Рішення

від 04.10.2023 по справі 911/2168/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2168/23

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЕРАНО ГАРД +»

про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЕРАНО ГАРД +»

до Державного підприємства «Чайка»

про стягнення 1 102 177,70 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Серпутько Г.М (довіреність № 06/06 від 06.06.2023 року).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕТЕРАНО ГАРД +» (далі - позивач, ТОВ «ВЕТЕРАНО ГАРД +»), звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Чайка» (далі - відповідач, ДП «Чайка») про стягнення 1 102 177,70 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.09.2023 року у справі 911/2168/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЕРАНО ГАРД +» задоволено в повному обсязі, присуджено стягнути з Державного підприємства «Чайка» заборгованість у розмірі 1 102 177,70 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 532,67 грн.

Згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про надання доказів, в підтвердження понесених витрат на правову правничу допомогу, в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

21.09.2023 року до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, до якої додано докази в підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи № 911/2168/23 в розмірі 110 217,77 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.09.2023 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЕРАНО ГАРД +» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено на 04.10.2023 року.

В судове засідання 04.10.2023 року представник позивача не з`явився, представник відповідача в судовому засіданні просив зменшити розмір заявлених судових витрат, однак письмового клопотання не подав.

Розглянувши подану позивачем заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до положень частини 1 статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд вказує, що позивачем у позовній заяві зазначено про подачу додаткових доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у порядку визначеному частиною 8 статті 129 ГПК України.

Позивачем подано до суду заяву, до якої також додано додаткові докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до суду надано:

- Договір про надання правової (правничої) допомоги від 31 травня 2023 року;

- Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 31 травня 2023 року;

- Рахунок на оплату № ВГ- 1/2 від 19 липня 2023 року;

- Виписку по рахункам за період з 20.07.2023 по 28.07.2023;

- Акт № 1-1 ДУ 1 приймання-передачі наданої правової допомоги за договором від 31.05.2023 про надання правової (правничої) допомоги та Додатковою угодою від 31.05.2023 № 1 до нього;

- Рахунок на оплату № ВГ - 2/2 від 15 вересня 2023 року;

- Договір про співпрацю від 01 травня 2023 року.

За умовами пункту 4.1. Договору про надання правової (правничої) допомоги від 31 травня 2023 року сторонами узгоджено, що вартість послуг за надання правової допомоги за конкретними завданнями клієнта, а також можливі уточнення порядку їх оплати, визначаються додатковими угодами до цього Договору, які є невід`ємними його частинами.

Пунктом 1.1. Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 31 травня 2023 року сторони обумовили та встановили фіксований гонорар адвоката у розмірі 110 217,77 грн., з яких 22 043,55 грн. аванс, та 88 174,22 грн. кошти, які позивач зобов`язаний протягом п`яти днів з дня проголошення рішення перерахувати на рахунки Адвокатського об`єднання «Пріус».

На підставі рахунків на оплату № ВГ- 1/2 від 19 липня 2023 року та № ВГ - 2/2 від 15 вересня 2023 року позивачем послуги прийняті. Жодних зауважень щодо їх якості та кількості не надано.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина 3 статті 123 ГПК України).

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Статтею 19 вказаного Закону закріплено види адвокатської діяльності, перелік яких не є вичерпним, при тому, що вказаною статтею (абзацом 10) закріплено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності не заборонені законом.

Зазначений перелік наданих адвокатом послуг є зрозумілим та таким, що вчинений адвокатом задля досягнення поставлених цілей в межах виконання договору про надання правової допомоги на власний розсуд, що відповідає положенням статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 922/1964/21 від 16.11.2022 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відтак, суд зазначає, що з аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та/або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 вказано Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Як встановлено судом вище, між адвокатом та клієнтом (відповідачем) визначено гонорар у фіксованому розміру - 110 217,77 грн., що наразі не зобов`язує суд з`ясувати конкретний склад дій адвоката при виконанні умов Договору.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20.

Дослідивши надані позивачем докази понесення витрат на професійну правничу на переконання суду заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною, неспівмірною та непропорційною до предмета спору, враховуючи суть такого спору та сформованої правової позиції позивача.

Слід зазначити, спір що виник між позивачем і відповідачем заснований на неналежному виконанні з боку відповідача умов укладених договорів. У своїх досудових документах так і в процесуальних документах в судовому провадженню - відповідач не заперечував наявності такої заборгованості, та фактично визнавав її за собою. Окрім того, долучені до матеріалів справи договору є ідентичними як за змістом так і за його правовою природою. Підтвердження факту заборгованості здійснювалося одними й тими самими документами, які фактично являються первинними бухгалтерськими документами, та виставлялися відповідачу в якості наданих послуг за укладеними договорами. За своєю складністю справа є нескладною, не потребує зібранню додаткових документів, та виникла фактично через неналежне виконання зобов`язання відповідачем, проти якого останній не заперечував.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Враховуючи викладене вище, дотримуючись принципу реальності та розумності виконаних адвокатом робіт в межах даної справи, категорію та складність такої справи, а також враховуючи сторону, за рахунок якої відбудеться відшкодування таких витрат на професійну правничу допомогу - суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню в сумі 25 000,00 грн. та підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Суд вказує, що при формуванні зазначеної вище суми, судом враховано подані позивачем заяви по суті спору, явка в засідання та подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому судом не заперечується та не ставиться під сумнів вартість послуг адвоката, досягнення згоди з клієнтом щодо останніх, однак суд не вважає правомірним покладати обов`язок з оплати таких послуг у повному обсязі на відповідача в силу їх завищеності та непропорційності, враховуючи предмет позову та суб`єктний склад по справі.

У постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Керуючись статтями 232, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Чайка» (08330, Київська обл., Бориспільський р-н, село Дударків, вулиця Гоголя, будинок 62А, код ЄДРПОУ: 31245205) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЕРАНО ГАРД +» (04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4-А, офіс 139, код ЄДРПОУ: 42554796) 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання додатковим судовим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне додаткове рішення складено: 20.11.2023 р.

Суддя Т.П. Карпечкін