ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"31" жовтня 2023 р. м. Київ Справа № Б8/183-11
про банкрутство
Суддя Наріжний С.Ю.
За участю секретаря Ворка Л.О.
За участю представників учасників у справі:
ліквідатор ПП «Лекс» арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф.;
від ОСОБА_1 : адвокат Горьовий В.В.;
від АТ «МР Банк»: Рибкіна Н.В.
ВСТАНОВИВ:
у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/183-11 за заявою ДП «МТП «Чорноморськ» до боржника ПП «Лекс» про банкрутство.
Постановою Господарського суду Київської області від 15.10.2012 визнано банкрутом ПП «Лекс», відкрито його ліквідаційну процедуру. Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.11.2015 ліквідатором ПП «Лекс» призначено арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.
На даний час у справі триває ліквідаційна процедура.
25.07.2023 до суду надійшла заява кредитора ОСОБА_1 від 20.07.2023 б/№ (вх. № 14224/23) про застосування наслідків недійсності правочину.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2023 розгляд вказаної заяви призначено в судовому засіданні на 19.09.2023.
08.08.2023 до суду надійшло клопотання ліквідатора Банкрута від 07.08.2023 № 02-01/43-07/08 (вх. № 15147/23) про скасування забезпечення.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.08.2023 розгляд даного клопотання призначено в судовому засіданні на 19.09.2023.
18.09.2023 до суду надійшли письмові заперечення кредитора АТ «МР Банк» від 15.09.2023 б/№ (вх. № 17631/23) на заяву ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину.
В судовому засіданні 19.09.2023 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення на 31.10.2023 судового засідання для розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.07.2023 б/№ (вх. № 14224/23) про застосування наслідків недійсності правочину, а також клопотання ліквідатора Банкрута від 07.08.2023 № 02-01/43-07/08 (вх. № 15147/23) про скасування вжитих заходів забезпечення скарги.
31.10.2023 в судове засідання з`явились ліквідатор Банкрута, а також представники ОСОБА_1 і кредитора АТ «МР Банк».
Представник ОСОБА_1 підтримав подану заяву про застосування наслідків недійсності правочину і просив суд задовольнити вказану заяву з підстав, викладених в ній. Представник АТ «МР Банк» заперечила проти задоволення заяви ОСОБА_1 з підстав, викладених в письмових запереченнях. Ліквідатор Банкрута залишив вирішення вказаного питання на розсуд суду, підтримав подане клопотання про скасування вжитих заходів забезпечення скарги.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину суд зазначає наступне.
В заяві заявник просить суд прийняти відмову ОСОБА_1 від грошових вимог до ПП «Лекс» на суму 1507840 грн, які включені до 1 черги задоволення вимог кредиторів згідно ухвали суду від 21.05.2019 у даній справі; застосувати наслідки недійсності результатів аукціону від 25.09.2015, оформленого протоколом № 10, а також договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна за реєстровим номером 4263, шляхом зобов`язання ПП «Лекс» повернути на користь ОСОБА_1 1507840,00 грн сплаченої вартості лоту.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 звертається до судової практики Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, предметом якої було дослідження правової природи грошових вимог, що виникли у покупця після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури з огляду на визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута.
У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 зазначає, що її вимоги до ПП «Лекс» на суму 1507840,00 грн не є грошовим зобов`язанням у розумінні КУзПБ, тому не можуть регулюватись нормами КУзПБ, які визначають черговість (порядок) задоволення вимог кредиторів.
Таким чином ОСОБА_1 стверджує про необхідність застосування двосторонньої реституції у спірних зобов`язаннях.
Заперечуючи проти наведених доводів ОСОБА_1 кредитор АТ «МР Банк» в письмових запереченнях зазначає, що грошові вимоги ОСОБА_1 як переможця аукціону з продажу майна ПП «Лекс» були визнані в межах сплаченої вартості лоту в розмірі 1507840,00 грн згідно ухвали Господарського суду Київської області від 21.05.2019 у даній справі про банкрутство (яка залишена в силі постановами Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 та Верховного Суду від 04.12.2019).
Отже, з позиції АТ «МР Банк», заявник ОСОБА_1 вже реалізувала своє цивільне право на захист способом, що встановлений ч. 3 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відтак повторне звернення до суду за захистом права, що захищене судом, є недопустимим і таким, що слід розцінювати, як зловживання правом.
З матеріалів справи судом встановлено, що 25.09.2015 відбувся другий повторний аукціон (торги) з продажу майна Банкрута, а саме: двокімнатної квартири загальною площею 203,2 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого складено протокол № 10, переможцем торгів стала ОСОБА_1
12.10.2015 між ПП «Лекс» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу зазначеного об`єкту нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Стрельченко О.В. 12.10.2015 та зареєстрований в реєстрі за № 4263.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 у даній справі визнано недійсними результати проведення другого повторного аукціону з продажу майна ПП «Лекс» з можливістю зниження його початкової вартості, який відбувся 25.09.2015 та оформлений протоколом № 10 від 25.09.2015, а також укладений між ПП «Лекс» та ОСОБА_1 в результаті проведення цього аукціону Договір купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Стрельченко О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4263.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2016 наведену постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 у цій справі залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 07.12.2016 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15.06.2016 року у справі № Б8/183-11.
В подальшому, ухвалою Господарського суду Київської області від 30.08.2016 в межах даної справи про банкрутство скасовано свідоцтво про придбання нерухомого майна серія та номер: 4264, видане 12.10.2015 приватним нотаріусом КМНО Стрельченко О.В.; припинено державну реєстрацію права власності за номером запису про право власності - 11567912, дата державної реєстрації - 12.10.2015, реєстратор - приватний нотаріус КМНО Стрельченко О.В.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.07.2017 витребувано з чужого незаконного володіння на користь ПП «Лекс» двокімнатну квартиру, загальною площею 203,2 кв.м., житловою площею 169,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаний вище об`єкт нерухомості - двокімнатна квартира, загальною площею 203,2 кв.м., житловою площею 169,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є предметом забезпечення грошових вимог кредитора АТ «МР Банк» (попереднє найменування: ПАТ «Дочірній банк Сбербанку росії»).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , як переможцем аукціону, було сплачено на користь Боржника грошові кошти в загальній сумі 1507840,00 грн, у т.ч. 376960,00 грн гарантійного внеску та 1130880,00 грн доплата різниці між гарантійним внеском та кінцевою ціною лоту.
В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Київської області із заявою від 22.02.2019 б/№ (вх. № 3714/19) про визнання грошових вимог до Боржника у сумі 2311714,64 грн.
У вказаній заяві ОСОБА_1 , посилаючись на положення ст. 216 ЦК України та ч. 3 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Закон про банкрутство), в ред., чинній з 19.01.2013, заявила вимоги до Боржника у сумі сплаченої вартості лоту 1507840,00 грн та додатково нарахувала інфляційні втрати (668274,69 грн) і 3% річних (135599,95 грн) за період з 24.02.2016 по дату звернення із заявою до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону про банкрутство в ред., чинній з 19.01.2013, кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов`язання боржником у натурі після закриття провадження у справі про банкрутство.
Ухвали Господарського суду Київської області від 21.05.2019 у даній справі про банкрутство (яка залишена в силі постановами Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 та Верховного Суду від 04.12.2019), заяву ОСОБА_1 задоволено частково; визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до ПП «Лекс» на суму 1507840,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів, а також на суму сплаченого судового збору; в іншій частині заявлені вимоги відхилено.
За приписами частини першої статті 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Частиною першої статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до преамбули КУзПБ, цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Отже одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів.
Тому визначення підстав виникнення (природи, характеру) пред`явлених особою вимог до боржника є важливим елементом реалізації наведеної мети, оскільки від цього залежить набуття особою статусу кредитора у справі про банкрутство, який може бути набутий лише за умови пред`явлення вимог до боржника, які ґрунтуються на визначених законом вимогах та підставах.
Поняття кредитора у справі про банкрутство розкрито в абзаці одинадцятому статті 1 КУзПБ, згідно з яким кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
За приписами абзаців четвертого, тринадцятого статті 1 КУзПБ, боржником є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав; неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Згідно з абзацом п`ятим статті 1 КУзПБ, грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
Отже, положення статті 1 КУзПБ пов`язують можливість набуття особою (як фізичною, так і юридичною) статусу кредитора у справі про банкрутство з наявністю в неї вимог щодо грошових зобов`язань до боржника.
Такі вимоги залежно від моменту виникнення грошового зобов`язання до боржника можуть бути: - конкурсними - вимогами, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; - поточними - вимогами, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Тлумачення змісту частини першої статті 216 ЦК України свідчить, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов`язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю.
Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній, одержаного ними на виконання цього правочину.
Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами.
Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.
КУзПБ не передбачає особливостей порядку виконання боржником обов`язку щодо повернення отриманого ним за недійсним правочином під час провадження у справі про банкрутство у співставленні із загальними нормами цивільного законодавства.
Суд звертає увагу, що чинний КУзПБ ототожнює вимоги кредиторів до боржника із вимогами щодо грошових зобов`язань до боржника, і саме такі вимоги є предметом розгляду в провадженні у справі про банкрутство.
Грошовим зобов`язанням в абзаці п`ятому статті 1 КУзПБ законодавець визначає зобов`язання, змістом якого є право вимоги кредитора і кореспондуючий йому обов`язок боржника зі сплати грошових коштів, що виникло відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших передбачених чинним законодавством України підставах.
Однак з урахуванням правової природи наслідків недійсності правочину встановлений у частині першій статті 216 ЦК обов`язок сторін недійсного правочину щодо повернення одержаного на виконання цього правочину не є грошовим зобов`язанням у розумінні КУзПБ з огляду на таке.
Згідно з приписами частини першої статті 59 КУзПБ одним з наслідків визнання боржника банкрутом, зокрема, є те, що з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
За змістом статті 1, частини першої статті 59 КУзПБ, поточні вимоги кредитора до боржника можуть виникати у період з моменту відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство до визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, оскільки із визнання боржника банкрутом у нього не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), за винятком витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (див. висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14).
Отже, у ліквідаційній процедурі нові зобов`язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у КУзПБ, і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами цього Кодексу. Такими випадками є зобов`язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 911/5186/14).
Вимоги щодо повернення отриманого за недійсним правочином наведеними випадками не охоплюються, позаяк за своє природою є лише передбаченими законом наслідками, зумовленими недійсністю правочину.
Окрім того суд наголошує, що статтею 64 КУзПБ урегульовано черговість (порядок) задоволення саме вимог кредиторів у справі про банкрутство боржника, які передбачають пропорційність погашення кожної черги вимог за недостатності майна боржника.
Віднесення у цьому разі грошових вимог, які виникли у покупця після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у зв`язку з визнанням недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, до поточних вимог кредиторів, у тому числі витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури, які погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 КУзПБ, є недопустимим.
Адже у такому випадку може мати наслідком відтермінування встановленого частиною першою статті 216 ЦК України обов`язку на невизначений строк або ж в цілому робить досить примарним з урахуванням здійснення щодо боржника провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) повернення сплаченої покупцем грошової суми, що є несправедливим щодо нього як сторони недійсного правочину, яка повернула отримане за договором майно продавцю. Таке розуміння правових наслідків недійсності правочину не узгоджується та суперечить нормам статті 216 ЦК України, яка пов`язує застосування наслідків недійсності правочину лише з однією умовою - визнання судом такого правочину недійсним.
Тому, зважаючи на правову природу наслідків недійсності правочину, на обов`язок боржника щодо повернення отриманого за недійсним правочином не поширюються норми КУзПБ, які регулюють черговість (порядок) задоволення вимог кредиторів, а його виконання має здійснюватися боржником у позачерговому порядку.
Вказана вище правова позиція відображена в постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15.
Таким чином положення статті 216 ЦК України пов`язують застосування наслідків недійсності правочину лише з однією умовою - визнання судом такого правочину недійсним.
Отже у даному випадку за результатом визнання недійсним Договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна від 12.10.2015, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Стрельченко О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 4263, укладеного між ПП «Лекс» та ОСОБА_1 , відповідно до норми ст. 216 ЦК України, ОСОБА_1 зобов`язана повернути на користь ПП «Лекс» одержане нерухоме майно, а ПП «Лекс», у свою чергу, зобов`язане повернути на користь ОСОБА_1 одержані грошові кошти в сумі 1507840,00 грн.
Відносно тверджень АТ «МР Банк» про те, що право ОСОБА_1 захищене судом шляхом визнання її грошових вимог, суд зазначає, що заявник в поданій заяві фактично заявила про відмову від кредиторських вимог, зокрема з метою дотримання встановленого порядку застосування наслідків недійсності правочину.
Відтак доводи АТ «МР Банк», наведені в заперечення проти заяви ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину, відхиляються судом, оскільки відповідні твердження АТ «МР Банк» не спростовують викладених вище висновків суду та суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15.
Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину.
Розглянувши клопотання ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про скасування заходів забезпечення, суд зазначає наступне.
В поданому клопотанні ліквідатор Банкрута, посилаючись на положення ст. 145 ГПК України, просить суд скасувати заходи забезпечення вимог скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора, вжиті відповідно до ухвали суду від 29.05.2023.
Зокрема, 24.05.2023 до суду надійшла скарга кредитора ОСОБА_1 від 24.05.2023 б/№ (вх. № 10136/23) на дії ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф., а також заява про забезпечення вимог скарги.
Ухвалою суду від 29.05.2023 судом прийнято до розгляду вказану скаргу та призначено судове засідання щодо її розгляду на 20.06.2023.
Крім того, ухвалою суду від 29.05.2023 заборонено ліквідатору ПП «Лекс» арбітражному керуючому Кучаку Ю.Ф. вчиняти дії щодо розподілу та перерахування коштів, отриманих від реалізації квартири, загальною площею 203,2 кв.м., житлова площа 169,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на аукціоні з продажу майна ПП «Лекс», який відбувся 09.05.2023.
За результатом розгляду скарги ухвалою Господарського суду Київської області від 11.07.2023, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023, скарга ОСОБА_1 на дії ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. задоволена частково; зобов`язано ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. за рахунок коштів, отриманих від реалізації спірного майна, перерахувати ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1130880,00 грн.
Згідно ч. 1, 7 ст. 145 КУзПБ, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 64 КУзПБ, погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово. Арбітражний керуючий здійснює погашення вимог забезпеченого кредитора протягом 10 робочих днів з дня надходження коштів від реалізації предмета забезпечення.
Враховуючи викладене вище, у зв`язку з завершенням розгляду скарги ОСОБА_1 на дії ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф., відсутні підстави для подальшої дії заходів забезпечення такої скарги, оскільки відповідна заборона перешкоджатиме виконанню ліквідатором Банкрута покладених на нього обов`язків щодо погашення вимог кредиторів.
Відтак, клопотання ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. від 07.08.2023 № 02-01/43-07/08 (вх. № 15147/23) про скасування заходів забезпечення вимог скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 232-235, 255 ГПК України, ст. 60, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
УХВАЛИВ:
1.Заяву ОСОБА_1 від 20.07.2023 б/№ (вх. № 14224/23) про застосування наслідків недійсності правочину задовольнити.
2.Прийняти відмову ОСОБА_1 від грошових вимог до ПП «Лекс» на суму 1507840 грн, які включені до 1 черги задоволення вимог кредиторів згідно ухвали Господарського суду Київської області від 21.05.2019 у справі № Б8/183-11.
3.Застосувати наслідки недійсності результатів другого повторного аукціону з продажу майна ПП «Лекс» з можливістю зниження його початкової вартості, який відбувся 25.09.2015 та оформлений протоколом № 10 від 25.09.2015, а також укладеного між ПП «Лекс» та ОСОБА_1 в результаті проведення такого аукціону Договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 4263, шляхом зобов`язання Приватного підприємства «Лекс» (08110, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Жовтнева, буд. 30-Б; код ЄДРПОУ 21691646) повернути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 1507840 (один мільйон п`ятсот сім тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп. сплаченої вартості лоту.
4.Клопотання ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. від 07.08.2023 № 02-01/43-07/08 (вх. № 15147/23) задовольнити.
5.Скасувати заходи забезпечення вимог скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора, вжиті згідно ухвали Господарського суду Київської області від 29.05.2023 у справі № Б8/183-11.
6.Копію ухвали надіслати учасникам у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом десяти днів з дати виготовлення і підписання повного тексту ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Дата виготовлення і підписання повного тексту ухвали 17.11.2023.
Суддя С.Ю. Наріжний
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 31.10.2023 |
Оприлюднено | 20.11.2023 |
Номер документу | 114993437 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні