Ухвала

від 16.11.2023 по справі 713/1042/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 листопада 2023 року

місто Київ

справа № 713/1042/22

провадження № 61-15591ск23

Верховний Суд, який діє у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 вересня 2023 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки у спільній частковій власності; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки у спільній частковій власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 27 жовтня 2023 року із використанням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 вересня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заявник подав касаційну скаргу без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення з нею.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

І. Щодо визначення підстав касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

На переконання заявника, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначили те, що:

- (1) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, за змістом яких новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. До цього моменту, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними. За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. У разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію;

- (2) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 20 червня 2012 року у справі № 6-56цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, відповідно до яких за позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. При неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з врахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити грошову компенсацію;

- (3) суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані рішення з неправильним застосуванням приписів статей 321, 331 ЦК України, частини п`ятнадцятої статті 120 ЗК України;

- (4) суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотань заявника.

Аналіз змісту поданої касаційної скарги дає Верховному Судові підстави для висновку, що наведений заявником третій довід (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), є неналежно викладеним та обґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належно не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) (підпункт 1 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).

Щодо вимог процесуального закону до викладу підстав касаційного оскарження судових рішень

1. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається певна постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Приписами зазначеної статті передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах.

При визначенні справ із подібними правовідносинами враховується предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Особа, яка подала касаційну скаргу, повинна врахувати, що у разі наведення посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у наведених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

2. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Підсумовуючи, Суд визначає, що у випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

3. Якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у такій скарзі зазначається, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4. У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Виконання особою, яка звертається до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, зазначених процесуальних вимоги має на меті унеможливити використання формального та беззмістовного викладу заявниками підстав касаційного оскарження. Тобто, заявник має не лише навести зміст відповідного пункту згаданих статей процесуального закону, а й викласти належне обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до цих правових норм.

Щодо оцінки наявності визначених заявниками підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі

У поданій касаційній скарзі заявник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані рішення з неправильним застосуванням правил статей 321, 331 ЦК України, частини п`ятнадцятої статті 120 ЗК України.

За наведених обставини, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, заявник не навів передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судового рішення. Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування наявності випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Тож заявник повинен подати виправлену касаційну скаргу, у якій навести та обґрунтувати підстави подання касаційної скарги, визначені відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України.

ІІ. Щодо сплати судового збору під час подання касаційної скарги

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

За змістом рішень судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_2 у червні 2022 року звернулася до суду із позовом із такими вимогами про:

- поділ між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельних ділянок: кадастровий номер 7320510400:01:001:0079, площею 0, 10 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; кадастровий номер 7320510400:01:001:0080, площею 0, 2976 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на АДРЕСА_1 , виділивши:

а) ОСОБА_2 земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0, 050 га, в ділянці з кадастровим номером 7320510400:01:001:0079, в порядку, визначеному варіантом № 1 висновку будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 16 квітня 2021 року № 71, та позначену на проєкті розподілу жовтим кольором;

б) ОСОБА_1 земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 0, 050 га, в ділянці з кадастровим номером 7320510400:01:001:0079, в порядку, визначеному варіантом № 1 висновку будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 16 квітня 2021 року № 71, та позначену на проєкті розподілу зеленим кольором;

в) ОСОБА_2 земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0, 1488 га, в ділянці з кадастровим номером 7320510400:01:001:0080, в порядку, визначеному варіантом № 1 висновку будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 16 квітня 2021 року № 71, та позначену на проєкті розподілу жовтим кольором

г) ОСОБА_1 земельну ділянку НОМЕР_2, площею 0, 1488 га, в ділянці з кадастровим номером 7320510400:01:001:0080, в порядку, визначеному варіантом № 1 висновку будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 16 квітня 2021 року № 71, та позначену на проєкті розподілу зеленим кольором;

- припинення права спільної часткової власності на земельні ділянки, кадастрові номери: 7320510400:01:001:0079 (нормативна грошова оцінка якої разом із будинком, розташованим на ній становить 980 332, 28 грн) та 7320510400:01:001:0080 (нормативна грошова оцінка якої становить 9 516, 93 грн).

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому пред`явив аналогічні вимоги.

Отже, сплата судового збору у цій справі повинна здійснюватися за вимогами майнового характеру.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 січня 2022 року становив 2 481, 00 грн (на момент подання позову).

За подання позову майнового характеру сума судового збору становила 9 898, 49 грн (989 849, 21 х 1 %), відповідно за подання касаційної скарги підлягає сплаті 19 796, 98 грн (9 898, 49 х 200 %).

Врахувавши, що відповідно до наданого оригіналу квитанції від 24 жовтня 2023 року № 0.0.3269894352.1 ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 3 969, 60 грн, заявник повинен доплатити судовий збір за подання касаційної скарги на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 вересня 2023 року у розмірі 15 827, 38 грн (19 796, 98 грн - 3 969, 60 грн) і надати оригінал квитанції про сплату.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору потрібно суду надати документ, що підтверджує його сплату або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з вимогами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються приписи статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Суд роз`яснює, якщо заявник не усуне недоліки поданої касаційної скарги у строк, встановлений судом, така скарга вважатиметься неподаною і буде повернута цій особі (частина друга статті 393, частина третя статті 185 ЦПК України).

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 вересня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки у спільній частковій власності; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки у спільній частковій власності, залишити без руху.

Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять дніввід моменту отримання копії цієї ухвали суду.

У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний