Ухвала

від 15.11.2023 по справі 304/2050/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 304/2050/19

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.11.2023 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/42/22, за апеляційною скаргою прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 10.12.2021.

Цим вироком:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , з базовою середньою освітою, неодружений, непрацюючий, українець, громадянин України, раніше неодноразово судимий, востаннє 03.11.2021 вироком Перечинського районного суду Закарпатської області за ст. 395 КК України до покарання у виді арешту на строк 01 (один) місяць,засуджений:

- за ст. 126-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 01 (один) рік;

- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 02 (два) роки;

- за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 01 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 02 (два) роки.

На підставі ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за даним вироком, повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 03.11.2021 у виді 01 (одного) місяця арешту, що відповідає 01 (одному) місяцю позбавлення волі та призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 02 (два) роки 01 (один) місяць.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою, але не більше як на шістдесят днів, а саме до 07.02.2022.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено обчислювати з 27.10.2021.

-2-

Речові докази: уламок скла зі слідами бурого кольору, змив рідини бурого кольору, на стерильному марлевому тампоні, що зберігаються у камері зберігання речових доказів ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області знищено;шкіряний гаманець чорного кольору, що зберігається у камері зберігання речових доказів ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області, та грошові кошти дев`ять купюр номіналом по 500 (п`ятсот) грн кожна, серії: ЗБ № 0772086; ЛБ № 0311284; ФЗ № 1637830; ЛБ № 1044883; МВ № 9570787; ВФ № 0226392; ВХ № 6715048; ЛД № 4838827; СЗ № 5243731; одну купюру номіналом 100 (сто) грн серії ТА № 9067135; одну купюру номіналом 10 (десять) грн серії ДЄ № 0165801; три купюри номіналом по 5 (п`ять) грн кожна, серії YE № 2970936; YЄ № 1448136; НЗ № 2927332; одну купюру номіналом 2 (дві) грн серії ТИ № 8465851; три купюри номіналом 1 (одна) грн кожна, серії СГ № 8323300; ТБ № 1309283; СЕ № 4619166, а всього в сумі 4630 (чотири тисячі шістсот тридцять) грн, які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_10 залишено останньому.

Процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи № 11/664 від 24.09.2019 у розмірі 471 (чотириста сімдесят одна) грн 03 коп. та товарознавчої експертизи № 11/690 від 07.10.2019 у розмірі 785 (сімсот вісімдесят п`ять) грн 05 коп. стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави.

Заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 05.09.2019 у виді арешту майна, а саме: грошових коштів дев`ять купюр номіналом по 500 (п`ятсот) грн кожна, серії: ЗБ № 0772086; ЛБ № 0311284; ФЗ № 1637830; ЛБ № 1044883; МВ № 9570787; ВФ № 0226392; ВХ № 6715048; ЛД № 4838827; СЗ № 5243731; одну купюру номіналом 100 (сто) грн серії ТА № 9067135; одну купюру номіналом 10 (десять) грн серії ДЄ № 0165801; три купюри номіналом по 5 (п`ять) грн. кожна, серії: YE № 2970936; YЄ № 1448136; НЗ № 2927332; одну купюру номіналом 2 (дві) грн. серії ТИ № 8465851; три купюри номіналом 1 (одна) грн кожна, серії: СГ № 8323300; ТБ № 1309283; СЕ № 4619166 скасовано.

Згідно вироку ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

ОСОБА_6 у період часу з 22 год 40 хв 19.08.2019 по 01 год 20.08.2019, знаходячись у службових приміщеннях та на подвір`ї відділення Закарпатського територіального центру екстреної медичної допомоги, що розміщене у будівлі Перечинської районної лікарні за адресою м. Перечин, вул. Ужанська, 8, Ужгородського району Закарпатської області, умисно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та спокій громадян, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, у присутності працівників вказаного закладу ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , безпричинно ображав нецензурними словами працівників центру та районної лікарні, на зауваження щодо необхідності припинення протиправних дій не реагував, погрожуючи при цьому фізичною розправою, спричиненням фізичного болю та тілесних ушкоджень. Тоді ж ОСОБА_6 , безпричинно наніс водію карети швидкої допомоги ОСОБА_12 один удар рукою в обличчя, внаслідок чого спричинив йому фізичний біль, а потім намагався спричинити тілесні ушкодження фельдшеру ОСОБА_14 , однак остання, побоюючись за своє здоров`я, змогла ухилитись від ударів та відбігла в сторону. ОСОБА_6 продовжуючи свої хуліганські дії, ображаючи присутніх нецензурними словами та погрожуючи фізичною розправою, став наносити удари руками та ногами по стінах та дверях приміщень для надання медичної допомоги. У цей час ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , побоюючись за своє здоров`я, зачинилися у кабінеті, а ОСОБА_6 продовжував виражатися нецензурними словами та бити руками та ногами по стінах,

-3-

внаслідок чого розбив склопакет розміром 122х30 см на вхідних дверях до відділення центру. Внаслідок вказаних хуліганських дій ОСОБА_6 , що тривали дві години, було припинено нормальну роботу медичного закладу, спричинено фізичний біль ОСОБА_12 , моральну шкоду медичним працівникам, а також матеріальну шкоду Закарпатському територіальному центру екстреної медичної допомоги у розмірі 344 грн.

Окрім того, ОСОБА_6 03.09.2019 близько 15 год, знаходячись на терасі піцерії «Фемілі», що розташована у м. Перечин, пл. Народна, 20, Ужгородського району Закарпатської області, умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_16 заснув за столом, де вони разом відпочивали, викрав з кишені останнього гаманець, всередині якого знаходились грошові кошти в розмірі 1500 грн та 260 євро, що відповідно до курсу НБУ становить 7204 грн 31 коп., чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 8704 грн 31 коп.

04.08.2019 близько 15 год 40 хв, 26.08.2019 близько 20 год 30 хв та 21.11.2019 близько 22 год 30 хв, ОСОБА_6 знаходячись за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , систематично умисно вчиняв фізичне та психологічне насильство відносно свого батька ОСОБА_17 , ображаючи його нецензурними словами та погрожуючи фізичною розправою, що призводило до фізичних та психологічних страждань потерпілого, чим вчинив домашнє насильство.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить пом`якшити йому строк покарання, посилаючись на те, що судом не взято до уваги те, що санкція статей, за які його засуджено, передбачає більш м`яке покарання.

Захисник-адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить вироку суду від 10.12.2021 в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 змінити та застосувати положення ст. 75 КК України. В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає про те, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_6 покарання не дотримався вимог закону, оскільки належним чином не врахував ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, обставини, що пом`якшують покарання щире каяття, активне сприяння у розкритті злочинів, повне визнання вини, а також позитивну характеристику обвинуваченого, відсутність позовних заяв потерпілих.

Прокурор Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 в апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини та кваліфікацію дій ОСОБА_6 , вказує на те, що вирок у частині призначеного покарання є незаконним у зв`язку з неправильним застосуванням судом закону про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого через м`якість. В обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначає проте, що ОСОБА_6 винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, тому суд повинен був керуватися приписами ч. 4 ст. 70 КК України, якими визначено правила призначення покарання за сукупністю злочинів. Окрім того, вказує на те, що при призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції не в повній мірі врахував обставини вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого та наявність обставини, що обтяжує покарання рецидив злочинів, оскільки ОСОБА_6 , будучи засудженим вироком Перечинського районного суду від 03.07.2017 за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 186 із застосуванням ст. 70, 71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки 01 (один) місяць, звільнений від відбування покарання по відбуттю строку, на шлях виправлення не став та вчинив нові умисні кримінальні правопорушення. Також вважає за необхідне врахувати і процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового провадження, який систематично ухилявся від суду через, що двічі був оголошений у

-4-

розшук. Протягом судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_6 систематично притягувався до адміністративної відповідальності, що окремо свідчить про небажання ОСОБА_6 стати на шлях виправлення. Просить врахувати висновок, викладений у досудовій доповіді, згідно якого виправлення ОСОБА_6 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства за рахунок здійснення інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, а також позицію потерпілого ОСОБА_17 , який просив застосувати до обвинуваченого покарання у максимальному розмірі. Просить вирок суду від 10.12.2021 щодо ОСОБА_6 в частині призначення покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 за ст. 126-1 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 02 (два) роки; за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки; за ч. 1 ст. 296 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 01(один) рік, на підставі ст. 70 КК України призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки. Окрім того, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, до покарання призначеного за даним вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Перечинського районного суду від 03.11.2021 у виді 01 (одного) місяця арешту, що за правилами складання покарань відповідає 01 (одному) місяцю позбавлення волі та призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки 01 (один) місяць.

До початку апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник-адвокат ОСОБА_7 заявили клопотання, за змістом яких, останні відмовляються від апеляційних скарг, поданих ними на вирок суду від 10.12.2021 щодо ОСОБА_6 .

Відповідно до вимог ст. 403 КПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.

Враховуючи те, що обвинувачений та його захисник відмовилися від апеляційних скарг на вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 10.12.2021 й ця відмова прийнята апеляційним судом, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження в цій частині підлягає закриттю.

Судове провадження розглядається за відсутності потерпілих, неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на вирок суду, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки.

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення, промову прокурора ОСОБА_5 , яка підтримала апеляційну скаргу прокурора частково, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст.94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

-5-

Згідно ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За змістом ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст.349КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Умовою застосування такого судового розгляду є повне визнання всіма учасниками судового провадження як події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчинені за обставин, викладених в обвинувальному акті, так і виду та розміру завданої шкоди, що згідно з ч. 1 ст.91КПК України входить до предмету доказування у кримінальному провадженні.

За змістом вказаної вище норми закону суд зобов`язаний з`ясувати, чи правильно сторони розуміють зміст усіх зазначених обставин, переконатися, що визнання їх є добровільним, та роз`яснити сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Відтак, якщо будь-яка з наведених обставин заперечується учасниками судового провадження, докази мають досліджуватися судом у загальному порядку, а обмеження дослідження доказів, як процедура, передбачена ч. 3 ст. 349 КПК України, застосована бути не може.

Як визнано практикою Європейського суду з прав людини і про це вказано в рішенні від 15.07.2010 у справі «Олександр Смірнов проти України», органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати те, що трапилось, та не покладатись на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або для обґрунтування своїх рішень.

Однак, суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження та постановляючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 вказаних вимог Закону не дотримався.

-6-

Як вбачається зі змісту вироку, кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 було розглянуто судом без дослідження заявлених учасниками судового провадження доказів в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до якого суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумніву у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Проте, зміст журналу судового засідання від 07.12.2021 та відтвореного апеляційним судом звукозапису цього судового засідання свідчать про те, що зазначені вимоги кримінального процесуального законодавства судом першої інстанції дотримані не були, оскільки суд першої інстанції, після виконання дій, передбачених статтею 348 КПК України, у зв`язку із повним визнанням ОСОБА_6 вини у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, врахувавши думку учасників процесу, прийняв рішення не досліджувати всі докази у кримінальному провадженні та продовжив розгляд даного кримінального провадження без роз`яснення ОСОБА_6 та іншим учасникам положень ч. 3 ст. 349 КК України, відповідно до яких суд зобов`язаний з`ясувати, чи правильно обвинувачений та інші учасники розуміє зміст усіх зазначених обставин, переконатися, що визнання вини є добровільним, та не роз`яснив сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Крім того за змістом ч. 4ст. 349 КПК Українидопит обвинуваченого здійснюється обов`язково, крім випадку, якщо він відмовляється від давання показань та у випадку, передбаченомуст. 381 КПК України, тобто коли розгляд провадження здійснюється у спрощеному порядку у відсутності учасників судового розгляду.

Відповідно дост. 351 КПК України допит обвинуваченого починається з пропозиції головуючого надати показання щодо кримінального провадження, після чого обвинуваченого першим допитує прокурор, а потім захисник. Після цього обвинуваченому можуть бути поставлені запитання потерпілим, іншими обвинуваченими, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а також головуючим і суддями. Крім того, головуючий має право протягом всього допиту обвинуваченого ставити йому запитання для уточнення і доповнення його відповідей.

Якщо обвинувачений висловлюється нечітко або з його слів не можна дійти висновку, чи визнає він обставини чи заперечує проти них, суд має право зажадати від нього конкретної відповіді «так» чи «ні».

Однак, при відтворенні звукозапису судового засідання від 07.12.2021, колегією суддів встановлено, що всупереч зазначеним у журналі судового засідання від 07.12.2021 відомостям, ОСОБА_6 від дачі показань не відмовлявся, проте суд за фактичними обставинами вчинення кримінальних правопорушень, обвинуваченого ОСОБА_6 не допитував.

Таким чином, дослідивши детально матеріали кримінального провадження, ознайомившись із журналами судових засідань, заслухавши наявні в справі записи судових засідань, колегією суддів встановлено, що розглядаючи дане кримінальне провадження, судом першої інстанції було допущено грубе порушення кримінального процесуального закону України, зокрема, положень ст. 351 КПК Українита не проведено належним чином допит обвинуваченого ОСОБА_6 , не з`ясовано дату, час, місце та обставини вчинених ним кримінальних правопорушень. Більш того, прокурором, який перший відповідно до вказаної норми закону проводить допит обвинуваченого, ОСОБА_6 також не допитувався.

-7-

Вказані обставини свідчать про те, що суд допустив порушення вимогст. 351 КПК України, що призвело до безпідставного застосування судом ч. 3ст. 349 цього Кодексу, оскільки суд фактично не встановив, які саме обставини у вчинених кримінальних правопорушеннях не оспорює обвинувачений ОСОБА_6 і не пересвідчився в добровільності та істинності його позиції.

Зважаючи на те, що в розумінні вимог ст. 351 КПК України, судом першої інстанції допит обвинуваченого ОСОБА_6 не проводився, зазначене у вироку суду першої інстанції твердження про те, що обвинувачений ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальному акті щодо нього, визнав повністю, не відповідає дійсності .

Зазначені обставини свідчать про порушення судом першої інстанції принципу безпосередності дослідження доказів, що призвело до порушення права обвинуваченого на захист, а також презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, які передбачені п. 10, 13, 16 ст. 7 КПК України і є вимогами, що містять загальні засади кримінального провадження, які за своїм змістом та формою повинні бути суворо дотримані.

При цьому апеляційним судом враховується висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 22.03.2018 у справі № 521/11693/16-к, згідно якого відповідно до ч. 3ст. 349 КПК Українисуд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак дана норма не звільняєсуд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадження та визначеніст. 91 КПК України. Тобтозаконодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, аст. 349 КПК Українилише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Допущене судом першої інстанції недотримання встановленої законом процедури судового розгляду, а також відсутність належного допиту обвинуваченого з дотриманням порядку, встановленогост. 351 КПК України із детальним з`ясуванням всіх обставин кримінального правопорушення, апеляційний суд вважає істотними порушеннями судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалений ним вирок з викладених вище підстав підлягає безумовному скасуванню.

Згідно п. 3 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінально процесуального закону є такі порушення вимог КПК України,які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого за ст. 126-1, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 296 КК України, судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що є безумовною підставою для скасування судового рішення та призначення відповідно до ст. 415 КПК України нового розгляду у суді першої інстанції.

-8-

При новому розгляді кримінального провадження суду першої інстанції необхідно з чітким дотриманням вимог кримінального процесуального закону допитати обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілих, свідків, всебічно, повно й об`єктивно дослідити всі обставини кримінального провадження, дати відповідну оцінку доказам у їх сукупності, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого через м`якість, а також неправильне застосування судом закону про кримінальну відповідальність, зокрема, через невиконання приписів ч. 4 ст. 70 КК України та ухвалити судове рішення, яке б відповідало вимогам ст. 370 КПК України.

Оскільки підставами для скасування вироку суду є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що є підставою для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, тому колегія суддів позбавлена можливості перевірити решту доводів апеляційної скарги прокурора, зокрема і щодо призначеного обвинуваченому покарання та необхідності застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України при призначенні ОСОБА_6 остаточного покарання. Такі доводи підлягають перевірці при новому розгляді кримінального провадження і якщо суд прийде до переконання, що висунуті обвинувачення ОСОБА_6 знайшли своє підтвердження, то застосування ст. 71 КК України при призначенні йому остаточного покарання є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

У зв`язку з чим апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, вирок суду від 10.12.2021 скасувати, призначити новий розгляд обвинувального акту в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 в тому ж суді в іншому складі.

Враховуючи те, що вирок суду скасовуються з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, а суд до набрання вироком законної сили продовжив ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини щодо неприпустимості тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне встановити обвинуваченого ОСОБА_6 строк тримання під вартою, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом першої інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 днів.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скаргу прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 10.12.2021 відносно ОСОБА_18 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 296 КК України скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі.

Обвинуваченому ОСОБА_19 встановити строк тримання під вартою до 11.01.2024 включно.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді