Ухвала

від 16.11.2023 по справі 947/22722/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/22722/23

Провадження № 1-кс/947/14687/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2023 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в м.Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023160000000021 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3,4 ст.358, ч.3 ст.362 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, у липні 2018 року невстановлені особи за попередньою змовою, шляхом виготовлення та використання підроблених офіційних документів а також несанкціонованих дій з інформацією, яка оброблюється в електронно обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або зберігаються на носіях такої інформації, доступ до якої мав державний реєстратор, шахрайським шляхом заволоділи приміщенням мансарди, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , чим завдали шкоди Одеській територіальній громаді в особливо великих розмірах.

Під час досудового розслідування встановлено, що на виконання Розпорядження Одеського міського голови №645-01р від 17.06.2013 «Про передачу в оренду приміщення нежитлового фонду», ГО «Добрі справи» передано в оренду нежитлове приміщення №507 першого поверху будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 30,5 кв. м., під розміщення громадської організації інвалідів, терміном на 2 роки 11 місяців.

Наступного дня, тобто 18.06.2013 Рішенням Одеської міської ради

№3509-VI від 18.06.2013 про «Перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2013 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради» вищевказаний об`єкт нерухомості внесено до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню зі способом та умовами продажу «Викуп орендарем за грошові кошти».

На підставі договору купівлі-продажу від 05.12.2016, укладеного між Територіальною громадою міста Одеси, в особі Одеської міської ради та ГО «Добрі справи», громадська організація набула право власності на нежитлове приміщення №507 першого поверху, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 30,5 кв. м.

Також, під час досудового розслідування встановлено, що 13.07.2018 державний реєстратор КП «Агенція державної реєстрації» ОСОБА_6 на підставі довідки №336258 та технічного паспорту від 19.06.2018, виданих ТОВ «Профпроект», прийняв рішення про внесення змін та не санкціоновано змінив інформацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: змінив технічні характеристики загальної площі приміщення першого поверху №507, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у результаті яких протиправно збільшив площу вказаного приміщення першого поверху з 30,5 кв. м. до 497,6 кв. м. за рахунок мансарди (фактично четвертий поверх).

При цьому, у технічному паспорті від 19.06.2018 зазначено, що загальна площа 497,6 кв. м. складається з двох приміщень, які розташовані на різних поверхах (нежитлове приміщення площею 34,8 кв. м. на першому поверсі та нежитлове приміщення площею 462, 8 кв. м. мансарда (фактично четвертий поверх).

Крім того, після протиправного збільшення площі приміщення №507, розташованого за адресою: м.Одеса, вул.Пушкінська, 2, на підставі висновку ТОВ «Профпроект» №116779 від 12.07.2018 щодо надання технічної можливості поділу приміщення №507 за адресою: АДРЕСА_1 , вказаний об`єкт поділено на два приміщення: нежитлове приміщення на першому поверсі №507, загальною площею 34,8 кв. м. та нежитлове приміщення мансарди (фактично четвертий поверх) №508, загальною площею 462,8 кв. м., власником яких є ГО «Добрі Справи».

Внаслідок протиправних дій державного реєстратора ОСОБА_6 та невстановлених на даний час осіб, територіальній громаді м.Одеси завдано збитки в розмірі 4 976 488 грн.

За інформацією УСБУ в Одеській області, до вчинення кримінального правопорушення причетний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, 13.11.2023 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення житлового будинку, в ході якого виявлено та вилучено:

- Технічний паспорт на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 на 2 арк.;

- Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №155325774 на 1 арк.;

- Грошові кошти у кількості 16 купюр номіналом 1000 гривень;

- Грошові кошти у кількості 204 купюри номіналом 500 гривень;

- Грошові кошти у кількості 58 купюр номіналом 100 $ (доларів) США;

- Грошові кошти у кількості 1 купюри номіналом 50 $ (доларів) США;

- Грошові кошти у кількості 2 купюр номіналом 20 $ (доларів) США;

- Грошові кошти у кількості 1 купюри номіналом 5 $ (доларів) США;

- Грошові кошти у кількості 1 купюр номіналом 1$ (доларів) США;

- Грошові кошти у кількості 1 купюри номіналом 500 євро;

- Грошові кошти у кількості 7 купюр номіналом 20 євро;

- Грошові кошти у кількості 1 купюри номіналом 50 євро;

- Грошові кошти у кількості 2 купюри номіналом 5 євро;

- Грошові кошти у кількості 3 купюри номіналом 20 фунтів стерлінгів;

- Блокнот формату А4 з написом «Office line»;

- Печатки підприємств та громадських організацій (ГО «Інтеграція плюс», код 39029886; ГО «Організація інвалідів соціальної захищеності», код 40203744; ПП «Інвестстрой 2011», код 37549056; ГО «Взаємодопомога та захист», код 39029949; ГО «Організація інвалідів «Восход»», код 40540027; ПП «Бугенвіл», код 37811190; ПП «Аденіум», код 37811227; ПП «Інвестстрой 2011», код 37549082; БФ «Регіон», код 25431557; Житлово-будівельний кооператив «Сонячний», код 36501700);

Того ж дня, слідчим з дотриманням вимог ст.110 КПК України прийнято рішення про визнання вищевказаних речей та документів речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки можуть містити на собі відомості щодо вчинення кримінального правопорушення.

Процесуальний керівник звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання просив його задовольнити з підстав викладених письмово.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_5 надав письмові заперечення на клопотання прокурора, окремо в судовому засіданні додав, що вилучені під час проведення обшуку грошові кошти не мають жодного відношення до речей і документів зазначених в ухвалі, отримані в законний спосіб, ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем та має дохід, вилучені грошові кошти необхідні для проведення оперативного медичного втручання доньці ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запланованому на 20.11.2023. Зазначив, що під час проведення обшуку вилучені печатки підприємств та організацій, які не мають жодного відношення до ГО «Добрі Справи», тим самим зупинена господарська діяльність таких підприємств та організацій. Зверну увагу на те, що ОСОБА_4 не має жодного відношення до приміщення розташованого за адресою: м.Одеса, вул.Пушкінська,2 та до ГО «Добрі Справи». Вилучені грошові кошти, блокнот та печатки підприємств і організацій не відповідають жодним з критеріїв, передбачених ст.98 та ч.2 ст.167 КПК України, тому арешт на них неможливо накласти. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Власник майна ОСОБА_4 , підтримав думку адвоката, пояснив, що дійсно грошові кошти отримані з легальних джерел, а тому не мають жодного відношення до кримінального правопорушення.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, письмові заперечення представника власника майна, вислухавши думку прокурора та представника власника майна, особи щодо майна якої вирішується питання про накладення арешту, вважаю, що клопотання прокурорапідлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

В судовому засіданні встановлено, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки вилучене майно могло зберегти на собі сліди вчинення зазначеного у клопотанні кримінального правопорушення, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.

Викладене в повній мірі підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою про визнання та залучення в якості речових доказів, згідно якої вищезазначене вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість якихнадана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч.3ст.170 КПК України,у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

В судовому засіданні не встановлено факту того, що обшук за місцем фактичного мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , було проведено з порушенням норм КПК України.

У кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК України підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого передбачає ч.3ст.170 КПКУкраїни,не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Також, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для вирішення питання про арешт майна, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Щодо накладення арешту на вилучені під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , речі, предмети, печатки, то зазначене майно, може свідчити про можливу причетність ОСОБА_4 , 11.01.1971 до кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.190, ч.3,4 ст.358, ч.3 ст.362 КК України, внаслідок яких територіальній громаді м.Одеси завдано збитки в розмірі 4 976 488 грн.

Крім того, знаходження вищезазначених печаток за вказаною адресою, може свідчити про їх використання в протиправній діяльності в якості засобів вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.190, ч.3,4 ст.358, ч.3 ст.362 КК України, а тому накладення арешту на них є необхідним для збереження цих речових доказів та недопущення їх знищення.

Повернення печаток є передчасним через те, що орган досудового розслідування наразі не встановив обставин знаходження та їх використання не за адресою здійснення фактичної господарської діяльності.

Так, документи, печатки суб`єктів господарської діяльності, можуть бути доказами щодо розслідування кримінального правопорушення, пов`язаного із виготовленням та використанням підроблених офіційних документів, а також несанкціонованих дій з інформацією, яка оброблюється в електронно обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або зберігаються на носіях такої інформації, доступ до якої мав державний реєстратор ОСОБА_6 , в тому числі для проведення судових експертиз.

Зв`язок даного майна із вчиненням злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.3,4 ст.358, ч.3 ст.362 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.

В той же час, в ході судового розгляду встановлено, що вилучені грошові кошти перелік яких зазначений у клопотанні, є майном, що не має відношення до предмету розслідування кримінального провадження №12023160000000021 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3,4 ст.358, ч.3 ст.362 КК України, слідчому судді не надано жодного доказу щодо протиправного їх походження так як власником надані достовірні докази щодо легальності їх походження внаслідок здійснення підриємницької діяльності.

Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023160000000021 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3,4 ст.358, ч.3 ст.362 КК України задовольнити частково.

Накласти арешт на майно вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: технічний паспорт на нежитлове приміщення №508 за адресою: м.Одеса, вул.Пушкінська,2 на 2 арк.; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №155325774 на 1 арк.; блокнот формату А4 з написом «Office line»; печатки підприємств та громадських організацій (ГО «Інтеграція плюс», код 39029886; ГО «Організація інвалідів соціальної захищеності», код 40203744; ПП «Інвестстрой 2011», код 37549056; ГО «Взаємодопомога та захист», код 39029949; ГО «Організація інвалідів «Восход»», код 40540027; ПП «Бугенвіл», код 37811190; ПП «Аденіум», код 37811227; ПП «Інвестстрой 2011», код 37549082; БФ «Регіон», код 25431557; житлово-будівельного кооперативу «Сонячний», код 36501700)

шляхом заборони будь-кому користуватися та розпоряджатися ними до скасування арешту у порядку встановленому КПК України.

У задоволені клопотання в іншій частині - відмовити та повернути вилучене майно - його власнику.

Виконання ухвали покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1