Рішення

від 17.11.2023 по справі 699/762/23

КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 699/762/23

Номер провадження № 2/699/327/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2023 року м. Корсунь-Шевченківський

17.11.2023 р.Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області у складі: головуючого - Гусарової В.В., при секретарі судового засідання Таран О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Корсуня-Шевченківського цивільну справу за позовом Доді Коріни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Вищого навчального закладу «Університет економіки і права «КРОК»» (03113, вул.Табірна б. 30-32 м.Київ, код ЄДРПОУ 04635922) про визнання та скасування наказів ректора, стягнення заборгованості, що виникла внаслідок неправильно нарахованої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

1.Позиції сторін

1.1.Позиція сторони позивача.

Позивач звернулася до суду з позовом до ВНЗ «Університет економіки і права «КРОК» про визнання та скасування наказів ректора, стягнення заборгованості, що виникла внаслідок неправильно нарахованої заробітної плати, в якій вказала, що вона працювала на посаді доцента секції конституційного, адміністративного та міжнародного права кафедри державно-правових дисциплін Університету економіки та права «КРОК» з вересня 2011 року по 31 серпня 2022 р.

Наказом №100К-7 від 26.08.2022 р. її було звільнено у зв`язку із закінченням строку контракту (п. 8 ст. 36 КЗпП України).

8 листопада 2021 року Ректором Університету економіки та права «КРОК» було видано наказ №122К-1 про відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

01 грудня 2021 року вона звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Вищого навчального закладу «Університет економіки і права «КРОК» про визнання незаконним наказу про відсторонення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу (справа №753/24602/21). Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 червня 2022 року позов залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду (справа №753/24602/21) від 13 квітня 2023 року ( вона ознайомлена з постановою 3 травня 2023 р.) апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ректора Вищого навчального закладу «Університет економіки і права «Крок» № 122К-1 від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи» в частині відсторонення від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 р.

Стягнуто з Вищого навчального закладу «Університет економіки і права «КРОК» на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року по 25 лютого 2022 року в сумі 19 362,00 грн з вирахуванням з цієї суми обов`язкових податків та платежів.

У засіданні суду першої інстанції, 8 червня 2022 р. позивач дізналася від представника Відповідача про існування Наказу № 26К-1 «Про призупинення відсторонення від роботи» від 25 лютого 2022 р. та Наказу № 49К-2 «Про призупинення дії трудового контракту» від 28 квітня 2022 р.

9 червня 2022 року позивач написала офіційне звернення на корпоративну електрону пошту до відділу кадрів університету щодо надання їй копій зазначених наказів. Позивач їх отримала - 5 липня 2022 р.

25 лютого 2022 р. Міністерство охорони здоров`я прийняло Наказ № 380 «Про призупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153». В зв`язку з цим роботодавець був зобов`язаний призупинити свій наказ про відсторонення її від роботи і повідомити її про видання відповідного наказу. Але позивач в усній формі дізналася про нього лише 8 червня 2022 р. на засіданні суду першої інстанції, коли представник відповідача повідомив суду про існування такого наказу, але їй не була надана копія для ознайомлення.

Наказ ректора Університету «КРОК» № 26К-1 «Про призупинення відсторонення від роботи», виданий 25 лютого 2022 p., не мав юридичної сили, оскільки Наказ МОЗ № 380 набув чинності тільки 1 березня 2022 р.

Тому Наказ Університету «КРОК» № 26К-1 «Про призупинення відсторонення від роботи» від 25 лютого 2022 р. був виданий на основі Наказу МОЗ №380 «Про призупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153», який на той момент не мав, за думкою позивача, юридичної сили.

Також, 9 червня 2022 р. позивач дізналася, що відповідач прийняв наказ № 49К-2 про призупинення дії її трудового контракту керуючись ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 p. № 2136-ІХ.

Щодо Наказу № 49К-2 «Про призупинення дії трудового контракту» позивач повідомила, що :

Згідно Наказу ректора № 11А-1 від 23 березня 2022 p., освітній процес в Університеті з 4 квітня 2022 р. відбувався дистанційно. З 28 лютого 2022 р. по 4 квітня 2022 р. у студентів були канікули, але сам Університет працював у штатному режимі.

Вся кореспонденція між університетом та працівниками велася за допомогою корпоративної пошти, але Університет свідомо, з невідомих позивачу причин, не відправляв дані накази ні на її домашню адресу, ні на адресу її корпоративної пошти.

Так як позивач станом на 28 квітня 2022 р. не була ознайомлена з наказом № 26К-1 «Про призупинення відсторонення від роботи» від 25 лютого 2022 року, цей наказ, за позицією позивачки, не вступив в закону силу та роботодавець не мав права призупинити трудовий договір з працівником, який був тимчасово відсторонений від виконання трудових обов`язків.

Статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачена можливість призупинення дії трудового договору. Призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Таке ж формулювання містить Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 p.: «Призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором» (п. 7).

Головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи.

Для призупинення дії трудового договору необхідна наявність двох умов:

1. Роботодавець не може забезпечити працівника роботою - робота Університету «КРОК» не була призупинена в зв`язку із збройною агресією росії, ніяких пошкоджень чи втрат внаслідок агресії (ні матеріальних, ні фінансових) в Університету не було.

2. Працівник не може її виконувати - позивач мала можливість приступити до виконання своїх обов`язків (тим паче, освітній процес відбувався в он-лайн форматі).

Тобто, жодних умов для призупинення трудового договору не було. Університет мав змогу надавати освітні послуги, а позивач мала можливість працювати.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» передбачає, що призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

В наказі, наданому позивачу відповідачем, немає жодних пояснень та доказів об`єктивної неможливості, яка викликана збройною агресією, тобто існування причино-наслідкового зв`язку між збройною агресією і призупиненням її трудового договору, як того вимагає положення статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Таким чином, наказ відповідача № 49К-2 «Про призупинення дії трудового контракту», що виданий тільки стосовно позивача, носить, на думку позивача, дискримінаційний характер та порушує її право на працю, є порушенням ст. 43 Конституції України, ст. 2-1 КзпП України і ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

27 березня 2023 р. позивач відвідала ВНЗ «КРОК», щоб отримати трудову книжку.

У випадку звільнення працівника роботодавець зобов`язаний повідомити про нарахування відповідних виплат, перелічивши кожну з них.

Однак 27.03.2023 р. позивачу надали для ознайомлення та підпису лише повідомлення № 3108-4Б від 31.08.2022 p., яке сформоване виконавцем Комаревич С. та підписане головним бухгалтером ВНЗ «КРОК» Єремчук О.В. У Повідомленні зазначена лише інформація про нарахування за серпень 2022 p., а саме компенсація за невикористані 40 календарних днів відпустки у розмірі 2184,00 грн., утримані податки: військовий збір 1,5%-32,76 грн. та ПДФО-18% - 393,12 грн., також зазначено, що 31.08.2022 р. позивачу виплачено 1758,12 грн.

05.07.2023 р. на запит позивача відповідач надав їй для ознайомлення копію наказу № 29К-43 від 17 березня 2022 р. про встановлення з 17 березня 2022 року до закінчення дії правового режиму воєнного стану неповний робочий день та неповний робочий тиждень (0,25 посадового окладу). До дати переведення в березні 2022 р. діяла ставка 0,45 посадового окладу. (наказ, який позивачка просить скасувати).

Позивачка просить скасувати вказаний наказ, бо у своєму Наказі № 29К-43 від 17 березня 2022 р. відповідач вказує на ст. 34, ст. 113 КЗпП України - простій.

Дії працівників і роботодавця у випадку виникнення простою прописані в листі Міністерства праці та соціальної політики України від 23.10.2007 № 257/06/187-07 "Щодо організації роботи під час простою на підприємстві":

- на час простою не з вини працівника оформлюється акт простою (фіксуються причини, які зумовили призупинення роботи);

- на час простою не з вини працівника оформлюється наказ власника або уповноваженого ним органу, який міститиме перелік структурних підрозділів, на які поширюється простій, у випадку, якщо простій не поширюватиметься на все підприємство, а також дату початку та, за можливості, дату закінчення простою або ж подію, з якою пов`язане закінчення простою;

- якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі.

Університет «КРОК», як роботодавець, повинен був оформити акт простою та повідомити працівників щодо його існування, але цього не було зроблено.

Відповідач, за думкою позивача, дуже розпливчато сформулював підстави для вжиття такого заходу як переведення позивача на 0,25 посадового окладу, попередньо не надавши пояснень про причини такого рішення, що є порушенням законодавства про працю. Відповідач не попередив позивача про зміну істотних умов праці, чим порушив положення статі 32 КЗпП України.

Порядок оплати часу простою врегульований статтею 113 КЗпП України.

Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Тобто, при простої не відбувається зміна діючих умов оплати праці в бік погіршення, оскільки розмір окладу залишається незмінним. Застосування попередження роботодавцем працівника при впровадженні простою про оплату часу простою не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) законодавством не встановлено.

На момент прийняття зазначеного наказу Університету «КРОК» заробітна плата позивача становила 0,45 посадового окладу. Згідно ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки (0,45*2/3=0,3), а це 0,3 ставки а не 0,25 як Відповідач встановив у Наказі 29К-43 від 17 березня 2022 р.

Також в Наказі 29К-43 від 17 березня 2022 р. немає ніякої згадки про офіційне запровадження стану простою в Університеті «КРОК», а лише вжито посилання про конституційні права, які обмежуються у період воєнного стану та фразу «зважаючи на термінологічні визначення, що містяться в статтях 34, ..., 113 Кодексу законів про працю України». Сенс цієї фрази незрозумілий для неї, як працівника Університету та фахівця у галузі права.

6 липня 2023 р. позивач отримала довідку форми ОК - 7, видану Пенсійним Фондом України, зі змісту якої стало очевидним, що відповідач не подав корегуючі звіти до Пенсійного Фонду України після винесення рішення Київського апеляційного суду (справа №753/24602/21) від 13 квітня 2023 p., яким суд зобов`язав Відповідача «стягнути з Вищого навчального закладу «Університет економіки і права «КРОК» на користь Позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року по 25 лютого 2022 року в сумі 19 362,00 грн з вирахуванням з цієї суми обов`язкових податків та платежів».

Податковий кодекс надає позивачу право на податкову соціальну пільгу (ст. 169).

Згідно ст. 169.1.2. «у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, - для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, - у розрахунку на кожну таку дитину». Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.

Позивач неодноразово писала заяви у бухгалтерію Університету про застосування податкової соціальної пільги у її випадку (вона має трьох дітей віком до 18 років) і її заяви приймалися до уваги до 8 листопада 2021 року.

В позові позивачка просить суд :

-визнати незаконним та скасувати наказ відповідача № 26К-1 «Про призупинення відсторонення від роботи» від 25 лютого 2022 р.;

-визнати незаконним та скасувати наказ відповідача № 49К-2 «Про призупинення дії трудового контракту» від 28 квітня 2022 р.,

-визнати незаконним та скасувати наказ відповідача № 29К-43 «З особового складу» від 17 березня 2022 р.,

- стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату з 25 лютого 2022 р. по 31 серпня 2022 р.

- стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію у вигляді середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (6 місяців) з вересня 2022 р. по лютий 2023 р.

- зобов`язати відповідача застосувати податкову соціальну пільгу по сплаті ПДФО за вищевказані періоди.

- зобов`язати Відповідача подати коригуючі звіти до Пенсійного Фонду України.

Позивачем були збільшені позовні вимоги, крім указаних вище вимог просила зобов`язати відповідача повернути на її рахунок в Пенсійному Фонді України 6500 грн (а.с.136-137).

16.10.2023 від позивача надійшла заява, в якій вона відмовилася в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача застосувати податкову соціальну пільгу по сплаті ПДФО за вищевказані періоди; зобов`язання відповідача подати коригуючі звіти до Пенсійного Фонду України; зобов`язання відповідача повернути на її рахунок в Пенсійному Фонді України 6500 грн (а.с.154-157).

1.2.Позиція сторони відповідача (а.с.56-64).

Щодо визнання незаконним та скасування наказів № 26К-1 «Про призупинення відсторонення від роботи» від 25 лютого 2022 р. та №49К-2 «Про призупинення дії трудового контракту» від 28 квітня 2022 р.:

У позовній заяві позивач вказує на те, що вона 8 червня 2022 р. дізналася «про існування Наказу № 26К-1 «Про призупинення відсторонення від роботи» від 25 лютого 2022 p. та Наказу № 49К-2 «Про призупинення дії трудового контракту» від 28 квітня 2022 p.», а 5 липня 2022 р. позивач отримала від Відповідача копії вказаних наказів.

Стаття 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначає позовну давність як «строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу». Частина 1 статті 258 ЦКУ вказує на те, що «для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю».

Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті».

Частина друга статті 233 КЗпП відокремлює ситуацію, коли мова йде правовідносини звільнення та виплату належних сум при звільненні. Стаття 234 КЗпП передбачає можливість суду для таких відносин поновити строки, пропущені з поважних причин.

Оскаржувані Позивачем накази № 26К-1 «Про призупинення відсторонення від роботи» (далі - Наказ №26К-1) та № 49К-2 «Про призупинення дії трудового контракту» (далі - Наказ №49К-2) не стосуються відносин звільнення та виплати сум при звільненні, а тому згідно з частиною першою статті 233 КЗпП строки звернення до суду з вимогами про визнання незаконними та скасування наказів № 26К-1 та № 49К-2 підпадають під регулюючий вплив норми про спеціальну позовну давність, яка обмежується тримісячним строком з дня, коли позивач дізналася про, начебто, порушення свого права.

Позивач у заяві не навела поважних причин пропущення термінів для оскарження зазначених наказів і не просить суд поновити строк на їх оскарження.

В той же час Відповідач не вбачає обгрунтованих підстав для визнання наказів №26К-1 та № 49К-2 незаконними та такими, що підлягають скасуванню виходячи з наступного.

Наказ №26К-1 було видано 25 лютого 2022 року з урахуванням інформації про те, що Міністерство охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) 25 лютого 2022 року видало наказ № 380, яким було зупинено дію наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року №2153. У такий спосіб в Україні було припинено режим відсторонення від роботи без збереження заробітної плати тих категорій працівників, які підпадали під вимогу законодавства України щодо такого відсторонення у випадку відмови чи уникнення від проходження обов`язкової вакцинації. Те, що вказаний наказ № 380 МОЗ України набув чинності 01 березня 2022 року не може слугувати підставою для визнання Наказу №26К-1 незаконним оскільки Відповідач, будучи юридичною особою приватного права, не маючи державного фінансування, діючи на принципах самоокупності, видавав свій наказ №26К-1 з урахуванням інтересів позивача до продовження трудових відносин на оплатній основі.

Наказ №49К-2 було видано 28 квітня 2022 року на підставі частини першої статті 13 (в її початковій редакції) Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року N 2136-ІХ (дата набрання чинності - 24 березня 2022) (далі - Закон №2136-ІХ), яка визначала режим призупинення дії трудового договору як «тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв 'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року №2352-ІХ (дата набрання чинності -19 липня 2022 року) (далі - Закон №2352-ІХ) стаття 13 Закону №2136-ІХ була викладена в новій редакції, в результаті чого частина перша визначила режим призупинення дії трудового договору як «тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв 'язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором».

Тобто, вимога про одночасну неможливість сторін трудових відносин виконувати свої обов`язки для призупинення дії трудового договору набула нормативно-правового характеру лише з 19 липня 2022 року. При цьому частиною 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2352-ІХ встановлено, що «У разі незгоди працівника (працівників) із наказом (розпорядженням) роботодавця про призупинення дії трудового договору, виданим до набрання чинності цим Законом, таким працівником (працівниками) відповідний наказ (розпорядження) може бути оскаржений до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу, який, вивчивши зміст наказу (розпорядження) та підстави для його видання, за погодженням з військовою адміністрацією може внести роботодавцеві припис про визнання відповідного наказу (розпорядження) таким, що втратив чинність ».

Цей припис свідчить про те, що законодавець виходив з того, що накази про призупинення трудових договір, які були видані до 19 липня 2022 року, могли бути за ініціативою працівника в установленому порядку визнані такими, що втратили чинність, але ніяк не такими, що прийняті з порушенням законодавства.

Оскільки Позивач не оскаржував після 19 липня 2022 року наказ №49К-2, то він залишався чинним до звільнення Позивача 31.08.2022 року, тобто відповідав вимогам законодавства, а тому відсутні правові підстави для визнання його незаконним.

Щодо визнання незаконним та скасування наказу №29К-43 «З особового складу» від 17 березня 2022 р.:

Першочергово необхідно звернути увагу на інформацію позивача про те, що вона на своє інформаційне звернення від 9 червня 2022 року отримала 5 липня 2022 року копії наказів № 26К-1 та №49К-2. Проте, Позивач не вказує на те, що у супровідному листі до цих копій (вих. №77 від 30 червня 2022 року - Додаток 10 до Позовної зави) (далі - Лист №77) було зазначено ще і наступне:

«Також інформуємо, що з боку Університету здійснювалися спроби налагодити з Вами контакт за повідомленим Вами номером телефону, проте це не видалось можливим з причини відсутності стільникового зв`язку з наданим номером.

З Вашого боку будь-яких дій щодо встановлення контактів з керівництвом Університету, юридичного факультету, а також кафедри державно-правових дисциплін не було вжито».

В подальших комунікаціях з позивачем не було заявлено будь-яких заперечень щодо обставин, вказаних у Листі №77. Тому інформаційне звернення Позивача від 9 червня 2022 р. стало першим її контактом з відповідачем від початку воєнного стану в Україні 24 лютого 2022 року. Тобто, впродовж більше трьох місяців (березень - травень 2022 року) позивач не інформувала відповідача про місце свого знаходження, про доступність будь- яких видів зв`язку з нею. Принагідно варто зазначити і те, що відповідач з 24 лютого 2022 року і до 6 квітня 2022 року здійснював свою освітню діяльність з обмеженим доступом до будівлі закладу освіти і не мав можливості підтримувати роботу своїх офіційних комунікаційних серверів.

Наказ №29К-43 «З особового складу» (далі Наказ №29К-43) було видано 17 березня 2022 p., але, внаслідок відсутності зв`язку з позивачем в зазначений вище період, відповідач не мав можливості інформувати Позивача про цей наказ, як і про накази № 26К-1 та №49К-2.

Видання наказу №29К-43 мотивувалося тим, що згідно з пунктом 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (далі - Указ № 64/2022) «на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України..». До складу вказаних статей Конституції України входить стаття 43, яка визначає основоположні права громадян у сфері трудових правовідносин та гарантії держави при реалізації цих прав. На момент видання наказу №29К-43 жодна стаття Кодексу законів про працю, не врегульовувала трудові відносини в умовах воєнного стану. Тому рішення відповідача, відображені в Наказі №29К-43, не повною мірою базувалися на нормах КЗпП. Така необхідність мотивована змістом наведених вище нормативно-правових актів, ухвалених після 24.02.2022 року, а також при цьому враховувався фінансовий стан навчального закладу та необхідність зберегти робочий колектив.

Таким чином, за думкою представника відповідача, всі обґрунтування Позивача, спрямовані на доведення незаконності наказу №29К-43, з посиланням на норми законодавства України, що регламентують трудові відносини в мирний час, є неправомірними в силу того, що Указ № 64/2022 визначив правову можливість обмежити на період воєнного стану окремі конституційні права і свободи людини і громадянина, в тому числі і трудові. В силу цього наказ №29К-43 є законним і не підлягає скасуванню.

Щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача середньої заробітної плати з 25 лютого по 31 серпня 2022p.:

Правову оцінку зазначеній позовній вимозі надано Київським апеляційним судом у цивільній справі № 753/24602/21. Ухваленою постановою у цій справі від 13.04.2023 року у задоволенні вимоги щодо стягнення коштів за вимушені прогули задоволено частково, тобто суд визнав неправомірною вимогою донарахування виплат за весь період, вказаний в апеляційній скарзі.

Щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача компенсацію у вигляді середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (б місяців) з вересня 2022 року по лютий 2023 року.

Дана вимога нічим не обґрунтована, оскільки не подано розуміння того, що саме позивач вважає затримкою з виплати заробітку. Позивач не зазначає, як саме відповідач ухилявся від виплати коштів упродовж зазначеного періоду чи в якийсь інший спосіб перешкоджав Позивачеві прибути в касу Університету і отримати зароблені кошти.

Щодо зобов 'язання Відповідача застосувати соціальну податкову пільгу по сплаті ПДФО за вказані періоди і зобов 'язання Відповідача подати коригуючі звіти до Пенсійного фонду України:

Щодо не застосування податкової соціальної пільги, як матері трьох дітей:

Університет застосував податкову соціальну пільгу до всіх нарахованих доходів ОСОБА_1 як матері трьох дітей. У Постанові Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року у справі № 753/24602/21, в рішенні суду вказана сума компенсації 19362,00 грн. за вимушений прогул за період, що перевищує один місяць. Сам же розрахунок, в тому числі кількість днів не вказано. Тому вказану в рішенні суму розподіляємо пропорційно робочим неоплаченим дням за період 08.11.2021 р. по 24.02.2022 р. включно.

Щодо факту подання коригуючих звітів до Пенсійного фонду України:

Звітний період для звітності в Пенсійний фонд України - податковий квартал. Строк подання - протягом 40 календарних днів після закінчення звітного кварталу. Якщо строк закінчується у вихідний або святковий день, тоді останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Строк подання коригуючого звіту по рішенню Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 р. - до 09 серпня 2023 р. Отже, отримання довідки форми ОК-7 06 липня 2023р. не є підставою вважати, що корегувань не було зроблено. Звітність до Пенсійного фонду України подано Університетом 27.07.2023 р. не порушуючи строки подання. Так що запит від 06.07.2023 р. форми ОК-7 робити було зарано, щоб потім будувати якісь неправомірні висновки на підставі даних, які там відображені.

Щодо затримки, на думку Позивача, заробітної плати по день фактичного розрахунку:

Всі суми (в тому числі за рішенням суду, компенсація за невикористані дні відпустки, донарахування до мінімальної заробітної плати) були задепоновані через ненадання Позивачем Університету інформації про можливість перерахунку коштів на її банківські реквізити та неотримання Позивачем вчасно нарахованих їй виплат через касу Університету. Університет неодноразово сповіщав ОСОБА_1 про необхідність надання інформації для перерахунку чи отримання коштів в касі Університету. Наприклад, є збережений в електронній пошті лист до ОСОБА_1 від ОСОБА_2 ще 9 червня 2022 р. 12:56 наступного змісту:

Кому: ОСОБА_3 : Депонована заробітна плата.

Доброго дня) ОСОБА_4 !

Станом на червень 2022 р. у вас є депонована заробітна плата, за період лютий- травень 2022 р.

Можливо у Вас є карта для виплат, будь-якого банку? Щоб ми могли Вам перерахувати кошти.

Також, кожного разу, коли формувались відповіді на Вимоги Позивача, в них наполягалось на отриманні задепонованих коштів або через банківську установу, або через касу Університету. Тому вважаємо неправомірним вимагати нарахування середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку, оскільки вини у такій ситуації зі сторони Університету немає.

Водночас звернули увагу суду на те, лінія Позивача на умисне створення умов для пред`явлення штучно створених позовних вимог фінансового характеру підтверджується вчиненими Позивачем діями, а саме:

- неповідомлення про зміну місця проживання, що є істотною умовою для забезпечення комунікації;

- ненадання банківських реквізитів для переказу нарахованої заробітної плати;

- ухилення від спілкування з керівниками юридичного факультету Університету упродовж всього зазначеного у позовній заяві періоду;

- умисне затягування часу для отримання трудової книжки після закінчення дії контракту доцента, а також для отримання розрахункових (залишкових) коштів - не з`являлась у касу Університету до 17.07.2023 р. (дата отримання Позивачем задепонованих коштів у касі Університету).

Щодо звільнення Позивача від оплати витрат на професійну правничу допомогу на підставі майнового стану Позивача:

Така вимога є порушенням права Відповідача на відшкодування збитків, завданих неправомірними діями сторони позову. Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу врегульовано положеннями Глави 8 (Судові витрати) ЦПК і є правом Сторони судового розгляду, яке не може бути обмежене суб`єктивним бажанням іншої сторони.

На підставі вищенаведеного просили відмовити позивачу в задоволенні всіх позовних вимог.

1.1.Позивачем подано відповідь на відзив (а.с.88-111).

Відповідач зазначає, що нею були допущені прогули під час навчально процесу, які ніяким чином не зафіксовані, оскільки не була подана доповідна записка, не був складений акт про відсутність працівника на роботі. Відсутність працівника на роботі повинно бути відображено у табелі обліку робочого часу, чого відповідачем зроблено не було. Крім цього, з 8 листопада 2021 р. вона була відсторонена від роботи і не була зобов`язана працювати до того моменту, коли відповідач повідомив би її про скасування наказу про відсторонення. Наголосила, що освітній процес відбувався онлайн і вона працювала дистанційно. Згідно Наказу ректора № 11А-1 від 23 березня 2022 p., освітній процес в Університеті з 4 квітня 2022 р. відбувався дистанційно. З 28 лютого 2022 р. по 04 квітня 2022 р. у студентів були канікули, але сам Університет працював у штатному режимі теж онлайн. Відповідно до розкладу занять у другому семестрі академічного навантаження у неї не було.

В період з 08.11.21 р. по 31.08.22 р., незважаючи на зневажливе та дискримінаційне відношення щодо неї, як працівника та людини, вона сумлінно працювала над написанням наукових статей та монографій, брала участь у багатьох наукових конференціях та семінарах та удосконалювала Робочі Навчальні Програми (список у додатку). Робота викладача - це не тільки проведення лекцій/семінарів, а й підготовка матеріалів для навчальних програм, підготовка оцінювання студентів (розробка різноманітних тестів, контрольних та практичних завдань), підвищення кваліфікації, участь у конференціях, семінарах, круглих столах та написання наукових статей.

Зазначича, що відповідач в своєму наказі від 25 лютого 2022 р. керується тільки Наказом МОЗ №380, тому мав обов`язок дотримуватися тих строків, які були вказані в даному наказі, тобто видати свій наказ лише 1 березня 2022 р., так як це зробили всі організації (приватного та публічного права) в Україні та державні органи, які призупинили дію своїх наказів.

Законодавство України не надає право юридичним особам приватного права без державного фінансування діяти на свій власний розсуд та ігнорувати загально встановлені та імперативні норми, які стосуються введення в дію нормативно-правових актів.

Твердження відповідача про те, що «вимога про одночасну неможливість сторін трудових відносин виконувати свої обов`язки для призупинення дії трудового договору набула нормативно-правового характеру лише 19 липня 2022 р. - є лише приватною думкою відповідача.

Відповідач вказує, що з боку університету здійснювалися спроби налагодити контакт, але не вдалось - це неправдива інформація, представники Університету не намагалися до неї телефонувати. В своєму офіційному зверненні вона просила надати їй номери телефонів та дати, коли з цих номерів їй дзвонили, щоб вона могла подати офіційний запит до мобільного оператора, але на жаль, так і не отримала відповідь від Університету.

Більше того, вся комунікація з працівниками велася за допомогою корпоративної пошти та офіційної групи в Вайбері юридичного факультету. Але ніхто не надсилав їй ніякі повідомлення ані поштою, ані Вайбером. Також вона просила надати офіційні пояснення щодо цього факту, але це було проігноровано.

ВНЗ «КРОК» більш ніж півроку не надсилав їй повідомлення працівника про нараховані суми, належні працівникові при звільненні від 31.08.2022 р. ні електронною, ні звичайною поштою, що закрпіленоу ст. 116 КЗпП.

Статтею 117 КЗпП України обумовлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Тобто, передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум. що належать працівнику від підприємства, установи, організації.

Із цієї норми прямо випливає висновок про те, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо).

2.Судовий розгляд.

Ухвалою суду від 17.07.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження з викликом сторін (а.с.48-49).

Ухвалою суду від.17.08.2023 за клопотанням сторони відповідача вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с.84-85).

Ухвалою від 15.09.2023 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду (а.с.153).

Ухвалою суду від 03.11.2023 закрито провадження в частині позовних вимог щодо: зобов`язання відповідача застосувати податкову соціальну пільгу по сплаті ПДФО за вищевказані періоди; зобов`язання відповідача подати коригуючі звіти до Пенсійного Фонду України; зобов`язання відповідача повернути на її рахунок в Пенсійному Фонді України 6500 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_5 позов підтримала, просила задовольнити, надала пояснення аналогічні його змісту. Пояснила, що про існування наказу відповідача про призупинення відсторонення від роботи від 25.02.2022 дізналася у судовому засіданні Дарницького районного суду м.Києва по справі №753/24602/21. Звернула увагу, що наказ МОЗ України від 25 лютого 2022 року №380 набрав чинності 01.03.2022. Тому наказ відповідача є незаконним.

Станом на квітень 2022 не була ознайомлена з наказом відповідача про призупинення дії трудового контракту від 28.04.2022. Призупинення трудового договору можливе коли роботодавець не може забезпечити працівника роботою, а працівник не може її виконувати. Проте Університет мав змогу надавати освітні послуги, а вона мала можливість працювати. В оспорюваному наказі не зазначені причини, він має дискримінаційний характер, оскільки порушили її право на працю.

В червні 2023 дізналася про наказ відповідача від 17.03.2022, згідно якого її встановлено з 17 березня 2022 року до закінчення дії правового режиму воєнного стану неповний робочий день та неповний робочий тиждень (0,25 посадового окладу). В даному наказі мається посилання на Указ Президента «Про введення воєнного стану», проте цього недостатньо для введення простою на підприємстві, повинно мати місце пошкодження майна, ведення бойових дій. Університет працював, студенти вносили плату за навчання. В університеті не був введений простій, оскільки такий належним чином не оформлений.

Згідно ст.116 КЗПП виплати всіх сум, належних працівникові проводиться в день звільнення, якщо працівник не працював, то не пізніше наступного дня. Роботодавець повинен повідомити працівника про суми, що належать до виплати, чого відповідачем зроблено не було. Лише 27.03.2023 вона отримала від університету повідомлення про суми, що належать її до виплати.

Зазначила, що вона не повинна була виходити на роботу, оскільки спочатку її відсторонили від роботи, у судовому засіданні 09.06.2022 по справі №753/24602/21 вона дізналася про накази відповідача про скасування відсторонення, а потім був винесений наказ про призупинення дії трудового договору, копії зазначених наказів їй не були вручені.

В той час коли вона не виходила на роботу, вона постійно підвищувала кваліфікацію, навчалася.

Представник відповідача ОСОБА_6 позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні через необґрунтованість. Звернув увагу, що позивач неодноразово вказує на аналіз порушень, які допущені зі сторони університету, проте ніяким чином не говорить про себе, що вона зробила. Позивач постійно була на зв`язку, оскільки була учасником групи університету, де розміщувалася необхідна інформація. Коли мова йде про підстави нарахування заробітної плати, то необхідно дивитися розділ 2, 3 трудового контракту, де зазначені обов`язки доцента. Проте позивач не виходила на роботу, не виконувала свої обов`язки, тому підстав для нарахування заробітної плати немає. Рішення апеляційної інстанції по справі №753/24602/21 університетом оскаржувалося в касаційному порядку, але через малозначність справи відмовлено у прийнятті до провадження. Відповідачами у справі №753/24602/21 повинні бути КМУ України та Міністерство охорони здоров`я, а не університет. Про наявність оспорюваних наказів позивач знала при розгляді справи у Дарницькому районному суді м.Києва, а саме 09.06.2022, саме з цього часу слід обраховувати позовну давність яка передбачена ст.256-258 ЦК України, ст.233 КЗпП, яка позивачем пропущена, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Позивач не просить поновити строк для звернення до суду. Своєчасно вказані накази не були доведені до відома позивача, оскільки з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, не було доступу до серверу в університеті.

Щодо вимоги позивача про стягнення заробітної плати, то згідно ст.94 КЗпП оплата праці проводиться за виконану роботу. Позивач не працювала, свої обов`язки не виконувала, тому підстави для нарахування та виплати заробітної плати відсутні. Всі викладачі університету працювали дистанційно, позивач не працювала, на робоче місце не виходила, її можливо було звільнити за прогул, але університет призупинив дію трудового договору, щоб була можливість з`ясувати що з позивачем та де вона знаходиться.

Щодо стягнення середнього заробітку, то вини відповідача, що позивач несвоєчасно отримала кошти немає, оскільки звертався до позивача, щоб остання надала банківський рахунок, на який би можливо було перерахувати кошти, але позивач не надала. Позивач штучно створила такі умови. Коли позивач з`явилася в університеті, вона відразу отримала належні їй кошти. Крім цього, стягнення середнього заробітку було предметом розгляду в апеляційній інстанції.

Взагалі працівники університету думали, що з 25.02.2022 по 31.08.2022 позивач перебувала за межами України, їй телефонували, але вона не відповідала. З 27.02.2022 згідно наказу військової частини працівники університету не мали доступу до приміщення університету.

Щоб не зупинити освітній процес інші працівники виконували роботу позивача і отримали за це заробітну плату.

Свідок ОСОБА_7 , яка працює доцентом кафедри ВНЗ «Університет економіки і права «КРОК» пояснила, що педагогічне навантаження викладача це викладання, розробка програми, в тому числі дистанційної. Коли позивач вийшла з декретної відпустки педагогічне навантаження вже було розподілено. Позивачу запропонували викладати адміністративне право, адміністративну відповідальність, міжнародне право, теорію держави і права, вона згодом погодилась. Обов`язком викладача є скласти план станом на 01 вересня навчального року. З лютого 2022 по серпень 2022 вона особисто не спілкувалася з позивачем. Позивач була учасником групи, в якій працівники університету обмінювалися актуальною інформацією. 16.03.2022 вона розмістила у групі наказ університету про організацію роботи та оплату праці на період дії воєнного стану. Коли позивач з декретної відпустки вийшла на роботу, то нею особисто вже була розробена навчальна платформа на предмети адміністративне право та теорію держави і права, позивачу необхідно було лише використати даний матеріал. В університеті не був оголошений простій. Після відсторонення позивача від роботи через вакцинацію, її навантаження було розподілено між іншими працівниками.

Свідок ОСОБА_8 , яка працює професором кафедри ВНЗ «Університет економіки і права «КРОК» пояснила, що в період пандемії, після введення воєнного стану працівники університету спілкувалися між собою. Позивачу телефонували 20.03.2022, але вона не відповідала. Є спільний чат працівників університету, де повідомляли актуальну інформацію. Позивач не відповіла на дзвінок, до університету не приходила. 29.10.2021 від позивача на корпоративну пошту надійшла остання інформація про стажування. Більше ніякої інформації від позивача не надходило. Викладач отримує заробітну плату за відпрацьовані години. Готується попередня карта навантаження викладача, де обліковується робочий час. З позивачем не було зв`язку, тому її навантаження було передано іншому викладачу. З лютого 2022 по травень 2022 університет не працював, чи був винесений наказ про простій їй не відомо. Всі інші працівники університету були вакциновані, виходили на зв`язок, писали на корпоративну пошту і в чат.

Свідок ОСОБА_9 , який працює професором кафедри ВНЗ «Університет економіки і права «КРОК» пояснив, що з лютого по серпень 2022 не спілкувався з позивачем, де вона знаходилась теж не відомо. Раніше позивач допомогала розміщати статті, з нею склалися добрі стосунки, вона має накову перспективу, добре знає іноземну мову. Він є редактором журналу, який видається на трьох мовах, від позивача в 2022 не надійшло жодної статті. З лютого по серпень 2022 якщо позивач не читала години, вона не працювала, тому підстав для нарахування заробітної плати немає. Коли розпочалася війна вхід до університету був заблокований, техніка не працювала. Наказ з особового складу стосується не лише позивача, а й інших працівників, тому не є дискримінаційним до позивача. Простій в університеті не був оголошений. Позивач не виходила на зв`язок, не з`являлася до університету, тому був призупинений трудовий договір.

У судовому засіданні були вивчені наступні матеріали справи:

-копія паспорта позивача, довідка про присвоєння РНОКПП (а.с.13-16);

-копія довідки від 22.03.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, з якої убачається, що фактичним місцем проживання позивача є АДРЕСА_2 (а.с.17);

-відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_5 01.03.2012 переведена на підставі обрання на посаду доцента кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права за контрактом ВНЗ «Університет економіки і права «КРОК»; 29.08.2014 переведена на посаду доцента секції конституційного, адміністративного та міжнародного права кафедри державно-правових дисциплін за контрактом; 31.08.2022 звільнена з посади доцента кафедри державно-правових дисциплін секції конституційного, адміністративного та міжнародного права у зв`язку із закінченням строку контракту п.8 ст.36 КЗпП України (а.с.18-20);

-копія контракту від 01.09.2021, укладеного між Вищим навчальним закладом «Університет економіки і права «КРОК» та ОСОБА_5 , який набирає чинності з 01.09.2021 після підписання сторонами і діє до 31.08.2022 (а.с.21-22);

-копія наказу від 25.02.2022 №26К-1, згідно якого призупинено дію наказу від 08 листопада 2021 №122К-1 «Про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати» з 25.02.2022 до завершення воєнного стану в Україні (а.с.24);

-копія наказу від 17.03.2022 №29К-43 (з особового складу), згідно якого позивачу встановлено з 17 березня 2022 до закінчення дії правового режиму воєнний стану неповний робочий день та неповний робочий тиждень (0,25 посадового окладу) (а.с.23);

-копія наказу від 23.03.2022 №11А-1, згідно якого відновлено освітній процес в Університеті економіки та права «КРОК» з 4 квітня 2022 у дистанційному режимі, що передбачає проведення усіх видів занять дистанційно (а.с.26-27);

-копія наказу від 28.04.2022 №49К-2, згідно якого ОСОБА_5 , доценту кафедри державно-правових дисциплін секції конституційного, адміністративного та міжнародного права з 02 травня 2022 на період дії воєнного стану призупинено дію трудового договору (контракту) у зв`язку з неможливістю надання Університетом відповідної роботи та виконання відповідної роботи (а.с.25);

-копія довідки університету «КРОК» від 31.08.2022 №3108-4Б про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, з якої убачається, що до виплати належить 1758,12 грн (а.с.28);

-довідки університету «КРОК» від 30.06.2022, від 05.07.2023, від 07.06.2023, від 04.05.2023 (а.с.29-35);

-копія довідки Пенсійного фонду України, що містить індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_5 (а.с.36-39);

-копії розрахункових листів університету «КРОК» за вересень, жовтень 2021 (а.с.40-41);

-заява про поновлення строку для звернення до суду (а.с.42-45);

-ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.07.2023, згідно якої розгляд справи вирішено проводити порядку спрощеного позовного провадження (а.с.48-49);

-клопотання представника відповідача (а.с.51-52);

-копія довіреності (а.с.53);

-копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.54-55);

-відзив на позов (56-65);

-копія постанови Київського апеляційного суду у справі №753/24602/21 від 13.04.2023 (а.с.66-76);

-ухвала суду від 15.08.2023 (а.с.78);

-ухвала суду від 17.08.2023, згідно якої вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження (а.с.84);

-відповідь на відзив (а.с.88-111);

-клопотання представника відповідача (а.с.112-113);

-копія довіреності (а.с.114-115);

-відомості щодо проходження стажування позивача (а.с.116-117);

-розрахункова відомість за лютий-серпень 2022 (а.с.118);

-копія довідки ВНЗ «Університет «КРОК» від 21.08.2023, згідно якої заробітна плата Доді Коріні за період з 01.09.2011 по теперішній час виплачувалася через касу установи у зв`язку з відсутністю інформації про банківський рахунок особи (а.с.119);

-копія довідки ВНЗ «Університет «КРОК» від 21.08.2023 про нарахований податок з доходів фізичних осіб та застосування податкової пільги (а.с.120);

-клопотання позивача про приєднання доказів (а.с.121-124);

-копії свідоцтв про народження (а.с.125-127);

-клопотання про виклик свідків (а.с.130-133);

-заява про збільшення вимог (а.с.136-137);

-копії довідок Пенсійного фонду України форми ОК-7 (а.с.138-143);

-ухвала суду від 15.09.2023 (а.с.153);

-заява про зменшення позовних вимог (а.с.154-159);

-картка педагогічного навантаження (а.с.161-162);

-копія переписки у групі Вайбер (а.с.163-186);

-клопотання позивача про визнання доказів неналежними та недопустимими (а.с.195-196).

3.Висновки суду

Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування наказу відповідача № 26К-1 «Про призупинення відсторонення від роботи» від 25 лютого 2022.

Судом установлено, що 8 листопада 2021 року Ректором Університету економіки та права «КРОК» було видано наказ №122К-1 про відсторонення ОСОБА_5 від роботи без збереження заробітної плати з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2

01 грудня 2021 року ОСОБА_5 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Вищого навчального закладу «Університет економіки і права «КРОК» про визнання незаконним наказу про відсторонення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу (справа №753/24602/21).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 червня 2022 року позов до Вищого навчального закладу «Університет економіки і права «КРОК» про визнання незаконним наказу про відсторонення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу залишено без задоволення. В зв`язку з цим позивач оскаржила зазначене рішення в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного суду (справа №753/24602/21) від 13 квітня 2023 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ректора Вищого навчального закладу «Університет економіки і права «Крок» № 122К-1 від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи» в частині відсторонення від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 р.

Стягнено з Вищого навчального закладу «Університет економіки і права «КРОК» на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року по 25 лютого 2022 року в сумі 19 362,00 грн з вирахуванням з цієї суми обов`язкових податків та платежів.

Відповідно до наказу МОЗ України від 25 лютого 2022 року №380, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 лютого 2022 року № 256/37592, зупинено дію наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» до завершення воєнного стану в Україні. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та опубліковано в Офіціному віснику України від 01.03.2022 (2022 р., № 17, стор. 78, стаття 931, код акта 110243/2022).

Тобто, указаний наказ набрав чинності 01.03.2022.

Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та діє до теперішнього часу.

Наказом Вищого навчального закладу «Університет економіки і права «КРОК» № 26К-1 від 25.02.2022 «Про призупинення відсторонення від роботи» призупинено дію наказу від 08 листопада 2021 №122К-1 «Про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати» з 25 лютого 2022 до завершення воєнного стану в Україні, який позивач просить визнати незаконним та скасувати.

Проте, суд не убачає підстав для визнання незаконним указаного наказу та його скасування, оскільки він винесений на підставі наказу МОЗ України від 25 лютого 2022 року №380, який набрав чинності 01.03.2022 і відповідно наказ ВНЗ «Університет економіки і права «Крок» повинен бути винесений 01.03.2022, проте винесений 25.02.2022, відтак права позивача ніяким чином не порушені.

Позивач не заявляла інших вимог щодо оспорюваного наказу, а суд розглядає справу лише в межах позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу відповідача № 49К-2 «Про призупинення дії трудового контракту» від 28 квітня 2022 р суд зазначає наступне.

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами першою та другою Закону № 2136-ІХ (тут і далі в редакції на час винесення оспорюваного наказу від 28 квітня 2022 року) встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до статті 13 Закону № 2136-ІХ, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

У цій справі встановлено, що позивач ОСОБА_5 працювала на посаді доцента секції конституційного, адміністративного та міжнародного права кафедри державно-правових дисциплін Університету економіки та права «КРОК».

У розділі 2 контракту доцента від 01.09.2021 закріплені функціональні обов`язки доцента.

Згідно копії наказу від 23.03.2022 №11А-1 відновлено освітній процес в Університеті економіки та права «КРОК» з 4 квітня 2022 у дистанційному режимі, що передбачає проведення усіх видів занять дистанційно (з використанням синхронної та асинхронної моделі освітньої взаємодії (а.с.26-27).

Призупиняючи дію трудового договору з позивачем на підставі статті 13 Закону № 2136-ІХ, відповідач виходив з неможливістю надання Університетом відповідної роботи та виконання роботи позивачем з 02.05.2022.

На час винесення оспорюваного наказу позивач не працювала, на зв`язок не виходила, до університету не з`являлася, не виконувала свої обов`язки згідно трудового договору.

Суд уважає, що призупинення дії трудового договору з позивачем ніяким чином не порушило прав позивача, зокрема права на працю, оскільки остання не працювала, бо не була обізнана про призупинення відсторонення від роботи на час видачі цього наказу ( за позицією сторони позивача) і це не було спростовано стороною відповідача.

Відмовляючи у задоволенні вище вказаних вимог суд невбачає підставстягнення звідповідача накористь позивачасередньої заробітноїплати з06.07.2022по 31.08.2022. та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (6 місяців) з вересня 2022 р. по лютий 2023 р ( так як зазначений наказ від 28.04.2022 р. судом не скасовується, 05.07.2022 р. позивачці стало відомо про наказ від 25.02.2022 р. ( однак до роботи з 06.07.22 р. позивачка не приступила, та не зверталась до відповідача с заявами про подальшу можливість своєї роботи за конктрактом).

Щодо клопотання позивача про поновлення строку для звернення до суду (а.с.42).

Згідно ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Стороною відповідача у відзиві заявлено про застосування позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, що закріплено у ст.256 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України), Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч.1 ст.258 ЦК України).

Згідно ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В ст.268 ЦК України міститься перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Частиною 1, 2 ст.233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

У ході розгляду справи установлено, що позивачу про навність наказу відповідача № 26К-1 «Про призупинення відсторонення від роботи» від 25 лютого 2022 р. та наказу відповідача № 49К-2 «Про призупинення дії трудового контракту» від 28 квітня 2022 р. стало відомо у судовому засіданні 09.06.2022 по справі №753/24602/21 Дарницького районного суду м.Києва. Крім того, у судовому засіданні позивач підтвердила ( і це підтверджується письмовими доказами, вивченими у судовому засіданні перепискою між сторонами), що копії наказів від 25.02.2022 р. та від 28.04.2022 р. позивачка отримала 05.07.2022 р. І саме з цієї дати суд рахує строк давності звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП.

Проте понад рік позивач не зверталася до суду за захистом порушених прав, при цьому посилання позивачки про те, що вона чекала рішення апеляційної та касаційної інстанції по іншій справі не є підставою для поновлення пропущеного строку для звернення до суду ( так як оскаржувальні накази не були предметом розгляду по іншій справі).

Щодо вимогипро визнаннянезаконним таскасування наказувідповідача №29К-43«З особовогоскладу» від17березня 2022 р., згідно якого ОСОБА_5 встановлено з 17 березня 2022 року до закінчення дії правового режиму воєнного стану неповний робочий день та неповний робочий тиждень (0,25 посадового окладу) суд зазначає наступне.

Згідно п.3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Зокрема, у ст.43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

В оспорюваному наказі зазначено, що зважаючи на термінологічні визначення, що містяться в ст.34, 60, 60-2, 113 КЗпП України та враховуючи суттєве зменшення з 24 лютого 2022 фінансових надходжень Університету і діючи в таких форс-мажорних умовах з прагненням уникнути банкрутства університету та збереження його трудового колективу, встановлені обмеження позивачу.

Під час розгляду справи сторона відповідача зазначала, що аналогічний наказ був винесений відносно всіх працівників університету, що то був вимушений крок в зв`язку з воєнним станом і не можливістю надавати освітні послуги у повному обсязі. Однак належних, допустимих доказів підтвердження зазначених обставин суду не було надано. Відповідно до матеріалів справи ( а.с.30) копія вказаного наказу відповідачем була направлена позивачу 05.07.2023 р., тому строк звернення до суду за вказаним наказом позивачка не пропустила.

На цих підставах, суд дійшов висновку задоволення позову у зазначеній частині ,визнання незаконним та скасування вказаного наказу ( З цих міркувань, як було зазначено вище, суд дійшов висновку зобов`язання відповідача виплати позивачу середнього заробітної плати в обсязі, якій був встановлений позивачу до прийняття зазначеного наказу).

Щодо клопотання представника відповідача від 20.10.2023 про долучення доказів, зокрема картки педагогічного навантаження, роздруківки електронного листування у Vіbеr групі (а.с.160-185), суд зазначає, що згідно ч.3, 8 ст.83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч.4, 5 ст.95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Проте картка педагогічного навантаження належним чином не засвідчена.

Також суд не може взяти до уваги як належний доказ листування у Vіbеr групі, оскільки згідно з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 19 січня 2022 року у справі №202/2965/21, роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення».

Відтак, суд не приймає до уваги докази, подані стороною відповідача 20.10.2023.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за час затримки виплати заробітної плати.

Суд вважає, що не має підстав для задоволення вказаної вимоги, бо:

-по-перше, суд вважає, що не має підстав для стягнення з відповідача середньої заробітної плати з 06.0-7ю.2022 р. по 31.08.2022 р. ( про що було зазначено вище).

-Крім того, позивачка не працювала, навчальний заклад- відповідач не були обізнані про розрахунковий ранок позивача ( на якій можливо було перерахувати кошти),

- при цьому відповідач вчасно нарахував всі суми, які необхідно було сплатити при звільненні ( про що повідомляв впозивача), посадові особи відповідача пропонували позивачу повідомити свій рахунок ку банку або з`явитись для отримання коштів при звільненні

-Як пояснила позивачка у судовому засіданні, вона дійсно не мала рахунку в банку та раніше отримувала кошти в навчальному закладі. В останній день контракту або на наступний день вона до навчального закладу не з`являлась, коли вона з`явилась у навчальному закладі їй було виплачені кошти відповідно до розрахунку відповідача.

Щодо розподілу судових витрат.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справив усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Позивачем при подачі позову судовий збір не був сплачений.

Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, тому судовий збір підлягає стягненню з позивача та відповідача в дохід держави.

Таким чином суд дійшов висновку часткового задоволення позовних вимог:

- по першим двом вимогам позову відмовити ( щодо визнання незаконними та скасування наказів від 25.02.2022 р. та 28.04.2022 р.), що складає 50 % всіх позовних вимог,

- по третьому пункту позовних вимог ( щодо визнання незаконним наказу від 17.03.2022 р.) задовольнити, що складає 25 % всіх позовних вимог

- По четвертому пункту та 5 пункту позовних вимог щодо стягнення на користь позивача середньої заробітної плати з 25 лютого по 31 серпня 2022 р. та стягнення компенсації за весь час затримки по день фактичного розрахунку ( 6 місяців) частково , задоволення складає 13% всіх позовних вимог.

Тобто задоволення позовних вимог склало 38%, загальна сума судового збору повинна складати 5368 гр. ( 1073,6 гр. за кожну з 5ти вимог), 62% від 5368 гр. складає 3225,56 гр. ( що підлягає сплатити позивачу), а 38% від 5368 гр. складає 2142,44 гр. ( що підлягає сплатити відповідачу)

На цих підставах, керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Доді Коріни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Вищого навчального закладу «Університет економіки і права «КРОК» (03113, вул.Табірна б. 30-32 м.Київ, код ЄДРПОУ 04635922) про визнання та скасування наказів ректору, стягнення заборгованості, що виникла внаслідок неправильно нарахованої заробітної плати - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ ректора Вищого навчального закладу «Університет економіки і права «КРОК» №29К-43» З особового складу « від 17.03.2022 року

Зобов`язати Вищий навчальний закладу «Університет економіки і права «КРОК» нарахувати та виплатити ОСОБА_5 середню заробітну плату за період з 26 лютого 2022 року по 05.07.2022 р., як оплату за час вимушеного прогулу.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з позивача ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір в дохід держави у розмірі 3225,56 грн. (стягувач: Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106).

Стягнути з відповідача - Вищого навчального закладу «Університет економіки і права «КРОК» (03113, вул.Табірна б. 30-32 м.Київ, код ЄДРПОУ 04635922) судові витрати на суму 2142,44 гр. в дохід держави(стягувач: Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяГусарова В.В.