ставить.

Крім того, заявником ОСОБА_1 не надано суду будь-яких доказів, які підтверджують наявність накладеного арешту на нерухоме майно або банківські рахунки боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №22767390 на момент звернення до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та скасування заходів примусового виконання рішення суду. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем у виконавчому провадженні №22767390 13.10.2017 року винесено постанову про повернення виконавчого листа №2-7/10 від 11.08.2010 року стягувачу та припинено чинність арешту майна боржника ОСОБА_1 , скасовано заходи примусового виконання рішення.

Статтею 263 ЦПК Українивстановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до положень частини другоїстатті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому словосполучення "або з інших причин" стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книгип`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістомстатті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Як роз`яснив ВСС України в інформаційному листі від 01 липня 2015 року "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" у зв`язку з відсутністю чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суддів виникали труднощі під час її застосування. Так, словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Окрім того, за своїм змістом частина другастатті 432 ЦПК Українипередбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: - помилковість видачі виконавчого листа; - боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; - обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбаченіглавою 50 Цивільного кодексу України).

Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Разом з тим, за наявності судового рішення про стягнення боргу, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, заявником при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не доведено, що виконавчий лист виданий помилково, або що ним було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого його матеріальний обов`язок припинився, або його обов`язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннямистатті 432 ЦПК України.

При цьому, суд наголошує на тому, що доведення наявності обставин для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обов`язком заявника, а суд позбавлений можливості збирати будь-які докази.

Крім того, суд приймає до уваги, що у стягувача залишається право на поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, у разі доведеності (ст. 433 ЦПК України), а також що реалізація цього право не залежить від волевиявлення боржника.

Відповідно доп.1ч.1,ч.5ст.37Закону України«Про виконавчепровадження»,виконавчий документповертається стягувачу,якщо стягувачподав письмовузаяву проповернення виконавчогодокумента. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановленихстаттею 12цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними положеннями цивільного законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність обставин, на які посилається заявник, та відсутність підстав для визнання виконавчого листа №2-7/10 виданого 11.08.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТзОВ «Кей-Колект» боргу в сумі 692687,67 грн, таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, вимоги заявника щодо зобов`язання Володимирського відділу Державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, зняти арешт, накладений на все рухоме і нерухоме майно (кошти), яке належить ОСОБА_1 , виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасувати всі вжиті заходи щодо примусового виконання виконавчого листа, оскільки обставини, на які посилається заявник, належними та допустимими доказами не підтверджені, існування такого арешту на час звернення із заявою не доведено заявником, а з матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем чинність арешту майна боржника ОСОБА_1 припинена та скасовано заходи примусового виконання рішення з 13.10.2017 року, одночасно з винесенням постанови про повернення виконавчого листа стягувачу.

Одночасно, суд вважає за необхідне, звернути увагу на те, що відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до правових висновків, що містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20, від 01 грудня 2021 року у справі №201/6486/20, у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України (ст.ст.447-453). Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Проте, обраний заявником спосіб захисту його прав та інтересів в цій частині, не відповідає встановленому законом.

Щодо твердження заявника про те, що оскільки заборгованість по споживчому кредитному договору №11104249000 від 22.12.2006 року ОСОБА_1 погашена самостійно в повному обсязі без застосування ВДВС примусових заходів виконання виконавчого листа №2-7/10 від 11.08.2010 року, а тому відсутні правові підстави на отримання 10% винагороди, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» №1404- VIII від 02.06.2016 року, який набрав чинності 05.10.2016 року, виконавчий збір-це збір,що справляєтьсяна всійтериторії Україниза примусовевиконання рішенняорганами державноївиконавчої служби.Виконавчий збірстягується зборжника доДержавного бюджетуУкраїни. Виконавчийзбір стягуєтьсядержавним виконавцему розмірі10відсотків суми,що підлягаєпримусовому стягненню,поверненню,або вартостімайна боржника,що підлягаєпередачі стягувачуза виконавчимдокументом,заборгованості ізсплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону №1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем 04.11.2013 року у виконавчому провадженні №22767390 були винесено постанови про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 69268,77 грн. та про арешт коштів боржника з метою забезпечення його стягнення. 13.10.2017 року державним виконавцем постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення витрат виконавчого провадження виведено в окреме виконавче провадження, у зв`язку з поверненням виконавчого документа-виконавчого листа №2-7/10 від 11.08.2010 року стягувачу ТзОВ «Кей-Колект».

На час розгляду справи судом, Володимирським відділом ДВС у Володимирському районі Волинської області у ВП №5491610 від 17.10.2017 року здійснюється примусове виконання постанови від 04.11.2013 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 69268,77 грн.

Звернувшись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, боржник ОСОБА_1 не зазначив, чи скористався він наданим йому правом на оскарження дій та рішень державного виконавця в частині стягнення виконавчого збору, які він вважає незаконними, у визначеному розділом VII ЦПК України порядку та які наслідки розгляду його скарг.

Суд дійшов переконання, що зазначені заявником обставини щодо безпідставності стягнення виконавчого збору та їх обґрунтування виходять за межі процесуальних питань, які відповідно до ст. 432 ЦПК України вирішуються судом в цьому судовому засіданні, а також вважає, що звернення до суду із вказаною заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, спрямоване на ухилення боржника від сплати виконавчого збору.

З огляду на все зазначене у сукупності, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, та зобов`язання органів державної виконавчої служби скасувати заходи примусового виконання рішення суду.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.76-81,259-261,352-355,432 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу-виконавчого листа №2-7/10, виданого 11.08.2010 року Нововолинським міським судом Волинської області, таким, що не підлягає виконанню; зобов`язання Володимирського відділуДержавної виконавчоїслужби уВолодимирському районіВолинської областіЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції України зняти арешт, накладений на все рухоме і нерухоме майно (кошти) боржника ОСОБА_1 , виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників; скасувати заходи примусового виконання судового рішення -відмовити.

Ухвала може бути оскарженадо Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Головуючий підпис Орися ФЕРЕНС-ПІЖУК