Постанова

від 17.11.2023 по справі 820/11164/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 820/11164/15

касаційне провадження № К/9901/21626/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - П`янова Я.В.; судді - Присяжнюк О.В., Спаскін О.А.)

у справі № 820/11164/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТОРА»

до Головного управління ДПС у Житомирській області

про зобов`язання вчинити певні дії та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Астора» (далі - ТОВ «Астора»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - ГУ ДПС у Житомирській області), в якому, з урахуванням уточнення (зменшення) позовних вимог, просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 червня 2015 року № 0000512201 та від 23 червня 2015 року № 0000522201, які прийняті на підставі акта від 04 червня 2015 року № 9/06-25-22-01/37320761; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року № 0000672201 та від 23 липня 2015 року № 0000682201, які прийняті на підставі акта від 07 липня 2015 року № 12/06-25-22-01/37320761; зобов`язати відповідача відновити суми податкового кредиту та податкових зобов`язань позивача в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок», інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», а також в інтегрованій картці, зміни до яких внесено на підставі відомостей, викладених в актах від 04 червня 2015 року № 9/06-25-22-01/37320761 та від 07 липня 2015 року № 12/06-25-22-01/37320761.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 28 січня 2016 року адміністративний позов задовольнив частково. Скасував податкові повідомлення-рішення від 23 червня 2015 року № 0000512201, від 23 червня 2015 року № 0000522201, від 23 липня 2015 року № 0000672201, від 23 липня 2015 року № 0000682201. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 листопада 2016 року залишив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року без змін.

Верховний Суд постановою від 27 червня 2019 року прийняті у справі судові рішення скасував у частині задоволення позовних вимог, справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині - залишив без змін.

За наслідками нового розгляду справи Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 20 січня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовив, дійшовши висновку про фіктивний характер оспорюваних постановок.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 лютого 2021 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення від 23 червня 2015 року № 0000512201, від 23 червня 2015 року № 0000522201, від 23 липня 2015 року № 0000672201, від 23 липня 2015 року № 0000682201.

Вирішуючи спір, суд виходив із того, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити, визначені законом. Відповідачем натомість документально не доведено дефектність цих документів, їх невідповідність встановленим формам чи порядку їх оформлення. Контролюючим органом також не надано доказів наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту в правовому статусі Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Х», а всі висновки відповідача базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для збільшення грошових зобов`язань.

ГУ ДПС у Житомирській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує безтоварному характері розглядуваних господарських операцій.

Верховний Суд ухвалою від 26 серпня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Житомирській області.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Астора» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал X» за період з 01 березня 2015 року по 31 березня 2015 року, а також позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал X» за період з 01 березня 2015 року по 30 квітня 2015 року, результати яких оформлено актами від 04 червня 2015 року № 9/06-25-22-01/37320761 та від 07 липня 2015 року № 12/06-25-22-01/37320761.

За їх наслідками контролюючий орган дійшов висновку про порушення платником вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал X» нафтопродуктів, внаслідок непідтвердження реального характеру здійснених операцій, що мотивовано наявністю ознак фіктивності у вказаного постачальника.

На підставі зазначених актів перевірок відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 23 червня 2015 року № 0000512201, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 3436331,00 грн; від 23 червня 2015 року № 0000522201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 5579284,00 грн за основним платежем та 1394821,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 23 липня 2015 року № 0000672201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 7743759,00 грн за основним платежем та 3871880,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 23 липня 2015 року № 0000682201, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 2706233,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, за змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал X» позивачем надано первинну документацію, з якої неможливо встановити реальність придбання нафтопродуктів саме у вказаного контрагента.

Надані платником докази є узагальнюючими документами, які не розкривають змісту та обсягу господарських операцій, не дають можливості ідентифікувати, який саме товар придбано та не підтверджують його придбання в Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал X».

ТОВ «Астора» також не надано документального підтвердження економічної та ділової доцільності придбання товару в Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал X», обґрунтування його вартості тощо. Натомість наявні в матеріалах справи первинні документи спростовують факт наявності в Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал X» нафтопродуктів, які в подальшому були реалізовані позивачу.

Більш того, судом першої інстанції з метою з`ясування обставин фінансово-господарської діяльності, щодо яких виник спір, в судове засідання викликався директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал X», проте зазначена особа не прибула в судове засідання, відповідних пояснень та їх документального підтвердження не надала.

Наведені обставини в сукупності з іншими доказами, в тому числі щодо наявності ознак фіктивності у контрагента позивача, обумовили цілком обґрунтований висновок суду першої інстанції про неправомірність формування ТОВ «Астора» даних податкового обліку за спірними поставками.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що Другий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року, яке відповідає закону.

Згідно зі статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області задовольнити.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року скасувати.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова