Постанова

від 07.11.2023 по справі 906/213/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 906/213/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.04.2023 (суддя Лозинська І. В.)

і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 (головуючий суддя Василишин А. Р., судді Бучинська Г. Б., Грязнов В. В.)

у справі № 906/213/19

за позовом керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави

до 1) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, 2) ОСОБА_1 і 3) Фермерського господарства "Джерела",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - 1) Фермерське господарство "Польовик", 2) Станишівська сільська рада, 3) Фермерське господарство "Сонцедар 2" і 4) ОСОБА_2 ,

про визнання незаконними наказів, визнання недійсними договорів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок і повернення земельних ділянок,

(у судовому засіданні взяли участь прокурорка - Круш Т. О., представник третіх осіб-1, -3 - ОСОБА_2., третя особа-4 - ОСОБА_2. (особисто), представник третьої особи-4 - Косигін С. В.)

СУТЬ СПОРУ

1. У цій справі заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави (далі - прокурор) оскаржив накази Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - відповідач-1, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області) та укладені на їх підставі з ОСОБА_1 (далі - відповідач-2, ОСОБА_1 ) договори оренди земельних ділянок, з підстав порушення законодавчо встановленої процедури набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства.

2. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.

3. Суд апеляційної інстанції змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, відмовивши у позові прокурора з підстав спливу позовної давності.

4. Незгода прокурора з висновками апеляційного суду щодо застосування наслідків спливу позовної давності стала предметом касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

5. За результатами касаційного розгляду Верховний Суд дійшов до висновку про необґрунтованість / передчасність висновків суду апеляційної інстанції, про що детально зазначено у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст вимог і підстав позову

6. Прокурор звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Джерела" (далі - ФГ "Джерела", відповідач-3), за участю у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Фермерського господарства "Польовик" (далі - ФГ "Польовик", третя особа-1), Станишівської сільської ради (далі - третя особа-2, Сільрада), Фермерського господарства "Сонцедар 2" (далі - третя особа-3, ФГ "Сонцедар 2"), ОСОБА_2 (далі - третя особа-4, ОСОБА_2 ), про:

- визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держземагентства у Житомирській області про надання ОСОБА_1 дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільгосппризначення для ведення фермерського господарства, розташованих на території Туровецької сільської ради Житомирського району загальною площею 166,3219 га: від 08.06.2015 № 6-2635/14-15-СГ; від 09.04.2015 № 6-1406/14-15-СГ; від 09.04.2015 № 6-1405/14-15-СГ; від 09.04.2015 № 6-1404/14-15-СГ; від 09.04.2015 № 6-1403/14-15-СГ;

- визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, якими затверджено проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 , загальною площею 161,5223 га, на території Житомирського району, за межами населених пунктів Туровецької сільської ради: від 16.07.2015 № 6-1/0/37-15-СГ; від 16.07.2015 № 6-2/0/37-15-СГ; від 16.07.2015 № 6-3/0/37-15-СГ; від 16.07.2015 № 6-4/0/37-15-СГ; від 14.08.2015 № 6-434/0/37-15-СГ;

- визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених між ГУ Держгеокадастру в Житомирській області та ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Туровецької сільської ради від 31.07.2015 № № 572, 573, 574, 575 та від 11.09.2015 № 583/06;

- скасування державної реєстрації інших речових прав - прав оренди земельних ділянок за ОСОБА_1 , що посвідчені записами про інше речове право: від 24.09.2015 № 11321629, від 04.09.2015 № 11073883, від 04.09.2015 № 11070156, від 04.09.2015 № 11070557, від 04.09.2015 № 11070856 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, припинивши відповідні інші речові права - права оренди земельних ділянок;

- зобов`язання ОСОБА_1 повернути ГУ Держгеокадастру у Житомирській області земельні ділянки загальною площею 161,5223 га, на території Туровецької сільської ради з кадастровими номерами: 1822087900:02:000:0607, 1822087900:02:000:0678, 1822087900:02:000:0679, 1822087900:02:000:0680, 1822087900:02:000:0681.

7. Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначав, що всупереч вимогам земельного законодавства ГУ Держгеокадастру у Житомирській області видало накази, згідно з якими незаконно передано ОСОБА_1 у користування (оренду) земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення без проведення земельних торгів (аукціону), оскільки на момент прийняття спірних наказів та укладення спірних договорів оренди ОСОБА_1 вже було здійснено державну реєстрацію юридичної особи - ФГ "Джерела", засновником та керівником якого є ОСОБА_1 . Також прокурор вказував на те, що ОСОБА_1 при зверненні із заявами про надання в оренду спірних земельних ділянок не було підтверджено наявності у нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі.

8. На переконання прокурора, звертаючись з клопотаннями до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області ОСОБА_1 мав на меті уникнути процедури проведення земельних торгів при отриманні в оренду земельних ділянок, що суперечить вимогам статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Отже, за доводами прокурора, спірні накази прийнято, а договори оренди землі укладено з порушенням положень ЗК України та Закону України "Про фермерське господарство".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. Як свідчать матеріали справи та встановили суди попередніх інстанцій, наказами ГУ Держземагенства у Житомирській області від 08.06.2015 № 6-2635/14-15-СГ, від 09.04.2015 № 6-1403/14-15-СГ, №6-1404/14-15-СГ від 09.04.2015, від 09.04.2015 № 6-1405/14-15-СГ, від 09.04.2015 № 6-1406/14-15-СГ надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду орієнтовною площею 166,3219 га, що розташовані за межами населеного пункту на території Туровецької сільської ради Житомирського району.

10. У подальшому, наказами ГУ Держгеокадастру в Житомирській області від 16.07.2015 № 6-1/0/37-15-СГ; від 16.07.2015 № 6-2/0/37-15-СГ; № 6-3/0/37-15-СГ від 16.07.2015; № 6-4/0/37-15-СГ від 16.07.2015; № 6-434/0/37-15-СГ від 14.08.2015 затверджено проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 загальною площею 161,5223 га, що розташовані на території Житомирського району за межами населених пунктів Туровецької сільської ради.

11. Так, наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 14.08.2015 № 6-434/0/37-15-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності, площею 80,1804 га (кадастровий номер 1822087900:02:000:0679) в оренду терміном на 49 років, для ведення фермерського господарства, розташовану на території Житомирського району, за межами населених пунктів Туровецької сільської ради.

12. Також відповідними наказами ГУ Держгеокадастру у Житомирській області:

- від 16.07.2015 № 6-4/0/37-15-СГ - затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності, площею 18,1419 га (кадастровий номер 1822087900:02:000:0607) в оренду терміном на 49 років, для ведення фермерського господарства, розташовану на території Житомирського району, за межами населених пунктів Туровецької сільської ради;

- від 16.07.2015 № 6-3/0/37-15-СГ - затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності, площею 7,0939 га (кадастровий номер 1822087900:02:000:0678) в оренду терміном на 49 років, для ведення фермерського господарства, розташовану на території Житомирського району, за межами населених пунктів Туровецької сільської ради;

- від 16.07.2015 № 6-2/0/37-15-СГ - затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності, площею 28,000 га (кадастровий номер 1822087900:02:000:0681) в оренду терміном на 49 років, для ведення фермерського господарства, розташовану на території Житомирського району, за межами населених пунктів Туровецької сільської ради;

- від 16.07.2015 № 6-1/0/37-15-СГ - затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності, площею 28,1061 га (кадастровий номер 1822087900:02:000:0680) в оренду терміном на 49 років, для ведення фермерського господарства, розташовану на території Житомирського району, за межами населених пунктів Туровецької сільської ради.

13. На підставі вказаних наказів ГУ Держгеокадастру в Житомирській області про затвердження проектів землеустрою 31.07.2015 між ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 укладено договори оренди землі: № 572 на площу 28,1061 га; № 573 на площу 28 га; № 574 на площу 7,0939 га; № 575 на площу 18,1419 га, а також, 11.09.2015 укладено договір оренди землі № 583/06 на площу 80,1804 га, що були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

14. Житомирським районним управлінням юстиції прийняті рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень на земельні ділянки (право оренди земельної ділянки):

- 24.09.2015 за № 24733081 - на земельну ділянку площею 80,1804 га (договір оренди 583/06) та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис про інше речове право за номером № 11321629;

- 08.09.2015 за № 14222172 - на земельну ділянку площею 28,1061 га (договір оренди 572) та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис про інше речове право за номером № 11073883;

- 07.09.2015 за № 24214890 - на земельну ділянку площею 28 га (договір оренди 573) та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис про інше речове право за номером № 11070156;

- 07.09.2015 за № 24215690 - на земельну ділянку площею 7,0939 га (договір оренди 574) та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис про інше речове право за номером № 11070557;

- 07.09.2015 за № 24216421 - на земельну ділянку площею 18,1419 га (договір оренди 575) та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис про інше речове право за номером № 11070856.

15. У подальшому, 08.09.2017 між ГУ Держгеокадастру в Житомирській області та ОСОБА_3 укладено додаткові угоди до договорів оренди № 572, № 573, № 574, № 575, № 583/06, якими підпункти 9.3 пункту 9 вищевказаних договорів доповнено новим абзацом у такій редакції: "передавати об`єкт оренди в суборенду без зміни цільового призначення, на умовах, що повинні обмежуватись умовами даного договору", а також виключено підпункт 9.4. пункту 9, яким була передбачена заборона здійснювати передачу будь-яким фізичним або юридичним особам об`єкта оренди в суборенду, крім фермерського господарства засновником якого є орендар.

16. Відомості про укладення даних додаткових угод внесено державним реєстратором Житомирського районного управління юстиції до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

17. 25.09.2017 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який є керівником ФГ "Польовик" укладено договори суборенди спірних земельних ділянок за № 572/1-1, № 573/1-1, № 574/1-1, № 575/1-1, № 583/06/1-1 строком на 47 років.

18. Державним реєстратором виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області прийняті рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень на земельні ділянки (право суборенди земельної ділянки):

- 29.09.2017 за № 37338091 - на земельну ділянку площею 80,1804 та (договір суборенди 583/06/1-1);

- 28.09.2015 за № 37308302 - на земельну ділянку площею 28,1061 га (договір суборенди 572/1-1);

- 02.10.2017 за № 37367169 - на земельну ділянку площею 28 га (договір суборенди 57.3/1-1);

- 02.10.2017 за № 37367762 - на земельну ділянку площею 7,0939 га (договір суборенди 574/1-1);

- 29.09.2017 за № 37339837 - на земельну ділянку площею 18,1419 га (договір суборенди 575/1-1).

19. ОСОБА_2 на момент укладення договорів суборенди та час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій являється засновником і керівником ФГ "Польовик".

20. Вказані вище обставини стали підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до Господарського суду Житомирської області.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

21. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.04.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

22. Приймаючи рішення щодо позовних вимог прокурора про визнання незаконними та скасування наказів відповідача-1, місцевий господарський суд дійшов висновку про дотримання ОСОБА_3 порядку набуття права користування на земельну ділянку, визначеного статтею 123 ЗК України.

23. При цьому місцевий господарський суд визнав необґрунтованими доводи прокурора стосовно того, що земельні ділянки повинні були передаватися за результатами земельних торгів у зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_1 має фермерське господарство, оскільки останній звертався з відповідними заявами про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з правом передачі в оренду саме як громадянин, а не як керівник ФГ "Джерела". У подальшому ОСОБА_1 також звернувся до відповідача-1 із заявами на затвердження документації із землеустрою, як громадянин.

24. Отже, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані накази не порушили вимоги чинного законодавства чи права інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою.

25. Відмовляючи у частині задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених між ГУ Держгеокадастру в Житомирській області та ОСОБА_1 , суд першої інстанції, виходив з обставин чинності наказів відповідача-1 про надання відповідачу-2 в оренду земель сільськогосподарського призначення та недоведеності прокурором підстав для визнання недійсними спірних договорів оренди. Також суд вказав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування державної реєстрації інших речових прав - прав оренди земельних ділянок за відповідачем-2 як похідних від основних вимог про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

26. В частині розгляду позовних вимог про повернення спірних земельних ділянок на користь ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, суд виходив з обставин чинності договорів оренди землі, укладених між ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 , а також обставини прийняття Станишівською сільською радою у комунальну власність з державної власності цих земельних ділянок. При цьому судом враховано позицію Станишівської сільської ради щодо заперечення проти задоволення позову у зв`язку з тим, що у ГУ Держгеокадастру Житомирській області відсутні повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, переданими у комунальну власність об`єднаній територіальній громаді.

27. Відмова у заявлених відповідачем-1 та третьою особою-4 клопотаннях про застосування до вимог прокурора позовної давності, обґрунтована судом відсутністю підстав для їх задоволення з огляду на невстановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу держави та, відповідно, відмову у задоволенні позовних вимог.

28. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 рішення Господарського суду Житомирської області від 20.04.2023 рішення Господарського суду Житомирської області від 20.04.2023 змінено шляхом викладення мотивувальної частині рішення в редакції даної постанови. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

29. Мотивуючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що видача оспорюваних наказів та, як наслідок, укладення оспорюваних договорів, відбулась на неконкурентних засадах (без участі в торгах), тобто з порушенням положень статей 121, 123, 134 ЗК України та статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки на час прийняття наказів та укладення договорів оренди ФГ "Джерела" (06.03.2015 - дата реєстрації в ЄДР), одноособовим засновником якого є ОСОБА_1 , вже набуло статусу юридичної особи.

30. Окрім того, апеляційним судом також враховано, що звертаючись до ГУ Держгеокадастру в Житомирській області із заявами про отримання земельних ділянок, ОСОБА_1 мав на меті не створення нового фермерського господарства (оскільки таке вже було створено), а для іншої діяльності, про що свідчать обставини невикористання останнім спірних земельних ділянок безпосередньо з метою ведення фермерського господарства, а передача їх в суборенду ОСОБА_2 для ведення ФГ "Польовик".

31. За таких обставин, встановивши факт порушення передбаченої ЗК України та Законом України "Про фермерське господарство" процедури отримання ОСОБА_1 у користування (оренду) спірних земельних ділянок, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог прокурора.

32. Водночас, врахувавши звернення ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_2 з заявами про застосування наслідків спливу позовної давності, а також відсутність зі сторони прокурора клопотання з належним обґрунтуванням визнання причин пропуску позовної давності поважними, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову прокурора саме у зв`язку зі спливом позовної давності.

Касаційна скарга

33. Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

34. У касаційній скарзі прокурор посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 11, 13, 14, 76 - 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 372/2592/15, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012, від 06.02.2020 у справі № 916/2828/18, від 11.08.2022 у справі № 910/16586/18, від 01.09.2020 у справі № 922/1441/19, від 24.09.2020 у справі № 922/3272/18, від 31.03.2021 у справі № 922/3272/18, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 20.05.2020 у справі № 310/41369/13, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц.

35. Також касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій статей 256, 257, 261 ЦК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

36. Прокурор акцентує увагу на тому, що об`єктивно не міг довідатись про порушення інтересів держави починаючи з дати прийняття спірних наказів та укладення відповідачами договорів оренди в 2015 році.

37. При цьому прокурор зазначає про залишення судами поза увагою того, що норми Закону України "Про прокуратуру" не передбачали повноважень мати доступ до процедури прийняття рішень територіальними органами Держгеокадастру .

38. Окрім цього прокурор наголошує на тому, що апеляційним судом було безпідставно розглянуто клопотання третьої особи-4 у справі - ОСОБА_2 про сплив позовної давності, оскільки останній не є стороною у спорі, а тому не наділений правом ініціювати застосування позовної давності. Прокурор вказує, що з урахуванням відсутності у матеріалах справи відповідного клопотання відповідача - ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції не обґрунтовано, з яких підстав останній застосував позовну давність до вимог щодо скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельних ділянок.

Узагальнені доводи інших учасників справи

39. ГУ Держгеокадастру у Житомирській області подало відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

40. Представником третьої особи-4 (адвокатом Косигіним С. В.) подано до Суду клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 906/213/19 з посиланням на те, що у справах, на правові висновки з яких посилається заявник касаційної скарги, обставини не є подібними обставинам справи, що переглядається. Зазначене клопотання не підлягає задоволенню відповідно до мотивів, що будуть наведені нижче.

41. Також вказаним представником третьої особи-4 подано письмові пояснення, у яких останній просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, проте такі пояснення по суті є відзивом на касаційну скаргу, який подано 06.11.2023. Втім, враховуючи, що такий відзив подано поза межами строку, встановленого ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2023, він долучається до матеріалів справи однак залишається без розгляду відповідно до положень статей 118, 295 ГПК України.

42. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

43. Згідно з частинами першою, другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

44. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

45. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив обставини порушення, передбаченої ЗК України та Законом України "Про фермерське господарство", процедури отримання у користування спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства та дійшов висновку про правомірність вимог прокурора при зверненні до господарського суду з позовною заявою в межах цієї справи.

46. Разом з тим, суд апеляційної інстанції у задоволенні заявлених прокурором позовних вимог відмовив у зв`язку з пропуском позовної давності.

47. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставами її подання стала незгода прокурора з висновком суду апеляційної інстанції щодо застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених у цій справі позовних вимог.

48. Верховний Суд, здійснюючи касаційний перегляд цієї справи, вважає за необхідне звернути увагу на таке.

49. Строк, у межах якого пред`являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК України визначає як позовну давність (стаття 256 ЦК України).

50. Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

51. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до частини першої статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

52. За змістом частини першої статті 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливою є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (такий правовий висновок наведено, зокрема у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14).

53. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя, четверта статті 267 ЦК України).

54. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, на яку посилався прокурор на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, наведено правовий висновок про те, що і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.

55. Для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному процесі": сторонами в процесі є такі її учасники як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

56. З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

57. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

58. Аналогічні за змістом висновки містяться і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, висновками у якій прокурор також обґрунтував наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

59. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги, заявлені прокурором в інтересах держави до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 та ФГ "Джерела" про визнання незаконними і скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди, зі скасуванням державної реєстрації прав, та повернення земельних ділянок.

60. Разом з тим, ухвалюючи постанову у справі, суд апеляційної інстанції наведених вище положень законодавства та відповідних правових висновків не врахував, застосувавши наслідки спливу позовної давності до заявлених прокурором вимог у тому числі за заявою ОСОБА_2 При цьому обставин щодо звернення, окрім відповідача-1, й інших сторін у цьому спорі з заявами про застосування позовної давності, апеляційний суд не встановив.

61. Натомість, дійшовши висновку про наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до всіх заявлених прокурором у цій справі позовних вимог, суд апеляційної інстанції мав спочатку дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою саме до сторони цього спору позовною вимогою, і лише у такому разі, в залежності від установленого (за наявності та з урахуванням відповідних заяв), виснувати про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

62. Отже, не встановивши належним чином ці обставини, а також ураховуючи доводи касаційної скарги прокурора, висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності є передчасними та такими, що не ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи.

63. Частиною першою статі 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

64. Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

65. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238 ГПК України, є обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

66. З урахуванням наведених у цій справі правових висновків Великої Палати Верховного Суду та відповідних положень матеріального і процесуального законодавства колегія суддів вважає доводи касаційної скарги в частині наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, частково обґрунтованими. Суд касаційної інстанції не може виправити наведені вище порушення суду апеляційної інстанції, достовірне з`ясування цих фактичних обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України, та має бути здійснено в ході нового розгляду справи.

67. Водночас, посилання скаржника на необхідність висловлення Верховним Судом правового висновку у спірних правовідносинах (пункт 35 цієї постанови), суд касаційної інстанції оцінює критично, оскільки вказані доводи є передчасними, враховуючи неналежне дослідження судом апеляційної інстанції істотних обставин справи, що потягло за собою помилкову правову оцінку підстав для застосування позовної давності у цій справі.

68. За наведених вище підстав також не підлягає задоволенню клопотання представника третьої особи-4 про закриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

69. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

70. У зв`язку з наведеним ухвалена у справі постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, а отже таку постанову не можна визнати законною і обґрунтованою.

71. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

72. Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частини третьої статті 310 ГПК України касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

73. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Щодо судових витрат

74. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 у справі № 906/213/19 скасувати.

3. Справу № 906/213/19 направити на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил