Постанова

від 07.11.2023 по справі 914/1425/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2023 р. Справа №914/1425/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівМатущак О.І.

Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання Михайлишин С.В.

розглянувшиапеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кримовського Марка Станіславовича (вх. № ЗАГС 01-05/2713/23 від 22.08.2023)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 31.07.2023 (суддя М.Р. Король)

у справі № 914/1425/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІФ-10 Лайнер</a> (надалі ТзОВ ІФ-10 Лайнер), м. Київ

до відповідача:Фізичної особи-підприємця Кримовського Марка Станіславовича (надалі ФОП Кримовського М. С.), м. Львів

простягнення 50 908,49 грн,

за участю учасників справи:

від позивача: Долінський О.В.

від відповідача: Тур О.Т.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Кримовського Марка Станіславовича про стягнення 50 908,49 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору-заявки №З21-008192 про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від 08.11.2021 щодо оплати наданих послуг, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 26 972,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 14 418,58 грн пені, 1 097,35 грн - 3% річних та 8 420,56 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.07.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП Кримовського М. С. на користь ТзОВ «ІФ-10 Лайнер» 26 972,00 грн основної заборгованості, 1 095,14 грн - 3% річних, 8 420,56 грн інфляційних втрат та 1923,71 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що відповідач належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами заявлених до нього вимог не спростував, доказів, які підтверджують належне виконання ним договірних зобов`язань суду не надав. Направлені позивачем відповідачу, відповідно до п.2 договору, акти виконаних робіт отримані останнім, проте, без жодної мотивованої відмови не підписані. Таким чином, посилання відповідача на ненадання позивачем належним чином оформленого пакету документів, передбаченого умовами договору, не звільняє його від обов`язку оплатити надані послуги. За таких обставин, з огляду на триваючий характер порушення зобов`язання та умов самого договору, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку з оплати позивачу коштів за надані послуги з перевезення вантажу в розмірі 26 972,00 грн. Щодо нарахування пені, суд дійшов висновку, що у позивача відсутні правові підстави для нарахування відповідачу неустойки (пені), оскільки це не передбачено умовами договору. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості послуг, судом перевірено розрахунок 3 % річних, інфляційних втрат та встановлено, що, беручи до уваги неробочий день 12.12.2021, 3% річних та інфляційні втрати слід розраховувати з 14.12.2021. За перерахунком суду 3 % річних становлять 1 095,14 грн., а інфляційні втрати становлять 8 420,56 грн.

Окрім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти. Спеціальний строк позовної давності, до якого віднесено, зокрема, строк на пред`явлення позовів перевізника, передбачено загальною ст. 258 Цивільного кодексу України, яка наявна у вказаному переліку. З огляду на те, що строк позовної давності, яка застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти продовжується на період дії карантину, суд дійшов висновку, що позивачем не було пропущено строк спеціальної позовної давності, встановленого ст.258 Цивільного кодексу України, для звернення з даним позовом до суду.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Кримовський Марк Станіславович звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить оскаржуване рішення в частині задоволення позову скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в позові в повному обсязі. Зокрема, скаржник зазначає, що в порушення п. 2 договору-заявки №321-008192 від 08.11.2021 позивач не надіслав оригіналів документів (оригіналів CMR), а лише кольорові копії, про що 08.12.2021 складено акт №7902411002. Відтак, вважає, що строк оплати за договором не настав. Крім того, зазначає, що позовна заява подана з порушенням строку позовної давності в один рік, оскільки до даних правовідносин повинні застосовуватись положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2023 справу № 914/1425/23 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Желік М.Б. Матущак О.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Кримовського М. С. на рішення Господарського суду Львівської області від 31.07.2023 у справі № 914/1425/23. Розгляд справи призначено на 03.10.2023.

У зв`язку з перебуванням члена колегії суддів по розгляду справи № 914/1425/23 судді Желіка М.Б. у відпустці з 02.10.2023 по 20.10.2023 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023 справу № 914/1425/23 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Плотніцький Б.Д. та Матущак О.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 відкладено розгляд справи на 07.11.2023.

Представник позивача в судовому засіданні 07.11.2023 проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу(вх. № 01-04/5918/23)., просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Львівської області від 31.07.2023 залишити без змін.

В судовому засіданні 07.11.2023 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Львівської області від 31.07.2023 у справі № 914/1425/23 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

08.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер» (далі - перевізник) та Фізичною особою підприємцем Кримовським Марком Станіславовичем (далі - експедитор) було укладено договір-заявку №З21-008192 про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до умов якого перевізник надає послуги експедитору з міжнародного перевезення вантажу тнп, вагою 2 600,00 тонн, по маршруту завантаження в м. Ольхинг, Німеччина та вивантаження в м. Київ, Україна.

Послуги по даному договору надаються перевізником за допомогою власного транспортного засобу - вантажного автомобіля Мерседес з державним номером НОМЕР_1 .

Відповідно до п.2 договору вартість перевезення складає 1 800,00 євро по курсу НБУ на день завантаження, форма оплати безготівкова без ПДВ, умови оплати - 50 % після вивантаження, 50% - 3 (три) банківських дні по отриманні оригіналів документів.

Згідно з п.2 договору документами для оплати є:

-CMR-два оригінальних екземпляри (з обов`язковою наявністю оригінальних печаток митних органів, що посвідчують перетин державного кордону), відміткою (печатка, підпис) вантажоодержувача із зазначенням дати фактичного вивантаження;

-два примірника акту виконаних робіт;

-рахунок перевізника.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер» зазначає, що 19.11.2021 автомобіль перевізника був завантажений тнп за адресою, вказаною у договорі.

Відповідно 22.11.2021 перевізником на електронну адресу експедитора було відправлено рахунок-фактуру №СФ0000168 за міжнародне автоперевезення на суму 53 944,00 грн, що відповідно на дату завантаження 19.11.2021 складало 1 800,00 Євро по курсу НБУ.

24.11.2021 року автомобіль позивача прибув на місце розвантаження до вантажоодержувача та був своєчасно розвантажений відповідно до даних CMR №002372, у графі 24, якої значиться: «Вантаж одержано» з відповідним підписом представника вантажоодержувача, зазначенням дати та відповідним написом про відсутність претензій.

24.11.2021 року від експедитора надійшла оплата у розмірі 26 972,00, що становить 50% від суми рахунку №СФ-0000168 від 22.11.2021.

30.11.2021 ТзОВ «ІФ-10 Лайнер» засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з описом вкладення було відправлено відповідачу наступні документи:

-оригінал договору-заявки №З21-008192 від 08.11.2021р. (2шт.);

-оригінал CMR №002372 від 19.11.2021р. (2 шт.);

-оригінал акт виконаних робіт №0000155 від 24.11.2021р. (2 шт.);

-оригінал рахунку № СФ-0000168 від 22.11.2021р.;

-інформація щодо курсу НБУ на дату 19.11.2021р.

Вказане підтверджується наявним в матеріалах справи трекінгом Укрпошти поштового відправлення №0317911718409, де зазначено, що відправлення вручено особисто 08.12.2021.

Відповідач стверджує, що вміст поштового відправлення №0317911718409 оригіналів CMR не містив, а лише кольорові копії, про що 08.12.2021 було складено відповідний акт №7902411002 від 08.12.21.

Підставою виникнення спору є неналежне виконання відповідачем умов договору-заявки на вантажне перевезення в частині своєчасної оплати коштів.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Колегією суддів встановлено, що між сторонами було укладено договір-заявку №З21-008192 про надання транспортно-експедиційних послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 929, 931 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Нормами ст.909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як зазначалося вище, п.2 договору передбачено, що вартість перевезення складає 1 800,00 євро по курсу НБУ на день завантаження, форма оплати безготівкова без ПДВ, умови оплати - 50 % після вивантаження, 50% - 3 (три) банківських дні по отриманні оригіналів документів. Згідно з умовами договору вартість послуг виконавця визначається по курсу НБУ на дату розвантаження, але оплата здійснюється після отримання замовником оригіналів документів, що підтверджують факт надання послуг виконавцем (CMR/TTH), акту приймання-передачі наданих послуг, рахунку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як стверджує позивач, на виконання вимог договору, 24.11.2021 експедитором було здійснено оплату у розмірі 26 972,00 грн, що становить 50% відповідної вартості від суми, вказаної в рахунку №СФ-0000168 від 22.11.2021.

З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2021 позивачем було надіслано засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з описом вкладення оригінали документів.

Вказане підтверджується наявним в матеріалах справи трекінгом Укрпошти поштового відправлення №0317911718409, де зазначено, що відправлення вручено особисто 08.12.2021.

Окрім того, з опису вкладення до поштового відправлення Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер» (а.с. 12) вбачається, що позивач направив ФОП Кримовському М. С. цінний лист з описом вкладення, який містить відтиск печатки поштового відділення АТ "Укрпошта". Вказане свідчить, що працівник АТ "Укрпошта" перевірив документи, їх кількість (8 док.), що були вкладені у цінний лист, згідно зі списком, зазначеним в описі вкладення:

-оригінал договору-заявки №З21-008192 від 08.11.2021 (2пр.);

-оригінал CMR №002372 від 19.11.2021р. (2 шт.);

-оригінал акт виконаних робіт №0000155 від 24.11.2021 (2 пр.);

-оригінал рахунку № СФ-0000168 від 22.11.2021 (1 пр.);

-інформація щодо курсу НБУ на дату 19.11.2021 (1 пр).

Відповідно до п.61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Поштові відправлення з позначкою "З описом" та поштові відправлення, щодо яких складено відповідний акт, розкриваються працівником поштового зв`язку у присутності одержувача на його вимогу. У разі коли під час розкриття таких поштових відправлень нестачу, пошкодження, зіпсуття чи заміну вкладення не буде виявлено, видача їх проводиться в установленому порядку. У разі виявлення нестачі, заміни, повного або часткового пошкодження чи зіпсуття вкладення працівник поштового зв`язку складає акт у трьох примірниках, який підписується ним, керівником об`єкта поштового зв`язку і одержувачем. Один примірник акта видається одержувачу (п.108 Правил №270).

Із вказаних норм Правил №270 вбачається, що перевірка відповідності вмісту поштового конверта опису, покладено на працівників поштового зв`язку. Добросовісне виконання працівниками "Укрпошти" своїх службових обов`язків у цьому випадку презюмується.

Водночас одержувач безпосередньо під час отримання поштового відправлення може реалізувати своє право на розкриття поштового конверта працівником поштового зв`язку з метою встановлення відповідності його вмісту опису вкладення та, у разі такої невідповідності, складення акта про таку невідповідність.

Суд апеляційної інстанції встановив, що на противагу опису, що містився в поштовому відправленні позивача, адресованому ФОП Кримовському М.С., останній надав Акт №7902411002 від 08.12.21, в якому зазначено про те, що «виявлено невідповідність вкладення: замість оригіналів документів, зі слів одержувача, наявні лише кольорові копії». Окрім того, зі змісту вказаного Акту вбачається про необхідність з`ясування питання, чому оператор поштового зв`язку поставив дату, підпис і штамп, якщо у вкладення були не оригінали документів. Зобов`язано розглянути даний Акт та надати відповідь.

Однак, жодних доказів про результати проведеної службової перевірки та висновків по її проведенню відповідачем суду не подано та в матеріалах справи такі відсутні. Відтак, вказаний Акт констатує, що лише зі слів відповідача в поштовому відправленні були кольорові копії документів.

Як зазначає позивач, ФОП Кримовський С.П. жодними засобами зв`язку не повідомив ТзОВ «ІФ-10 Лайнер» про те, що у поштовому вкладенні №0317911718409 надійшли документи, що не відповідають вимогам п. 2 договору, та що про це було складено відповідний Акт.

Більше того, при розгляді даної справи Господарським судом Львівської області у наказному провадженні відповідач вказав, що він не отримував жодних документів від позивача, натомість у відзиві на позовну заяву зазначає, що отримував лише копії.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, зі змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України слідує, що на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відтак, колегія суддів констатує, що Акт №7902411002 від 08.12.21 не є тим належним доказом, який би підтверджував ту обставину, що позивач не надіслав ФОП Кримовському С.П. оригіналів документів, вказаних в описі вкладення у цінний лист.

Отже, як вірно встановлено місцевим господарським судом, подані до суду позивачем документи підтверджують обставини погодження сторонами договору-заявки та фактичне виконання позивачем замовлення відповідача шляхом надання послуг з перевезення вантажу.

При цьому, відповідач не заперечує обставини щодо надання позивачем послуг з перевезення вантажу.

З огляду на вищевикладене, слідує, що відповідач належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами заявлених до нього вимог не спростував, доказів, які підтверджують належне виконання ним договірних зобов`язань суду не надав.

Разом з тим, направлені позивачем відповідачу, відповідно до п.2 договору, акти виконаних робіт прийняті останнім, проте без жодної мотивованої відмови не підписані.

Таким чином, посилання відповідача на ненадання позивачем належним чином оформленого пакету документів, передбаченого умовами договору, не звільняє його від обов`язку оплатити надані послуги.

Щодо застосування строку позовної давності колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено судом першої інстанції, строк оплати наданих послуг є таким, що настав 14.12.2021.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як зазначено у ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

3) про переведення на співвласника прав та обов`язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу);

4) у зв`язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу);

5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу);

6) у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу);

7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу);

8) про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 було доповнено: розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину;

Вказані зміни набули чинності 02.04.2020.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, №383 від 25.04.2023 був неодноразово продовжений.

В подальшому Кабінет Міністрів України постановою №1423 від 23.12.2022 вніс зміни, зокрема, до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30.06.2023.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з моменту настання строку оплати послуг (14.12.2021) і до часу звернення позивача до суду (27.04.2023) строки як загальної, так і спеціальної позовної давності були зупинені.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що до даних правовідносин повинні застосовуватись положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року, згідно якого застосовується строк позовної давності в один рік.

Однак, з огляду на те, що строк позовної давності продовжується на період дії карантину, суд дійшов до вірного висновку, що позивачем не було пропущено строк спеціальної позовної давності, встановленого ст.258 Цивільного кодексу України, для звернення з даним позовом до суду.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення суми основної заборгованості у розмірі 26 972,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Уклавши вказаний вище договір та отримавши від позивача послуги міжнародного перевезення вантажу, відповідачу було відомо про виникнення у нього обов`язку щодо оплати за надані позивачем послуги.

Невжиття відповідачем заходів, спрямованих на виконання свого зобов`язання за договором щодо оплати наданих послуг за своєю суттю є ухиленням від виконання господарського зобов`язання.

Разом з тим, в силу ст.ст. 6, 626 ЦК України сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні (погоджені) умов договору. При цьому відносини, що виникли між сторонами засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України.

Відтак, колегія суддів констатує, що невиконання зобов`язань за договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг від 08.11.2021 №З21-008192 спричинено навмисними діями саме відповідача, фактично спрямованими на ухилення від виконання зобов`язання з оплати послуг міжнародного перевезення.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням зазначених положень законодавства та умов договору, станом на момент розгляду даної справи, обов`язок відповідача по оплаті за надані послуги з перевезення вантажу настав та відповідач повинен був оплатити виконане позивачем перевезення вантажу, зокрема, за отриманим відповідачем пакетом документів за перевезення вантажу 08.12.2021, обов`язок по оплаті настав 12.12.2021 (неділя-вихідний неробочий день), то прострочення розпочалось з 14.12.2021.

Оскільки позовну заяву було надіслано на адресу Господарського суду Львівської області 27.04.2023, то позивач звернувся до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів у межах позовної давності.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості з підстав пропуску позивачем позовної давності.

У зв`язку із зазначеним, враховуючи ст. 551та ст. 625 ЦК України, правомірним та арифметично вірним є нарахування 1 095,14 грн. - 3% річних, 8 420,56 грн. інфляційних втрат за період з 14.12.2021 по 31.03.2023 та відмова у стягненні з відповідача пені за безпідставністю.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, чого скаржниками зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Таким чином, доводи апеляційної скарги ФОП Кримовського М.С. колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни немає, відтак апеляційна скарга ФОП Кримовького М.С. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за її подання згідно статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кримовського Марка Станіславовича залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 31.07.2023 у справі №914/1425/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст постанови складено 17.11.2023.

Головуючий суддяН.М. Кравчук

СуддіО.І. Матущак

Б.Д. Плотніцький