Вирок

від 03.01.2024 по справі 304/2050/19

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/2050/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 січня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді - ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді об`єднане кримінальне провадження, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019070130000491 від 05.12.2019 року та кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019070130000354 від 20.08.2019 року, про обвинувачення: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Перечин, Закарпатська область, що зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, тимчасово непрацюючого, раніше судимого вироком Перечинського районного суду Закарпатської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з Ужгородської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт у об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019070130000491 від 05.12.2019 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019070130000354 від 20.08.2019 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185, ч.1 ст. 296 КК України.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 15.11.2023 вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 10.12.2021 скасовано і призначено новий розгляд кримінального провадження відносно в суді першої інстанції в іншому складі.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 05.12.2023 кримінальне провадження, про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 196 КК України передано на розгляд Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.12.2023 звільнено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126-1, ч. 1 ст. 296 КК України, на підставі ст. 49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Об`єднане кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині вчинення кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 126-1, ч. 1 ст. 296 КК України, закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України - у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Встановлено, що ОСОБА_4 03 вересня 2019 року, близько 15.00 год., знаходячись на терасі піцерії «Фемелі», за адресою м. Перечин, пл. Народна, 20, діючи з прямим умислом - усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, повторно, скориставшись тим, що ОСОБА_6 заснув за столом, де вони разом відпочивали, таємно викрав з кишені останнього гаманець, в якому знаходились грошові кошти в сумі 1500 гривень та 260 євро, що відповідно до курсу НБУ становить 7 204 гривень 31 копійка, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 8 704 гривень 31 копійка.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю, підтвердив обставини вчинення кримінальних правопорушень, щиро розкаявся у вчиненому. Пояснив, що у той час під зиму 2019 року перебував у барі "Фемелі" в центрі Перечина, де взяв гроші у потерпілого, який заснув за столом і втік з викраденим. Про вчинене шкодує та щиро розкаюється.

Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не прибув, при цьому в матеріалах справи наявна заява, згідно з якої останній просив проводити судовий розгляд без його участі.

Розглянувши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, доведена повністю.

Оскільки прокурор та обвинувачений не заперечили щодо фактичних обставин провадження, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в повному обсязі за обставин, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги встановлення судом того факту, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, а також приписи ч. 2 ст. 394 КПК України щодо особливостей апеляційного оскарження, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, а також дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого.

Тож, враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України за обставин, встановлених судом.

Таким чином, оцінивши показання обвинуваченого, які він надав вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із правилами ст. ст. 349, 394 КПК України, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7, зі змінами від 06.11.2009 року, звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У пункті 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Пунктами 2, 3 ст. 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, індивідуалізації та законності, покарання повинно відповідати характеру вчинених дій, ступеню тяжкості скоєного та даним про особу винного.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України суд визнає: щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

Разом з тим, при призначенні покарання судом також враховано ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, що згідно з ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжких злочинів, даних про особу обвинуваченого, раніше судимого за вчинення злочинів проти власності. Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини кримінального провадження, за яких вчинено діяння, беручи до уваги дані про особу винного, який будучи раніше судимий вчинив новий умисний злочин проти власності, що свою чергу свідчить про його стійку криміногенну поведінку, згідно з довідкою Перечинської центральної районної лікарні перебуває на диспансерному обліку в лікаря психіатра з 2013 року, в період часу, який відноситься до інкримінованих йому діянь, психічними захворюваннями не страждав і не страждає, дані досудової доповіді, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 є особою суспільно-небезпечною і його виправлення та перевиховання можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, а тому щодо нього необхідно і доцільно обрати покарання у виді позбавлення волі на певний строк у межах санкції, визначеної ч. 2 ст. 185 КК України.

На думку суду, в даному конкретному випадку саме таке покарання буде пропорційним і співрозмірним ступеню тяжкості вчиненого та його наслідкам, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження нових злочинів.

Як встановлено судом, вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 03.11.2021 року (справа № 304/1037/21), що набрав законної сили, затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 03 листопада 2021 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 . ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України та призначено йому покарання у виді арешту на строк 1 місяць.

Виходячи з приписів кримінального закону правила призначення покарання, передбачені ч. 4 ст. 70 КК України, застосовуються в разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що особа винна ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому нею до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. При цьому суд зобов`язаний до остаточного, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, покарання зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне згідно з пп. «а» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України, у вигляді 1 (одного) місяця арешту, перевести на покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) місяць.

Враховуючи, що дане кримінальне правопорушення обвинувачений вчинив у вересні 2019 року, тобто до ухвалення попереднього вироку Перечинського районного суду Закарпатської області від 03.11.2021 року, суд вважає, що остаточне покарання обвинуваченому слід призначити згідно з правилами ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання призначених покарань у вигляді позбавлення волі.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Питання щодо речових доказів вирішується судом у порядку ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. ст.122, 124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 .

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до 27.01.2024 залишити попередній тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 349, 369-371, 373-376, 395, 532 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 2 (два) місяці.

Згідно з пп. «а» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України, у вигляді 1 (одного) місяця арешту перевести на покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) місяць.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання, що призначено за вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 03 листопада 2021 року у справі №304/1037/21, остаточно до відбуття призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 3 (три) місяці.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з 27.10.2021.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до 27.01.2024 залишити попередній тримання під вартою.

Процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи № 11/690 від 07 жовтня 2019 року у розмірі 785 (сімсот вісімдесят п`ять) грн 05 коп. стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 05 вересня 2019 року у виді арешту майна, а саме грошових коштів дев`ять купюр номіналом по 500 (п`ятсот) гривень кожна серії ЗБ № 0772086, серії ЛБ № 0311284, серії ФЗ № 1637830, серії ЛБ № 1044883, серії МВ № 9570787, серії ВФ № 0226392, серії ВХ № 6715048, серії ЛД № 4838827, серії СЗ №5243731; одну купюру номіналом 100 (сто) гривень серії ТА № 9067135; одну купюру номіналом 10 (десять) серії ДЄ № 0165801; три купюри номіналом по 5 (п`ять) гривень кожна серії YE № 2970936, серії YЄ № 1448136, серії НЗ №2927332; одну купюру номіналом 2 (два) гривні серії ТИ № 8465851; три купюри номіналом 1 (одна) гривня кожна серії СГ №8323300, серії ТБ № 1309283, серії СЕ № 4619166.

Речові докази:

шкіряний гаманець чорного кольору - повернути власнику, та грошові кошти дев`ять купюр номіналом по 500 (п`ятсот) гривень кожна серії ЗБ №0772086, серії ЛБ № 0311284, серії ФЗ № 1637830, серії ЛБ № 1044883, серії МВ №9570787, серії ВФ № 0226392, серії ВХ № 6715048, серії ЛД № 4838827, серії СЗ №5243731; одну купюру номіналом 100 (сто) гривень серії ТА № 9067135; одну купюру номіналом 10 (десять) серії ДЄ № 0165801; три купюри номіналом по 5 (п`ять) гривень кожна серії YE № 2970936, серії YЄ № 1448136, серії НЗ №2927332; одну купюру номіналом 2 (два) гривні серії ТИ № 8465851; три купюри номіналом 1 (одна) гривня кожна серії СГ №8323300, серії ТБ № 1309283, серії СЕ № 4619166, в сумі 4 630 (чотири тисячі шістсот тридцять) гривень, які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 - вважати повернутими за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1