Ухвала

від 21.12.2023 по справі 918/299/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 грудня 2023 року

м. Київ

Справа № 918/299/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 (колегія суддів: Філіпова Т. Л., Бучинська Г. Б., Петухов М. Г.) та рішення Господарського суду Рівненської області від 13.06.2023 (суддя Пашкевич І. О.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" про стягнення 559 050,02 грн,

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне Агро" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" (далі - ТОВ "Агро Фелікс") заборгованості за договором поставки в сумі 559 050,02 грн, з яких: 233 961,04 грн - основний борг, 91 182,88 грн - інфляційні втрати, 81 099,91 грн - 20 % річних та 152 806,19 грн - пеня.

13.06.2023 Господарський суд Рівненської області ухвалив рішення, яким закрив провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 16 000 грн; позов задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача 204 961,04 грн основного боргу, 91 182,88 грн інфляційних втрат, 81 099,91 грн 20 % річних та 152 806,19 грн пені, в решті позову відмовив.

Суди дійшли висновку про те, що між сторонами був укладений договір поставки, за яким позивач поставив відповідачу товар. Відповідач оплатив цей товар лише частково, у зв`язку з чим суд стягнув з нього на користь позивача суму основного боргу, інфляційні втрати та визначені цим договором 20 % річних та пеню за порушення строків оплати товару.

09.11.2023 Північно-західний апеляційний господарський суд прийняв постанову, повний текст якої склав 14.11.2023, про залишення цього рішення без змін.

11.12.2023 ТОВ "Агро Фелікс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення в частині стягнення 81 099,91 грн 20 % річних, 152 806,19 грн пені і 7 710 грн судового збору та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованих висновків щодо факту укладення між сторонами договору поставки, оскільки відповідач його не підписав. Звідси, за доводами скаржника, у судів були відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення обумовлених цим договором 20 % річних та пені.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2023 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.

У касаційній скарзі скаржник просив поновити строк на касаційне оскарження, мотивувавши причини пропуску цього строку тим, що повний текст оскаржуваної постанови він отримав 21.11.2023, додавши до касаційної скарги роздруківку із сервісу електронної пошти.

Колегія суддів вважає, що встановлений статтею 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строк на касаційне оскарження пропущений ТОВ "Агро Фелікс" з поважних причин і клопотання про поновлення такого строку підлягає задоволенню.

Утім, перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

У силу пункту 2 частини третьої статті 287 цього ж Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з приписами частини сьомої статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684 грн.

Предметом позову у цій справі є стягнення 559 050,02 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як зазначено вище, у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України унормовано випадки, за яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.

Визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Водночас тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

ТОВ "Агро Фелікс", посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України як підставу касаційного оскарження, стверджує також, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин частину другу статті 207 та частину третю статті 639, статтю 627, частину першу статті 642, статті 549 та 625 ЦК України.

На думку скаржника, оскаржувані ним судові рішення є незаконними, необ`єктивними та такими, які ухвалені з недотриманням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, а протиправні висновки, викладені у цих рішеннях, формують в учасників господарських правовідносин хибне уявлення про договірні відносини між ними, які служать для забезпечення їх потреб. Тому формування єдиної правової позиції у цій та подібних господарських справах є необхідним для подальшого ефективного ведення господарської діяльності її суб`єктами та, зокрема, учасниками цієї справи.

Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Використання таких оціночних понять як "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Наведені у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у скарзі не наведено належних обґрунтувань і наявності неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах. Адже аргументи касаційної скарги зводяться лише до незгоди із правовою оцінкою, наданою судами попередніх інстанцій у цій справі певним фактам, яка, на думку скаржника, є відмінною від оцінки суду тих самих фактів при розгляді інших справ, на які посилається скаржник.

Доводи скаржника зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо факту укладення договору, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Тобто посилання скаржника зводяться до заперечення встановлених судами у цій справі обставин з одночасним тлумаченням власного їх викладення, при цьому сама по собі незгода сторони з оцінкою суду конкретних обставин справи не може бути підставою для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Отже, ТОВ "Агро Фелікс" не навело обґрунтувань, які би дозволили дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або існує необхідність вирішити питання про застосування аналогії закону чи права; існує необхідність забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Слід звернути увагу на те, що алгоритм і порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони її обґрунтовують. Оцінка доказів відбувається у порядку статті 86 ГПК України за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Утім, скаржник не сформулював питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, тоді як навів аргументи, спрямовані лише на переоцінку доказів, зроблену судами попередніх інстанцій.

Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст судових рішень, ухваленим судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність судових рішень тільки через те, що скаржник вважає їх незаконними.

Колегія суддів вважає, що аргументи та мотиви скаржника не є переконливими, доречними і достатніми, враховуючи критерії, визначені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15 про те, що дана справа містить правове питання щодо застосування норми права і її розгляд Верховним Судом є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені в пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Законодавець надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. Водночас колегія суддів зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних «фільтрів» не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних «фільтрів» допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

Отже, обставин, з яких би вбачалася необхідність перегляду цієї справи у суді касаційної інстанції, з огляду на вищенаведені мотиви не наведено.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Агро Фелікс" на підставі пункту 1 частини першої статті 293 цього ж Кодексу, оскільки її подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 119, 234, пунктом 2 частини третьої статті 287 та пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

2. Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" строк на касаційне оскарження постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 та рішення Господарського суду Рівненської області від 13.06.2023 у справі № 918/299/23.

3. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 918/299/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 та рішення Господарського суду Рівненської області від 13.06.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач