Постанова

від 09.11.2023 по справі 918/299/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року Справа № 918/299/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: Бевз Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.06.2023 р. у справі № 918/299/23, ухвалене суддю Пашкевич І.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Агро"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс""

про стягнення 559 050,02 грн.

До Господарського суду Рівненської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ФЕЛІКС" про стягнення заборгованості у сумі 559 050 грн 02 коп., з яких: 233 961,04 грн - основний борг, 91 182,88 грн - інфляційні втрати, 81 099,91 грн - 20% річних за весь період прострочення та 152 806,19 грн - пені, яка виникла на підставі Договору поставки № 14/12-РА від 14.12.2021.

Рішенням Господарського суду Рівненської області закрито провадження у справі №918/299/23 в частині стягнення основного боргу у розмірі 16 000 грн 00 коп. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ФЕЛІКС" про стягнення 559 050 грн 02 коп. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ФЕЛІКС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ АГРО" 204 961 грн 04 коп. основного боргу, 91 182 грн 88 коп. - інфляційних втрат, 81 099 грн 91 коп. - 20% річних та 152 806 грн 19 коп. - пені, 7 710 грн 75 коп. судового збору. У задоволенні позовних вимог про стягнення 29 000 грн 00 коп. основного боргу - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернувся відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс", у якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 13 червня 2023 року у справі №918/299/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 81099,91 грн. 20% річних та 152806,19 грн. пені.

Одночасно в апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" просить поновити строк на апеляційне оскарження, зазначивши, що повний текст судового рішення скаржник отримав на електронну пошту 21.06.2023 р.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 918/299/23 у складі: головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Бучинська Г.Б., суддя Петухов М.Г..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 у справі №918/299/23 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 13.06.2023 р. у справі №918/299/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.06.2023 у справі №918/299/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на "12" вересня 2023 р. об 10:00 год.

01.08.2023 р. на адресу апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Агро" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому директор товариства просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" на рішення Господарського суду Рівненької області від 13.06.2023 р. у справі №918/299/23 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 13.06.2023 р. у справі №918/299/23 залишити без змін.

З табелю обліку робочого часу КП "Діловодство спеціалізованого суду" вбачалося, що головуючий суддя Маціщук А.В. у період з 14.08.2023 по 14.09.2023 включно тимчасово непрацездатна, у період з 15.09.2023 по 04.10.2023 включно перебуватиме у відпустці.

Розпорядженням керівника апарату суду №01-05/813 від 14.09.2023 р., у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Маціщук А.В. у період з 14.08.2023 по 14.09.2023 включно та перебування судді у відпустці у період з 15.09.2023 по 04.10.2023, призначено повторний автоматизований розподіл справи №918/299/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи №918/299/23 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б., суддя Петухов М.Г..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.06.2023 р. у справі №918/299/23 до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б., суддя Петухов М.Г.. Розгляд апеляційної скарги призначено на "12" жовтня 2023 р. о 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2..

В судовому засіданні від 12.10.2023 р. заслухано пояснення, міркування та аргументи представника відповідача по суті апеляційної скарги. Однак, в судове засідання апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Агро" не з`явився. Проте, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги. У зв`язку із нез`явленням представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на "09" листопада 2023 р. о 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2.

Після завершення судового засідання 12.10.2023 р. на адресу апеляційного господарського суду о 10:43 год від директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Агро" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

У судовому засіданні 09.11.2023 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" підтримав доводи апеляційної скарги, вважає що рішення Господарського суду Рівненської області від 13.06.2023 р. є незаконним та необґрунтованим в частині задоволення позовних вимог про стягнення 81 099 грн 91 коп. - 20% річних та 152 806 грн 19 коп. пені.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Агро" у судове засідання не прибув та не реалізував процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції. Хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Агро" задоволено частково. Зокрема, суд першої інстанції вказує на те, за результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 204 961 грн 04 коп. основного боргу, 91 182,88 грн - інфляційних втрат, 81 099,91 грн - 20% річних та 152 806,19 грн - пені. Також, Господарський суд Рівненської області закривав провадження в частині стягнення 16 000 грн 00 коп. основного боргу, оскільки після того як позивач звернувся до суду із даною позовною заявою 21.03.2023, відповідач оплатив частково основний борг на суму 6 000 грн 00 коп. згідно із платіжною інструкцією від 24.03.2023, 5 000 грн згідно із платіжною інструкцією від 04.04.2023 та 5 000 грн 00 коп. згідно із платіжною інструкцією та відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 29 000 грн 00 коп. основного боргу.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" акцентує увагу на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим в частині задоволення позовних вимог про стягнення 81 099 грн 91 коп. - 20% річних та 152 806 грн 19 коп. пені, оскільки судом першої інстанції на підтвердження позовних вимог вказано, що отримання відповідачем товару (врожаю кукурудзи 2021 року) на загальну суму 1 267 461 грн 04 коп. відповідно до видаткових накладних виписаних на підставі Договору поставки № 14/12-РА від 14.12.2021 без заперечень на склад, підтверджує факт здійснення сторонами господарської операції поставки та прийняття продукції саме на виконання договірних зобов`язань за Договором поставки № 14/12-РА від 14.12.2021 року.

Також суд дійшов висновку, що посилання у Специфікації №2 від 31.01.2021 на Договір поставки №14/12-РА від 14.12.2021 підтверджує ту обставину, що між сторонами уже було укладено Договір поставки №14/12-РА від 14.12.2021. При цьому відповідач зловживав своїм правом і не направив для позивача підписаний зі свого боку примірник Договору поставки №14/12-РА від 14.12.2021.

Відповідач жодними доказами не заперечив і не спростував факт укладення між ним та позивачем Договору поставки № 14/12-РА від 14.12.2021.

Так як відповідач зазначений вище Договір не підписував, позивач та відповідач не досягли згоди про встановлення положень щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, тому позовна вимога про стягнення 20 % річних у розмірі 81099,91 грн. є безпідставною.

Як вбачається із матеріалів справи, на електронну адресу відповідача було направлено текст Договору поставки №14/12-РА від 14.12.2021, між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ АГРО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ФЕЛІКС" із листопада 2021 року велася електронна переписка з приводу поставки товару - кукурудзи.

Проте, Пропозиція укласти договір повинна містити істотні умови договору, вона повинна бути відправлена від сторони, яка пропонує укласти договір, а також виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1). У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників (ч. 2).

Таким чином, намір юридичної особи, яка зробила пропозицію, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття, може виражатись лише у разі підписання проекту договору і направлення його іншій стороні. Без підписання такого паперового документу власноруч чи у разі складення електронного документу без накладення електронного підпису уповноваженою на укладення договорів посадовою особою юридичної особи, не можна вважати, що така юридична особа готова взяти на себе зобов`язання у разі прийняття пропозиції укласти договір іншим контрагентом.

Отже, електронні листи направлені на електронну скриньку відповідача, в якому містився не підписаний проект Договору поставки не можна вважати пропозицією укласти договір (офертою) в розумінні статті 641 ЦК України. Проект Договору, надісланий відповідачу не містив підписів уповноважених осіб і не містив печаток підприємства.

В оскаржуваному рішення також вказано, що суд вбачає суперечливість позиції відповідача щодо обставин відсутності його волевиявлення на укладення Договору поставки №14/12-РА від 14.12.2021 та відповідальності за його невиконання із матеріалами справи.

Виходячи з викладеного, наявність листів відповідача не може спростувати недотримання сторонами порядку укладення договору поставки. Крім того, дії відповідача немає підстав кваліфікувати як винні дії, здійснені з умислом на шкоду позивачу.

Зазначене з урахуванням всіх встановлених судами обставин справи унеможливлює покладення на відповідача відповідальності за невиконання обов`язків за проектом договору поставки у вигляді штрафних санкцій 20 % річних та пені.

Таким чином, оскільки порядок укладення договору, визначений нормами законодавства, проекту Договору, який сторони погоджували, не дає змоги визнати Договір поставки від №14/12-РА від 14.12.2021 року укладеним.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне Агро" у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що відповідач зловживав своїм правом і не направив для позивача підписаний зі свого боку примірник Договору поставки №14/12-РА від 14.12.2021. Відповідач жодними доказами не заперечив і не спростував факт укладення між ним та Позивачем Договору поставки № 14/12-РА від 14.12.2021.

Крім того, позивач вказує на те, що у позовній заяві позивач надав повний та детальний розрахунок штрафних санкцій з урахуванням термінів встановлених законодавством та з дотриманням строків позовної давності встановлених Цивільним кодексом України.

Відповідно до п.7.2. Договору за порушення термінів оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожний день існування прострочення оплати.

Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафним санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Початок періоду обчислення пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару визначено Позивачем 21 березня 2022 року. Відповідно до ст. 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.7.3. Договору у разі порушення термінів оплати Покупець сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від простроченої суми за весь час такого прострочення.

Враховуючи підписану та скріплену печатками Сторін Специфікацію №2 від 31.01.2021 р. до Договору поставки №14/12-РА від 14.12.2021 р., яка є невід`ємною частиною Договору поставки №14/12-РА від 14.12.2021р. позивач вважає законним застосування до відповідача відповідальності в тому числі передбаченої умовами Договору поставки №14/12-РА від 14.12.2021 р..

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Як встановлено судами, позивач вказує, що між ним та відповідачем було укладено Договір поставки №14/12-РА від 14.12.2021. Водночас, відповідач стверджує, що даний договір не було підписано зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ФЕЛІКС", оскільки сторони не дійшли згоди про його істотні умови, в тому числі які стосуються відповідальності сторін. При цьому відповідач не заперечує факт підписання між сторонами Специфікації №2 від 31.01.2021 до Договору поставки №14/12-РА від 14.12.2021 і підтверджує часткову оплату заборгованості по поставці товару, яка визначена у Специфікації.

Як вбачається із роздруківок скріншотів електронної пошти, які надано позивачем, та які судами визнані належними та допустимими доказами, між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ АГРО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ФЕЛІКС" із листопада 2021 року велася електронна переписка з приводу поставки товару - кукурудзи.

Із переписки, яка велася між сторонами, вбачається, що сторони дійшли згоди про поставку кукурудзи на підставі Договору поставки №14/12-РА від 14.12.2021.

При цьому позивачем неодноразово було направлено на електронну адресу відповідача текст Договору поставки №14/12-РА від 14.12.2021, який позивач просив відповідача підписати, а оригінал із підписами відправити новою поштою на адресу м.Чернігів, вул.Івана Мазепи, будинок-40А, 3 поверх.

Однак, як встановлено судами та не заперечується відповідачем, оригінал Договору поставки №14/12-РА від 14.12.2021 зі сторони відповідача не було підписано та не було відправлено на адресу позивача.

Між позивачем та відповідачем підписано Специфікацію №2 від 31.01.2021 до Договору поставки № 14/12-РА від 14.12.2021, у якій затвердили характеристики, кількість, номенклатуру й загальну вартість партії товару, що поставляється, відповідно до даної Специфікації № та наступної таблиці: кукурудза 600 тон, ціна за одиницю в т.ч.6350 грн 00 коп., попередня орієнтовна загальна вартість в т.ч. з ПДВ 3 810 000 грн 00 коп.

Як вбачається із Специфікації №2 до Договору поставки №14/12-РА від 14.12.2021, сторони дійшли згоди щодо порядку оплати за товар: 100 % попередня оплата на підставі рахунку постачальника (в день його виставлення або попередньо за партію товару до її відвантаження). Строки поставки: до 28.02.2022 (з можливістю продовження термінів поставки).

Згідно з п. 9 Специфікації № 2 від 31.01.2021 всі інші умови залишаються незмінними і відповідають Договору поставки товару № 14/12-РА від 14.12.2021.

Судами встановлено, що позивачем для відповідача було поставлено товар (кукурудзу врожаю 2021 року) на загальну суму 1 267 461 грн 04 коп. відповідно до видаткових накладних виписаних на підставі Договору поставки № 14/12-РА від 14.12.2021, а саме: № 18 від 02.02.2022 на суму 281 559 грн 23 коп.; № 19 від 03.02.2022 на суму 247 650 грн 20 коп.; № 20 від 04.02.2022 на суму 303 784 грн 25 коп. № 21 від 07.02.2022 на суму 434 467 грн 36 коп.

Перед поставкою товару 31.01.2022 позивачем виставлено для відповідача рахунок №4 від 31.01.2022 на загальну суму 3 810 000 грн 00 коп. для оплати товару (кукурудзу врожаю 2021 року).

Як встановлено із матеріалів справи, відповідачем здійснено оплату товару (за кукурудзу врожаю 2021 року) на загальну суму 1 062 500 грн 00 коп., що підтверджується платіжними інструкціями: 31.01.2022 317 500 грн 00 коп.; 04.02.2022 240 000 грн 00 коп.; 07.02.2022 200 000 грн 00 коп.; 07.02.2022 100 000 грн 00 коп.; 01.09.2022 5 500 грн 00 коп.; 02.09.2022 4 500 грн 00 коп.; 06.09.2022 5 000 грн 00 коп.; 09.09.2022 4 000 грн 00 коп.; 13.09.2022 5 000 грн 00 коп.; 16.09.2022 5 000 грн 00 коп.; 21.09.2022 5 000 грн 00 коп.; 22.09.2022 3 000 грн 00 коп.; 23.09.2022 4 000 грн 00 коп.; 04.10.2022 4 000 грн 00 коп.; 06.10.2022 4 000 грн 00 коп.; 11.10.2022 4 000 грн 00 коп.; 13.10.2022 5 000 грн 00 коп.; 20.10.2022 5 000 грн 00 коп.; 21.10.2022 4 000 грн 00 коп.; 27.10.2022 4 000 грн 00 коп.; 03.11.2022 3 000 грн 00 коп.; 09.11.2022 4 000 грн 00 коп.; 14.11.2022 4 000 грн 00 коп.; 18.11.2022 4 000 грн 00 коп.; 22.11.2022 4 000 грн 00 коп.; 02.12.2022 10 000 грн 00 коп.; 19.12.2022 - 5 000 грн 00 коп.; 26.12.2022 6 000 грн 00 коп.; 30.12.2022 5 000 грн 00 коп.; 13.01.2023 7 000 грн 00 коп.; 19.01.2023 7 000 грн 00 коп.; 20.01.2023 6 000 грн 00 коп.; 23.01.2023 7 000 грн 00 коп.; 03.02.2023 5 000 грн 00 коп.; 21.02.2023 10 000 грн 00 коп.; 28.02.2023 8 000 грн 00 коп.; 03.03.2023 - 10 000 грн 00 коп.; 10.03.2023 - 7 000 грн 00 коп.; 17.03.2023 - 6 000 грн 00 коп.; 24.03.2023 - 6 000 грн 00 коп.; 04.04.2023 - 5 000 грн 00 коп.; 07.04.2023 - 5 000 грн 00 коп.

Судами встановлено, що отримання відповідачем товару (врожаю кукурудзи 2021 року) на загальну суму 1 267 461 грн 04 коп. відповідно до видаткових накладних виписаних на підставі Договору поставки №14/12-РА від 14.12.2021 без заперечень на склад, підтверджує факт здійснення сторонами господарської операції поставки та прийняття продукції саме на виконання договірних зобов`язань за Договором поставки №14/12-РА від 14.12.2021.

Також як свідчать матеріали справи, покупець (відповідач), не відмовився прийняти товар, заперечень щодо ціни, кількості, якості чи комплектності товару не має, здійснив часткову оплату поставленого товару у розмірі 1 062 500 грн 00 коп.

Враховуючи вище викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ АГРО" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ФЕЛІКС" про стягнення заборгованості у сумі 559 050 грн 02 коп., з яких: 233 961,04 грн - основний борг, 91 182,88 грн - інфляційні втрати, 81 099,91 грн - 20% річних за весь період прострочення та 152 806,19 грн - пені, яка виникла на підставі Договору поставки № 14/12-РА від 14.12.2021.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи юридичних фактів.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Юридичними фактами є такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин.

Відповідно до ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За змістом ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертає увагу на тому, що між ним та відповідачем було укладено Договір поставки №14/12-РА від 14.12.2021. Водночас, відповідач стверджує, що даний договір не було підписано зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ФЕЛІКС", оскільки сторони не дійшли згоди про його істотні умови, в тому числі які стосуються відповідальності сторін. При цьому відповідач не заперечує факт підписання між сторонами Специфікації №2 від 31.01.2021 до Договору поставки № 14/12-РА від 14.12.2021 і підтверджує часткову оплату заборгованості по поставці товару, яка визначена у Специфікації.

Водночас, в матеріалах справи знаходиться Специфікація №2 від 31.01.2021 до Договору поставки №14/12-РА від 14.12.2021 р., яка підписана відповідачем.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що посилання у Специфікації №2 від 31.01.2021 на Договір поставки №14/12-РА від 14.12.2021 підтверджує ту обставину, що між сторонами уже було укладено Договір поставки №14/12-РА від 14.12.2021.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не направив для позивача підписаний зі свого боку примірник Договору поставки №14/12-РА від 14.12.2021.

Відповідач жодними доказами ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не заперечив і не спростував факт укладення між ним та позивачем Договору поставки №14/12-РА від 14.12.2021.

Окрім того, відповідач не надав доказів, що між сторонами існували розбіжності, які не врегульовані щодо умов даного Договору, зокрема в частині відповідальності за його невиконання.

Також, відповідач не надав суду доказів, що існував будь-який інший проект Договору поставки №14/12-РА від 14.12.2021, аніж той, який долучено позивачем до позовної заяви; не надав доказів того що між сторонами були розбіжності щодо будь-яких умов такого Договору поставки № 14/12-РА від 14.12.2021.

Отже, у даному випадку існує суперечливість позиції відповідача щодо обставин відсутності його волевиявлення на укладення Договору поставки №14/12-РА від 14.12.2021 та відповідальності за його невиконання із матеріалами справи.

Скаржник звертаючись з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду вказує про відсутність будь-яких правовідносин з позивачем щодо Договору поставки №14/12-РА від 14.12.2021, в тому числі щодо відповідальності за його невиконання.

На вище вказаний довід апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Верховний Суд у низці справ робить посилання на принцип римського права "venire contra factum proprium" (заборона суперечливої поведінки), який "базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці)".

Зазначений принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud". Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження №61-22 315сво18); постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2019 у справі № 903/394/18; постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.11.2018 у справі № 911/205/18.

Судами встановлено, що позивачем неодноразово було направлено на електронну адресу відповідача текст Договору поставки №14/12-РА від 14.12.2021, який позивач просив відповідача підписати, а оригінал із підписами відправити новою поштою на адресу м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, будинок-40А, 3 поверх.

Однак, оригінал Договору поставки №14/12-РА від 14.12.2021 зі сторони відповідача не було підписано та не було відправлено на адресу позивача, що свідчить про зловживання відповідачем своїми правами і обов`язками.

При цьому виходячи із наявних матеріалів, використовуючи стандарт вірогідності доказів як юридичний інструментарій, виходячи із принципу заборони суперечливої поведінки та добросовісності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що між сторонами було укладено Договір поставки №14/12-РА від 14.12.2021.

Про його укладення свідчать як ділова переписка між позивачем та відповідачем засобами електронного зв`язку, так і підписання Специфікації №2 від 31.01.2021 у якій міститься посилання на Договір поставки №14/12-РА від 14.12.2021, так і поставка товару на загальну суму 1 267 461 грн 04 коп. відповідно до видаткових накладних виписаних на підставі Договору поставки № 14/12-РА від 14.12.2021, так і оплата поставленого товару на загальну суму 1 062 500 грн 00 коп. із посиланнями на рахунок № 4 від 31.01.2022.

Відтак, судами встановлено взаємозв`язок між укладенням Договору поставки №14/12-РА від 14.12.2021 позивачем і відповідачем та документами, які свідчать про проведення господарських операцій на підставі даного договору.

Усі заперечення відповідача про неукладення між ним та позивачем Договору поставки №14/12-РА від 14.12.2021 та наявність між сторонами розбіжностей щодо його істотних умов в тому числі щодо відповідальності за його невиконання є по своїй суті декларативними та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами виникли спірні правовідносини на підставі укладеного правочину - Договору № 14/12-РА від 14.12.2021, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Отримання відповідачем товару за видатковими накладними на загальну суму 1 267 461 грн 04 коп. без заперечень на склад, свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій на підтвердження факту здійснення сторонами господарської операції поставки та прийняття продукції саме на виконання договірних зобов`язань за Договором поставки № 14/12-РА від 14.12.2021.

Про факт укладення даного договору 14.12.2021 свідчить підписання між сторонами Специфікації №2 від 31.01.2021, виставлення рахунку на оплату № 4 від 31.01.2022, попередня оплата товару згідно з платіжною інструкцією № 688 від 31.01.2022 на суму 317 500 грн 00 коп. (призначення платежу: Оплата за кукурудзу згідно рах № 4 від 31.01.2022).

При цьому колегія суддів, вказує на те, що дата Специфікації №2 від "31.01.2021" є технічною опискою, позаяк реальна дата даної Специфікації - "31.01.2022", що підтверджується матеріалами справи, а саме, тим що сторони почали між собою ділову переписку щодо укладення Договору поставки № 14/12-РА від 14.12.2021 - із листопада 2021 (що виключає підписання між ними специфікації №2 від 31.01.2021 за 10 місяців до того). Крім того, як вбачається, Специфікація № 2 була направлена стороною позивача для відповідача засобами електронного зв`язку 31.01.2022 і в той же день підписана. Специфікація №2 містить посилання на Договір поставки № 14/12-РА від 14.12.2021.

Також, судами встановлено, що позивач поставив відповідачу товару на суму 1 267 461 грн 04 коп, при цьому відповідач 1 046 500 грн 00 коп. оплатив до того як позивач звернувся до суду із даною позовною заявою, а 16 000 грн 00 коп. - після подання позовної заяви

Таким чином, відповідач оплатив суму основного боргу частково на суму 1 062 500 грн 00 коп..

З матеріалів справи вбачається, що позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 233 961 грн 04 коп. основного боргу.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що позивач просив суд стягнути з відповідача 233 961 грн 04 коп. основного боргу, а відповідачем після звернення позивача до господарського суду із даним позовом у даній справі №918/299/23 погашена основна заборгованість по Договору поставки у розмірі 16 000 грн 00 коп., між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань стосовно заборгованості у вказаному розмірі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення 16 000,00 грн основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Окрім іншого, в матеріалах справи наявний Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 до 02.06.2023, у якому зафіксовано, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ФЕЛІКС" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ АГРО" становить 204 961 грн 04 коп.

Відтак, при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу, місцевий господарський суд, дійшов правомірного висновку про обґрунтованість заявлених вимог позивача в частині стягнення основного боргу саме, в розмірі 204 961 грн 04 коп..

Водночас, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про відсутність підстав для стягнення з відповідача 29 000 грн 00 коп. основного боргу, оскільки вказана суму заборгованості виникла на підставі іншого договору, зокрема Договору купівлі-продажу №19/04-РА від 19.04.2021.

Крім того, предметом позовних вимог є також стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 91 182 грн 88 коп., 20 % річних за весь період прострочення у розмірі 81 099 грн 91 коп. та пені у розмірі 152 806 грн 19 коп.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 91 182 грн 88 коп., місцевий господарський суд, посилаючись на ст.625 ЦК України, дійшов правомірного висновку про обґрунтованість заявлених вимог позивача та задоволення їх у повному обсязі.

Водночас, звертаючись до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" в апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 13 червня 2023 року у справі №918/299/23 лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення 81 099,91 грн. 20% річних та 152 806,19 грн. пені.

Враховуючи вищевикладене, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення). Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 910/14180/18, від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18, від 11.10.2018 у справі № 911/3847/17.

Як вбачається із п.7.3. Договору у разі порушення термінів оплати покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 % річних від простроченої суми за весь час такого прострочення.

Апеляційним судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов`язання.

Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, що сторони дійшли між собою згоди та зафіксували у п.3.5. Договору, що покупець зобов`язується провести оплату кожної поставки конкретної партії товару в термін, зазначений за попередньою письмовою домовленістю сторін у Специфікації на відповідну партію поставки та здійснюється на підставі відповідного рахунку фактури. У Специфікації № 2 сторони обумовили між собою у п.2, що порядок оплати за товар: 100 % попередня оплата за підставі рахунку Постачальника (в день його виставлення або попередньо за партію Товару до її відвантаження).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами, відповідач здійснив передоплату за товар лише у розмірі 317 500 грн 00 коп. згідно з платіжною інструкцією №688 від 31.01.2022 на суму 317 500 грн 00 коп. (призначення платежу: Оплата за кукурудзу згідно рах № 4 від 31.01.2022).

У відповідності до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відтак, оскільки позивач надав суду докази виставлення рахунку на попередню оплату від 31.01.2022, а відповідач відповідно його оплатив частково на суму 317 500 грн 00 коп., факт поставки товару на суму 949 961 грн 04 коп. суд розцінює як виконання зустрічного зобов`язання позивачем.

Отже, зважаючи на факт поставки товару за Договором поставки № 14/12-РА від 14.12.2021 та підписання видаткових накладних стороною покупця, у відповідача виник обов`язок зі сплати за товар з моменту його поставки.

Як встановлено судами, відповідач здійснював оплату поставленого товару із простроченням.

Відтак відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання за Договором поставки № 14/12-РА від 14.12.2021:

- на суму 211 709 грн 43 коп. із 03.02.2022;

- на суму 275 493 грн 68 коп. із 04.02.2022 до 07.02.2022 (в цей день 07.02.2022 вбачається наявність переплати у розмірі 24 506 грн 32 коп. у зв`язку із проведенням платежу на суму 300 000 грн 00 коп.);

- на суму 409 961 грн 04 коп. із 08.02.2022.

- на суму 404 461 грн 04 коп. із 01.09.2022;

- на суму 399 961 грн 04 коп. із 02.09.2022

- на суму 394 961 грн 04 коп. із 06.09.2022;

- на суму 390 961 грн 04 коп. із 09.09.2022;

- на суму 385 961 грн 04 коп. із 13.09.2022 і так далі із тенденцією до зменшення суми боргу у зв`язку із частковими сплатами, які проводилися відповідачем.

Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія перевірила розрахунок 20 % річних та дійшла висновку, що позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача 20 % річних в розмірі 81 099,91 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення пені, то апеляційний господарський суд зауважує наступне.

Позивач при поданні позовної заяви просив суд стягнути з відповідача 152 806 грн 19 коп. пені.

Як вбачається із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Судами встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у п.7.2. Договору, що у разі порушення термінів оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день існування прострочення оплати.

Оскільки сторони, укладаючи Договір, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання покупцем зобов`язань по оплаті товару у вигляді пені, то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В той же час, пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX (далі - Закон України від 30.03.2020 № 540-IX), який набрав чинності з 02.04.2020.

На території України карантин, який установлений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" діяв до 30.06.2023 р. та скасований Постановою КМУ від 27 червня 2023 р. №651.

За таких обставин, дія Закону України від 30.03.2020 № 540-IX надала можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок пені, який долучено позивачем до матеріалів справи та зроблено висновок, що арифметично вірними, та обґрунтований розмір стягнення з відповідача пені становить 152 806 грн 19 коп.

Відтак, місцевий господарський суд, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення пені з відповідача в розмірі 152 806,19 грн.

Щодо вимоги відповідача в суді першої інстанції про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог про стягнення пені колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається, боржник (відповідач) є таким, що прострочив виконання зобов`язання із 01.02.2022.

Позивач нараховує пеню за період із 21.03.2022 до 20.03.2023 з урахуванням проведених відповідач оплат основного боргу із простроченням.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач звернувся до суду із даним позовом 21.03.2023.

Водночас 24.02.2022 Президент України Володимир Зеленський, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", підписав Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Згідно з указом, воєнний стан запроваджується з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 3429-ІХ від 08.11.2023 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджений Законом України 07.02.2023 року № 2915-IX, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX, та Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Тобто воєнний стан в Україні діє до 14 лютого 2024 року.

Введення воєнного стану в Україні певним чином впливає на перебіг позовної давності.

Так, строк, визначений ст.258 ЦК України, продовжується на строк дії в Україні воєнного, надзвичайного стану відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 №2120-IX.

Враховуючи, що з позовною заявою позивач звернувся до суду 21.03.2023, зважаючи на те, що заборгованість почала формуватися з 01.02.2022, враховуючи норми Закону України від 15.03.2022 №2120-IX - то строк позовної давності за вимогами про стягнення пені не сплинув.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, стосовно того, що вимога відповідача про застосування до спірних правовідносин та позовних вимог про стягнення пені наслідків спливу строків позовної давності є безпідставною.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами.

Таким чином, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс", викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Відтак, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.06.2023 р. у справі № 918/299/23 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №918/299/23 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "14" листопада 2023 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Петухов М.Г.