Ухвала

від 16.11.2023 по справі 947/22722/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/22722/23

Провадження № 1-кс/947/14685/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2023 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , його представника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в м.Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023160000000021 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3,4 ст.358, ч.3 ст.362 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, у липні 2018 року невстановлені особи за попередньою змовою, шляхом виготовлення та використання підроблених офіційних документів а також несанкціонованих дій з інформацією, яка оброблюється в електронно обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або зберігаються на носіях такої інформації, доступ до якої мав державний реєстратор, шахрайським шляхом заволоділи приміщенням мансарди, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , чим завдали шкоди Одеській територіальній громаді в особливо великих розмірах.

Під час досудового розслідування встановлено, що на виконання Розпорядження Одеського міського голови №645-01р від 17.06.2013 «Про передачу в оренду приміщення нежитлового фонду», ГО «Добрі справи» передано в оренду нежитлове приміщення №507 першого поверху будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 30,5 кв. м., під розміщення громадської організації інвалідів, терміном на 2 роки 11 місяців.

Наступного дня, тобто 18.06.2013 Рішенням Одеської міської ради

№3509-VI від 18.06.2013 про «Перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2013 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради» вищевказаний об`єкт нерухомості внесено до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню зі способом та умовами продажу «Викуп орендарем за грошові кошти».

На підставі договору купівлі-продажу від 05.12.2016, укладеного між Територіальною громадою міста Одеси, в особі Одеської міської ради та ГО «Добрі справи», громадська організація набула право власності на нежитлове приміщення №507 першого поверху, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 30,5 кв. м.

Також, під час досудового розслідування встановлено, що 13.07.2018 державний реєстратор КП «Агенція державної реєстрації» ОСОБА_6 на підставі довідки №336258 та технічного паспорту від 19.06.2018, виданих ТОВ «Профпроект», прийняв рішення про внесення змін та несанкціоновано змінив інформацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: змінив технічні характеристики загальної площі приміщення першого поверху №507, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у результаті яких протиправно збільшив площу вказаного приміщення першого поверху з 30,5 кв. м. до 497,6 кв. м. за рахунок мансарди (фактично четвертий поверх).

При цьому, у технічному паспорті від 19.06.2018 зазначено, що загальна площа 497,6 кв.м. складається з двох приміщень, які розташовані на різних поверхах (нежитлове приміщення площею 34,8 кв. м. на першому поверсі та нежитлове приміщення площею 462, 8 кв. м. мансарда (фактично четвертий поверх).

Крім того, після протиправного збільшення площі приміщення №507, розташованого за адресою: м.Одеса, вул.Пушкінська,2, на підставі висновку ТОВ «Профпроект» №116779 від 12.07.2018 щодо надання технічної можливості поділу приміщення №507 за адресою: АДРЕСА_1 , вказаний об`єкт поділено на два приміщення: нежитлове приміщення на першому поверсі №507, загальною площею 34,8 кв. м. та нежитлове приміщення мансарди (фактично четвертий поверх) №508, загальною площею 462,8 кв. м., власником яких є ГО «Добрі Справи».

Внаслідок протиправних дій державного реєстратора ОСОБА_6 та невстановлених на даний час осіб, територіальній громаді м. Одеси завдано збитки в розмірі 4 976 488 грн.

Так, 13.11.2023 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 03.11.2023 проведено обшук за адресою: м.Одеса, вул.Пушкінська,2 нежитлове приміщення будинку №507, в ході якого виявлено та вилучено, документи стосовно нежитлових приміщень по вул.Пушкінська,2, а саме:

-договір оренди нежитлового приміщення №01/2021 від 05.03.2021 на трьох аркушах в двох примірниках;

-лист Одеської державної адміністрації 0112/4827 від 22.10.2020 на трьох арк..

-додаткову угоду до публічного договору про надання послуг з розподілу електроенергії №7261 від 01.01.2019 на 1 арк.

-акт №3858 від 02.02.2015 на 1 арк.

-акт №236 від 26.10.2018 на 1 арк.

-акт №22917 від 12.09.2016 на 1 арк.

-акт № 26093 від 19.09.2017 на 1 арк.

-проект (робоча документація) на 6 арк.

-договір №31987 від 17.11.2017 з додатками на 9 арк.

-рахунок №362 від 22.10.2013 з чеком на 3 арк.

-договір №7261 від 27.06.2014 з додатками на 18 арк.

-робочий проект «зовнішнє електрозабезпечення приміщення по вул.. Пушкінська,2 за 2013 рік на 20 арк.

-акт виконаних робіт за 2014 рік 1 арк.

-технічні умови приєднання №021495 від 22.10.2013 на 1 арк.

-лист Одеської державної адміністрації №01-12/4080 від 15.09.2020 з кавітацією на 2 арк. та акт на 2 арк.

-договір на пам`ятку культурної спадщини №04.02/214 СП від 31.01.2017 р. разом з додатками на 13 арк.

-рахунок №05-11/13Г від 09.12.2013 на 2 арк.

-квитанцію №37 від 01.02.2017 на 1 арк.

-заява НРЕ №311993 від імені Петровицького на 1 арк.

-Чернові записи щодо приміщення по вул. Пушкінської 2 на 12 арк.

-Печатку ПП КРІАТ (код 35817955) зроблено відтиск на 1 арк. формату А4

-Печатку ТОВ Новотех Інвест (код 40585576) зроблено відтиск на 1 арк. формату А4

-Печатку ТОВ ФК Новотех (код 40594664) зроблено відтиск на 1 арк. формату А4

-Печатку ПП «32» «Д» (код 3661325) зроблено відтиск на 1 арк. формату А4

Того ж дня, слідчим з дотриманням вимог ст.110 КПК України прийнято рішення про визнання вищевказаних речей та документів речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки можуть містити на собі відомості щодо вчинення кримінального правопорушення.

Прокурор звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.

В судовому засіданні прокурор доводи клопотання підтримав, зазначив, що арешт необхідний для подальшого повного, об`єктивного, неупередженого здійснення досудового розслідування кримінального провадження, для проведення слідчих дій.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти накладення арешту на печатки підриємств та зазначив, що їх вилучення негативно вплине на здійснення ОСОБА_4 адвокатської діяльності. Прокурором не надано жодного доказу причетності ОСОБА_4 до зазначеного кримінального провадження, накладення арешту на вилучене майно призведе до порушення адвокатської таємниці. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Власник майна підтримав думку адвоката та пояснив, що печатки підприємтв використовувалися ним для здійснення засвідчення документів.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

В судовому засіданні встановлено, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки може містити докази, які входять до предмету досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023160000000021 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3,4 ст.358, ч.3 ст.362 КК України.

Викладене в повній мірі підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою слідчого про визнання та залучення в якості речових доказів, згідно якої вищезазначене вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

В свою чергу не накладення арешту на зазначене тимчасово вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини по кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст.89,94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Так, слідчий суддя на даній стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для вирішення питання про арешт майна, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання прокурора про накладення арешту на вилучене майно підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.

Положеннями статей 2,7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3ст. 132 КПК Українизастосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;2) перелік і види майна, що належить арештувати;3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другою статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:1) правову підставу для арешту майна;2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);3) наявність обґрунтованоїпідозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість якихнадана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч.3ст.170 КПК України,у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею на даний час встановлено, що майно на яке накладається арешт відповідає критеріям ст.98 КПК України.

У кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК України підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого передбачає ч.3ст.170 КПКУкраїни,не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Вилучене стороною обвинувачення під час проведення обшуку у нежитловому приміщенні будинку АДРЕСА_2 майно, а саме: документи, чорнові записи, печатки підприємств визнані речовими доказами, оскільки є всі підстави вважати, що могли бути знаряддям вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.190, ч.3,4 ст.358, ч.3 ст.362 КК України, внаслідок яких територіальній громаді м.Одеси завдано збитки в розмірі 4 976 488 грн.

Щодо заперечень власника майна проти накладення арешту на печатки, слідчий суддя враховує наступне.

Знаходження вищезазначених печаток за вказаною адресою, може свідчити про їх використання в протиправній діяльності в якості засобів вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.190, ч.3,4 ст.358, ч.3 ст.362 КК України, а тому накладення арешту на них є необхідним для збереження цих речових доказів та недопущення їх знищення. Наразі власником необгрунтовано для чого необхідні печатки підприємств для здійснення адвокатської діяльності щодо їх представництва. Адвокат має права посвідчувати документи власною печаткою та здійснювати представництва підприємств на підставі відповідних договорів.

Повернення печаток є передчасним через те, що орган досудового розслідування наразі не встановив обставин знаходження та їх використання не за адресою здійснення фактичної господарської діяльності.

Так, документи, печатки суб`єктів господарської діяльності, можуть бути доказами щодо розслідування кримінального правопорушення, пов`язаного із виготовленням та використанням підроблених офіційних документів, а також несанкціонованих дій з інформацією, яка оброблюється в електронно обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або зберігаються на носіях такої інформації, доступ до якої мав державний реєстратор ОСОБА_6 , в тому числі для проведення судових експертиз.

Зв`язок даного майна із вчиненням злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.3,4 ст.358, ч.3 ст.362 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.

В клопотанні про арешт майна прямо зазначено підставу та мету арешту майна, наведено відповідне обґрунтування, вказано обсяг та вид майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а також зазначено про відповідність цього майна критеріям ст.98 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Посилання захисника щодо втручання органу досудового розслідування в адвокатську діяльність ОСОБА_4 повністю спростовуються матеріалами доданими до клопотання. Доводи щодо неналежності та недопустимості зазначених речових доказів можуть бути предметом оцінки під час судового розгляду обвинувального акту.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що на даній стадії кримінального провадження існують достатні підстави для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження. Враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.

Керуючись ст. ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023160000000021 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3,4 ст.358, ч.3 ст.362 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на майно вилучене під час проведення обшуку нежитлового приміщення №507, за адресою: м.Одеса, вул.Пушкінська,2, а саме:

-договір оренди нежитлового приміщення №01/2021 від 05.03.2021 на трьох аркушах в двох примірниках;

-лист Одеської державної адміністрації 0112/4827 від 22.10.2020 на трьох арк..

-додаткову угоду до публічного договору про надання послуг з розподілу електроенергії №7261 від 01.01.2019 на 1 арк.

-акт № 3858 від 02.02.2015 на 1 арк.

-акт №236 від 26.10.2018 на 1 арк.

-акт №22917 від 12.09.2016 на 1 арк.

-акт № 26093 від 19.09.2017 на 1 арк.

-проект (робоча документація) на 6 арк.

-договір № 31987 від 17.11.2017 з додатками на 9 арк.

-рахунок № 362 від 22.10.2013 з чеком на 3 арк.

-договір № 7261 від 27.06.2014 з додатками на 18 арк.

-робочий проект «зовнішнє електрозабезпечення приміщення по вул.Пушкінська,2 за 2013 рік на 20 арк.

-акт виконаних робіт за 2014 рік 1 арк.

-технічні умови приєднання № 021495 від 22.10.2013 на 1 арк.

-лист Одеської державної адміністрації № 01-12/4080 від 15.09.2020 з кавітацією на 2 арк. та акт на 2 арк.

-договір на пам`ятку культурної спадщини № 04.02/214 СП від 31.01.2017 р. разом з додатками на 13 арк.

-рахунок №05-11/13Г від 09.12.2013 на 2 арк.

-квитанцію №37 від 01.02.2017 на 1 арк.

-заяву НРЕ №311993 від імені Петровицького на 1 арк.

-чернові записи щодо приміщення по вул.Пушкінської,2 на 12 арк.

-печатку ПП КРІАТ (код 35817955) зроблено відтиск на 1 арк. формату А4

-печатку ТОВ Новотех Інвест (код 40585576) зроблено відтиск на 1 арк. формату А4

-печатку ТОВ ФК Новотех (код 40594664) зроблено відтиск на 1 арк. формату А4

-печатку ПП «32» «Д» (код 3661325) зроблено відтиск на 1 арк. формату А4.

Виконання ухвали покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1